Рішення

від 28.05.2013 по справі 5011-30/16606-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-30/16606-2012 28.05.13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю « 1 Фірма Прокат»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «БІК «Інтербудінвест»

про стягнення 69 953,38 грн.

Суддя Ващенко Т.М.

Представники сторін:

Від позивача: Бобкова А.С. представник за довіреністю № б/н від 16.08.12.

Від відповідача: Іванишин О.О. представник за довіреністю № 2 від 10.01.12.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні Товариства з обмеженою відповідальністю « 1 Фірма Прокат» (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «БІК «Інтербудінвест» (далі - відповідач) про стягнення 69 953,38 грн., а саме: 63 320,00 грн. - основного боргу (49 066,67 грн. - заборгованість зі сплати орендних платежів, 14 253,33 грн. - заборгованість зі сплати комунальних послуг), 6 633,38 грн. - пені.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором суборенди № 37 від 15.04.11. по сплаті грошових коштів, внаслідок чого у відповідача перед Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Фірма Прокат» виникла заборгованість, що зумовило нарахування останнім пені та звернення з даним позовом до суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.11.12. порушено провадження у справі № 5011-30/16606-2012, розгляд справи призначено на 11.12.12.

В судовому засіданні 11.12.12. на підставі ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України судом оголошено перерву до 10.01.13.

29.12.12. від відповідача через відділ діловодства суду надійшов письмовий відзив на позовну заяву, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «БІК «Інтербудінвест» проти позову заперечує та просить суд відмовити в його задоволенні з підстав, викладених в відзиві.

В зв'язку з перебуванням судді Ващенко Т.М. на лікарняному, справу № 5011-30/16606-2012 призначено до розгляду на 05.02.13.

Ухвалами Господарського суду міста Києва від 05.02.13. та 19.02.13., в зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача, розгляд справи на підставі ст. 77 ГПК України відкладено на 19.02.13. та 05.03.13. відповідно.

20.02.13. представником позивача через відділ діловодства суду подано письмові пояснення у справі.

В судових засіданнях 05.03.13. та 14.03.13. на підставі ч. 3 ст. 77 ГПК України оголошувались перерви до 14.03.13. та 19.03.13. відповідно, про що сторони повідомлялись під розписку.

При цьому, ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.03.13. на підставі ст. 69 ГПК України продовжено строк вирішення спору у справі № 5011-30/16606-2012 на п'ятнадцять днів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.03.13. на підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 26.03.13.

В зв'язку з перебуванням судді Ващенко Т.М. у відпустці, справу № 5011-30/16606-2012 призначено до розгляду на 18.04.13.

17.04.13. представником відповідача через відділ діловодства суду подано письмові пояснення у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.04.13. в зв'язку з неявкою в судове засідання представника позивача, поданим ним клопотанням та з огляду на невиконання ним вимог ухвал суду в повному обсязі, розгляд справи на підставі ст. 77 ГПК України відкладено на 16.05.13.

В судовому засіданні 16.05.13. на підставі ч. 3 ст. 77 ГПК України оголошено перерву до 28.05.13.

В судовому засіданні 28.05.13. представником позивача підтримано свої позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні 28.05.13. проти позву заперечував.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд в нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 ГПК України, ухвалив рішення у справі № 5011-30/16606-2012.

В судовому засіданні 28.05.13. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Пунктами 2.1, 6.3 підписаного між позивачем та фізичними особами Германовим Д.І., Енгелем І.З., Солдатовим Г.І. Договору оренди № 10 від 10.02.11., позивачу надано право передавати у суборенду орендовані приміщення, що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Салютна, 15, на трьох поверхах загальною площею 1 368,9 кв.м.

15.04.11. між позивачем (далі - Орендар) та відповідачем (далі - Суборендар) укладено Договір суборенди № 37, (далі - Договір), відповідно до умов якого (п. 1.1) Орендар передає а Суборендар приймає в тимчасове оплатне користування приміщення (далі - орендоване приміщення), розташоване на третьому поверсі будинку, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Салютна, 15, загальною площею 20 кв.м.

Згідно з п. 3.1 Договору, строк суборенди становить з 15.04.11. по 31.12.11. Користування орендованим приміщенням після закінчення вказаного строку не є підставою для продовження строку суборенди.

Відповідно до п. 4.2 Договору передача орендованого приміщення від Орендаря до Суборендаря здійснюється відповідно до акту здачі-приймання приміщення, підписання якого свідчить про фактичну передачу орендованого приміщення Суборендарю.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання вказаного пункту Договору, між сторонами було складено, підписано та скріплено печатками акт здачі-приймання № б/н від 15.04.11., яким Орендарем передано Суборендарю орендоване приміщення.

Пунктами 5.1-5.6 Договору встановлено, що плата за суборенду за 1 (один) квадратний метр за місяць орендованого приміщення складає 100,00 (сто) грн., без ПДВ. Плата за суборенду на місяць за орендоване приміщення складає 2 000,00 (дві тисячі) грн., без ПДВ. Плата за суборенду сплачується щомісячно не пізніше 20 числа у національній валюті України на розрахунковий рахунок Орендаря або шляхом внесення плати готівковими коштами. Протягом 5-х робочих днів з дати підписання Договору Суборендар здійснює оплату наперед за перший та останній місяць суборенди. Оплата за перший місяць суборенди розраховується виходячи з фактичної кількості днів суборенди в перший місяць суборенди. Оплата послуг по суборенді здійснюється на підставі рахунку-фактури, що виставляється Орендарем, а в разі відсутності цього рахунку - без нього. Плата за суборенду включає в себе плату за користуванням Приміщення.

У відповідності до письмових пояснень позивача передбачена п. 5.4 Договору передплата відповідачем здійснена не була, а рахунки-фактури направлялись відповідачу по електронній пошті. Вказане відповідачем не спростовано. Крім того, приписами п. 5.5 Договору сторонами чітко погоджено, що за відсутності рахунку орендна плата сплачується відповідачем без нього. Тобто сплата орендних платежів не ставиться в залежність від наявності чи відсутності рахунків-фактур.

Пред'являючи позовні вимоги позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь за період з 15.04.11. по 31.12.11. заборгованість зі сплати орендної плати за Договором в розмірі 17 066,67 грн.

У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Приписами ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За своє правовою природою даний Договір є договором суборенди.

Відповідно до ч. 3 ст. 774 Цивільного кодексу України, до договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цих Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Приписами п. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України передбачено, що з наймача справляється плата, за користування майном, розмір, якої встановлюється договором оренди.

Згідно з ч. 5 ст. 762 Цивільного кодексу України визначає, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Проте відповідач свого обов'язку по сплаті орендної плати за Договором за період з 15.04.11. по 31.12.11. в терміни, визначені п. 5.3 Договору не виконав, доказів оплати заборгованості до матеріалів справи не надав.

При цьому, суд критично розцінює твердження відповідача про те, що він орендованим приміщенням не користувався, що, на його думку, підтверджується відсутністю будь-яких проплат по Договору та обґрунтовуються приписами ч. 6 ст. 762 ЦК України, з огляду на наступне.

Як відзначалось судом, між сторонами було складено, підписано та скріплено печатками акт здачі-приймання № б/н від 15.04.11., яким Орендарем передано Суборендарю орендоване приміщення.

В свою чергу, відповідно до п. 4.2 Договору передача орендованого приміщення від Орендаря до Суборендаря здійснюється відповідно до акту здачі-приймання приміщення, підписання якого свідчить про фактичну передачу орендованого приміщення Суборендарю.

Таким чином, підписанням вказаного акту відповідач підтвердив в силу умов Договору фактичну передачу йому позивачем приміщення за Договором в суборенду. Жодних доказів на спростування вказаного чи визнання недійсним зазначеного пункту Договору Суборендарем не надано.

Крім того, посилаючись на приписи ч. 6 ст. 762 ЦК України, якою встановлено, що наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає, відповідачем не вказано жодних обставин, які стали перешкодою у користуванні суборендованим майном.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача орендної плати за Договором за період з 15.04.11. по 31.12.11. в розмірі 17 066,67 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Далі, у відповідності до поданої позовної заяви позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість зі сплати орендної плати за Договором за період з січня 2012 р. по серпень 2012 р. в розмірі 32 000,00 грн. (подвійна орендна плата).

Відповідно до п. 5.9 Договору після закінчення строку дії Договору , його розірвання з підстав визначених в цьому Договорі, або у випадку відмови Суборендаря від суборенди приміщень відповідно до умов Договору, плата за суборенду та інші платежі, передбачені Договором, сплачуються по день фактичної здачі приміщень Орендарю згідно з актом приймання-передачі, в зв'язку з чим Договір буде чинним в частині виконання Суборендарем зазначених зобов'язань по поверненню Орендарю приміщення за актом та оплаті зазначених платежів до виконання цих зобов'язань.

Згідно з п. 5.10 Договору, в усіх випадках, коли Суборендар після закінчення строку суборенди, розірвання Договору відповідно до його умов або у випадку відмови Суборендаря від суборенди приміщення, згідно Договору не повертає приміщення за актом та/або продовжує користуватися зазначеним приміщенням після підписання акту, Суборендар сплачує Орендарю плату за суборенду у подвійному розмірі до моменту фактичного звільнення.

При цьому, після закінчення строку оренди Суборендар зобов'язаний повернути Орендарю орендоване приміщення протягом 3-х робочих днів з моменту закінчення строку суборенди згідно акту здачі-приймання (п. 7.1 Договору).

Приписами п. 7.4 Договору сторонами погоджено, що дія Договору припиняється після підписання сторонами акту здачі-приймання орендованого приміщення від Суборендаря Орендарю.

Вказане спростовує викладені в письмовому відзиві доводи відповідача стосовно того, що користування приміщенням після закінчення строку суборенди не є підставою для продовження такого строку, та стосовно того, що нарахування за період з січня 2012 р. по серпень 2012 р. є безпідставним і незаконним та таким, що не передбачено ні умовами Договору, ні нормами чинного законодавства.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача орендної плати за Договором за період січня 2012 р. по серпень 2012 р. в розмірі 32 000,00 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

При цьому, посилання відповідача на недійсність Договору не приймаються судом до уваги, оскільки не є предметом спору в даній справі, а відповідач, в свою чергу, не позбавлений права звернутись до суду з окремим позовом про визнання Договору суборенди недійсним.

Крім того, твердження відповідача щодо відсутності у позивача права на передачу орендованого приміщення в суборенду, не відповідають дійсним обставинам справи, оскільки, як відзначалось судом, пунктами 2.1, 6.3 підписаного між позивачем та фізичними особами Германовим Д.І., Енгелем І.З., Солдатовим Г.І. Договору оренди № 10 від 10.02.11., позивачу надано право передавати у суборенду орендовані приміщення, що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Салютна, 15, на трьох поверхах загальною площею 1 368,9 кв.м.

При цьому, згідно з п. 2.1 Договору метою передачі приміщення в оренду є саме подальша його передача позивачем в суборенду.

Пред'являючи позовні вимоги позивач, крім орендної плати, просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість зі сплати комунальних платежів в розмірі 14 253,33 грн. (6 653,33 грн. за період з 15.04.11. по 31.12.11. та 7 600,00 грн. за період з січня по серпень 2012 р.).

Відповідно до п. 5.7 Договору, крім орендної плати Орендар зобов'язується сплачувати Суборендарю, на підставі наданих рахунків , наступні види платежів: компенсацію витрат Суборендаря по сплаті послуг теплопостачання, водопостачання, електропостачання (при відсутності лічильника), транзит електроенергії, платежів за користування лінійно-кабельними спорудами вузла зв'язку та інших можливих витрат по утриманню переданого Орендарю приміщення, компенсацію плати за землю, що є платою за користування земельною ділянкою; відшкодування витрат, що виникають при користуванні телефонним зв'язком (абонентську плату, плату за місцеві, міжміські та міжнародні розмови); плату за прибирання прилеглої до орендованого приміщення території та охорону; розмір вказаних платежів складає 1,87% витрат на кожні 10 кв.м за електроенергію та 1,32% інших комунальних та експлуатаційних витрат.

В даному випадку, за умовами Договору, сплата комунальних платежів ставиться в залежність від наявності чи відсутності наданих позивачем відповідачу рахунків-фактур.

Разом з тим, жодних доказів надання відповідачу наручно чи надсилання по електронній пошті рахунків-фактур на сплату комунальних платежів позивачем не подано.

Судом не приймається до уваги твердження позивача про те, що в п. 5.7 Договору сторонами допущено помилку та його необхідно читати по-іншому, оскільки жодних підписаних між сторонами додаткових угод щодо внесення змін до Договору, матеріали справи не містять.

Приписами ст. 1 Закону України «Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій» встановлено, що суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності сплачують комунальні послуги за тарифами, які у встановленому законодавством порядку відшкодовують повну вартість їх надання та пропорційну частку витрат на утримання прибудинкової території.

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Обов'язок доведення покладається законом на позивача.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Враховуючи вищевикладене, з наведеного вбачається, що до господарського суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється.

Відповідно до ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд порушує справи за позовними заявами підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Отже, необхідною умовою для звернення до суду із відповідним позовом є порушення прав та охоронюваних законом інтересів особи, в даному випадку, Товариства з обмеженою відповідальністю « 1 Фірма Прокат».

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання вимог ухвал суду в даній справі, позивачем не подано суду жодних доказів надання відповідачу комунальних послуг на заявлену до стягнення суму за спірний період з квітня 2011 року по серпень 2012 року включно.

Як відзначалось судом, наявні в матеріалах справи рахунки-фактури на сплату комунальних платежів не містять жодних доказів їх направлення відповідачу чи видачу останньому наручно.

Крім того, надані позивачем рахунки ПАТ «Київенерго» та квитанції платника «ВАТ «Фірма Прокат», з яких не вбачається за який об'єкт позивачем сплачено грошові кошти, не є належними доказами на підтвердження надання відповідачу комунальних послуг на заявлену до стягнення суму.

Таким чином, за наявними матеріалами справи, позивачем належними засобами доказування не доведено суду порушення з боку відповідача законних та охоронюваних інтересів Орендаря в частині несплати відповідачем комунальних послуг, оскільки матеріалами справи не підтверджено, а позивачами не доведено та не обґрунтовано розмір пред'явленої до стягнення суми заборгованості зі сплати комунальних послуг в розмірі 14 253,33 грн.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, про відсутність підстав для задоволення позову Товариства з обмеженою відповідальністю « 1 Фірма Прокат» в частині стягнення з відповідача 14 253,33 грн. заборгованості зі сплати комунальних послуг.

Позивач на підставі п. 8.2.1 Договору просить суд стягнути з відповідача на свою користь 6 633,38 грн. - пені.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів по орендній платі не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання (в т.ч. у період, який вказано позивачем), тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 8.2.1 Договору сторони передбачили, що у випадку прострочення оплати платежів, передбачених ст. 5 Договору, Суборендар сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла за період, за який нарахована пеня, від суми до сплати, за кожний день прострочення.

В силу приписів п. 18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році" № 01-8/344 від 11.04.2005 р. з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого нарахування сум штрафних санкцій, річних, збитків від інфляції, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Судом здійснено перерахунок пені та встановлено, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1 321,86 грн. - пені. В іншій частині в розмірі 5 311,52 грн. пеню нараховано безпідставно, а тому в задоволенні позову в цій частині необхідно відмовити.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідно до положень ст. 49 ГПК України витрати, судові витрати пов'язані з розглядом справи, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, ст. ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «БІК «Інтербудінвест» (03150, м. Київ, вул. Предславинська, б. 31/11, приміщення № 84; ідентифікаційний код 32799609) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю « 1 Фірма Прокат» (04111, м. Київ, вул. Салютна, б. 15; ідентифікаційний код 37470201) 49 066 (сорок дев'ять тисяч шістдесят шість) грн. 67 коп. - заборгованості зі сплати орендної плати, 1 321 (одну тисячу триста двадцять одну) грн. 86 коп. - пені, 1 159 (одну тисячу сто п'ятдесят дев'ять) грн. 35 коп. - витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 03.06.13.

Суддя Т.М. Ващенко