Рішення

від 03.06.2013 по справі 905/2503/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

03.06.2013р. Справа № 905/2503/13

Представниками сторін не надане письмове клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу. Відповідно до статті 81-1 ГПК України складається протокол судового засідання.

Господарський суд Донецької області у складі судді Гринько С.Ю. при секретарі судового засідання Кундель В.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали позовної заяви:

за участю представників сторін:

від позивача - Сергєєва В.С. - довіреність від 14.01.2013р.,

від відповідача - Ганшина О.О. - довіреність від 31.005.2013р.,

за позовом - Приватного підприємства «Запад» м. Донецьк

до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма Техма»

м. Донецьк

про стягнення 107511,09грн. заборгованості, 3% річних, пені

СУТЬ СПОРУ:

Позивач заявив позовні вимоги про стягнення з відповідача 107511,09грн., з яких: 95985,00грн. - заборгованість, 4346,94грн. - 3% річних, які нараховані за 551 день (без зазначення конкретного періоду, фактично нараховані за період з 24.09.2011р. по 29.03.2013р.), 7179,15грн. - пеня, яка нарахована за 182 дні (без зазначення конкретного періоду) відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України.

В підтвердження позову позивач надав підписаний сторонами договір поставки № 630091 від 30.08.2011р., накладну № 31081 від 31.08.2011р. на суму 98923,00грн., по якій уповноважена особа відповідача на підставі довіреності серії 12 ААВ № 658985 від 31.08.2011р. отримала товар, підписаний сторонами без зауважень та заперечень акт звірки розрахунків.

Позивач надав довідку з головного управління статистики у Донецькій області за якою вбачається, що відповідач знаходиться за адресою, за якою позивачем не були направлені копія позовної заяви і документи їх підтверджуючи, що являється порушенням прав і законних інтересів відповідача на захист. Крім цього, позивачем не виконанні дії, які передбачені ухвалою господарського суду про відкладання розгляду справи від 29.04.2013р., що унеможливлює вирішенню спору по суті. На підставі ст. 77 ГПК України, господарський суд ухвалив відкласти розгляд справи для можливості надати час позивачу направити відповідачу за юридичною адресою копію позову з додатками і відповідачу підготуватися для захисту своїх інтересів.

Відповідач після перевірки документів, з вимогами позову щодо стягнення боргу в сумі 95985,00грн. погодився в повному розмірі.

При дослідженні матеріалів справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарським судом,

ВСТАНОВЛЕНО:

Предметом спору у даній справі є стягнення з відповідача суми заборгованості за отриманий ним по договору поставки № 630091 від 30.08.2011р., але не сплачений товар, а також 3% річних та пені, які нараховані за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання.

2

За своїм змістом та правовою природою договір № 630091 від 30.08.2011р., на який позивач посилається як на підставу своїх вимог, є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм статті 712 ЦК України та статей 264-271 ГК України. В частині, що не суперечить Договору, до вказаного правочину також застосовуються норми ЦК України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 ЦК України).

При дослідженні матеріалів справи господарським судом встановлено, що 30.08.2011р. сторонами підписаний договір поставки № 630091, відповідно до пунктів 1, 1.1, 3.3 якого постачальник (позивач) передає у власність покупцю (відповідачу) товар - кондиціонери на загальну суму 461547,00грн. протягом 14 банківських днів з моменту підписання договору, а покупець приймає і оплачує товар не пізніше 23 вересня 2011р. Пунктом 8.1 договору встановлений строк його дії - з моменту підписання і діє до 01.12.2011р.

Враховуючи вищезазначене, договір, на який посилається позивач, вважається судом укладеним, так як в ньому сторонами передбачені всі істотні умови.

За умовами статті 193 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону і укладеного договору.

Господарським судом встановлено, що по накладній № 31081 від 31.08.2011р. позивач передав, а уповноважена особи відповідача на підставі довіреності серії 12 ААВ № 658985 від 31.08.2011р. отримала обумовлений в договорі товар на загальну суму 98923,00грн.

Оскільки відповідачем отриманий товар у позивача без будь-яких зауважень, оплата повинна здійснюватись в термін, передбачений сторонами у договорі, так як відповідно до загальних умов виконання зобов'язання викладених в ст.ст. 526,530 ЦК боржник повинен сплатити одержаний товар в строки, передбачені умовами договору.

Відповідно до п. 3.3 договору покупець зобов'язаний оплатити товар не пізніше 23 вересня 2011р.

Таким чином, за умовами договору відповідач повинен був оплатити отриманий товар до 23.09.2011р. включно.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи доведено, що відповідач в порушення умов договору отриманий товар сплатив частково в сумі 2938,00грн. , у зв'язку з чим на момент звернення позивачем з позовом до господарського суду, за ним утворилася заборгованість на суму 95985,00грн. , яка на момент вирішення спору судом залишилася несплаченою.

Приймаючи до уваги, що позивачем доведені факти передачі товару відповідачу та його часткової не сплати у встановлені договором терміни, господарський суд задовольняє вимогу позивача щодо стягнення 95985,00грн. заборгованості в повному обсязі.

Враховуючи те, що відповідач у встановлені договором терміни частково не оплатив отриманий товар, позивач просить стягнути з нього 4346,94грн. 3% річних, які нараховані за 551 день (без зазначення конкретного періоду, фактично нараховані за період з 24.09.2011р. по 29.03.2013р.).

Вирішуючи це питання, господарський суд виходить з наступного:

Матеріалами справи доведено, що строки виконання грошового зобов'язання відповідачем порушені, так як до пред'явлення позивачем позову щодо стягнення 3% річних фактично залишилось невиконаним грошове зобов'язання відповідача перед кредитором.

Стаття 625 Цивільного кодексу України не звільняє боржника від відповідальності за

3

неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, за вимогою кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Ця стаття визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання. Грошовим зобов'язанням вважається зобов'язання, змістом якого є сплата боржником грошей.

Відтак, встановлені статтею 625 ЦК України відсотки річних підлягають нарахуванню до моменту фактичного виконання грошового зобов'язання.

Господарським судом при розгляді справи встановлено, що відповідачем товар залишився частково не сплаченим, тому позивачем нарахована сума річних відсотків.

Господарський суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок 4346,94грн. 3% річних і, провівши власний, задовольняє вимоги в цій частині частково в сумі 4339,05грн., оскільки позивачем доведений факт прострочення відповідачем строків оплати, однак позивач не врахував, що у 2012 році 366 календарних днів, що відповідно до загальної методики нарахування повинно бути відображено при розрахунку річних відсотків.

Порушення відповідачем строків оплати отриманого товару явилось підставою для нарахування позивачем 7179,15грн. пені, яка нарахована за 182 дні (без зазначення конкретного періоду) відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України ( далі по тексту - ГК України ) штрафними санкціями визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Частиною 1 статті 231 ГК України передбачено, що законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Відповідно до ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Виходячи із положень зазначеної норми, застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, штрафної санкції у вигляді пені, передбаченої абз. 3 ч. 2 ст. 231 ГК України, можливо при сукупності відповідних умов , а саме: якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачений договором або законом; якщо, між іншим, порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, якщо допущено прострочення виконання негрошового зобов'язання , пов'язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу (Постанова Верховного суду України від 06.12.2010р. ).

Враховуючи викладене, оскільки як вбачається з матеріалів справи відповідачем допущено прострочення виконання грошового зобов'язання та не доведено, що одна зі сторін є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, а також враховуючи, відсутність в договорі пункту, який би передбачав можливість стягнення пені за прострочення виконання зобов'язання з оплати вартості отриманого товару, господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для застосування до відповідача пені.

Приймаючи до уваги, що з вини відповідача виник цей спір, на нього покладається судовий збір в розмірі 2690,33грн., оскільки позовні вимоги задоволені частково.

На підставі ст.ст.526,530,610,612,625 Цивільного кодексу України, ст. 193,230,231 Господарського кодексу України та, керуючись статтями 49,82,84,81-1,85 Господарського

4

процесуального України, господарський суд -

В и р і ш и в:

Задовольнити позов Приватного підприємства «Запад» м. Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма Техма» м. Донецьк про стягнення 107511,09грн., з яких: 95985,00грн. - заборгованість, 4346,94грн. - 3% річних, 7179,15грн. - пеня частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма Техма» м. Донецьк-83053, вул. Краснооктябрьская, буд. 111, ЄДРПОУ 24805613 на користь Приватного підприємства «Запад» м. Донецьк-83086, вул. Артема, буд. 32, ЄДРПОУ 30479627 заборгованість в сумі 95985,00грн., 4339,05грн. - 3% річних, 2690,33грн. судового збору.

В решті позовних вимог відмовити за недоведеністю.

Рішення господарського суду, повний текст якого оголошений та підписаний 03.06.2013року, може бути оскаржено до Донецького апеляційного господарського суду через місцевий господарський суд в десятиденний термін.

Суддя С.Ю. Гринько