Рішення

від 28.05.2013 по справі 910/4763/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/4763/13 28.05.13 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бетон Комплекс"

до Приватного підприємства "А.А.Діас"

про стягнення 117 922,82 грн.

Суддя Бондаренко Г.П.

Представники сторін:

Від позивача Зімарєв В.М. (дов. б/н від 29.12.2012р.)

Від відповідача не з'явився

Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 28.05.2013 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Бетон Комплекс" (далі по тексту - позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Приватного підприємства "А.А.Діас" (далі по тексту - відповідач) про стягнення 117922,82 грн. за договором № 47 про виготовлення та поставку товару від 20.07.2009 року, з яких 110 901, 12 грн. основного боргу, 5604, 30 грн. пені, 1084,70 грн. 3% річних, 332, 70 грн. інфляційних втрат та покладання судових витрат на відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.03.2013 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 910/4763/13, розгляд справи призначено на 09.04.2013 року.

Ухвалою від 09.04.2013 року розгляд справи відкладено на 14.05.2013 року, у зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання, невиконанням вимог ухвали суду, необхідністю витребування додаткових доказів, зокрема, витребувано у відповідача належним чином засвідчену копію реєстру отриманих податкових накладних за листопад 2009 року по лютий 2010 року, належним чином засвідчену копію журналу реєстрації виданих довіреностей за 2009-2010 роки, а також в порядку ст. 38 ГПК України за клопотанням позивача витребувано від Державної податкової інспекції Дарницького району міста Києва декларації та розшифровки податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (додаток № 5 до податкової декларації з ПДВ) за листопад 2009 року по лютий 2010 року, подані Приватним підприємством "А.А.Діас" (код ЄДРПОУ 32526631) до податкової інспекції.

08.05.2013 року через відділі канцелярії Господарського суду міста Києва позивачем подано документи по справі, а також клопотання про витребування доказів, яке було підтримано представником позивача в судовому засіданні 14.05.13 року.

14.05.2013 року через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва від ДПІ у Дарницькому р-ні м. Києва подано інформацію по справі, а саме декларації та розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів з листопада 2009р. лютий 2010р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.05.2013 року за заявою позивача судом продовжено строк вирішення спору на 15 днів відповідно ст. 69 ГПК України. Відповідно ст. 77 ГПК України судом відкладено розгляд справи на 28.05.2013 року, у зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання, необхідністю надання додаткових пояснень по справі.

24.05.2013 року через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва представником позивача подані письмові пояснення по справі.

В судове засідання 28.05.2013 року представник відповідача не з'явився, про свою відсутність суд не повідомив, вимоги ухвали суду від 14.05.2013 року не виконав, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представником позивача надано усні пояснення по справі, в яких просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Враховуючи те, що не з'явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, відповідач не скористався своїм процесуальним правом на надання відзиву та направлення представника для участі в судове засідання, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, суд зазначає, що у відповідності до п. 3.13. постанови Пленуму Вищого Господарського суду України № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено: неподання або несвоєчасне подання стороною у справі, іншим учасником судового процесу доказів з неповажних причин, спрямоване на затягування судового процесу, має розцінюватися господарським судом як зловживання процесуальними правами. У разі неподання учасником судового процесу з неповажних причин або без повідомлення причин матеріалів та інших доказів, витребуваних господарським судом, останній може здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами та доказами або, з огляду на обставини конкретної справи, залишити позов без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК. У наведених випадках відповідні докази не повинні прийматися в подальшому й судом апеляційної інстанції.

Розглянувши подані матеріали, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

20 липня 2009 року між позивачем (виконавець - за договором) та відповідачем (замовник - за договором) укладено договір № 47 про виготовлення та поставку товару (далі по тексту - договір).

Відповідно до умов договору (п.1.1.), позивач зобов'язується на умовах та порядку договору виготовити відповідачу замовлений товар (бетон, бетонні вироби і конструкції, інший товар, відповідно до прас-листа відповідача) по узгодженню сторін виконати його доставку, а відповідач зобов'язується своєчасно прийняти замовлений товар, та здійснити його оплату на умовах договору.

Відповідно до п. 3.1 договору загальна вартість договору виначається сумарною вартістю всіх виконаних позивачем і прийнятих відповідачем заявок протягом терміну дії договору.

Відповідно до п. 6.6. договору передача товару здійснюється за товарно-транспортною накладною, в якій вказується найменування, кількість, узгоджена ціна та загальна вартість товару, що поставляються.

Згідно п. 7.4. договору оплата здійснюється відповідачем на підставі договору та рахунків-фактур, виставлених позивачем на вартість партії товару.

Пунктом 7.5. договору зазначено, що замовник зобов'язується оплатити товар згідно рахунку-фактури, та замовити його на поставку після оплати.

Згідно п. 8.2. договору за прострочення платежу відповідач сплачує пеню в розмірі 0,5 % від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, але не більше розміру встановленого чинним законодавством.

Згідно п. 8.4. договору незалежно від сплати пені, сторона що порушила цей договорі відшкодовує іншій стороні задані збитки.

Відповідно до п. 9.1. договору, він набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2008 року до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Як на те посилається позивач у позовній заяві, на виконання умов договору згідно видаткових накладних на фактичний відпуск виробів та товаро-транспорними накладними наданих до матеріалів справи, відповідачу було поставлено товар відповідно умов договору № 47 про виготовлення та поставку товару від 20.07.2009 року. Відповідачем жодних претензій щодо якості або умовах поставки товару надано позивачу чи суду не було.

Відповідно до зазначеного в позовній заяві у відповідача перед позивачем виникла заборгованість по оплаті поставленого товару у розмірі 110901, 12 грн. Відповідачем не було сплачено зазначену заборгованість.

Позивач направив відповідачу претензію № 0028 від 27.07.2013 року, в якій просив з моменту отримання претензії негайно перерахувати заборгованість у розмірі 110901, 12 грн. Дана претензія була повернута позивача поштою у зв'язку з закінченням терміну зберігання, що підтверджують надані позивачем докази направлення претензії.

Також позивач просить стягнути з відповідача 5604, 30 грн. пені, 1084, 70 грн. - 3% річних, 332, 70 грн. - інфляційних витрат за невиконання своїх зобов'язань за договором та чинному Законодавству.

За твердженням позивача сума заборгованості відповідача перед позивачем за договором № 47 про виготовлення та поставку товару від 20.07.2009 року на момент подання позову (14.03.2013 року) відповідачем не сплачена.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Бетон Комплекс" підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

За своєю правовою природою договір № 47 про виготовлення та поставку товару від 20.07.2009 року є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Поряд з цим, стаття 712 ЦК України регулює відносини, що виникають із договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Позивачем у відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору № 47 про виготовлення та поставку товару від 20.07.2009 року, відповідачу поставлено товар, що підтверджується видатковими накладними на фактичний відпуск виробів та товарно-транспорними накладними, які містяться в матеріалах справи.

Відповідачем товар був повністю отриманий, що підтверджують вищевказані накладні, підписані уповноваженими особами двох сторін.

Також судом встановлено, що за листопад 2009 року до податкового кредиту відповідачем включено суму ПДВ по отриманню від позивача продукції в розмірі 18 549, 72 гривень (порядковий № 69 розділу II Додатку 5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» до податкової декларації з ПДВ). Дана сума співпадає з розділом VI податкової накладної позивача № 323 від 30.11.2009 року; за грудень 2009 року до податкового кредиту відповідачем включено суму ПДВ по отриманню від позивача продукції в розмірі 5 114, 24 гривень (порядковий № 69 розділу II Додатку 5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» до податкової декларації з ПДВ). Дана сума співпадає з розділом VI податкової накладної позивача № 233 від 31.12.2009 року; за січень 2010 року до податкового кредиту відповідачем включено суму ПДВ по отриманню від позивача продукції в розмірі 893, 91 гривень (порядковий № 5 розділу II Додатку 5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» до податкової декларації з ПДВ). Дана сума співпадає з розділом VI податкової накладної позивача № 80 від 18.01.2010 року; за лютий 2010 року до податкового кредиту відповідачем включено суму ПДВ по отриманню від позивача продукції в розмірі 150, 18 гривень (№ 32 розділу II Додатку 5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» до податкової декларації з ПДВ). Дана сума співпадає з розділом VI податкової накладної позивача № 102 від 17.02.2010 року.

На час вирішення спору позивачем або відповідачем не було надано доказів часткової чи повної сплати заборгованості.

Отже, станом на момент подання позовної заяви та вирішення спору основна заборгованість відповідача перед позивачем складає 110901, 12 грн., доказів сплати якої відповідачем суду не надано.

Позивачем умови договору № 47 про виготовлення та поставку товару від 20.07.2009 року виконані в повному обсязі, у відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору. Відповідачем, в свою чергу, жодних претензій щодо невідповідності поставки умовам договору суду не надано. При цьому, судом встановлено, що накладні з боку відповіда не оформлені належним чином, хоча дана операція по придбанню товарів відображена в бухгалтерському та податковому обліку, про що свідчить інформація надана на вимогу суду податковою інспекцією відповідного району, де зареєстрований відповідач.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказів на підтвердження сплати заборгованості у розмірі 110901, 12 грн. відповідачем суду не надано.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем за договором № 47 про виготовлення та поставку товару від 20.07.2009 року в сумі 110901, 12 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, строк оплати товару є таким, що настав, а тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у розмірі 110901, 12 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Вимоги позивача щодо стягнення з відповідача штрафних санкцій у вигляді 3 процентів річних за період з 08.11.2012 року по 06.03.2013 року в розмірі 1084, 70 грн. та інфляційної складової боргу за період з листопада 2012 року по січень 2013 року в розмірі 332, 70 грн. підлягають повному задоволенню, з огляду на таке.

Згідно ст. 229 Господарського кодексу України та ст.625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми.

Оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача інфляційних втрмт та 3 % річних ґрунтуються на законі (п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України), а відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобов'язання, позовні вимоги позивача в частині стягнення інфляційних втрат та 3 % річних нарахованих на суму боргу підлягають задоволенню відповідно до наведеного в матеріалах справи розрахунку. При здійсненні перевірки розрахунку інфляційних втрат та 3% річних нарахованих позивачем, судом встановлено, що ним правильно здійснено вказаний розрахунок.

Вимоги позивача щодо стягнення з відповідача штрафних санкцій у вигляді пені за період з 08.11.2012 року по 06.03.2013 року в розмірі 5604, 30 грн. підлягають частковому задоволенню, з огляду на таке.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Розмір штрафних санкцій передбачений ст. 231 Господарського кодексу України. Згідно ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума пені в розмірі 5408, 70 грн. у відповідності до п. 8.2. договору, оскільки судом встановлено порушення відповідачем строків виконання грошового зобов'язання. Позовна заява містить розрахунок суми пені згідно Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", при перевірці якого судом встановлено, що позивач не вірно здійснив вказаний розрахунок, зазначивши облікову ставку НБУ 7,7500%, замість 7.5000 %. Судом здійснено правильний розрахунок пені:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення 110901.12 08.11.2012 - 06.03.2013 119 7.5000 % 0.041 %* 5408.70 Таким чином, загальна сума пені за договором складає 5408.70 грн.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Бетон Комплекс" підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно задоволених вимог.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст. ст. 4, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "А.А.Діас" (02093, м. Київ, вул. Бориспільська, 19, код ЄДРПОУ - 32526631; з будь якого рахунку виявленого державним виконавцем) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бетон Комплекс" (04074, м. Київ, вул. Резервна, 8, код ЄДРПОУ - 04012164) 110901 (сто десять тисяч дев'ятсто одна) грн. 12 коп. основного боргу, 5408 (п'ять тисяч чотириста вісім) грн. 70 коп. пені, 1084 (одна тисяча вісімдесят чотири) грн. 70 коп. 3% річних, 332 (триста тридцять дві) грн. 70 коп. інфляційних втрат та судовий збір у розмірі 2354 (дві тисячі триста п'ятдесят чотири) грн. 55 коп.

3. В задоволенні інших позовних вимог - відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 03.06.2013 р.

Суддя Г.П. Бондаренко