Рішення

від 28.05.2013 по справі 922/1416/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" травня 2013 р.Справа № 922/1416/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жиляєва Є.М.

при секретарі судового засідання Шевченко А.О.

розглянувши справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Куряжський домобудівний комплекс", с. Пісочин - 2 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Шлях", смт. Пісочин-2 про стягнення 192580,65грн. за участю представників:

позивача - Пелецький В.О. довіреність № 9 від 08.01.2013 року;

відповідача - Чорний Н.Я., довіреність від 27.05.2013 року

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача про стягнення 192580,65 грн. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання з боку відповідача покладених на нього обов'язків за договором на придбання житла на умовах пайової участі № 1355 від 13.01.2006 року, з урахуванням чого просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 138000,00 грн., пеню в розмірі 14482,54грн., 3 % річних в розмірі 15423,71 грн. та індекс інфляції в розмірі 24674,40 грн. Також до стягнення заявлені судові витрати.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 04 квітня 2013 року було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі № 922/1416/13 та призначено її розгляд у відкритому судовому засіданні на 18 квітня 2013 року о 10:00.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 18 квітня 2013 року розгляд справи відкладено на 28 травня 2013 рок об 11:20, відповідно до приписів ст. 77 ГПК України.

28 травня 2013 року через канцелярію суду, до матеріалів справи від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (вх. № 19257), мотивоване тим, що довіреність уповноваженому представнику видана лише 27.05.2013 року, що позбавляє відповідача можливості скористатись наданими йому правами ст. 22 ГПК України.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених в позовній заяві та просить суд їх задовольнити.

Відповідач в призначене судове засідання з'явився та підтримав подане клопотання про відкладення розгляду справи. Також, надав суду усні пояснення, в яких проти позову заперечив повністю, проте письмово оформленого відзиву на позовну заяву не надав.

Вирішуючи клопотання відповідача про відкладення розгляду справи (вх. № 19257 від 28.05.2013р.) суд виходить з наступного. Статтею 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. При цьому зі змісту норми цієї статті вбачається, що питання про те, що певні обставини перешкоджають розгляду справи, вирішується судом залежно від конкретних обставин справи. Так, якщо суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті.

В даному разі, на думку суду, обставини справи свідчать про наявність у справі матеріалів справи достатніх для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення. Крім того, суд приймає до уваги, що судом сторонам були створені належні умови для надання усіх необхідних доказів (провадження у справі № 922/1416/13 порушено ще 04 квітня 2013 року, сторонам надано достатньо часу для підготовки до судового засідання, розгляд справи відкладався для надання можливості ознайомитись з матеріалами справи, надати нові докази тощо). Проте, нових доказів та відзиву на позов відповідачем не надано та про можливість їх надання в майбутньому в клопотанні відповідача про відкладення справи не зазначено.

Суд також зазначає, що відповідно до приписів ч.3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. Подача клопотань спрямованих на штучне затягування судового процесу, суперечить, зокрема, вимогам статті 6 Конвенції про захист праві людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

У зв'язку з вищенаведеним суд відмовляє відповідачу в задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи (вх. № 19257 від 28.05.2013р.).

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та надання доказів покладений на сторони, тому суд, відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, надані докази, вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд встановив наступне.

13 січня 2006 року між позивачем та відповідачем було укладено договір на придбання житла на умовах пайової участі № 1355 (далі - Договір) (арк. справи 11-14), предметом якого є внесення відповідачем пайового внеску в будівництво багатоквартирного житлового будинку на умовах цього договору. Після виконання сторонами всіх зобов'язань за даним Договором, позивач, відповідно до законодавства та умов цього Договору передає у власність згідно акту прийому - передачі відповідачу приміщення в житловому будинку з адресою: м. Харків, вул. Лопанська, 31 (об'єкт), відповідно до Адресного переліку квартир, наданому у Додатку № 2. При цьому частка відповідача від участі в будівництві Об'єкту визначається виключно квартирами, зазначеними у Додатку № 2 і не включає інші приміщення Об'єкту (п. 1.1 Договору).

Відповідно до п. 1.2 спірного Договору від 13.01.2006 року, позивач є замовником будівництва Об'єкту, який власними та залученими силами виконує комплекс будівельно-монтажних робіт та вводить Об'єкт в експлуатацію. У відповідності з цим договором відповідач здійснює пайову участь у будівництві шляхом внесення грошових коштів у порядку і розмірі, передбачених Договором. При цьому у позивача виникають боргові обов'язки перед відповідачем, які погашаються позивачем шляхом передачі за Актом прийому0передачі шести квартир, загальною площею 330,22 м.кв., у власність відповідача після вводу в експлуатацію Об'єкта. Остаточна загальна площа квартир буде уточнена після проведення обміру БТІ м. Харкова та виготовленням технічної документації на квартири..

Згідно з п. 1.3 Договору, під загальною площею квартир, обумовлену в даному Договорі, сторони розуміють сумарну площу житлових та підсобних приміщень з урахуванням лоджій, балконів, веранд, терас з відповідними коефіцієнтами, відповідно до Інструкції "Про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна".

Відповідно до п. 2.6.1 спірного Договору від 13.01.2006р., відповідач зобов'язався сплатити пайовий внесок в будівництво квартир в багатоквартирному житловому будинку, наданих у Додатку № 2, в сумі 660440,00 грн., у тому числі ПДВ 20 % 110073,33 грн. Оплата робіт здійснюється на розрахунковий рахунок позивача в наступні терміни:

- 460440,00 грн. до 01 січня 2009 року до 01 січня 2009 року;

- 200000,00 грн. до 01 липня 2009 року до 01 липня 2009 року.

Позивач зазначає про те, що 16 березня 2009 року багатоповерховий житловий будинок, розташований за адресою: м. Харків, вул. Лопанська, 31, був введений в експлуатацію.

Як вбачається з наявного в матеріалах справи Акту приймання - передачі квартир від 20 березня 2009 року, позивач свої зобов'язання за договором на придбання житла на умовах пайової участі № 1355 від 13.01.2006 року виконав в повному обсязі та передав відповідачу шість квартир у житловому будинку у м. Харкові по вул. Лопанській, 31, а саме: квартиру №1 загальною площею 57,90 кв. м.; квартиру № 5 загальною площею 81,10 кв.м.; квартиру №52 загальною площею 43,50 кв. м.; квартиру № 62 загальною площею 58,00 кв. м.; квартиру № 105 загальною площею 55,30 кв. м.; квартиру № 232 загальною площею 37,90 кв. м (усього шість квартир загальною площею 333,70 кв. м) (арк. справи 16).

Відповідач вищенаведені шість квартир отримав, про що свідчить підпис та печатка генерального директора ТОВ "Шлях", проте, оплату в строки, встановлені п. 2.6.1 спірного Договору від 13.01.2006 року в повному обсязі не провів, лише 01.01.2009 року сплатив позивачу частину суми боргу в розмірі 460440,00 грн. (арк. справи, у квітні 2009 року сплатив 52000,00 грн. та в липні 2009 року - 10000,00 грн. (арк. справи 19-20), внаслідок чого у відповідача перед позивачем станом на 07.07.2009 року утворилась заборгованість в розмірі 138000,00 грн.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу.

У зв'язку з існуючою заборгованістю позивач направив на адресу відповідача претензії: за вих. № 304 від 31.03.2010 року за вих. № 909 від 25.05.2012 року, в яких просить останнього в десятиденний термін провести оплату суми заборгованості в розмірі 138000,00 грн. за договором на придбання житла на умовах пайової участі № 1355 від 13.01.2006 року, однак відповідач відповіді на вимогу не надав та суму боргу позивачу не сплатив, що й стало підставою для звернення позивача з даним позовом до господарського суду.

Згідно ст. 34 ГПК України, суд вважає, що позивач надав належні докази для підтвердження своїх вимог стосовно суми боргу.

Більш того, наявність заборгованості відповідача перед позивачем також підтверджена наявним в матеріалах справи актом звірки взаємних розрахунків станом на 14.11.2012 року, складеним між сторонами, підписаним уповноваженими особами підприємств та скріплений печатками (арк. справи 23-24).

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідач не скористався своїми правами, наданими йому статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, хоча про розгляд справи був повідомлений ще 26 квітня 2013 року (про що свідчить поштове повідомлення з датою - 26.04.2013р. та відміткою про вручення відповідачу ухвали суду від 18.04.2013 року).

За таких підстав, приймаючи до уваги, що відповідач не виконав прийнятий на себе обов'язок по оплаті в терміни, встановлені вищенаведеним договором, що підтверджується наявними матеріалами справи, не надав докази сплати заборгованості, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 138000,00 грн., відповідають вимогам зазначеного договору та діючому законодавству України, та підлягають задоволенню повністю.

Крім того, позивач заявив до стягнення з відповідача, інфляційні нарахування суми заборгованості у розмірі 24674,40 грн. та 3% річних у розмірі 15423,71 грн.

В силу вимог ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши нарахування надані позивачем, інфляційних нарахувань у розмірі 24674,40 грн. та 3% річних у розмірі 15423,71 грн., суд приходить до висновку, що даний розрахунок не суперечить вимогам чинного законодавства, нарахований вірно, з урахуванням чого позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю.

Пунктом 3.2 спірного Договору на придбання житла на умовах пайової участі № 1355 від 13.01.2006 року передбачена відповідальність за порушення строків внесення грошових коштів у вигляді сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

На підставі вищевикладеного позивачем пред'явлено до стягнення з відповідача пеню в розмірі 14482,54 грн.

Відповідно до частини 1 статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перевіривши надані позивачем нарахування пені в розмірі 14482,54 грн. суд приходить до висновку, що наданий позивачем розрахунок суперечить вимогам чинного законодавства, оскільки нарахований невірно, тому, виходячи з вищевикладеного, задоволенню підлягає сума пені в розмірі 14333,09 грн., в частині стягнення 149,45 грн. суд відмовляє, у зв'язку з невірним нарахуванням.

Наведені обставини є підставою для часткового задоволення позовних вимог.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати по сплаті судового збору та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 41 Конституції України, ст. ст. 6, 509, 526, 610, 612, 626, 629 Цивільного Кодексу України, ст. ст. 217, 230, 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Шлях", (62418, Харківська область, смт. Пісочин, вул. Кільцева, буд. 41, код ЄДРПОУ 30509043) на користь Публічного акціонерного товариства "Куряжський домобудівельний комплекс", (62418, Харківська область, смт. Пісочин, вул. Кільцева, буд. 41, код ЄДРПОУ 04852585) - 138000,00 грн. основного боргу, 24674,40 грн. індексу інфляції, 15423,71 грн. 3 % річних, 14333,09 грн. пені, 3848,62 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення пені в сумі 149,45 грн. відмовити.

Повне рішення складено 03.06.2013 р.

Суддя Жиляєв Є.М.