Рішення

від 28.05.2013 по справі 927/510/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

Господарський суд Чернігівської області

14000, м. Чернігів, проспект Миру, 20 тел. канцелярії 672-847, факс 774-462

Іменем України

РІШЕННЯ

від 28 травня 2013 року по справі №927/510/13

Господарським судом Чернігівської області у складі судді Т.Г. Оленич

розглянуто у відкритому судовому засіданні справу №927/510/13

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю «ОХОРОННЕ АГЕНСТВО «ГЕПАРД ХХІ», вул. Котляревського, 25, м. Чернігів, 14000

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІГАІНВЕСТБУД», вул. Комсомольська, 49, м. Чернігів, 14000

про стягнення 21891грн.28коп.

за участю представників сторін:

від позивача: Ходарченко Г.О. - представник, довіреність б/н від 15.05.2013р.

від відповідача: не з'явився

В судовому засіданні на підставі ч.2 ст.85 Господарського процесуального кодексу України проголошені вступна та резолютивна частини рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Позивачем подано позов про стягнення з відповідача 20197грн. боргу по оплаті послуг з охорони, наданих на підставі договору №9 від 01.03.2011р., та 1694грн.28коп. пені, нарахованої за період з 16.10.2012р. по 18.04.2013р.

30 квітня 2013 року позивачем через канцелярію суду подано новий розрахунок суми пені (а.с.70), з якого вбачається, що нарахування вказаної штрафної санкції здійснені за період з 19.10.2012р. по 18.04.2013р. та її розмір зменшився до 1666грн.36коп.

В судому засіданні, яке відбулось 28.05.2013р., позивачем подано ще один новий розрахунок суми пені, відповідно до якого нарахування пені здійснено за період з 19.04.2012р. по 18.04.2013р. та її розмір збільшився до 3141грн.19коп.

Разом з тим, в ході розгляду справи клопотання про зменшення та збільшення розміру позовних вимог позивачем не подані, а тому судом розглядається по суті викладена у позовній заяві вимога про стягнення з відповідача пені, нарахованої за період з 16.10.2012р. по 18.04.2013р., у розмірі 1694грн.28грн.

Відповідач письмового відзиву на позов не надіслав. Відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається судом за наявними у ній матеріалами.

В засіданні господарського суду, яке відбулось 28.05.2013р., про що складено протокол, прийняв участь представники позивача.

Відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення адресату, проте уповноваженого представника в засідання господарського суду не направив. Про поважність причин неявки суд не повідомлено. Клопотань процесуального характеру на час слухання справи від відповідача не надходило.

Оскільки явка представника відповідача не визнавалась господарським судом обов'язковою, тому відповідно до ст.22 Господарського процесуального кодексу України участь в господарських засіданнях є правом сторони, яке вона використовує на власний розсуд. Враховуючи, що відповідач не скористався правом на участь в засіданні господарського суду, неявка його представника не є перешкодою для вирішення спору по суті в даному судовому засіданні, в зв'язку з цим суд вважає за можливе здійснити розгляд справи у відсутності представника відповідача в засіданні господарського суду за наявними у ній матеріалами.

У зв'язку із задоволенням клопотання позивача про відмову від здійснення технічної фіксації судового процесу, засідання господарського суду по розгляду даної справи проведені без фіксації технічними засобами. Хід судового процесу відображено у протоколах судових засідань.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши в ході розгляду справи по суті пояснення та доводи представника позивача, з'ясувавши обставини, що мають значення для вирішення спору, перевіривши їх доказами, суд ВСТАНОВИВ:

01 березня 2011 року між товариством з обмеженою відповідальністю «ЛІГАІНВЕСТБУД» (відповідач у справі, замовник за договором) та товариством з обмеженою відповідальністю «ОХОРОННЕ АГЕНСТВО «ГЕПАРД ХХІ» (позивач у справі, виконавець за договором) укладено договір №9 (далі за текстом - договір), за умовами якого відповідач доручив, а позивач взяв на себе обов'язки з охорони матеріальних цінностей та по підтриманню внутрішнього порядку на території споруди, що знаходиться за адресою: м. Чернігів, вул. Комсомольська, 49, в межах своєї компетенції згідно чинного законодавства України та розробленої і затвердженої спільно з замовником інструкції.

Відповідно до п.п.6.1., 6.2. договору вартість послуг за даним договором визначається сторонами по факту їх надання за результатами кожного календарного місяця, виходячи з розрахунку вартості охорони (додаток №3 до договору), та фіксується в акті виконаних робіт, який складається та підписується сторонами не пізніше першого числа місяця, наступного за календарним, в якому фактично надавались послуги. Замовник зобов'язаний провести оплату послуг охорони протягом 5 (п'яти) банківських днів після надання виконавцем акту виконаних робіт, але в усякому разі не пізніше 20 числа кожного місяця, в якому фактично надавались послуги охорони.

Конкретна вартість послуг узгоджена сторонами у додатку №3 до договору, та становить 10грн. за одну годину фізичної охорони охоронником.

Згідно із п.6.4. договору в разі зміни норм витрат охорони, у тому числі при проведенні індексації доходів населення, інших доходів, що викликають зміну витрат на утримання охорони, сума договору змінюється на підставі поданого виконавцем обґрунтованого розрахунку, шляхом укладення додаткового договору.

Як вбачається з матеріалів справи 29 квітня 2011 року між сторонами шляхом укладення договору №2 внесено зміни та доповнення до договору №9 від 01.03.2011р., відповідно до яких сторони домовились про збільшення розміру вартості послуг та встановили, що ціна за здійснення заходів з охорони становитиме 14грн. за кожну годину охорони охоронником без ПДВ.

Відповідно до п.3 договору №2 від 29.04.2011р. про внесення змін та доповнень до договору №9 від 01.03.2011р. розрахунки між сторонами за здійснення заходів охорони, виходячи з визначених цим договором цін здійснюються з 29 квітня 2011 року.

В зв'язку із зміною вартості послуг сторонами також підписано додаток №3 до договору №9 від 01.03.2011р. в новій редакції, в якому встановлено, що вартість послуг за одну годину охорони охоронником становить 14грн.

За змістом п.8.1. договору цей договір укладається сторонами строком на 1 рік і починає свою дію з 01 березня 2011 року. Якщо за два місяці до закінчення строку дії договору жодна із сторін не повідомить іншу сторону про припинення дії договору, дія договору вважається продовженою за згодою обох сторін на кожний наступний рік.

До матеріалів справи позивачем надано лист відповідача (а.с.55), в якому він просить у зв'язку з фінансовими труднощами розірвати договір №9 від 01.03.2011р. про фізичну охорону приміщення торгового центру ТОВ «ЛІГАІНВЕСТБУД» за адресою: м.Чернігів, вул. Комсомольська, 49, з 01 січня 2012 року.

Інших доказів, які б свідчили про вчинення сторонами дій, направлених на дострокове розірвання договору №9 від 01.03.2011р., крім наведеного вище листа відповідача, сторонами суду не надано.

Таким чином, суд приходить до висновку, що в період з 01.03.2011р. по 31.12.2011р. договір №9 від 01.03.2011р. діяв та був обов'язковим до виконання обома сторонами.

Аналіз змісту договору №9 від 01.03.2011р. свідчить, що у зв'язку з його укладенням між сторонами виникли правовідносини з надання послуг, які регулюються нормами глави 63 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст.901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

На виконання умов договору в період з 01.03.2011р. по 31.12.2011р. позивачем надано відповідачу послуги охорони на загальну суму 93024грн., що підтверджується актами здачі-прийняття робіт №РН-0000155 від 31.03.2011р., №РН-0000168 від 29.04.2011р., №РН-0000265 від 13.05.2011р., №РН-0000312 від 30.06.2011р., №РН-0000367 від 29.07.2011р., №РН-0000421 від 31.08.2011р., №РН-0000478 від 30.09.2011р., №РН-0000534 від 31.10.2011р., №РН-0000591 від 30.11.2011р., №РН-0000629 від 30.12.2011р. (а.с.21-30).

Як вбачається із змісту вищевказаних актів, в них відсутні застереження замовника щодо якості та обсягу наданих послуг; останні підписанні сторонами та скріплені їх печатками, що, в свою чергу, свідчить про належне виконання позивачем взятих на себе за договором зобов'язань.

Факт надання позивачем послуг у визначених в актах обсягах в ході розгляду даної справи відповідачем також не оспорювався.

Відповідно до ст.903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як встановлено судом вище, замовник зобов'язався провести оплату послуг охорони протягом 5 (п'яти) банківських днів після надання виконавцем акту виконаних робіт, але в усякому разі не пізніше 20 числа кожного місяця, в якому фактично надавались послуги охорони (п.6.2. договору) .

При цьому відповідно до п.6.1. договору вартість послуг за даним договором визначається сторонами по факту їх надання за результатами кожного календарного місяця, виходячи з розрахунку вартості охорони (додаток №3 до договору), та фіксується в акті виконаних робіт, який складається та підписується сторонами не пізніше першого числа місяця, наступного за календарним , в якому фактично надавались послуги .

Співставлення вищенаведених умов договору щодо строку та порядку оплати послуг, свідчить, що вони суперечать одна одній.

Системний аналіз умов договору свідчить, що оплата послуг замовником мала проводитись щомісячно. Разом з тим, в договорі відсутнє визначення фіксованої плати за послуги охорони за місяць, а встановлено лише вартість фізичної охорони за одну годинну, яка мала бути врахована при розрахунку вартості фактично наданих послуг у звітному місяці та зафіксована в акті виконаних робіт. При цьому акт виконаних робіт підписується сторонами не пізніше першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому фактично надавались послуги.

Таким чином, до підписання акту виконаних робіт замовнику не відомо вартість фактично наданих у звітному місяці послуг, внаслідок чого здійснити їх оплату до 20 числа місяця, в якому надані послуги, не представляється можливим, за відсутності також визначеного в договорі розміру попередньої оплати.

Таким чином, суд приходить до висновку, що при визначенні строків оплати послуг має застосовуватись умова договору, відповідно до якої замовник зобов'язався провести оплату послуг охорони протягом 5 (п'яти) банківських днів після надання виконавцем акту виконаних робіт.

За повідомленням позивача відповідач здійснив часткову оплату послуг з охорони у сумі 72827грн., на підтвердження чого надано банківські виписки з рахунку позивача (а.с. 32-54), внаслідок чого за відповідачем рахується заборгованість у сумі 20197грн. за послуги, надані у вересні, жовтні та листопаді 2011 року.

Як вбачається із банківських виписок, відповідач в більшості випадків здійснював оплату не посилаючись на виставлені позивачем рахунки-фактури та перераховував кошти, які нерівномірно закривали поточну заборгованість за підписаними актами здачі- прийняття робіт, а тому позивач зараховував кошти, які надходили від відповідача в рахунок погашення поточної заборгованості відповідно до призначень платежів з посиланням на дійсні рахунки-фактури та по мірі надходження коштів. Такі дії позивача відповідають приписам чинного законодавства та не порушують права відповідача, оскільки останній не скористався своїм правом на визначення призначення платежу в платіжному документі відповідно до умов договору щодо порядку оплати наданих послуг.

Відповідно до ч.1 ст.32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

В силу до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

В ході вирішення даного спору відповідач доказів повної оплати наданих послуг суду не надав.

Таким чином, станом на день винесення даного рішення з матеріалів справи вбачається наявність у відповідача заборгованості за послуги з охорони, надані у вересні, жовтні та листопаді 2011 року на підставі договору №9 від 01.03.2011р., у розмірі 20197грн.

В силу ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань.

За змістом ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт неналежного виконання відповідачем зобов'язання по оплаті вартості отриманих послуг, на момент винесення рішення відповідач доказів оплати послуг суду не представив, а тому суд приходить до висновку, що вимога є правомірною, у зв'язку з чим з відповідача підлягає стягненню 20197грн. боргу.

Відповідно до п.6.5. договору в разі нездійснення замовником оплати послуг виконавця в термін, зазначений в п.6.2. даного договору, на суму заборгованості нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення.

З посиланням на вказану умову договору та норми чинного законодавства позивач просить стягнути з відповідача 1694грн.28грн. пені, нарахованої за період з 16.10.2012р. по 18.04.2013р.

Відповідно до положень ст.ст.610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Порушення боржником взятих на себе зобов'язань призводить до настання певних правових наслідків, які полягають у застосуванні до боржника встановлених законом та договором мір відповідальності.

В силу ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Згідно із ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

При цьому ч.6 ст.232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Аналіз умов договору №9 від 01.03.2011р. свідчить, що сторонами не встановлено строку нарахування пені, а тому при обчисленні пені, яка заявляється до стягнення, позивачем мав бути застосований встановлений законом шестимісячний строк, перебіг якого розпочинається з наступного дня, за днем коли зобов'язання мало бути виконано і припиняється через шість місяців від початку вказаного строку. При цьому, приймаючи до уваги що оплата послуг має здійснюватися щомісяця, тому нарахування пені повинно здійснюватися щодо прострочення платежів окремо по кожному акту, з урахуванням шестимісячного строку.

Разом з тим, позивачем при нарахуванні пені не враховано встановлений в договорі строк оплати послуг, початок перебігу періоду прострочення та шестимісячний строк нарахування пені по кожному акту окремо. Оскільки наданий позивачем розрахунок пені суперечить умовам договору та не відповідає вимогам чинного законодавства, в задоволенні вимоги про стягнення з відповідача 1694грн.28грн. пені, нарахованої за період з 16.10.2012р. по 18.04.2013р. має бути відмовлено в повному обсязі.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню і з відповідача має бути стягнуто на користь позивача 20197грн. боргу по оплаті послуг з охорони, наданих у вересні, жовтні та листопаді 2011 року на підставі договору №9 від 01.03.2011р.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються судом на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.193, 230, 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 530, 549, 610, 611, 901, 903 Цивільного кодексу України, ст.ст.22, 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІГАІНВЕСТБУД», вул. Комсомольська, 49, м.Чернігів (ідентифікаційний код 33800049, р/р 2600000017156 в ПАТ «Укрексімбанк», МФО 353649) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ОХОРОННЕ АГЕНСТВО «ГЕПАРД ХХІ», вул. Котляревського, 25, м.Чернігів (ідентифікаційний код 35606248, р/р 2600501900258 в Центральній філії ПАТ «КРЕДОБАНК» м. Львів, МФО 325365) 20197грн. боргу та 1587грн.34коп. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Повне рішення підписано 01 червня 2013 року.

Суддя Т.Г.Оленич