Рішення

від 29.05.2013 по справі 922/1199/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" травня 2013 р.Справа № 922/1199/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Бураковой А.М.

при секретарі судового засідання Тарасова С.В.

розглянувши справу

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дайкірі", м. Харків про розірвання договору оренди нежитлового приміщення від 13.03.2012 року та стягнення 33514,36 грн. та визнання договору оренди нежитлового приміщення від 13.03.2012 року дійсним. за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_2 за довіреністю від 19.03.2013 року,

відповідача - не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1, м. Харків (позивач) звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Дайкірі", м. Харків про розірвання договору оренди нежитлового приміщення від 13.03.2012 року та стягнення 33514,36 грн. та визнання договору оренди нежитлового приміщення від 13.03.2012 року дійсним. В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на порушення з боку відповідача умов Договору оренди нежитлового приміщення від 13.03.2012 року, в частині повного та своєчасного внесення орендних платежів (п.п. 4.3, 4.4, 4.4.1, 5.1., 6.3 Договору), з урахуванням чого просить суд стягнути з відповідача з орендної плати за березень - квітень 2013 року в розмірі 24 000,00 грн., 2702,11 грн. за спожиту електричну енергію, 510,00 грн. витрат по охороні об'єкту оренди за квітень - березень 2013 року, 2097,79 грн. за опалення в січні 2013 року, 1586,59 грн. за опалення в лютому 2013 року, 1907,26 грн. за опалення в березні 2013 року, 259,65 грн. за спожиті послуги з водопостачання та каналізації в лютому 2013 року та 91,80 грн. за спожиті послуги по охороні об'єкту оренди в березні 2013 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 25.03.2013 року було прийнято заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її розгляд у відкритому судовому засіданні на 15.04.2013 року о 11:45 годині.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 15.04.2013 року розгляд справи було відкладено на 24.04.2013 року о 11:45 годині.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 24.04.2013 року розгляд справи було відкладено на 29.05.2013 року о 10:30 годині. Крім того, зазначеною ухвалою суду було прийнято заяву про уточнення позовних вимог (вх. 15956) до розгляду та продовжено розгляд справи з урахуванням цих змін, клопотання представника позивача (вх. 15983) про продовження строку розгляду справи - задоволено, строк розгляду справи продовжено на 15 днів, до 06.06.2013 року.

Представник позивача в призначене судове засідання з'явився, позовні вимоги з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог підтримує у повному обсязі та просить суд задовольнити позов з її урахуванням. Надав пояснення по суті справи.

Представник відповідача в призначене судове засідання не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, причини неявки суду не відомі. Проте, до господарського суду Харківської області 13.05.2013 року повернулась ухвала суду від 24.04.2013 року, з поштовою довідкою з відміткою "адресат не значиться та за закінченням терміну зберігання".

Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру ЮО та ФОП, місцезнаходження відповідача є таким: АДРЕСА_3. (а.с. 16-18)

Відповідно до вимог частин 1, 3 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Виходячи з вимог ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до положень Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18, відповідно до якої зазначено, що місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи - підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (стаття 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців").

Також у Постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18 зазначено, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

На підставі вищевикладеного суд дійшов висновку про належне повідомлення учасників процесу про час та місце судового засідання.

Відповідач правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, процесуальне право на участь у судовому засіданні не реалізував.

Зважаючи на вищевикладене, суд вважає, що ним вжито всі заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, тому вважає за можливе розглядати справу за відсутності представника відповідача за наявними в справі матеріалами, як передбачено статтею 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

13.03.2012 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Орендодавець, Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Дайкірі» (Орендар, Відповідач) було укладено договір оренди нежитлового приміщення (Договір).

Відповідно до п.1.1. Договору, орендодавець передав, а Орендар прийняв в строкове платне користування нежитлове приміщення ("Об'єкт оренди"), яке належить Орендодавцю на підставі приватної власності згідно договору дарування нежитлового приміщення, посвідченого нотаріусом Шостої Харківської державної нотаріальної контори, реєстраційний № 1-2612 від 03.12.2003 року, в БТІ реєстраційний №220796, номер запису 11-2-17820. , за адресою: АДРЕСА_3., загальна площа - 76,9 кв.м.

Пунктом 1.2. Договору, строк оренди встановлюється з дня передачі Орендареві Приміщення за актом прийому передачі з "01" березня 2012р.

Згідно з п.3.2. Договору, при передачі та поверненні об'єкта оренди складаються Акти приймання-передачі, які підписуються уповноваженими представниками Сторін, вказаними в п.3.1. цього Договору.

З матеріалів справи вбачається, що 13.03.2012 року позивач передав, а відповідач прийняв нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_3., загальна площа - 76,9 кв.м., про що свідчить акт приймання-передачі, скріплений підписами уповноважених представників сторін та печатками юридичних осіб. (а.с. 23).

Пунктом 4.1. Договору встановлено, що розмір орендної плати за весь Об'єкт оренди за перший місяць оренди складає дванадцять тисяч гривень.

Пунктом 4.2. Договору передбачено, що розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць.

Згідно з п. 4.3., 4.4. Договору, щомісячна орендна плата в сумі 12000грн. сплачується Орендарем, Орендодавцю на поточний рахунок № НОМЕР_2 в Харківськім ГРУ Приват Банка, МФО 351533 не пізніше 3-го числа розрахункового місяця . Сума індексації сплачується Орендарем, Орендодавцю на поточний рахунок № НОМЕР_2 в Харківськім ГРУ Приват Банка, МФО 351533 за квартал поточного кварталу не пізніше кінця наступного кварталу. В склад орендної плати не входить вартість: опалення, водопостачання, каналізації, вивіз сміття, вартість спожитої для власних потреб електричної енергії, охорони об'єкта оренди, яку Орендар окремо компенсує Орендодавцю згідно показників лічильників, діючим тарифам згідно укладених договорів Орендодавцем з постачальниками наданих послуг.

У відповідності до п.4.4.1. Договору, орендар сплачує щомісячно Орендодавцю на поточний рахунок № НОМЕР_2 в Харківськім ГРУ Приват Банка, МФО 351533 вартість: електричної енергії згідно порядку розрахунку наданого до договору АК «Харківобленерго» /порядок розрахунку додається/. Орендодавець щомісячно до 10 числа надає Орендарю копії рахунків АК «Харківобленерго» за спожиту електричну енергію і попередню сплату, ці рахунки повинні бути сплачені Орендарем до 13 числа поточного місяця згідно порядку розрахунку; охорона об'єкта оренди щомісячно в сумі 255грн.00коп. до 3 числа поточного місяця, /договір з ООО «Охрана и безопасность ПЛЮС» додається/; опалення згідно наданих рахунків КП «Харківські теплові мережі» до 13 числа місяця наступного за розрахунковим. Рахунки до сплати надаються представником КП «Харківські теплові мережі» за місцем знаходження об'єкта оренди; водопостачання, каналізації згідно наданих рахунків до 13 числа місяця наступного за розрахунковим. Рахунки /копії рахунків постачальників послуг/ до сплати надаються Орендодавцем до 13 числа місяця наступного за розрахунковим.

Відповідно до п.4.8. Договору, орендна плата та послуги перелічені в п.4.4.1. нараховується з моменту підписання даного договору.

Відповідно до п. 5.1.1. Договору, відповідач зобов'язався своєчасно та в поїзному обсязі сплачувати орендну плату та послуги, перелічені в п. 4.4.1. цього Договору.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, відповідач не належним чином виконав умови Договору (п.4.3 Договору) та вимоги діючого законодавства, з урахуванням чого станом на 22.03.2013 року, у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість з орендної плати за березень - квітень 2013 року в розмірі 24 000,00 грн., 2702,11 грн. за спожиту електричну енергію, 510,00 грн. витрат по охороні об'єкту оренди за квітень - березень 2013 року, 2097,79 грн. за опалення в січні 2013 року, 1586,59 грн. за опалення в лютому 2013 року, 1907,26 грн. за опалення в березні 2013 року, 259,65 грн. за спожиті послуги з водопостачання та каналізації в лютому 2013 року та 91,80 грн. за спожиті послуги по охороні об'єкту оренди в березні 2013 року.

Відповідно до частини 7 статті 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 20 Господарського суду України, одним із способів захисту права є примусове виконання обов'язку в натурі (присудження до виконання обов'язку в натурі).

Відповідно до статті 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно частини 1 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до статті 284 Господарського кодексу України орендна плата є істотною умовою договору оренди.

Пунктом 1 статті 286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Відповідно до пункту 1 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Обов'язок своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату встановлені частиною 3 статті 285 Господарського кодексу України.

Станом на момент розгляду справи, відповідач заборгованості з орендної плати за березень - квітень 2013 року в розмірі 24 000,00 грн., 2702,11 грн. за спожиту електричну енергію, 510,00 грн. витрат по охороні об'єкту оренди за квітень - березень 2013 року, 2097,79 грн. за опалення в січні 2013 року, 1586,59 грн. за опалення в лютому 2013 року, 1907,26 грн. за опалення в березні 2013 року, 259,65 грн. за спожиті послуги з водопостачання та каналізації в лютому 2013 року та 91,80 грн. за спожиті послуги по охороні об'єкту оренди в березні 2013 року, не сплатив та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу.

Як вбачається з матеріалів справи, суму заборгованості відповідачем не сплачено. За таких обставин та враховуючи доведеність факту порушення відповідачем умов діючого законодавства та умов договору, суд знаходить що сума заборгованості з орендної плати за березень - квітень 2013 року в розмірі 24 000,00 грн., 2702,11 грн. за спожиту електричну енергію, 510,00 грн. витрат по охороні об'єкту оренди за квітень - березень 2013 року, 2097,79 грн. за опалення в січні 2013 року, 1586,59 грн. за опалення в лютому 2013 року, 1907,26 грн. за опалення в березні 2013 року, 259,65 грн. за спожиті послуги з водопостачання та каналізації в лютому 2013 року та 91,80 грн. за спожиті послуги по охороні об'єкту оренди в березні 2013 року, є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню у повному обсязі в розмірі

Відповідно до ч.1 ст. 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором

Крім того, позивач заявив до стягнення з відповідача пеню за несвоєчасне внесення орендної плати у розмірі 359,16 грн.

Відповідно до частини 1 статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч.1 та ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 6.3.1 Договору передбачено, що у випадку несвоєчасної сплати орендної плати Орендатор сплачує Орендодавцю пеню в розмірі подвійної ставки НБУ, діючої на момент несвоєчасного виконання обов'язків, за кожен день прострочення сплати орендної плати.

Перевіривши нарахування пені за несвоєчасне внесення орендної плати у розмірі 359,16 грн. нарахованої за період з 04.03.2013 року по 24.04.2013 року, суд приходить до висновку, що наданий позивачем розрахунок не суперечить вимогам чинного законодавства, тому, виходячи з вищевикладеного, підлягає задоволенню.

Цивільне законодавство базується на принципі обов'язкового виконання сторонами зобов'язань за договором. За загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено законом або договором.

Відповідно до частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладанні договору.

З правового аналізу вказаної норми вбачається, що підставою зміни або розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін договору є істотне порушення договору другою стороною. Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом з урахуванням того, що істотність порушення визначається виключно за об'єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору.

Відповідно до частини 3 статті 291 Господарського кодексу України, договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 Господарського кодексу України.

Частиною 1 статті 188 Господарського кодексу України та статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором.

Загальні підстави виникнення права у наймодавця вимагати розірвання договору найму визначені статтею 783 Цивільного кодексу України, відповідно до якої, наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо: наймач користується річчю всупереч договору або призначенню речі; наймач без дозволу наймодавця передав річ у користування іншій особі; наймач своєю недбалою поведінкою створює загрозу пошкодження речі; наймач не приступив до проведення капітального ремонту речі, якщо обов'язок проведення капітального ремонту був покладений на наймача.

Спір у даній справі виник у зв'язку з невиконанням відповідачем свого зобов'язання за договором оренди щодо своєчасної сплати орендних платежів.

Згідно з п. 8.2. Договору оренди за ініціативи Орендодавця даний договір може бути достроково розірваний лише у випадку виникнення заборгованості по орендній платі та послуг перелічених в п. 4.4.1. строком більше п'яти днів.

Враховуючи, що відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, статтей 193, 198 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що відповідач не надав суду жодного документу, який би спростовував позовні вимоги, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога про розірвання договору оренди нежитлового приміщення від 13.03.2012 року, є обґрунтованою, а тому підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просить суд визнати Договір оренди нежитлового приміщення від 13.03.2012 року дійсним.

Відповідно до ч.1 ст. 16 Цивільного кодексу України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу та згідно ч.2 ст.20 Господарського кодексу України, кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Права та законні інтереси зазначених суб`єктів можуть захищатися способами визначеними ст.16 Цивільного кодексу України, ст.20 Господарського кодексу України.

Так, відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Статтею 20 Господарського кодексу України встановлено, що права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб'єкт захисту, вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Захист майнового або немайнового права чи законного інтересу відбувається шляхом прийняття судом рішення про примусове виконання відповідачем певних дій або зобов'язання утриматись від їх вчинення.

Крім того, за статтею 6 Конституції України державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

За приписами статті 6 Господарського кодексу України одним із загальних принципів господарювання є заборона незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини.

Отже, вимога позивача щодо визнання Договору оренди нежитлового приміщення від 13.03.2012 року дійсним суперечить встановленим діючим законодавством способам захисту цивільних прав, а також є втручанням у господарську діяльність суб'єкта господарювання, що, як наслідок, призводить до порушення його вільного волевиявлення.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що звертаючись із позовом визнання Договору оренди нежитлового приміщення від 13.03.2012 року дійсним, обрано спосіб захисту порушеного права, не передбаченого чинним законодавством України.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 16, 526, 530, 549, 610, 611, 625, 629, 759 Цивільного кодексу України, статтями 20, 193,198, 217, 230, 285 Господарського кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 32, 33, 43, 49, ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В позові відмовити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дайкірі", м. Харків (АДРЕСА_3, Код ЄДРПОУ 37460350) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (61002, АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) заборгованість з орендної плати за березень - квітень 2013 року в розмірі 24 000,00 грн.; 2702,11 грн. - за спожиту електричну енергію; 510,00 грн. - витрат по охороні об'єкту оренди за квітень - березень 2013 року; 2097,79 грн. - за опалення в січні 2013 року; 1586,59 грн. - за опалення в лютому 2013 року; 1907,26 грн. - за опалення в березні 2013 року; 259,65 грн. - за спожиті послуги з водопостачання та каналізації в лютому 2013 року та 91,80 грн. - за спожиті послуги по охороні об'єкту оренди в березні 2013 року; пеню в розмірі 359,16 грн.

Розірвати Договір оренди нежитлового приміщення від 13.03.2012 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Дайкірі", м. Харків (АДРЕСА_3, Код ЄДРПОУ 37460350) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (61002, АДРЕСА_2, ІПН НОМЕР_1).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дайкірі", м. Харків (АДРЕСА_3, Код ЄДРПОУ 37460350) на користь Державного бюджету України (одержувач - УДКС у Дзержинському районі м. Харкова у Харківській області, № рахунку 31215206783003, код ЄДРПОУ 37999654, банк одержувача - ГУ ДКСУ у Харківській обл., МФО 851011) судовий збір в розмірі 2867,50 грн.

Видати відповідні накази після набрання рішенням законної сили.

В частині визнання Договору оренди нежитлового приміщення від 13.03.2012 року дійсним - відмовити.

Повне рішення складено 03.06.2013 р.

Суддя Буракова А.М.

922/1199/13