Рішення

від 27.05.2013 по справі 914/1227/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.05.13 Справа № 914/1227/13

За позовом : Приватного підприємства Фірма «Укртранссервис», м. Одеса

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Асмап Логістика», с. Зимна Вода, Пустомитівського району, Львівської області

про стягнення заборгованості за перевезення вантажу у міжнародному сполученні в сумі 15508,61 грн.

Суддя Коссак С.М.

при секретарі Кміть М.Б.

Представники:

Від позивача: не з`явився;

Від відповідача: не з`явився.

Господарським судом Львівської області розглядається справа за позовом Приватного підприємства Фірма «Укртранссервис» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Асмап Логістика» про стягнення заборгованості за договором про надання послуг з організації перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні і транспортно - експедиторське обслуговування в сумі 15 508,61 грн.

Ухвалою суду від 29.03.2013р. прийнято справу до розгляду та призначено судовий розгляд справи на 16.04.2013р. Рух справи відображено у відповідних ухвалах суду.

В судове засідання 27.05.2013р. позивач явку повноважного представника не забезпечив, про причини не явки суд не повідомив. В судовому засіданні 16.04.2013р. представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав зазначених в позовній заяві, зазначив, що відповідач усупереч укладеному договору №11/092012-ЮВ від 11.09.2012р. не здійснив оплати за надані послуги з перевезення вантажу. Внаслідок цього у відповідача виникла заборгованість в сумі 15 493,96 грн.

Крім цього, позивачем подано клопотання (вх12654/13івід 16.04.2013р.) про доручення до матеріалів справи документів згідно переліку. В поданих документах є клопотання в якому позивач (уточнив позовні вимоги) просить стягнути з відповідача 14 653,57 грн.- основного боргу, 29,31 грн. інфляційних втрат та 811,08 грн. пені (розрахунок додано). Просить обмежити виїзд за кордон директора ТзОВ «Асмап Логістика» Гордієвича Анатолія Павловича, накласти арешт на р/р 260043246601, в ПАТ «КБ Даніель» м.Київ, МФО 380980 та відшкодувати збитки пов'язані з судовими засіданнями з вини відповідача в сумі 2 394,04 грн.

В судові засідання відповідач явки повноважного представника не забезпечував, про причини не явки суд не повідомляв, вимог ухвали суду не виконав, відзив на позовну заяву не подав, будь-яких пояснень на вимогу суду по суті заявлених позовних вимог не надав, позовні вимоги по суті не оспорив, правом на судовий захист не скористувався.

Відповідно до ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. З врахуванням належного повідомлення про час та місце проведення судового розгляду обох сторін, судом забезпечено сторонам рівні процесуальні можливості у захисті їхніх процесуальних прав і законних інтересів, у наданні доказів та здійсненні інших процесуальних прав, з врахуванням наведеного, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин та вирішення спору по суті.

Крім того, слід зазначити, що строк розгляду спору встановлений ст. 69 ГПК України закінчується.

У судовому засіданні 27.05.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для справи, в їх сукупності, суд встановив наступне.

Між сторонами у справі укладено договір №11/092012-ЮВ від 11.09.2012р. про надання послуг з організації перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні і транспортно-експедиторське обслуговування (надалі -Договір).

Цей Договір регулює взаємини сторін при виконанні виконавцем (позивач у справі) доручень експедитора (відповідач у справі) по плануванню, організації і транспортно-експедиторському обслуговуванню вантажів в міжнародному сполученні, а також при розрахунках за виконані послуги.

Вартість транспортних послуг вказується в заявці. Ціни на транспортні послуги є договірними і визначаються, виходячи з поточної ситуації на ринку автоперевезень (п.1.2. Договору).

Розділом 2 Договору сторонами визначено загальні положення, з яких вбачається, що при здійсненні автомобільних перевезень Сторони керуються Конвенцією про договори міжнародного перевезення вантажів (далі - КДМПВ), митною Конвенцією про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП (далі Конвенція МДП), Європейською угодою про режим праці і відпочинок водіїв (ЄУПОВ), «Правилами перевезення вантажів автомобільним транспортом України», Статутом автомобільного транспорту України, чинним законодавством України і цим договором (пункт 2.1. Договору).

Пунктом 2.2. Договору сторони передбачили, що після попередньої усної домовленості з виконавцем, експедитор направляє заявку письмово не пізніше 2-ох днів до терміну надання автотранспортних засобів виконавцем. Заявка від експедитора до виконавця передається або шляхом факсимільного повідомлення або електронною поштою. У свою чергу, перевізник виконавець підтверджує виконання замовлення із зазначенням в заявці номера автотранспортного засобу. В заявці вказуються: адреси завантаження і розвантаження вантажу, дата і час початку завантаження, термін доставки, прізвища і телефони відповідальних осіб, найменування і кількості вантажу, розмір і термін оплати, інші умови.

Права та обов'язки сторін визначено у розділі 3 Договору.

Порядок розрахунків між Сторонами передбачено у розділі 4 Договору.

Так, пунктом 4.1 Договору визначено, що експедитор оплачує рахунки виконавця шляхом безготівкового переказу протягом 21 банківських днів з дати отримання оригіналу рахунку, податкової накладної, акту виконаних робіт, CMR-накладної з відміткою про отримання вантажу, якщо інше не обумовлено в заявці.

Рахунки, що виконуються за перевезення вантажів, проводяться безпосередньо шляхом банківського переказу з рахунку експедитора на рахунок виконавця. Грошовою одиницею, яку використовують сторони при встановленні розміру ставки і розрахунках, є національна валюта України - гривня.

Відповідальність сторін передбачена у розділі 5 Договору.

Позивачем та відповідачем на підставі транспортного замовлення на перевезення вантажу №10-ЮВ від 11.09.2012р., досягнуто домовленості стосовно здійснення організації міжнародного перевезення вантажу за маршрутом: м. Кунто (Польща) - Вознесенськ (Україна).

Як вбачається з транспортного замовлення № 10-ЮВ від 11.09.2012р., де експедитором є ТзОВ «АсМан Логістика», а виконавцем (перевізником) ПП Фірма «Укртранссервис» визначено дату завантаження: 12-13.09.2012р., маршрут перевезення: Польща-Україна; вимоги до а/м: тент, 20т, 86 куб.м, чистий, цілий без сторонніх запахів, перевантаження заборонено, заміна документів заборонена; місце завантаження: Nijhof-Wassink Sp.z o.o., ul. Intermodalna 3, PL-99-300 Kutno; місце замитнення: оформлення супровідних документів на місці завантаження. Доставка по СМR-накладній; місце розмитнення: Первомайськ, Миколаївська митниця, вул. Жовтневої революції, 287, код продукту 39011010; місце розвантаження вантажу: Україна, 56500, м. Вознесенськ, вул. Жовтневої революції, 287; ТзОВ «Полімер-ПАК»; вантаж/вага: харчові добавки, до 21т. Вантаж на палетах; час доставки: 20.09.2012р.; номер а/м: Вольво ВН 6254 ЕА/ВН 5627 ХО, ПІП водія: Чернявський Василь. Вищевказаним транспортним замовленням визначено вимоги сторін за експедируванням та перевезенням вантажу (п.п. 1 - 4) та особливі умови.

Порядок розрахунків сторони передбачили у розділі 4 Договору, і, згідно умов цього Договору ціна перевезення вантажу не пов'язується із визначенням її розміру та узгодженням у транспортному замовленні. У Договорі сторони передбачили, що експедитор оплачує рахунки виконавця (перевізника) шляхом безготівкового переказу протягом 21 банківських днів з дати отримання оригіналу рахунку, податкової накладної, акту виконаних робіт, CMR-накладної з відміткою про отримання вантажу, якщо інше не обумовлено в заявці. Інше у транспортному замовленні - не обумовлено.

Відтак, наявність виправлення вартості з надання послуг перевезення у транспортному замовленні 1400 євро до курсу національної валюти - гривні (останнє речення п. 4.1. Договору) не є перешкодою для встановлення розміру організації експедитором перевезення вантажу та надання ним відповідних послуг у міжнародному сполученні автомобільним транспортом згідно виставлених рахунків.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем здійснено організацію перевезення вантажу за маршрутом: Польща, місто Кутно (Kutno, 13.09.2012, Poland (графа 4 CMR) - Україна, місто Вознесенськ (Voznesensk, Ukraine (графа 3 CMR), отримувач вантажу: ТзОВ «Полімер-ПАК» (Polimer PAK, Oktyabrskoj Revolytsii street, 287, 56500 Nikolaev region, Voznesensk (графа 2 CMR).

Вантажоодержувач: ТзОВ «Полімер -ПАК» отримав (згідно документів визначених у графі 5 CMR) та прийняв вантаж, в кількості, найменуванням, об'ємом визначеним у графах 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12 CMR, який перевозив перевізник (виконавець): ПП Фірма «Укртранссервіс» та був доставлений вантажоотримувачу перевізником (графа 23 CMR) за місцем призначення, без будь-яких застережень зі сторони одержувача вантажу, що підтверджується його відміткою у графі 24 Міжнародної товарно-транспортної накладної (CMR) серії АVC № 2002.

В позовній заяві позивач зазначає, що оригінал міжнародної товарно-транспортної накладної (CMR) з відміткою про отримання вантажу, акт надання послуг № 5 від 17.09.2012р., податкову накладну № 5 від 17.09.2013р. та виставлений рахунок № 63 від 17.09.2012р. на суму 14 653,57 грн. надіслано на адресу відповідача експрес-поштою (товарно-транспортна накладна № 564660000282381 нової пошти від 25.09.2012р.).

Позивач надіслав відповідачу претензію від 18.10.2012 р. №18/10, в якій вимагає сплатити за наданні послуги з перевезення вантажу згідно заявки № 10-ЮВ від 11.09.2012р.

Позивачем до матеріалів справи долучено банківські виписки за період з 11.09.2012р. по 11.04.2013р., з яких вбачається, що відповідачем за весь період дії Договору кошти не надходили.

За неналежне виконання умов договору позивач просить стягнути з відповідача 29,31 грн. інфляційних втрат та 811,08 грн. пені.

Доказів погашення заборгованості станом на день розгляду справи сторонами до суду не надано.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Відповідно до частини 1, пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина перша статті 626 Цивільного кодексу України). У відповідності зі статтями 6 та 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частинами 1, 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення передбачено частиною 1 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України: суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Спір між позивачем та відповідачем виник з договору надання послуг з організації перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні і транспортно-експедиторське обслуговування.

Статтею 3 Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів (далі - Конвенція), що підписана в м. Женеві 19 травня 1956 р. до якої Україна приєдналася згідно Закону України «Про Приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів» від 01.08.2006р., передбачено, що при застосуванні Конвенції перевізник відповідає як за свої власні дії і упущення, так і за дії і упущення своїх агентів і всіх інших осіб, послугами яких він користувався в рамках покладених на них обов'язків.

Статтями 4, 5 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів встановлено, що договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної, в трьох примірниках, підписаних відправником і перевізником, при цьому ці підписи можуть бути надруковані типографським способом або замінені штампами відправника і перевізника, якщо таке допускається законодавством країни, в якій складена накладна. Перший примірник накладної передається відправнику, другий супроводжує вантаж, а третій залишається у перевізника.

Статтею 6 Конвенції передбачено реквізити, які повинна містити міжнародна товарно-транспортна накладна (CMR).

Виходячи з правової оцінки Міжнародної товарно-транспортної накладної (CMR) серії АVC № 2002. суд встановлено, що вона складена виходячи з приписів ст. 6 Конвенції, встановлено, що у ній зазначено, місце і дата її складання, зазначено найменування та адреса відправника та транспортного агента, місце та дата прийняття вантажу до перевезення і місце доставки вантажу, найменування та адреса одержувача, найменування вантажу, у CMR міститься підпис та штамп відправника (графа 22 CMR), перевізника (графа 23 CMR), відмітку про отримання вантажу одержувачем без будь-яких застережень (графа 24 CMR).

Зазначена товарно-транспортна накладна (CMR) містить також штампи відповідних контрольних служб з дозволами на ввезення/вивезення вантажу та митниць, через які вантаж перетинав митні кордони.

У зв'язку з цим, враховуючи не заперечення відповідачем спірної суми, суд дійшов висновку про належне здійснення позивачем перевезення вантажу, а відтак -і виникнення обов'язку у відповідача оплатити вартість такого перевезення, виходячи з наступного

Міжнародною товарно - транспортною накладною (СMR) серії АVC № 2002 вантаж було доставлено одержувачу без будь-яких застережень, що підтверджує факт виконання позивачем умов Договору.

Особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 614 Цивільного кодексу України).

З матеріалів справи встановлено, що позивачем, відповідно до п. 4.1. Договору, виставлено відповідачу рахунки на оплату наданих послуг з перевезення вантажів на загальну суму 14 653,57 грн.

Порядок розрахунків сторони передбачили у розділі 4 Договору, і, згідно умов цього Договору (ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України), ціна перевезення вантажу не пов'язується із визначенням її розміру та узгодженням у транспортному замовленні. У Договорі сторони передбачили, що експедитор оплачує рахунки перевізника (виконавця) шляхом безготівкового переказу протягом 21 банківських днів з дати отримання оригіналу рахунку, податкової накладної, акту виконаних робіт, CMR-накладної з відміткою про отримання вантажу, якщо інше не обумовлено в заявці.

Пунктом 1.2. Договору встановлено, що вартість транспортних послуг вказується в заявці. Однак, Договором про надання послуг з організації перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні і транспортно-експедиторське обслуговування не передбачено обов'язку та порядку сторін узгоджувати ціну Договору на підставі транспортного замовлення.

Відповідно до ст. 6 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, а згідно із ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відтак, наявність виправлення вартості з надання послуг перевезення у транспортному замовленні 1400 євро до курсу національної валюти - гривні (останнє речення п. 4.1. Договору) не є перешкодою для встановлення розміру організації експедитором перевезення вантажу та надання ним відповідних послуг у міжнародному сполученні автомобільним транспортом згідно виставлених рахунків.

Судом встановлено, що позивач направив на адресу відповідача оригінал рахунку №5 від 17.09.2013р., податкові накладні, акти виконаних робіт, CMR з відміткою про отримання вантажоодержувачем вантажу (п. 4.1. Договору) 25.09.2012р.

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що позивачем відповідно до ст. 56 Господарського процесуально кодексу України було надіслано відповідачу матеріали позовної заяви з усіма додатками, що підтверджується належними та допустими доказами (оригінал фіскального поштового чеку від 20.02.2013р. та опис вкладення у цінний лист, з відміткою печатки поштового відділення про відправлення зазначеної кореспонденції 20.02.2013р.

Позовна заява до господарського суду Львівської області надійшла 28.03.2013р.

Тому відповідачу було відому про існування заборгованості за Договором та отримано копію рахунку № 63 від 17.09.2012р. на суму 14 653,57 грн. і в будь-якому випадку виник обов'язок сплати заборгованості.

Однак, на момент прийняття рішення відповідачем не подано доказів сплати 14 653,57 грн. і не спростовано існування заборгованості за Договором. Тому вимога про стягнення є обґрунтована і підлягає стягненню.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Заявлені позивачем інфляційні втрати в сумі 29,31 грн. нарахованно правомірно і підлягають стягненню з відповідача.

Крім цього, позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 811,08 грн.

Однак, вимога позивача в частині стягнення з відповідача пені в сумі 811,08 грн. до задоволення не підлягає, виходячи з наступного.

Статтею 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (не устойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відно син зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України - неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежним чином виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 547 Цивільного кодексу України, правочин, щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Договором №11/092012-ЮВ від 11.09.2012р. про надання послуг з організації перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні і транспортно-експедиторське обслуговування, не передбачено відповідальності за несвоєчасне виконаного грошового зобов'язання у формі пені.

Відтак, вимога позивача в частині стягнення з відповідача пені в сумі 811,08 грн. є необґрунтованою і такою, що не підлягає задоволенню.

Суд відмовляє у задоволенні клопотання (від 16.04.13. №12654/13) про обмеження виїзду за кордон директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Асман Логістика» Гордієвича Анатолія Павловича виходячи з того, що нормами Господарського процесуального кодексу України суду не надано такого права чи, в силу імперативних норм, у визначених випадках виконання обов'язку.

Суд відмовляє у задоволенні клопотання (від 16.04.13. №12654/13) про накладення арешту на р/р 260043246601, в ПАТ «КБ Даніель» м. Київ, МФО 380980 виходячи з наступного.

Відповідно до статті 67 Господарського процесуального кодексу України, з врахуванням п.7.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №16 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» накладення господарським судом арешту на рахунки боржника чинним законодавством не передбачене.

При цьому суд констатує, що достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви (п.3 зазначеної постанови).

Суд відмовляє у задоволенні клопотання (від 16.04.13. №12654/13) про відшкодування збитків, пов'язаних з судовим засіданням з вини відповідача, в сумі 2 394,04 грн. виходячи з наступного.

Відповідно до розділу VI Господарського процесуального кодексу України, з врахуванням п.1 постанови Пленуму Верховного суду України від 21.02.2013 року №7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» судовими витратами є витрати сторін та інших учасників судового процесу в господарському суді, які пов'язані з розглядом справи і складаються з: судового збору; сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом; витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження; оплати послуг перекладача, адвоката; інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Склад судових витрат не є вичерпним, і оцінка тих чи інших витрат сторін як судових здійснюється господарським судом з урахуванням обставин конкретної справи.

До інших витрат у розумінні статті 44 Господарського процесуального кодексу України відносяться, зокрема: суми, які підлягають сплаті особам, викликаним до господарського суду для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи (стаття 30 названого Кодексу); витрати сторін та інших учасників судового процесу, пов'язані з явкою їх або їхніх представників у засідання господарського суду, за умови, що таку явку судом було визнано обов'язковою.

Зазначені витрати не є збитками в розумінні статті 224 Господарського кодексу України та статті 22 Цивільного кодексу України, не входять до складу ціни позову і не можуть стягуватися під виглядом збитків.

Крім цього, згідно ст.224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відшкодування збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності і для застосування такої міри відповідальності необхідна наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи, шкідливий результат такої поведінки (збитки), наявність та розмір понесених збитків, причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками, вина особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного з елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не наступає.

Обов'язок доказування наявності збитків та протиправності поведінки заподіювача покладається на особу, якій завдано збитків, При цьому відповідно до ч.2 ст.623 Цивільного кодексу України розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, повинен бути реальним та доведеним позивачем.

Згідно з ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст.34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно з п.2.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 3, 4, 5, 6 Конвенції про договір міжнародного перевезення вантажів, ст.ст. 193, 224, 230 Господарського кодексу України, ст.ст. 6, 11, 22, 509, 526, 547, 549, 625, 626-629 Цивільного кодексу України, та ст.ст. 22, 33, 34, 38, 43, 49, 56, 67, 75, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Асмап Логістика» (81110, Львівська область, Пустимитівський район, село Зимна Вода, вулиця Тичини, будинок 2; ідентифікаційний код 36499371) на користь Приватного підприємства Фірма «Укртранссервис» (65026, місто Одеса, вулиця Щепкіна, будинок 1, квартира 13; ідентифікаційний код 25416285) 14 653,57 грн. основного боргу, 29,31 інфляційних втрат та 1 630,45 грн. витрати по сплаті судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Накази видати відповідно до статті 116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені статтями 91-93 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 01.06.2013 року.

Суддя Коссак С.М.