Рішення
від 30.05.2013 по справі 489/1968/13-ц
ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

30.05.2013

справа № 2/489/1209/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2013 року м.Миколаїв

Ленінський районний суд міста Миколаєва у складі:

головуючого суддіКоваленка І.В. при секретаріКоденко К.В. за участю:

позивача ОСОБА_3

представника позивача ОСОБА_4

представників відповідача Кірьянова Ю.А., Ільницької О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВСД - Будком» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки у виплаті заробітної плати та моральної шкоди

в с т а н о в и в:

ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом, який уточнила в ході розгляду справи та остаточно просила стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВСД-Будком» (далі - ТОВ «ВСД-Будком» ) 21923,67 грн. заборгованості по заробітній платі, 4647,59 грн. середнього заробітку за час затримки у виплаті заробітної плати та 5000,00 грн. моральної шкоди.

Позивач вказала, що з 13.02.2012 по 20.02.2012 працювала у відповідача на посаді бухгалтера-касира з окладом згідно штатного розпису. З 21.02.2012 була працевлаштована на те ж саме робоче місце, з тим же окладом, але за сумісництвом. З 15 по 23.05.2012 перебувала у відпустці без збереження заробітної плати, по виходу з якої з'ясувалося, що підприємство не працює, вхідні двері офісу зачинені та опечатані печаткою орендодавця. Про припинення діяльності керівництво підприємства працівників не повідомило. На дзвінки керівник не відповідав, а згодом змінив Sim-карту свого телефону. Про нове місцезнаходження відповідача дізналася випадково. По закінченню відпустки з 24.05.2012 в порушення вимог трудового законодавства відповідач не забезпечив робочим місцем та не розірвав трудовий договір, внаслідок чого знаходиться у вимушеному прогулі.

У судовому засіданні позивач та її представник позовні вимоги підтримали та просили задовольнити.

Представники відповідач проти позову заперечували, посилаючись на невідповідність вказаної позивачем заборгованості по заробітній платі фактичній заборгованості, яка складає 1507,63 грн. та відсутність вини відповідача у її невиплаті.

Суд, заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи і оцінивши зібрані в ній докази, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

З матеріалів справи встановлено, що на підставі наказу від 08.02.2012 №49-К ОСОБА_3 з 13.02.2012 була прийнята на роботу до ТОВ «ВСД-Будком» на посаду бухгалтера-касира з окладом згідно штатного розпису. Наказом від 20.02.2012 № 62-К її звільнено з роботи і цього ж дня на підставі наказу від 20.02.2012 № 63-К прийнято на роботу на ту ж саму посаду за сумісництвом з окладом згідно штатного розпису.

Відповідно до штатного розпису на 2012 рік, затвердженого наказом відповідача від 02.02.2012 № 46-к посадовий місячний оклад бухгалтера - касира становить 1600,00 грн.

Наказом від 23.05.2012 № 79-к ОСОБА_3 звільнено з роботи по статті 38 КЗпП України. Підпис про ознайомлення з наказом ОСОБА_3 відсутній.

У ході розгляду справи ОСОБА_3 вказувала, що мала намір звільнитися з роботи через суттєві порушення, що мали місце зі сторони керівництва при веденні фінансово-господарської діяльності, але її заява керівником не була погоджена та повернута.

Про своє звільнення з 23.05.2012 дізналася випадково при вирішенні справи в суді до ухвалення заочного рішення, а саме в листопаді 2012 року з відомостей податкового органу про суми виплачених доходів. Рішення про її звільнення було прийняв за відсутності підстави (заяви) та не повернуто трудову книжку. У зв'язку із цим вважає, що до теперішнього часу трудові відносини відповідач з нею не припинив, а тому вона фактично знаходиться у вимушеному прогулі.

У свою чергу, представники відповідача вказували на те, що звільнення позивача проведено за її заявою, яку вона викрала, а трудова книжка знаходиться на іншому підприємстві ТОВ «Миколаївська будівельно-транспортна компанія» (далі - ТОВ «МБТК»), яке з 21.02.2012 є основним її місцем роботи, що підтвердили табелями обліку використання робочого часу за лютий - квітень 2012 року по ТОВ «МБТК».

У ході розгляду справи встановлено, що керівники ТОВ «МБТК» та ТОВ «ВСД-Будком» є близькими родичами, а робоче місце ОСОБА_3 по обох підприємствах було єдиним і розташовувалося в приміщенні офісу, орендованого відповідачем.

Із наказу від 23.05.2012 № 79-к видно, що його оформлено у день звільнення ОСОБА_3 з роботи, а з його змістом позивач не ознайомлена. Доказів про відмову ОСОБА_3 від ознайомлення з наказом суду не надано.

У судовому засіданні керівник ТОВ «ВСД-Будком» ОСОБА_7 пояснив, що резолюцію на заяві про звільнення ОСОБА_3 з роботи не проставляв, а наказ про підготував завчасно, оскільки знав, що позивач має намір звільенитися.

Із наданого представниками відповідача табелю обліку робочого часу за травень 2012 року вбачається, що з 15 по 23 (включно) напроти ОСОБА_3 проставлено позначку «НА», що означає - відпустка без збереження заробітної плати за згодою сторін (наказ Держкомстату від 05.12.2008 № 489), а з наступного робочого дня - звільнено з роботи.

Отже, звільнення позивача не відповідає трудовому законодавству (пункт 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року N 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів»), яким заборонено звільнення працівників в день знаходження на лікарняному чи відпустці, в т.ч. без збереження заробітної плати.

Відповідно до частини першої статті 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Частиною першою статті 233 КЗпП України регламентовано, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

З огляду на наведені вимоги трудового законодавства та враховуючи, що про звільнення з роботи позивач дізналася у ході розгляду справи у листопаді 2012 року, однак вимогу про визнання звільнення незаконним не заявляла, суд виходить з того, що останнім днем її роботи на ТОВ «ВСД-Будком» є 23.05.2012.

У зв'язку із цим, спірними періодами у невиплаті заробітної плати є період роботи позивача на ТОВ «ВСД-Будком», як за основним місцем роботи з 13 по 20.02.2013, та робота на цьому ж підприємстві за сумісництвом з 21.02.2013 по 23.05.2013.

З розрахунку позивача видно, що їй не виплачено заробітну плату за 6 робочих днів з 13 по 20.02.2012 в розмірі 457,14 грн. (1600 / 21 х 6) та за 55 робочих днів з 21.02.2012 по 14.05.2012 за роботу за сумісництвом в розмірі 4293,33 грн. (1600 / 82 х 55).

Подальший період невиплати заробітної плати, судом не розглядається через відсутність вимоги щодо оскарження правомірності звільнення.

Заперечуючи проти наведеної заборгованості представники відповідача надали власний розрахунок, відповідно до якого заробітна плата позивача за 6 робочих днів роботи на підприємстві, як за основним місцем роботи, склала 457,14 грн., що відповідає розрахунку позивача.

Відсутність вказаної заборгованості підтвердили видатковим касовим ордером № 41/1 від 11.05.2012, відповідно до якого ОСОБА_3 отримала 1000,00 грн. Одночасно пояснили, що частина вказаних коштів була направлена на погашення заборгованості по заробітній платі перед позивачем за 6 робочих днів лютого 2012 року, а інша частина на погашення заборгованості за цей місяць, як сумісника.

Факт отримання коштів ОСОБА_3 оспорювала, посилаючись на те, що видатковий касовий ордер № 41/1 від 11.05.2012 не має відношення до ТОВ «ВСД-Будком», оскільки його оформлено по ТОВ «МБТК».

Із спірного видаткового касового ордеру дійсно вбачається, що його оформленого по ТОВ «МБТК», а отже він є неналежним доказом. Інших доказів на підтвердження відсутності заборгованості перед позивачем за вказаний період представники відповідача суду не надали.

Заперечуючи про заборгованість перед позивачем представники відповідача вказували на встановлення з 01.03.2012 на підприємстві наказом ТОВ «ВСД-Будком» від 19.12.2011 № 38-к неповного робочого дня, через що робочий день ОСОБА_3 становив 4 години. Також посилалися на роз'яснення Міністерства праці та соціальної політики, відповідно до яких працівник не може виконувати роботу у один і той же час роботу по основному місцю роботи та за місцем роботи за сумісництвом.

Із наведеними доводами позивач не погодилася, так як з вказаним наказом при оформленні на роботу її не ознайомлювали, а для працівників підприємства він був доведений головним бухгалтером у травні 2012 року з метою зменшення податкового навантаження на підприємство.

Наведені обставини підтвердили допитані у судовому засіданні свідки ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 (працівники ТОВ «ВСД-Будком»).

При визначенні тривалості робочого часу позивача, що впливає на розмірі місячної заробітної плати, суд виходить з того, що про існування наведеного вище наказу позивачу та іншим працівниками підприємства було відомо з травня 2012 року, однак в установлений статтей 233 КЗпП України строк у судовому порядку наказ не оскаржувався, а тому тривалість робочого часу позивача становить 4 години на день, з яких здійснювалося нарахування заробітної плати (за винятком травня місяця).

Згідно індивідуальної відомості про застраховану особу, наданої УПФ України у м.Миколаєві 28.05.2013, заробітна плата ОСОБА_3 по ТОВ «ВСД-Будком» за лютий місяць склала 990,48 грн., березень - 800,00 грн., квітень - 800,00 грн., травень 1309,84 грн. Всього 3900,32 грн., що відповідає загальній сумі доходу, нарахованого позивачу по ТОВ «ВСД-Будком», підтвердженого відомостями з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДПА України (відомості від 13.11.2012 № 36875).

Із відомостей податкового органу видно, що дохід за місцем роботи позивачу не отримувала.

Так як заробітна плата позивача за лютий місяць по основному місцю роботи ТОВ «ВСД-Будком» складає 457,14 грн., відповідно, за роботу за сумісництву по цьому підприємству заробітна плата складатиме 533,34 грн. (990,48 - 457,14) .

За березень, квітень 2012 року заборгованість складає 1600,00 грн. (800,00 + 800,00).

Доводи представника відповідача про неможливість одночасного виконання позивачем роботи за основним місцем роботи по ТОВ «МБТК» та за сумісництвом по ТОВ «ВСД - Бутком» є безпідставними та спростовуються матеріалами справи.

Так, у пункті 14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.99 N 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» роз'яснено, що згідно зі статтею 102-1 КЗпП України працівники, які працюють за сумісництвом (виконують крім основної у вільний від неї час і іншу роботу на умовах трудового договору в того самого чи іншого роботодавця), одержують заробітну плату за фактично виконану роботу без обмеження її певним розміром. Сумісники мають право на оплату фактично виконаної роботи й тоді, коли було порушено встановлені для певної категорії працівників обмеження для роботи за сумісництвом.

З урахуванням отриманих ОСОБА_3 по видатковому касовому ордеру ТОВ «ВСД-Будком» від 11.05.2012 б/н (коррахунок 661 - зарплата) авансу в розмір 1000,00 грн., заборгованість перед позивачем за травень 2012 року становить 469,84 грн. (складається із 280,00 грн. заборгованості по заробітній платі (800 / 20 х 7 р.д.) та 189,94 грн. грошової компенсації за невикористані 7 календарних днів відпустки (1600 / 59 х 7 к.дн.)) .

Таким чином, заборгованість перед позивачем по заробітній платі, з урахуванням компенсації за невикористану відпустку, за період роботи за сумісництвом на ТОВ «ВСД-Будком» складає 1603,18 грн. (533,34 + 800,00 + 800,00 + 469,84 - 1000,00) .

Щодо відображеної у відомостях органу Пенсійного фонду заборгованості за травень 2012 року (1309,84 грн.) її коригування проведено з урахуванням робочого дня позивача бухгалтерською довідкою відповідача від 28.03.2013.

Згідно статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Тобто, закон прямо покладає на підприємство обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок - виплатити всіх сум, що належать йому. У разі невиконання такого обов'язку з вини власника або уповноваженого ним органу настає відповідальність, передбачена статтею 117 КЗпП України.

Необхідно враховувати, що не проведення розрахунку з працівником у день звільнення або, якщо в цей день він не був на роботі, наступного дня після його звернення з вимогою про розрахунок є підставою для застосування відповідальності, передбаченої статті 117 КЗпП України (пункт 25 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 N 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці».

Середньоденна заробітна плата для розрахунку середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку визначається за правилами, встановленими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 N 100.

У ході розгляду справи встановлено, що 20.02.2012 позивач була на роботі, однак остаточного розрахунку по заробітній платі з нею проведено не було та не проведено до теперішнього часу.

Щодо звільнення позивача з 23.05.2012, з табелю обліку робочого часу видно, що у цей день ОСОБА_3 знаходилася у відпустці без збереження заробітної плати, а 24.05.2012 потрапити на роботу не могла через зміну керівництвом місцезнаходження підприємства без повідомлення позивача про таку зміну.

З огляду на встановлені обставини, суд приходить до висновку про наявність вини відповідача у не проведенні з позивачем остаточного розрахунку при звільненні, що є підставою для покладення на ТОВ «ВСД-Будком» відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України.

Доводи представника відповідача, які підтверджено показаннями свідка колишнього головного бухгалтера ОСОБА_11, про неналежне виконання позивачем посадових обов'язків, що на їх думку вказує на відсутність вини підприємства, суд до уваги не приймає через їх безпідставність.

При розрахунку середнього заробітку суд виходить з вимог статті 177 КЗпП України, відповідно до якої середній заробіток за весь час затримки визначається по день фактичного розрахунку органом, який виносить рішення по суті спору.

У зв'язку із цим, оскільки остаточний розрахунок з позивачем не проведено, а її розрахунок є помилковим, кінцевою датою для проведення розрахунку для суду є ухвалення судового рішення у справі.

Зважаючи на те, що позивач двічі працевлаштована та звільнена з ТОВ «ВСД-Будком» середній заробіток за весь час затримки з проведення остаточного розрахунку з нею за роботу на ТОВ «ВСД-Будком» як за основним місцем роботи складатиме 34742,64 грн. (457,14 / 6 = 76,19 х 456) ; за роботу за сумісництвом 14800,00 ((800 + 280) / 27 = 40,00 х 370) .

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України наведеної у постанові від 06.01.2012 у справі N 6-54цс11, застосування якої є обов'язковим на підставі статті 360-7 ЦПК України, при визначенні розміру відшкодування за час затримки розрахунку суди правильно виходили з того, що у зв'язку з частковим задоволенням вимог працівника про стягнення заборгованості із заробітної плати, вимоги про стягнення відшкодування за час затримки розрахунку відповідно до статті 117 КЗпП України підлягають задоволенню з урахуванням спірної суми, на яку він мав право, частки, яку вона становила в заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи

Оскільки встановлений судом розмір заборгованості із заробітної плати перед позивачем за роботу на ТОВ «ВСД-Будком» у період з 13 по 20.02.2012 відповідає вимогам позивача (457,14 грн.), відповідно, відсутні правові підстави для зменшення середнього заробітку за затримку у виплаті вказаної заборгованості.

Щодо середнього заробітку за затримку остаточного розрахунку при звільненні з роботи як сумісника, який за підрахунком суду складає 14800,00 грн., підстави для його стягнення відсутні, оскільки до ТОВ «ВСД-Будком» уже застосовано відповідальність, передбачену статтею 117 КЗпП України.

У частині моральної шкоди позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.

За змістом статті 237-1 КЗпП України передумовою для відшкодування працівнику моральної шкоди є наявність порушення прав працівника у сфері трудових відносин. З урахуванням специфіки об'єкту яких завдана моральна шкода може бути відшкодована працівнику у вигляді одноразової грошової виплати або в іншій матеріальній формі.

Вказана відповідальність підлягає покладенню на роботодавця за умови установлення судом порушення трудових прав позивача, а її розмір з урахуванням доводів позивача та протиправної поведінки відповідача.

Із пояснень позивача та змісту позову слідує, що після звернення з позовом до суду, відповідач погрожував їй зверненням до правоохоронних органів обвинувачуючи у знищенні бухгалтерських документів, на що неодноразово вказували представники відповідача в судовому засіданні, звинувачуючи позивача у викраденні документів, в т.ч. і своєї заяви про звільнення.

Звільнення без попередження, невиплата заробітної плати і не проведення остаточного розрахунку, заподіяло позивачу значних душевних страждань, порушило звичний її порядок та змусило приймати додаткових зусиль по налагодженню власного життя.

Виходячи з тривалості порушення трудових прав позивача, та обставин на які вказувала позивач в обґрунтування розміру заподіяної моральної шкоди, суд приходить до висновку про часткове задоволення у цій частині позову шляхом стягнення на користь позивача 3000,00 грн. моральної шкоди.

З огляду на встановлені обставини, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість по заробітній платі, як за основним місцем роботи з 13 по 20.02.2012 в розмірі 457,14 грн., за період роботи за сумісництвом по 23.05.2012 в розмірі 1603,18 грн. та 34742,64 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку по день ухвалення рішення (із врахуванням податків та обов'язкових платежів), а також 3000,00 грн. у рахунок відшкодування моральної шкоди.

Так як позивач звільнена від сплати судового збору, відповідно до статті 88 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 482,73 грн. (368,03 +114,70).

Керуючись статтями 10, 11, 14, 60 - 62, 88, 212-214 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_3 - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВСД - Будком» (іден.код 37758001) на користь ОСОБА_3 заборгованість по заробітній платі за період, як за основним місцем роботи, з 13 по 20 лютого 2012 року в розмірі 457,14 грн., за період роботи за сумісництвом з 21 лютого 2012 року по 23 травня 2012 року в розмірі 1526,98 грн. та 34742,64 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку по день ухвалення рішення (із врахуванням податків та обов'язкових платежів), а також у рахунок відшкодування моральної шкоди 3000,00 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВСД - Будком» (іден.код 37758001) на користь держави судовий збір у розмірі 481,97 грн.

У іншій частині позовних вимог - відмовити.

Відповідно до статті 367 ЦПК України допустити негайне виконання рішення в частині стягнення місячної заробітної плати.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, яка може бути подана до апеляційного суду Миколаївської області через Ленінський районний суд м. Миколаєва протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя

Повний тест рішення

підписано 03.06.2013.

СудЛенінський районний суд м. Миколаєва
Дата ухвалення рішення30.05.2013
Оприлюднено06.06.2013
Номер документу31584569
СудочинствоЦивільне

Судовий реєстр по справі —489/1968/13-ц

Ухвала від 03.06.2013

Цивільне

Ленінський районний суд м. Миколаєва

Коваленко І. В.

Рішення від 30.05.2013

Цивільне

Ленінський районний суд м. Миколаєва

Коваленко І. В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні