Ухвала

від 29.05.2013 по справі 801/154/13-а

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

Справа № 801/154/13-а

29.05.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Ілюхіної Г.П.,

суддів Лядової Т.Р. ,

Яковенко С.Ю.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Приватного підприємства "Керченська судоремонтна ВЕРФ "Фрегат" на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Ольшанська Т.С.) від 24.01.2013 у справі № 801/154/13-а

за позовом Управління Пенсійного фонду України в м.Керч АР Крим (Шосе Героїв Сталінграду, 60/1, м. Керч, Автономна Республіка Крим, 98329)

до Приватного підприємства "Керченська судоремонтна ВЕРФ "Фрегат" (вул. Кірова, 54- А, м.Керч, Автономна Республіка Крим, 98306)

про стягнення заборгованості зі сплати єдиного соціального внеску,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 24.01.2013 адміністративний позов задоволено, стягнуто з Приватного підприємства "Керченська судоремонтна ВЕРФ "Фрегат" на користь Управління Пенсійного фонду України в м.Керч 14208,33 грн. заборгованості зі сплати єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (арк.с. 25-26)

Суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач зобов'язаний щомісяця, до 20 числа, сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період - календарний місяць, з огляду на це позовні вимоги позивача про стягнення заборгованості є правомірними та підлягають задоволенню.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач - Приватне підприємство "Керченська судоремонтна ВЕРФ "Фрегат", звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення по справі, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі (арк.с 33-35).

Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, що привело до невірного вирішення справи.

В судове засідання, призначене на 29.05.2013 позивач та відповідач явку уповноважених представників не забезпечили, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином та своєчасно (арк.с.48, 49), позивач надав клопотання про розгляд справи у відсутність його представників (арк.с.50), відповідач про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Суд, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнав за можливе перейти до письмового провадження по справі.

Розглянувши справу в порядку статей 195, 197 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, встановила наступне.

25.03.2010 відповідач - Приватне підприємство "Керченська судоремонтна ВЕРФ "Фрегат", зареєстровано як юридична особа, що підтверджується копією Довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців (арк.с.10).

Відповідач є платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в Управління Пенсійного фонду України в м.Керч АР Крим.

06.08.2012 позивач сформував вимогу про сплату боргу № Ю-10/7, яка направлена на адресу відповідача та отримана 09.08.2012, про що свідчить копія рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (арк.с.9).

Відомості про оскарження відповідачем зазначеної вимоги в матеріалах справи відсутні.

Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

На правовідносини сторін, що виникли, поширюються норми Конституції України, Закону України "Про збір та облік єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 № 2464-VI (далі - Закон № 2464).

Згідно пункту 3 розділу 8 Закону №2464 з дня набрання чинності зазначеного закону платники страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, загальнообов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття, загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, яке спричинило втрату працездатності, вважаються платниками єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону № 2464 єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Відповідно до підпункту 1, 4 частини другої статті 6 Закону № 2464, платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; подавати звітність до територіального органу Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом за погодженням з відповідними фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування та центральним органом виконавчої влади у галузі статистики.

Згідно з частиною восьмою статті 9 Закону № 2464 платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом. Базовим звітним періодом для виду платника, до якого відноситься відповідач, є календарний місяць.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що у звіті про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованих єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів Пенсійного фонду України за червень 2012 року, відповідач самостійно визначив розмір належного до сплати єдиного внеску за вказаний період у сумі становить 14208,33 грн., у тому числі 7223,73 грн. - за ставкою 36,76%-49,7%, 5725,50 грн. - за ставкою 34,7%, 665,10грн. - за ставкою 3,6%, 594,00грн. - за ставкою 2,6% (арк.с.7-8).

Відомості про сплату відповідачем зазнаної суми заборгованості в матеріалах справи відсутні та відповідачем не надані.

Згідно довідки вих.№596/04-08 заборгованість відповідача зі сплати єдиного внеску складає 14208,33грн., та станом на 16.01.2013 не сплачена (арк.с.22).

Відповідно до пункту сьомого статті 13 Закону № 2464 Пенсійний фонд та його територіальні органи мають право стягувати з платників несплачені суми єдиного внеску.

Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника (частина дванадцята статті 9 Закону № 2464).

Згідно частини четвертої статті 25 Закону №2464 територіальний орган Пенсійного фонду у порядку, за формою і в строки, встановлені Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

У разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом Пенсійного фонду, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів з дня надходження узгодженої вимоги, територіальний орган Пенсійного фонду надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки.

У такому випадку територіальний орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду з позовом про стягнення недоїмки. При цьому заходи досудового врегулювання спорів, передбачені законом, не застосовуються.

При викладених обставинах, суд першої інстанції здійснив аналіз діючого законодавства України та дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог повністю.

Правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам процесуального і матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими.

Судове рішення є законним і обґрунтованим й не може бути скасовано з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Посилання відповідача на здійснення оплати заборгованості 26.09.2012 за січень 2011 року в сумі 14899,84грн., та на перше півріччя 2012 року - 18000,00грн. судовою колегією не можуть бути прийняті до уваги, оскільки в матеріалах справи відсутні та відповідачем не надані належні та допустимі докази, що підтверджують ці доводи.

Відповідно до частини другої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України, докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Згідно з частинами першою та другою статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Все вищеперелічене дає судовій колегії право для висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись частиною третьою статті 24, статтями 160, 167, частиною першою статті 195, статтею 197, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Керченська судоремонтна ВЕРФ "Фрегат" на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 24.01.2013 у справі № 801/154/13-а залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 24.01.2013 у справі № 801/154/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій сторонам по справі згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя підпис Г.П.Ілюхіна

Судді підпис Т.Р.Лядова

підпис С.Ю. Яковенко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Г.П.Ілюхіна