Постанова

від 23.05.2013 по справі 801/2639/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 травня 2013 р. (об 11:57) Справа №801/2639/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Кірєєва Д.В., за участю секретаря Цатурян С.О.,за участю представників сторін:

позивач - ОСОБА_1, паспорт НОМЕР_6

від позивача - ОСОБА_2, паспорт НОМЕР_7, договір б/н від 25.04.2013 року, свідоцтво НОМЕР_8 від 26.01.2011 року;

від відповідача - не з'явився;

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби,

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0019601702 та № 0019611702 від 26.11.2012 року.

Суть спору: Суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_1 (далі-позивач) звернулась до Окружного адміністративного суду АР Крим з позовною заявою до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби (далі-відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби № 0019611702, № 0019601702 від 26.11.2012 року.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АРК від 28.03.2012 року відкрито провадження по справі, закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

У судовому засіданні 23.05.2013 року позивач та представник позивача позовні вимоги підтримали в повному обсязі, надали пояснення по суті справи.

Представник відповідача у судове засідання 23.05.2013 року не з'явився, про день, час та місце слухання справи був сповіщений належним чином, відповідач надіслав до суду заперечення на позовну заяву.

Приймаючи до уваги, що в матеріалах справи достатньо доказів для з'ясування обставин по справі, суд вважає можливим, на підставі ст. 128 КАС України, розглянути справу за наявними матеріалами, за відсутністю представника відповідача.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши позивача, представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п. 1 ч.2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено поняття суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено поняття справи адміністративної юрисдикції, - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ст.ст. 1, 4 Закону України "Про державну податкову службу в Україні"(в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах входять до складу органів державної податкової служби і є органами виконавчої влади.

Основним завданням органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (ст. 2 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин).

Враховуючи зазначене, відповідач, здійснюючи свої повноваження у спірних відносинах є суб'єктом владних повноважень, спір що виник між сторонами пов'язаний із захистом прав позивача у сфері публічно-правових відносин і є справою адміністративної юрисдикції, його належить розглядати в порядку, встановленому КАС України.

ОСОБА_1 зареєстрована у якості фізичної особи-підприємця Виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АР Крим 17.08.2007 року, ідентифікаційний номер фізичної особи НОМЕР_5, місце проживання фізичної особи-підприємця: 95000, АДРЕСА_1, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію Фізичної особи-підприємця Серії НОМЕР_9, Випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Серії ААВ № 856397 (а.с.60, 61).

Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 взято на податковий облік в органах державної податкової служби 20.08.2007 року за № 32387, що підтверджується Довідкою про взяття на облік платника податків № 1109/18-338 від 26.06.2012 року (а.с.62).

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 є платником податку на додану вартість, свідоцтво від 15.07.2010 року НОМЕР_10.

Судом встановлено, що посадовими особами Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби було проведено документальну виїзну планову перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (р.н.о.к. НОМЕР_5) за період з 01.01.2011 року по 31.12.2011 року.

За результатами вищенаведеної перевірки було складено акт № 8735/17-2/НОМЕР_5 від 06.11.2012 року, у якому встановлено порушення:

- п. 177.1, п. 177.2 ст. 177 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2756 (зі змінами та доповненнями), фізичною особою-підприємцем валовий дохід формувався за першою подією - за фактом відвантаження товарів, робіт, послуг;

- п. 177.1, п. 177.2 ст. 177 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2756 (зі змінами та доповненнями), у результаті чого донараховано податок з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за період, що перевірився, на суму 493,75 грн., у т.ч. за 2011 рік - 493,75 грн.;

- п. 187.1 ст. 187, п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст.201 розділу V Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2756 (зі змінами та доповненнями), а результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 16 803,00 грн., у т.ч. по періодах: січень 2011 р. - заниження у сумі 3 383,00 грн., лютий 2011 р. - завищення у сумі 3 383,00 грн., травень 2011 р. - заниження у сумі 658,00 грн., грудень 2011 р. - заниження на суму 16 145,00 грн. (а.с. 10-26)

На підставі висновків акту перевірки № 8735/17-2/НОМЕР_5 від 06.11.2012 року, 26.11.2012 року Державною податковою інспекцією у м. Сімферополі АРК ДПС були прийняті податкові повідомлення-рішення: № 0019611702 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у сумі 617,19 грн., у т.ч. 493,75 грн. за основним платежем, 123,44 - за штрафними (фінансовими) санкціями та № 0019601702 від 26.11.2012 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 26 896,00 грн., у тому числі 16 803,00 грн. за основним платежем, 10 093,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с. 8, 9).

Не погодившись з висновками акту перевірки № 8735/17-2/НОМЕР_5 від 06.11.2012 року та податковими повідомленнями - рішеннями № 0019611702, № 0019601702 від 26.11.2012 року позивач звернулась зі скаргою до Державної податкової служби АР Крим.

Рішенням Державної податкової служби АР Крим про результати розгляду первинної скарги № Я/11/10.2.14 від 02.01.2013 року первинну скаргу задоволено частково, залишено без змін податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС від 26.11.2012 року № 0019611702, скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС від 26.11.2012 року № 0019601702, прийняте стосовно ФОП ОСОБА_1 в частині застосування штрафних санкцій у сумі 6 055,75 грн. (а.с. 27-32).

Не погодившись із вказаним рішенням Державної податкової служби в АР Крим, позивач звернулась зі скаргою до Державної податкової служби України.

Рішенням Державної податкової служби України про результати розгляду повторної скарги № 725/Я/10-2315 від 08.02.2013 року залишено без змін податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС від 26.11.2012 року № 0019611702, № 0019601702 (з урахуванням рішення, прийнятого за розглядом первинної скарги) та рішення ДПС в АР Крим від 02.01.2013 року № Я/11/10.2-14, прийняте за розглядом первинної скарги, а скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишено без задоволення (а.с. 33-36).

Не погодившись з податковими повідомленнями-рішеннями ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС № 0019611702, № 0019601702 від 26.11.2012 року, позивач оскаржила їх до суду.

Вирішуючи питання щодо обґрунтованості позовних вимог судом встановлено, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу власних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Одним з принципів адміністративного судочинства, передбачених ст. 7 КАС України, є принцип законності, який відповідно до ст. 9 КАС України, полягає в наступному, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, Законом визначено конкретні форми і способи реалізації відповідачем своїх повноважень у сфері забезпечення державної політики, які в силу ст. 19 Конституції України є вичерпними і дотримання яких є безумовним обов'язком відповідача.

Відповідно п. 177.1, п. 177.2 ст. 172 ПК України доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу. Об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Згідно пункту 185.1 статті 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт); вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт); з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України; з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

У п.187.1. ст. 187 ПК України зазначено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно з п. 188.1. ст. 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів, крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

Відповідно до п. 198.1. ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст.198 ПК України).

Згідно з п. 198.3. ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної. Платники податку, що застосовували касовий метод до набрання чинності цим Кодексом або застосовують касовий метод, мають право на включення до податкового кредиту сум податку на підставі податкових накладних, отриманих протягом 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку. Для банківських установ при одержанні ними права власності на заставне майно з метою подальшого продажу таке право зберігається до моменту продажу такого заставленого майна.

Відповідно до п.200.1. ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з п. 200.4 ст. 200 ПК України якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

З аналізу вищевказаних норм, суд робить висновок, що для включення суми податку на додану вартість до суми податкового кредиту необхідно дотримання двох умов:

- наявність податкової накладної чи митної декларації,

- придбання або виготовлення товару і послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях в рамках господарської діяльності платника податку; придбання (будівництво, спорудження) (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи) в тому числі з метою використання у виробництві або постачанні товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України 201.1. Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Пунктом 201.10 ст. 201 ПК України визначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня. Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до Державної податкової адміністрації України є дата та час, зафіксовані у квитанції. Якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин. Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних. Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше двадцяти календарних днів, наступних за датою їх виписки. Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних. Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період. Виявлення розбіжностей даних податкової накладної та Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення органами державної податкової служби документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг. У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг. Надходження такої заяви із скаргою є підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки зазначеного продавця для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з податку за такою операцією.

Відповідно до п.2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996 бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться на підприємстві. Фінансова, податкова та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Підставою для відображення господарських операцій у бухгалтерському обліку є первинні документи, що фіксують факти здійснення господарських операцій (п.1 ст.9 Закону № 996). Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення (ст.1 Закону № 996). Обов'язкові реквізити первинного документа встановлені п.2 ст.9 Закону № 996. Первинні документи повинні бути складені в момент здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її завершення (п.1. ст.9 Закону № 996).

Відповідно до п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995р., первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Для оподаткування мають значення бухгалтерські документи, що відображають господарські операції та фіксують отриманий прибуток і інші економічні показники господарської діяльності.

Бухгалтерські документі - це сукупність письмових актів, фіксуючих здійснені господарські операції відповідно до вимог законодавства.

Бухгалтерські документи в роботі суб'єкта господарювання служать, як відомо, засобом ведення обліку матеріальних цінностей і грошових коштів. На підставі бухгалтерських документів (документації) контролюється правильність здійсненних операцій, ведеться поточний аналіз виконаної роботи, встановлюються причини господарських порушень, тобто документація виконує контрольно - аналітичні функції.

Правове значення бухгалтерських документів проявляється в тому, що з їх допомогою підтверджується правильність зареєстрованих в обліку фактів. Факт наявності первинного документу не може бути проігнорований контролюючим органом, оскільки тільки аналіз первинних документів може давати об'єктивну картину господарської діяльності і, віддзеркалення її результатів у податковій звітності. Господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою (п.1.32 Закону №334).

Згідно п.1 ст. 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Відповідно до п.2 ст. 3 Господарського кодексу України господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.

Статтею 42 Господарського кодексу України передбачено, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Підприємництво здійснюється на основі самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону (ст.44 Господарського кодексу України ).

З акту перевірки № 8735/17-2/НОМЕР_5 від 06.11.2012 року вбачається, що в порушення п. 177.1, п. 177.2 ст. 177 ПК України фізична особа-підприємець ОСОБА_1 не включив до складу валового доходу за період з 01.01.2011 р. по 31.12.2011 р. суму 3 291,67 грн., що надійшли в травні 2011 року від ОСОБА_3, згідно поточного рахунку НОМЕР_11 КРФ ПАТ "Укрсоцбанк" МФО 324010.

Судом встановлено, що 06.05.2011 року на рахунок ФОП ОСОБА_1 надійшли від ОСОБА_3 3 950,00 грн., у тому числі ПДВ 658 грн. за товар згідно рахунку НОМЕР_12 від 04.05.2011 року (а.с. 44)

30.05.2011 року позивач здійснила повернення ОСОБА_3 помилково перерахованих на розрахунковий рахунок ФОП ОСОБА_1 06.05.2011 року грошових коштів за товар у розмірі 3 950 грн. (а.с. 84).

Враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку про відсутність заниження оподаткованого доходу у сумі 3 291,75 грн. та заниження податку на додану вартість у травні 2011 року у сумі 658,00 грн.

Під час проведення перевірки посадовими особами ДПІ у м. Сімферополі АРК ДПС встановлено порушення Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 п. 187.1 ст. 187 ПК України, внаслідок чого до складу податкового зобов'язання по ПДВ несвоєчасно включені суми ПДВ - 3 383,33 грн. від реалізації продукції, в т.ч. на адресу ТОВ будівельна компанія "Пласт" (ЄДРПОУ 32529475) у розмірі 583,33 грн. та тов. "Ніке Дан" (ЄДРПОУ 34670574) у розмірі 2 800 грн., згідно наданих до перевірки банківських документів за січень 2011 року. Фактично до податкового зобов'язання включені у лютому 2011 року.

З матеріалів справи вбачається, що 01.02.2011 року на рахунок ФОП ОСОБА_1 надійшло від ТОВ "Будівельна компанія Пласт" попередня оплата за ленточну пилу SG 4012 згідно рахунку в„– 7 від 17.01.2011 року 3 500,00 грн., у тому числі ПДВ - 583,33 грн., від ТОВ "Ніке Дан" передплата по рахунку в„– 12 від 01.02.2011 року за станок 16 800,00 грн., у тому числі ПДВ 20% - 2 800,00 грн.

01.02.2011 року ФОП ОСОБА_1 виписано на ім'я ТОВ "Будівельна компанія Пласт" податкову накладну № 5 на загальну суму 3 500,00 грн., у тому числі ПДВ на суму 583,33 грн., на ім'я ТОВ "Ніке Дан" податкову накладну № 6 на загальну суму 16 800 грн., у тому числі ПДВ 2 800 грн.

Зазначені податкові накладні включені позивачем до реєстру виданих та отриманих податкових накладних за лютий 2011 року.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про правомірність включення позивачем ПДВ 3 383,33 грн. від реалізації продукції, в т.ч. на адресу ТОВ будівельна компанія "Пласт" (ЄДРПОУ 32529475) у розмірі 583,33 грн. та ТОВ "Ніке Дан" (ЄДРПОУ 34670574) у розмірі 2 800 грн. до складу податкових зобов'язань у лютому 2011 року.

Також, з акту перевірки вбачається, що до складу податкового кредиту у грудні 2011 року ФОП ОСОБА_1 віднесені суми податку на додану вартість при придбанні товарів, ввезених на митну територію України, на підставі отриманих податкових накладних, в яких відсутня графа 4 код товару, згідно з УКТ ЗЕД нових форм податкових накладних, який є обов'язковим реквізитом податкової накладної на реалізацію товарів, ввезених на митну територію України, тобто податкові накладні за старою формою.

Судом встановлено, що на ім'я ФОП ОСОБА_1 виписані податкові накладні: ТОВ "Зенітек Україна" № 4 від 02.12.2011 року на загальну суму 8 543,00 грн., у тому числі ПДВ 1 423,83 грн., ТОВ "Пік Кампані" в„– 12 від 07.12.2011 року на загальну суму 40 800,00 грн., у тому числі ПДВ 6 800 грн., ТОВ "Пік Кампані" № 11 від 07.12.2011 року на загальну суму 1 600,00 грн., у тому числі ПДВ 266,67 грн., ТОВ "Движущая сила" в„– 7 від 09.12.2011 року на загальну суму 18 480,00 грн., у тому числі ПДВ 3 080,00 грн., ПП "Інноваційна фірма "Комп'ютер-центр" № 16 від 15.12.2011 року на загальну суму 353,70 грн., у тому числі ПДВ 58,95 грн., ТОВ "Торгова компанія "Алиста" № 2151211 від 15.12.2011 року на загальну суму 10 791,60 грн., у тому числі ПДВ 1 798,60 грн., ТОВ "Енкор-Україна" № 110 від 16.12.2011 року на загальну суму 5 474,52 грн., у тому числі ПДВ 912,42 грн., ТОВ "Епіцентр К" № 1036/035 від 20.12.2011 року на загальну суму 10 830,00 грн., у тому числі ПДВ 1 805 грн.

З зазначених податкових накладних, які були досліджені у судовому засіданні, вбачається, що податкові накладні заповнені за формою, яка не передбачає графи для заповнення реквізиту "Код товару згідно з УКТ ЗЕД". У податкових накладних № 16 від 15.12.2011 року, № 2151211 від 15.12.2011 року, № 110 від 16.12.2011 року, № 1036/035 від 20.12.2011 року продавцями товарів, ввезених на митну територію України код товару згідно з УКТ ЗЕД зазначено у графі 3 "Номенклатура постачання товарів/послуг продавця", в інших податкових накладних код товарів згідно з УКТ ЗЕД не зазначено. Вказані податкові накладні включені позивачем до Реєстру виданих та отриманих податкових накладних за грудень 2011 року. Зауважень щодо інших обов'язкових реквізитів в податкових накладних у ДПІ немає.

Суд враховує, що податковим органом не надано доказів відсутності фактів реального здійснення операцій купівлі-продажу між позивачем та ТОВ "Зенітек Україна", ТОВ "Пік Кампані", ТОВ "Движущая сила", ПП "Інноваційна фірма "Комп'ютер-центр", ТОВ "Торгова компанія "Алиста", ТОВ "Енкор-Україна", ТОВ "Епіцентр К".

Суд відзначає, що оспорювані податкові накладні дають можливість правильно встановити покупця та продавця товару, дані щодо кількості товару, дату операції.

З наведених вище норм вбачається, що один з реквізитів податкової накладної, передбачений пп. "і" п. 201.1 ст. 201 ПК України дає можливість відстежувати рух імпортованих товарів у межах усієї країни, а разом з тим і вираховувати, чи було оподатковано поставку такого товару податком на додану вартість на ціну, не нижче митної вартості.

Разом з тим, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних подавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом ІІ ПК України.

У цьому контексті суд відзначає про відсутність таких доказів щодо повідомлень ДПІ позивача про наявність у реєстрі розбіжностей з метою уточнення податкових зобов'язань. Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту.

Відсутність відомостей про код товару за УКТ ЗЕД у податкових накладних, форму яких затверджено Наказом Міністерства фінансів від 01.11.2011 року № 1379 "Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної", зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 22 листопада 2011 р. за N 1333/20071 та діє з 16.12.2011 року не призвела до будь-яких негативних наслідків для державного бюджету, а отже є формальним недоліком. Відсутність кодів товару за УКТ ЗЕД у податкових накладних, заповнених за формою, яка не передбачає зазначеного реквізиту, не тягне недійсність укладених правочинів. Враховуючи наведене, а також надаючи перевагу змісту господарської операції над формою її фіксації, суд вважає, що недоліки в заповненні реквізитів податкових накладних, виявлені в результаті перевірки позивача, не свідчать про їх недостовірність, недійсність та не свідчать про недопустимість її використання як доказу сплати податку на додану вартість у ціні придбання.

Із зазначеного слідує, що сума податкового кредиту 16 145 грн. у грудні 2011 року позивачем сформована правильно, оскільки ПДВ входить до складу договірної суми, сплаченої продавцями товарів щодо операцій по поставці товарів немає.

Таким чином, суд вважає, що первинними документами податкового та бухгалтерського обліку Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (податкові накладні, банківські виписки, платіжні доручення) не підтверджуються висновки, встановлені за актом перевірки ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС № 8735/17-2/НОМЕР_5 від 06.11.2012 року щодо заниження оподаткованого доходу за період з 01.01.2011 року по 31.12.2011 року, в результаті чого донараховано податок з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності на суму 493,75 грн., заниження податку на додану вартість у загальній сумі 16 803 грн., у тому числі по періодах: січень 2011 року - заниження у сумі 3 383,00 грн., лютий 2011 року - завищення у сумі 3 383,00 грн., травень 2011 року - заниження у сумі 658,00 грн., грудень 2011 р. - заниження на суму 16 145 грн.

За таких умов, податкові повідомлення-рішення № 0019611702, № 0019601702 від 26.11.2012 року, є такими, що прийняті Державною податковою інспекцією в м. Сімферополі АР Крим ДПС протиправно, у зв'язку з чим підлягають скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Під час судового засідання, яке відбулось 23.05.2013 р. були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст.ст.160 КАСУ постанову складено в повному обсязі 24.05.2013 року.

Керуючись ст.ст. 94,158-163,167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби № 0019611702, № 0019601702 від 26.11.2012 року.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_5) витрати зі сплати судового збору у сумі 275,13 грн.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя підпис Кірєєв Д.В.