Рішення

від 23.05.2013 по справі 910/5650/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/5650/13 23.05.13

Господарський суд міста Києва в складі:

головуючого судді Привалова А.І.

при секретарі Сай А.С.

розглянувши справу № 910/5650/13

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Мега-Лайн»;

до товариства з обмеженою відповідальністю «Печі та каміни»;

про стягнення 31911,24 грн.

Представники сторін:

від позивача: Правдивий В.І., угода № 06/13 від 11.01.2013р.;

від відповідача: Дяченко В.В., довіреність № 3 від 22.05.2013р.

обставини справи:

До Господарського суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Мега-Лайн» (надалі - позивач) з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Печі та каміни» (надалі - відповідач) про стягнення 31911,24 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами Договору купівлі-продажу № 090111 від 10.01.2011р. у визначений строк повністю не розрахувався за одержаний товар, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 31558,48 грн., за прострочення оплати якої нараховані 3% річних у сумі 352,76 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.03.2013р. порушено провадження у справі № 910/5650/13 та призначено її розгляд на 18.04.2013р.

17.04.2013р. через загальний відділ господарського суду від позивача надійшли клопотання про зменшення розміру позовних вимог, згідно з яким останній просить стягнути з відповідача заборгованість у сумі 29558,48 грн., та клопотання про стягнення з відповідача витрат на послуги адвоката в сумі 9176,00 грн.

Присутнім у судовому засіданні представником позивача підтримано позовні вимоги з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, вважаючи їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з підстав, викладених у позові.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, вимоги ухвали суду 28.03.2013р. не виконав, проте 17.04.2013р. через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва від останнього надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку із неможливістю направити в судове засідання повноважного представника.

Ухвалою від 18.04.2013р. суд відклав розгляд справи на 23.05.2013р., у зв'язку з неявкою в судове засідання повноважного представника відповідача та неподанням витребуваних судом доказів.

23.05.2013р. до початку розгляду справи від позивача надійшло клопотання про зменшення позовних вимог, згідно з яким останній просить стягнути з відповідача заборгованість у сумі 28558,48 грн. та іншу частину вимог залишити без змін.

Отже, позовні вимоги розглядаються в межах нової ціни позову - 28911,24 грн.

Присутнім у судовому засіданні представником позивача підтримано позовні вимоги з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог.

Представник відповідача позовні вимоги не оспорив, проте вимоги суду, викладені в ухвалі про порушення провадження від 28.03.2013р. та в ухвалі від 18.04.2013р., не виконав, письмовий відзив на позов не надав.

Отже, суд вважає, що у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для винесення рішення по суті.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, в засіданні суду була оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

10.01.2011р. між позивачем (за договором - постачальник) та відповідачем (за договором - покупець) було укладено Договір купівлі-продажу № 090111, у відповідності до п.п. 1.1., 1.2. якого постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупцю будівельні матеріали, надалі - товар, а покупець - прийняти та своєчасно оплатити його на умовах даного договору. Найменування, асортимент, кількість, комплектність, одниця виміру та ціна вказуються в накладній, яка оформлюється на кожну партію товару, що постачається в межах даного договору.

Згідно п.п. 4.1., 4.4. договору, товар поставляється на умовах EXW-Київ, вул. Магнітогорська, 1, згідно ІНКОТЕРМС 2000. Товар вважається переданим постачальником та прийнятим покупцем в момент підписання накладних. Одночасно при цьому переходять до покупця право власності та всі ризики на товар.

Умовами п.п. 5.1., 5.3. договору визначено, що ціна на товар вказується в накладній та рахунках. Загальна вартість поставки по договору визначається як сума вартості всіх накладних до нього. Покупець здійснює 100% передоплату вартості товара протягом 3-х банківських днів з моменту отримання рахунку від постачальника.

Відповідно до п.п. 8.1., 8.2. договору, даний договір діє з моменту підписання його сторонами та до 31 грудня 2011р., а також до повних взаєморозрахунків сторін. Якщо жодна зі сторін за 30 днів до закінчення строку дії договору не повідомить іншу сторону в письмовій формі про розірвання договору, строк його дії буде автоматично продовжений на кожний наступний календарний рік.

На день розгляду справи сторони не надали суду доказів розірвання Договору купівлі-продажу № 090111 від 10.01.2011р.

Судом встановлено, що на виконання умов договору та взятих на себе зобов'язань позивачем у період з 19.04.2011р. по 07.06.2012р. передано, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 76014,34 грн., про що свідчать наявні в матеріалах справи копії видаткових накладних.

Факт отримання товару відповідачем підтверджується залученими до справи довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей (типова форма № М-2).

В порушення умов договору та взятих на себе зобов'язань, вартість отриманого товару оплачена відповідачем частково, в сумі 47455,86 грн., про що свідчать додані до матеріалів справи банківські виписки з особового рахунку позивача.

Отже, на день розгляду справи вартість товару в сумі 28911,24 грн. залишена відповідачем не сплаченою.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

В силу ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивач 29.10.2012р. вручив представнику відповідача вимогу про сплату заборгованості в сумі 31558,48 грн., яку відповідач залишив без відповіді та задоволення.

Також, 12.02.2013р. позивач направив на адресу відповідача претензію за вих. № 33 від 11.02.2013р. про сплату заборгованості в сумі 31558,48 грн.

Приписами статті 33 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На час розгляду спору у господарському суді відповідачем не заперечено факт отримання товару за представленими накладними та не надано доказів повної оплати або повернення переданого товару на суму 28558,48 грн., відтак, позовна вимога про стягнення з відповідача суми основного боргу підлягає задоволенню.

Також, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань, позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних у сумі 352,76 грн., які нараховані за період з 05.11.2012р. по 21.03.2013р.

Приписами статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, передбачене законом право кредитора вимагати сплати річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

Таким чином, оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних ґрунтується на законі (ст. 625 Цивільного кодексу України), а відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобов'язання, тому позовні вимоги позивача в частині стягнення 3% річних, підлягають задоволенню в сумі 352,76 грн., згідно розрахунку позивача, який відповідачем не оспорений.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, підтверджуються належними та допустимими доказами, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

Крім того, позивач просить суд також стягнути з відповідача 9176,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Судовими витратами є лише оплата тих послуг, які надаються адвокатами, що відповідають вимогам ст. 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та здійснюють свою діяльність у організаційних формах, зазначених у ст.ст. 4, 13, 14, 15 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Відповідно до частини першої ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Згідно з ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мега-Лайн» та адвокатом Правдивим В.І., 11.10.2013 р. укладено Угоду № 06/13 про надання юридичних послуг.

У матеріалах справи наявна копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 4168/10 від 20.05.2010р., виданого Київською обласною кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури на ім'я Правдивого Віталія Івановича.

Пунктом 5.1. угоди передбачено, що за послуги, передбачені цією угодою, клієнт компенсує адвокату витрати у розмірі 40% від встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі адвоката, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовими засіданнями та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді. Виконання адвокатом своїх зобов'язань за угодою оформлюється актом приймання-передачі наданих послуг, який підписується сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «Мега-Лайн» та адвокатом Правдивим В.І. було підписано акт № 1 приймання-передачі наданих послуг від 21.03.2013р. на суму 9176,00 грн. та позивачем згідно платіжного доручення № 107 від 26.03.2013р. перераховано на рахунок адвоката грошові кошти у розмірі 9176,00 грн. в якості оплати за послуги адвоката.

Інтереси позивача у справі Господарського суду міста Києва № 910/5650/13 представлялись адвокатом Правдивим В.І.

Пунктом 10 Роз'яснень Вищого арбітражного суду України № 02-5/78 від 04.03.1998 р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» передбачено, що витрати позивачів та відповідачів, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.

Таким чином, враховуючи те, що позивачем підтверджено правовий статус адвоката, наявність доказів фактичного перерахування коштів адвокату на підставі договору, господарський суд дійшов висновку, що витрати, понесені ТОВ «Мега-Лайн», відповідають судовим витратам на оплату послуг адвоката в розумінні ст. 44 Господарського процесуального кодексу України.

При вирішенні питання про розмір суми, яка підлягає відшкодуванню стороні за послуги адвоката, має бути врахована як ціна позову, яку вказав позивач у позовній заяві, так і критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката.

Відповідно до п. 12 Роз'яснень Вищого арбітражного суду України № 02-5/78 від 04.03.1998 р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат, крім державного мита, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. За таких обставин суд з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни позову, може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи .

Враховуючи вищезазначене, беручи до уваги суть спору та ціну позову, суд вирішив покласти на відповідача понесені позивачем витрати на оплату послуг адвоката у розмірі 3191,12 грн.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Печі та каміни» (04076, м. Київ, вул. Електриків, 16; код 32773795) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Мега-Лайн» (02090, м. Київ, вул. Алма-Атинська, 35-А, код 33445040) 28558 грн. 48 коп. - боргу, 352 грн. 76 коп. - 3% річних, 1720 грн. 50 коп. - витрат по сплаті судового збору, 3191 грн. 12 коп. - витрат по оплаті послуг адвоката. Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 30.05.2013 р. Суддя А.І. Привалов А.І. Привалов