Рішення

від 30.05.2013 по справі 904/3009/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

30.05.13р. Справа № 904/3009/13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровський автоцентр МАЗ", м. Дніпропетровськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "КУРСОР-УКРАЇНА", м. Дніпропетровськ

про стягнення 19 590, 13 грн.

Суддя Коваленко О.О.

Представники:

від позивача - Сімон Р.П., представник, довіреність №18/12 від 18.12.2012р.;

від відповідача - не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

Розглядається позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровський автоцентр МАЗ", м. Дніпропетровськ - далі по тексту - позивача до товариства з обмеженою відповідальністю "КУРСОР-УКРАЇНА", м. Дніпропетровськ - далі по тексту - відповідача про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у розмірі 8 675,94грн. на підставі умов договору СТО/ВП7 № 176 від 23.01.2013року про надання послуг позивачем відповідачеві з технічного обслуговування та ремонту техніки відповідача, укладеного між позивачем та відповідачем шляхом його підписання на скріплення печатками сторін.

Приймаючи до уваги, що в порушення умов вищеназваного договору відповідач своєчасно не розрахувався з позивачем за надані йому послуги на загальну суму 8 675,94грн., позивач на підставі п. 4.5, а саме за порушення строків оплати наданих послуг за період з 13.02.2013року по 11.04.2013року просить суд стягнути з відповідача на користь позивача пеню у сумі 199,11грн. та 24% річних у сумі 318,64грн. та на підставі п. 4.6, а саме за порушення строків оплати наданих послуг за період з 12.03.2013року по 11.04.2013року 100% штрафу у сумі 8 675,94грн.

Посилаючись на те, що даний спір до суду було доведено з вини відповідача позивач просить суд судові витрати по справі у вигляді 1 720,50грн. судового збору покласти у повному обсязі на відповідача.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 23.01.2013року між позивачем та відповідачем, шляхом підписання на скріплення печатками сторін, укладено договір СТО/ВП7 № 176 про надання послуг з технічного обслуговування та ремонту техніки відповідача.

Виконуючи умови вищеназваного договору, позивач 05.02.2013року надав відповідачеві обумовлені договором послуги з технічного обслуговування та ремонту техніки відповідача на загальну суму 8 675,94грн., що підтверджується Актом № РС-0000093 від 05.02.2013року на загальну суму 8 675,94грн., підписаного повноважними представниками сторін та скріпленого печатками, які відповідач прийняв без жодних зауважень і відповідно до п.3.6 зобов'язався оплатити у повному обсязі на протязі 7-ми календарних днів, тобто до 12.02.2013року, але своєчасно у добровільному порядку не оплатив, що і стало підставою для звернення позивача до суду з даною позовною заявою у якій позивач просить суд в примусовому порядку стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 8 675,94грн. на підставі умов договору СТО/ВП7 № 176 від 23.01.2013року про надання послуг позивачем відповідачеві з технічного обслуговування та ремонту техніки відповідача.

Крім цього, на підставі п. 4.5, а саме за порушення строків оплати наданих послуг за період з 12.03.2013року по 11.04.2013року позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача пеню у сумі 199,11грн. та 24% річних у сумі 318,64грн. та на підставі п. 4.6, а саме за порушення строків оплати наданих послуг за період з 12.03.2013року по 11.04.2013року 100% штрафу у сумі 8 675,94грн.

Відповідач у судове засідання не з'явився, відзив на позов та витребувані судом документи надав, у відзиві на позов повноважний представник відповідача позовні вимоги позивача визнає частково по сумі основного боргу, що становить 8 675,94грн. Просить суд провадження по справі припинити, оскільки після порушення провадження у справі відповідач у добровільному порядку, відповідно до платіжного доручення № 169 від 17.05.2013року на суму 8 675,94грн. сплатив позивачеві основний борг у повному обсязі. Відповідач у відзиві на позов просить суд знизити суму штрафних санкцій так як вони нараховані з порушенням чинного законодавства.

14.05.2013року на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні слухання справи було відкладено до 30.05.2013року, у зв'язку з тим, що відповідач у судове засідання не з'явився, відзив на позов та витребувані судом документи не надав та звернувся до суду з письмовим клопотанням про відкладення слухання справи на більш пізніший термін.

30.05.2013року справу було розглянуто за участю повноважного представника позивача, без участі представника відповідача, за наявними в ній матеріалами та оригіналами документів наданих позивачем додатково на вимоги суду в судове засідання, в обґрунтування своїх позовних вимог та залучених у копіях, належним чином завірених, до матеріалів справи. Відповідно до вимог ст. 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Вивчивши матеріали справи, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

23.01.2013року між позивачем та відповідачем, шляхом підписання на скріплення печатками сторін, укладено договір СТО/ВП7 № 176 про надання послуг з технічного обслуговування та ремонту техніки відповідача, що підтверджується матеріалами справи, оригіналами документів наданих сторонами та по суті основного боргу не оспорюється відповідачем у відзиві на позов.

Виконуючи умови вищеназваного договору, позивач 05.02.2013року надав відповідачеві обумовлені договором послуги з технічного обслуговування та ремонту техніки відповідача на загальну суму 8 675,94грн., що підтверджується Актом № РС-0000093 від 05.02.2013року на загальну суму 8 675,94грн., підписаного повноважними представниками сторін та скріпленого печатками, які відповідач прийняв без жодних зауважень і відповідно до п.3.6 зобов'язався оплатити у повному обсязі на протязі 7-ми календарних днів, тобто до 12.02.2013року, але своєчасно у добровільному порядку не оплатив, що і стало підставою для звернення позивача до суду з даною позовною заявою у якій позивач просить суд в примусовому порядку стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 8 675,94грн. на підставі умов договору СТО/ВП7 № 176 від 23.01.2013року про надання послуг позивачем відповідачеві з технічного обслуговування та ремонту техніки відповідача.

Приймаючи до уваги, що в порушення умов вищеназваного договору відповідач своєчасно не розрахувався з позивачем за надані йому послуги на загальну суму 8 675,94грн., позивач на підставі п. 4.5, а саме за порушення строків оплати наданих послуг за період з 12.03.2013року по 11.04.2013року просить суд стягнути з відповідача на користь позивача пеню у сумі 199,11грн. та 24% річних у сумі 318,64грн. та на підставі п. 4.6, а саме за порушення строків оплати наданих послуг за період з 12.03.2013року по 11.04.2013року 100% штрафу у сумі 8 675,94грн.

Посилаючись на те, що даний спір до суду було доведено з вини відповідача позивач просить суд судові витрати по справі у вигляді 1 720,50грн. судового збору покласти у повному обсязі на відповідача.

Позивачем в судовому засіданні, на підставі ст.33 Господарського процесуального кодексу України, документально було частково доведено ті обставини, на які він посилався в позовній заяві як на підставу своїх позовних вимог.

Відповідно до вимог ст.34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, отже обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до вимог ст.36 Господарського процесуального кодексу України, письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього, а оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.

Відповідно до ст.525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та умов цього Кодексу або інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи зі змісту ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з вимогами ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

В ч.1 п.2 ст. 231 Господарського кодексу України зазначено, що у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах.

Відповідно до вимог ч.1 п.6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, у зв'язку з чим позивач повинен був нарахувати пеню від суми боргу за останні шість місяців перед зверненням до суду з позовною заявою.

Дослідивши матеріали справи, оригінали документів наданих на вимоги суду сторонами додатково в обґрунтування своїх позовних вимог та в обґрунтування своїх позовних заперечень та заслухавши повноважного представника позивача в судовому засіданні, суд дійшов висновку, що в частині позовних вимог позивача про примусове стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у сумі 8 675,94грн. на підставі умов вищеназваного договору провадження по справі слід припинити на підставі п.1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України - за відсутністю предмету спору, оскільки після порушення провадження у справі відповідач у добровільному порядку перерахував позивачеві заборгованість у сумі 8 675,94грн., що підтверджується і клопотанням позивача про зменшення розміру позовних вимог на 8 675,94грн.

Додаткові вимоги позивача про стягнення з відповідача на користь позивача на підставі п. 4.5, а саме: за порушення строків оплати наданих послуг за період з 13.02.2013року по 11.04.2013року пеню у сумі 199,11грн., 24% річних у сумі 318,64грн. та на підставі п. 4.6, а саме за порушення строків оплати наданих послуг за період з 13.02.2013року по 11.04.2013року, тобто за цей же період - 100% штрафу у сумі 8 675,94грн., слід визнати обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню частково. Пені у сумі 199,11грн.та 24% річних у сумі 318,64грн. за період з 13.02.2013року по 11.04.2013року - у повному обсязі.

В частині стягнення штрафу у сумі 8 675,94грн., за період з 13.02.2013року по 11.04.2013року, тобто за цей же період в позові слід відмовити у повному обсязі, оскільки позивач допустив подвійну відповідальність одного виду за одне порушення на чому наголошував Верховний Суд України в своїй ухвалі від 15.12.2010року.

В порядку ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по справі покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 885,20грн., з урахуванням того, що 51,45% позовних вимог позивача судом задоволено.

Керуючись ст.ст.4,11,15,16,193,525,526,629,530,638,610,625 Цивільного кодексу України, ст. 188,231,232 Господарського кодексу України, ст.ст.33,49,82-85,87 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Курсор-Україна" (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Терпигорева, 1-Б; ідентифікаційний код 34984179) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровський автоцентр МАЗ" (49080, м. Дніпропетровськ, вул. Висоцького, 4; ідентифікаційний код 33109363) 199,11грн. (сто дев'яносто дев'ять грн. 11 коп.) - пеня; 318,64грн. (триста вісімнадцять грн. 64 коп.) - 24% річних; 885,20грн. (вісімсот вісімдесят п'ять грн. 20 коп.) - судовий збір, видати наказ.

В частині стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Курсор-Україна" (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Терпигорева, 1-Б; ідентифікаційний код 34984179) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровський автоцентр МАЗ" (49080, м. Дніпропетровськ, вул. Висоцького, 4; ідентифікаційний код 33109363) 8 675,94грн. (вісім тисяч шістсот сімдесят п'ять грн. 94 коп.) - основної заборгованості провадження припинити.

В решті відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя О.О. Коваленко Повне рішення складено 03.06.13р. Згiдно з оригіналом Помічник судді В.С. Лисаченко