Рішення

від 30.05.2013 по справі 915/694/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" травня 2013 р. Справа № 915/694/13

за позовом публічного акціонерного товариства "Будівельна фірма "Миколаївбуд", 54015, м. Миколаїв, вул. Робоча, 2-а

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНЗИТ-АРТ", 54003, м. Миколаїв, пр. Леніна, 187, кв. 2

про стягнення 10580,61 грн.

Суддя Алексєєв А.П.

За участю представників:

від позивача - Годза Л.П. за довіреністю №90/01-8 від 22.03.2012 року

від відповідача - не з'явився

СУТЬ СПОРУ: публічне акціонерне товариство "Будівельна фірма "Миколаївбуд" (далі - позивач) звернулося до господарського суду з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНЗИТ-АРТ" (далі - відповідач) грошових коштів у сумі 10580,61 грн., з яких: 7995,600грн. - основний борг за договором оренди №8/12 від 01.03.2012 року, 1289,61 грн. - неустойка за несвоєчасне повернення орендованого приміщення за період з 04.03.2013 року по 14.03.2013 року, 709,70 грн. - пеня за прострочення виконання грошового зобов'язання, 585,70 грн. - 3% річних, 1720,50 грн. - судових витрат.

Про дату, час і місце судового засідання сторін було повідомлено у встановленому Господарським процесуальним кодексом України порядку шляхом надсилання на їх адреси ухвал суду від 11.04.2013 року та 13.05.2013 року. Проте, зазначені ухвали, що направлялися відповідачу на адресу, яка зазначена в позовній заяві, повернуті поштовим відділенням до суду з позначкою "за закінченням терміну зберігання". Згідно з офіційного інтернет-сайту (http// irg.gov.ua/ua/) інформаційно-ресурсного центру «Пошук в ЄДР» від 02.04.2013 року вбачається, що адресу відповідача в позовній заяві зазначено вірно.

Оскільки до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, то повідомлення про вручення рекомендованої кореспонденції, що повернуто органами зв'язку з позначкою «за закінченням терміну зберігання», з урахуванням конкретних обставин цієї справи, суд вважає належними доказами виконання судом обов'язку щодо повідомлення відповідача про вчинення судом певних процесуальних дій, а тому визнає можливим розглянути справу за відсутності представника останнього.

За таких обставин, на підставі ст. 75 ГПК України, спір розглядається за наявними у справі матеріалами.

Заявою від 28.05.2013 року позивач уточнив позовні вимоги, у зв'язку з цим просить суд стягнути з відповідача грошові кошти в розмірі 10176,77 грн., з яких: 7995,60грн. - основний борг за договором оренди №8/12 від 01.03.2012 року, 1289,61 грн. - неустойка за несвоєчасне повернення орендованого приміщення за період з 04.03.2013 року по 14.03.2013 року, 743,33 грн. - пеня та 148,23 грн. - 3% річних.

У судовому засіданні представник позивача наполягав на задоволенні уточнених позовних вимог.

30.05.2013 року в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

01.03.2012 року між позивачем та відповідачем був укладений договір оренди нежитлового приміщення №8/12 загальною площею 54,2 кв.м., яке розташоване за адресою: м. Миколаїв, вул. Робоча, 2а (далі - договір, а.с. 7).

Так, позивач вимоги договору виконав, передавши відповідачеві нежитлове приміщення, що підтверджується актом прийому-передачі від 01.03.2012 року (а.с. 8).

Пунктом 6.1. договору визначено, що цей договір діє з дати його підписання, тобто з 01.03.2012 року, до 28.02.2013 року.

Згідно з п. 2.1, 2.3 договору орендна плата за базовий місяць складає 1998,90 грн., в тому числі ПДВ в розмірі 333,15 грн., і сплачується відповідачем щомісячно не пізніше 10-го числа поточного місяця.

З розрахунку заборгованості, наданого позивачем разом із заявою про уточнення позовних вимог, вбачається, що відповідач не сплатив орендну плату за користування орендованим приміщенням за листопад 2012 року, грудень 2012 року, січень-лютий 2013 року.

Згідно зі ст.ст. 285, 286 ГК України орендар, зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату. Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Орендна плата встановлюється у грошовій формі. Залежно від специфіки виробничої діяльності орендаря орендна плата за згодою сторін може встановлюватися в натуральній або грошово-натуральній формі. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Заборгованість відповідача за користування орендованим приміщенням протягом листопаду 2012 року - лютого 2013 року становить 7995,60 грн.

Несплатою вказаної суми відповідач порушує право позивача, умови договору та вимоги ст. 526 Цивільного кодексу України, згідно з якою зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Статтею 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Положеннями ст. 599 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Враховуючи викладене суд приходить до висновку, що уточнені позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості в сумі 7995,60 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Пунктом 4.6. договору встановлено, що у разі припинення дії договору, орендоване приміщення повинно бути повернуто за актом прийому-передачі в триденний строк.

В порушення умов п.4.6 договору відповідач орендоване приміщення в триденний строк після закінчення дії договору не повернув, а здійснив передачу орендованого приміщення лише 14.03.2013 року за актом приймання-передачі від 14.03.2013 року (а.с. 11). А, отже, на підставі ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України та п. 2.6. договору позивач нарахував відповідачу неустойку в розмірі подвійної орендної платні за період з 05.03.2013 року по 14.03.2013 року включно за прострочення повернення орендованого приміщення в розмірі 1289,61 грн.

Частиною 2 ст. 785 Цивільного кодексу України встановлено, якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачені правові наслідки порушення зобов'язання до яких, зокрема, віднесено сплату неустойки.

Неустойка (штраф, пеня) - це грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ч. 1 ст. 549 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 2.4. договору встановлено, що пеня обчислюється в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період прострочки оплати, за кожен день прострочки платежу на день фактичної оплати і стягується в межах строку позовної давності.

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 2 ст. 232 ГК України).

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст. ст. 628, 629 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Оскільки стягнення пені узгоджено сторонами в п.2.4 договору, то за прострочення виконання грошового зобов'язання позивачем за період з 11.04.2012 року по 31.03.2013 року нараховано пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ в розмірі 743,33 грн. за весь період прострочення, що підтверджується уточненим розрахунком заборгованості (а.с. 33).

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

За розрахунком позивача 3% річних нараховані за період з 11.03.2012 року по 31.03.2013 року в розмірі 148,23 грн. (а.с. 33).

Суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення пені та 3% річних обґрунтовані відповідно до вимог діючого законодавства та підлягають задоволенню.

Будь-яких доказів того, що відповідач належним чином і в повному обсязі виконав свої зобов'язання щодо оплати за користування орендованими приміщеннями згідно умов та в строки визначені договором, у порушення приписів ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, суду не надав, тобто не довів безпідставність позовних вимог, тоді як надані позивачем докази, як зазначалось вище, навпаки, підтверджують наявність вказаної у позові заборгованості, а відтак і обґрунтованість позовних вимог.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що уточнені позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості в сумі 10176,77 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до приписів ст. 49 ГПК судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82 - 85 ГПК України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

1. Уточнені позовні вимоги публічного акціонерного товариства "Будівельна фірма "Миколаївбуд" - задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНЗИТ-АРТ" (54003, м. Миколаїв, пр. Леніна, 187, кв. 2, ідентифікаційний код 32997207) на користь публічного акціонерного товариства "Будівельна фірма "Миколаївбуд" (54015, м. Миколаїв, вул. Робоча, 2-а, ідентифікаційний код 01273036) грошові кошти в сумі 10176,77 грн. (десять тисяч сто сімдесят шість грн. 77 коп.) за договором оренди №8/12 від 01.03.2012 року та 1720,50 грн. (одна тисяча сімсот двадцять грн. 50 коп.) - судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом. Порядок та строк апеляційного оскарження визначений ст. 91,93 ГПК України.

Повний текст рішення складено і підписано 04 червня 2013 року.

Суддя А.П. Алексєєв