Постанова

від 27.05.2013 по справі 826/7101/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

27 травня 2013 року 18:13 № 826/7101/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Клочкової Н.В., при секретарі судового засідання Висоцькій Ю.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Експрес Мото Україна" до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправними дій, скасування податкового повідомлення-рішення № 0000172204 від 09.01.2013, за участі представників сторін:

представник позивача Богачук С.С.;

представник позивача Юрченко О.А.;

представник позивача Вєтчінкін В.В.;

представник відповідача Гривнак А.В.,

На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 27 травня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Експрес Мото Україна" (далі - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби (далі - відповідач) про визнання протиправними дій та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000172204 від 09.01.2013.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 травня 2013 року відкрито провадження в адміністративній справі № 826/7101/13-а.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 травня 2013 року закінчено підготовче провадження в адміністративній справі № 826/7101/13-а та призначено справу до судового розгляду.

В судове засідання 27 травня 2013 року прибули представники обох сторін. Представники позивача позов підтримали в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві. Позивач вважає, що висновки працівників ДПІ у Печерському районі м. Києва щодо нереальності господарських операцій, укладених між ним і його контрагентом, не підтверджені належними документальними доказами, та не мають під собою правових підстав. Представник відповідача проти позову заперечував, вказуючи на нереальність господарських операцій позивача, зазначив, що перевірка проведена у порядку визначеному чинним податковим законодавством, викладені в акті перевірки висновки відповідають встановленим фактичним обставинам, відтак порушень прав позивача при проведенні перевірки та оформленні її результатів не допущено. Письмових заперечень на позовну заяву відповідач не подавав.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Експрес Мото Україна» (ідентифікаційний код 30306393) зареєстровано 02.03.1999 р. Печерською районною в м. Києві Державною адміністрацією.

ТОВ " Експрес Мото Україна" взято на податковий облік в органах державної податкової служби за № 20837 від 09.03.1999 р. та перебуває на обліку у ДПІ у Печерському районі м. Києва.

Згідно Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 37726829 (форма № 2-ПДВ) від 19 червня 2006 року ТОВ «Експрес Мото Україна» є платником податку на додану вартість (індивідуальний податковий номер 303063926555).

Основним видом діяльності позивача відповідно до КВЕД є: 53.20 Інша поштова та кур'єрська діяльність (основний); 45.20 Технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; 49.41 Ватажний автомобільний транспорт; 52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту.

Як вбачається з матеріалів справи, Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва на підставі направлення від 29.11.2012 рр. № 2107/22-4 виданого ДПІ у Печерському районі м. Києва та наказу ДПІ у Печерському районі м. Києва від 29.11.2012 р. № 1995, згідно із пп. 78.1.1, п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Експрес Мото Україна» з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «ТД «Трейдстар» (код ЄДРПОУ 37479199) за період березень, квітень, червень, липень, серпень 2011 року, за результатами якої складено Акт від 13 грудня 2012 року № 1177/22-4/30306393 (далі -Акт перевірки від 13 грудня 2012 року № 1177/22-4/30306393).

За результатами перевірки, на думку податкового органу, встановлено, що операції між позивачем та ТОВ «ТД «Трейдстар» фактично не відбувались, а тому позивач не мав відображати у складі податкового кредиту податкові накладні з реквізитами контрагента-постачальника ТОВ «ТД «Трейдстар». У зв'язку з чим, відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 09.01.2013 р. № 0000172204, яким донараховано податкові зобов'язання з ПДВ на суму 370 380 грн. та штрафні санкції на суму 27 981 грн.

Позивач, не погоджуючись з даним податковим повідомленням-рішенням звернуся за його скасування до суду.

Податковим органом без наявних на те повноважень, зроблено припущення про встановлення відсутності надання послуг та укладення угод без мети настання реальних наслідків. Без аналізу первинних документів та фактичних обставин, зроблено висновок про те, що відсутні як база, так і об'єкт оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток.

На підставі низки припущень, податковий орган дійшов висновку, що задекларований ТОВ «Експрес Мото Україна» податковий кредит сформований за рахунок податкових накладних виписаних ТОВ «ТД «Трейдстар» в розмірі 370 380 грн. повинен бути зменшений до 0 грн., в тому числі по періодах:

- за березень 2011р. в розмірі - 94 620 грн.

- за квітень 2011р. в розмірі - 150 000 грн.

- за червень 2011р. в розмірі - 13 840 грн.

- за липень 2011 р. в розмірі - 68 820 грн.

- за серпень 2011р. в розмірі - 43 100 грн.

Таких висновків податковий орган дійшов, використавши інформацію ДПІ у Голосіївському районі м. Києва, яку отримав в порядку не передбаченому Податковим Кодексом України.

Також у якості доказу, було використано висновки акту про неможливість проведення зустрічної перевірки ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 30.11.2011 р. № 1440/3-23-40-37479199, згідно якого ТОВ «ТД «Трейдстар» має ознаки фіктивності, а саме: кількість працюючих - 1 особа, наявність основних засобів - відсутні, місцезнаходження - не встановлено, проведено експертне дослідження, що підпис на договорі про визнання електронних документів та в інших, представлених на дослідження документах мовірно виконані різними особами. Сума зобов'язань, задекларованих ТОВ «ТД «Трейдстар» не відповідає сумі податкового кредиту ТОВ «Експрес Мото Україна».

У той же час під час розгляду справи відповідачем не надано зазначеного доказу - акту перевірки ТОВ «ТД «Трейдстар», результатів експертного дослідження також не надано на підставі якого в Акті перевірки позивача формуються висновки відносно позивача та не доведено обставин, які перешкоджали наданню цього акту перевірки.

Відтак, наданий суду доказ - Акт перевірки позивача сформовано бездоказово, з посиланням на акт перевірки, які були відсутні у відповідача на час перевірки та не додані ДПІ до матеріалів справи. Висновок про невідповідність первинних документів про надання послуг ТОВ «ТД «Трейдстар» зроблено безпідставно.

Суд вважає дані висновки відповідача такими, що суперечать вимогам закону. Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин), зокрема у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч. 3 ст. 228 ЦК України).

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5. 6 ст. 203 цього Кодексу (ч. 1 ст. 215 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3 ст. 215 ЦК України).

Згідно зі ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

В свою чергу, державним податковим інспекціям надано право подавати до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, (ст. 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні"№509-XII від 04.121990 року).

З наведеного чітко вбачається, що відповідач, у разі необхідності, має право звернутися до суду з метою визнання нікчемним правочину, а не самостійно вирішувати дане питання.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України № К-1470/09 від 15.04.2009 року.

Також судом взято до уваги лист Державного комітету України з питань регуляторної політки та підприємництва № 7319 від 16.09.2011 року, де зазначено, що головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом, а не актами податкової перевірки. Вказані ж в актах податкових органів недоліки, допущені суб'єктами господарювання при укладенні та виконанні договорів, не є підставою для визнання правочинів нікчемними, оскільки чинне законодавство не встановлює таких підстав нікчемності правочину.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, відповідач, визнавши договори, укладені між позивачем і його контрагентами, є нереальними господарським операціями зазначив інформацію, яка не відповідає дійсності та не підтверджена належними доказами.

Разом з тим, суд зауважує, що також перевіряючі вдалися до невластивих податковому органу функцій оцінки господарської діяльності підприємства, що призвело до порушення прав позивача. Акт перевірки не містить логічно ув'язаного зв'язку між отриманою інформацією про відсутність будь-яких засобів та кінцевою метою, спрямуванням дій на правомірну або протиправну мету.

Доводи відповідача щодо неможливості здійснення позивачем господарської діяльності у зв'язку з відсутністю у підприємства основних засобів та трудових ресурсів для здійснення такої діяльності є необґрунтованими тому, що чинним цивільним та господарським кодексами дійсність і реальність договорів та правомірність виписаних за ними, зокрема, актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) та податкових накладних не обумовлені наявністю матеріальних та трудових ресурсів для здійснення фінансово-господарської діяльності.

Суд, керуючись ч.1 ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Згідно з п.1.1 ст. 1 Податкового кодексу України (далі ПК України), відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України.

Згідно п.75.1 ст. 75 ПК України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

Документальною перевіркою згідно із п.п. 75.1.2 п.75.1 ст. 75 ПК України вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Проаналізувавши зміст Акта перевірки, суд встановив, що висновки про відсутність господарської операції відповідача є необґрунтованими, оскільки ним не наведено жодної підстави та не надано належних доказів вважати укладені позивачем угоди - є нереальними господарськими операціями.

Як вбачається з Акту перевірки від 13 грудня 2012 року № 1177/22-4/30306393, у період березень, квітень, червень, липень, серпень 2011 року з 01.06.2011 р. по 01.11.2011 р. ТОВ «Експрес Мото Україна» сформовано податковий кредит за рахунок податкових накладних виписаних ТОВ «ТД «Трейдстар» в розмірі 370 380 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, за вищевказаний період з ТОВ «Експрес Мото Україна» (Замовник) та ТОВ «ТД «Трейдстар» (Виконавець) було укладено договір транспортного експедирування від 24.02.2011 р. № 24/02-11, згідно умов якого Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов'язання від свого імені та за рахунок Замовника забезпечити організацію перевезень вантажу Замовника автомобільним транспортом в межах території обслуговування.

Суд зауважує, що серед умов договору відсутні положення які суперечать моральним засадам суспільства, порушують публічний порядок, або спрямовані на заволодіння майном держави у дохідній частині бюджету.

Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

На виконання умов вищевказаного договору, факт надання послуг відповідачем було оформлено та підтверджено актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) (Т.1, арк. 159-173), ТОВ «ТД «Трейдстар» було виписано податкові накладні на загальну суму ПДВ 370 380 грн. (Т.1, арк. 144-158), копії яких наявні в матеріалах справи, що також не заперечувалось податковим органом при проведенні перевірки. Як зазначено в акті перевірки: на виконання умов договорів ТОВ «ТД «Трейдстар» оформлено наступні акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) та виписано наступні податкові накладні ТОВ «Експрес Мото Україна» за рахунок чого останнє сформувало собі податковий кредит на загальну суму ПДВ 370 380 грн.

Слід зазначити, що в акті перевірки не вказано на наявність недоліків в оформленні податкових накладних від імені контрагента позивача, на підставі яких сформовано податковий кредит.

Судом не встановлено та відповідач не надав доказів на підтвердження факту анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість контрагента позивача на момент укладення договорів та видачі податкових накладних.

Оплата за отримані послуги ТОВ «Експрес Мото Україна» підтверджується банківськими виписками, копії яких наявні в матеріалах справи (Т.1, арк. 174-177).

Отримані позивачем послуги призначені були не для власних потреб позивача, а для подальшого надання замовникам позивача, що і являється основним видом господарської діяльності ТОВ «Експрес Мото Україна». Отже, як вбачається з матеріалів справи Позивачем здійснювалась господарська діяльність з надання послуг перевезення вантажів в інтересах третіх осіб та, на підставі виписаних накладних своїм контрагентам Позивачем було сформовано та відображено податкові зобов'язання з ПДВ. При цьому, замовлення послуг позивачеві та подальша реалізація отриманих позивачем від ТОВ «ТД «Трейдстар» послуг іншим контрагентам підтверджується належними доказами, наявними у справі (договорами, актами наданих послуг, рахунками-фактурами, податковими накладними, авіанакладними, банківськими виписками тощо.

Отже, податкові зобов'язання підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що підтверджують факт здійснення відповідних господарських операцій.

Згідно пп.14.1.181. п.14.1.ст.14 Кодексу, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно до п.198.1, п.198.3. ст.198 Кодексу, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт і послуг), вартість яких відноситься до складу витрат виробництва (обігу). Право на нарахування податкового кредит виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до п.201.10. ст.201 Кодексу, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Законом України "Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку (який основою будь-якого іншого обліку) господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Таким чином, для підтвердження включення витрат на оплату виконаних робіт до складу валових витрат підприємства, а також для підтвердження включення сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за виконані роботи до складу податкового кредиту, необхідні первинні документи (платіжні доручення, податкові накладні, акти виконаних робіт тощо), оформлені відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні".

Відповідно до ст.1 зазначеного закону, первинний документ -це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст.9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Положення покладає на керівника підприємства, головного бухгалтера обов'язок обліковувати первинні документи. За п. 2.15 Положення Первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству, логічна ув'язка окремих показників.

Положенням забороняється приймати до виконання лише первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані керівнику підприємства, установи для прийняття рішення. (п. 2.16 Положення).

Пунктом 1 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 р. № 1379, визначено, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій не присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість, такою особою є підприємство (установа, організація), але не її керівник. Саме ця обставина є визначальною при вирішенні питання про недійсність податкової накладної.

Відповідно до п.6.2. зазначеного Порядку, податкова накладна є підставою для віднесення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку.

Господарська діяльність ТОВ «ТД «Трейдстар» на момент здійснення правочинів не була припинена, що не заперечувалось податковим органом, воно було платником податку, а тому податкові накладні складені належними особами та не суперечать приписам норм чинного законодавства.

Крім того, суд звертає увагу на положення інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 р. № 1112/11/13-10 щодо принципу персональної податкової відповідальності в спорах про податок на додану вартість та принципу добросовісності платника податків, якими визначено, що сама по собі несплата податку продавцем (серед іншого й внаслідок ухилення від сплати) у разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування. Відповідальна за сплату податку на додану вартість особа, що формує дані податкового обліку з цього податку, а не контрагент такої особи.

Якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції реальні та відповідають дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема, податкових накладних. Не будуть підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни з боку його контрагентів, припинення чи анулювання статусу платника податку на додану вартість, припинення юридичної особи.

Таким чином, враховуючи викладені законодавчі норми та обставини справи, суд дійшов висновку, що позивачем, контрагент якого на момент здійснення господарських операцій був належним чином зареєстрований як платник податку на додану вартість, мав оформлені договори, які не були визнані в судовому порядку недійсними, а також підтверджені виданими ним податковими накладними, правомірно сформовано та задекларовано податковий кредит.

При цьому, хоча сам факт оплати вже є достатньою та правомірною підставою для формування на підставі податкових накладних податкового кредиту, суд вважає за необхідне зазначити, що сукупність досліджених під час розгляду справи вищенаведених документів за відносинами позивача з його безпосереднім контрагентом, які зазвичай супроводжують виконання операцій такого роду, у взаємозв'язку з наведеним - договори і первинні документи щодо подальшої реалізації послуг перевезення вантажів, не дають підстав для висновку про нездійснення операцій транспортно-експедиторського обслуговування, щодо якого була здійснена оплата послуг у березні-серпні 2011 року, або здійснення операцій без мети використання їх результатів у власній господарській діяльності позивача, та відповідачем не надано належних та допустимих доказів які б спростовували виконання спірних операцій. Підтвердження фактичного руху послуг по ланцюгу зазначених ДПІ осіб, вказує, крім іншого, на спрямованість угоди на реальне настання наслідків, передбачених зазначеними вище угодами, та зв'язок здійсненої оплати з господарською діяльністю позивача.

Вищезгадані податкові накладні видані контрагентом позивача за оподатковуваними операціями за ставкою 20%, що відповідає наведеним вище положенням податкового законодавства стосовно порядку оформлення та підстав її видачі, наведені в них дані відповідають та кореспондуються з відомостями первинних/платіжних документів.

Суд зазначає, що відповідачем під час розгляду справи не надано жодних доказів та не наведено жодних обставин, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, незвичності цих операцій для цих осіб, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли свідчити про не пов'язаність операцій (здійсненої передоплати) з господарською діяльністю позивача, про не вчинених операцій, про відсутність факту поставки продукції, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагента були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

При цьому, суд враховує, що можливі порушення податкового законодавства з боку ТОВ «ТД «Трейдстар», не є підставою для висновку про порушення позивачем податкового законодавства та про відсутність у покупця права на формування податкового кредиту з ПДВ за фактом оплати.

Відповідно до ч. 1 ст. 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

За правилами, встановленими ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доказами в адміністративному судочинстві відповідно до ч.1 ст. 69 КАС України є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Суд враховує той факт, що відповідачем не надано вироку у кримінальній справі, яким би встановлювались обставини протиправної діяльності позивача, його контрагента, їх посадових осіб, а також контрагентів контрагента позивача (їх посадових осіб), з яких би вбачався зв'язок та обізнаність позивача щодо можливої протиправної діяльності певних підприємств та щодо можливої спрямованості певних угод на ухилення від сплати податків, яка б набрала законної сили.

Також, на час розгляду даної справи не встановлено наявність умислу у директора ТОВ "Експрес Мото Україна" на укладення угод, спрямованих на ухилення від сплати податків або з іншою протиправною метою.

В контексті викладених в Акті перевірки доводів ДПІ щодо фіктивності ТОВ «ТД «Трейдстар», фіктивності правочинів, укладених між цією особою та позивачем, суд також зазначає, що під час розгляду справи з боку ДПІ не надано рішення суду, яке б набрало законної сили та яке б було прийнято в порядку ст. 551 ГК України ("Фіктивна діяльність суб'єкта господарювання"), яким би встановлювалась реєстрація учасників спірних операцій, на підроблені, втрачені документи або реєстрація на підставних осіб, на осіб, які не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження.

Також, слід додати, що під час розгляду справи не надано доказів проведення в рамках кримінальної справи або ініційованої ДПІ в порядку ст. 84 ПК України експертизи щодо можливої підробки підписів на первинних документах по операціях з оплати транспортно-експедиційних послуг, а отже само по собі посилання в Акті перевірки позивача на експертний висновок щодо інших документів (податкові накладні не досліджувалися) яких, як зазначено вище, навіть не надано до матеріалів справи, не є належним та допустимим доказом для висновку про юридичну дефектність угод, первинних документів, податкових накладних по взаємовідносинам позивача з ТОВ «ТД «Трейдстар» та підставою для висновку про вчинення позивачем та його контрагентом порушень податкового законодавства.

Складений відповідачем акт перевірки не містить жодних фактичних даних, які б засвідчували наявність в діяльності позивача обставин, котрі передбачені ч.3 ст. 228 Цивільного кодексу України.

Окрім того, під час розгляду справи ДПІ не надано рішення суду, яке б набрало законної сили, прийнятого в порядку ст. 234 ЦК України щодо визнання судом фіктивними правочинів, укладених між позивачем та його контрагентом, тобто їх вчинення без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Під час розгляду справи ДПІ також не надано рішення суду, яке б набрало законної сили та було прийнято в порядку ст. 207 ГК України щодо визнання недійсними спірних операцій з підстав невідповідності спірних операцій вимогам закону, або вчинення їх з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Судом під час розгляду справи також не встановлено обставин, які б свідчили про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та його контрагентом .

Посилання представника відповідача на ту обставину, що посадові особи контрагента позивача виступали від імені підприємства не усвідомлюючи юридичних наслідків своїх дій, не свідчить про нікчемність чи то безтоварність правочинів.

Отже, при розгляді справи, судом встановлено, що податкове повідомлення-рішення від 09.01.2013 р. винесене за результати даної перевірки не відповідає вимогам чинного законодавства, ґрунтується на припущеннях та без системного викладення порушень вимог чинного податкового законодавства.

В силу ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Згідно з ч.3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Разом з тим, слід зазначити, що позовні вимоги в частині визнання дій відповідача неправомірними не можуть бути задоволені судом, оскільки не були конкретизовані позивачем. Позивач під час розгляду справи не уточнив, які саме дії відповідача просить визнати неправомірними, за таких обставин, підстави для задоволення позову в цій частині у суду відсутні.

Таким чином, сукупність вищенаведених встановлених обставин підтверджено документально, що дає суду підстави визнати позовні вимоги щодо скасування податкового повідомлення-рішення від 09.01.2013 р. № 0000172204 є обґрунтованими, доведеними матеріалами справи, і такими, що підлягають задоволенню. Відтак, позовна заява підлягає частковому задоволенню.

Згідно ч. 3 ст. 94 КАС України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю "Експрес Мото Україна" задовольнити частково.

2. Скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби № 0000172204 від 09.01.2013.

3. В іншій частині позов залишити без задоволення.

4. Присудити з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань за зобов'язаннями державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Експрес Мото Україна" понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 294,00 грн. (двісті дев'яносто чотири грн. 00 коп.).

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку на апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо постанова не оскаржена в апеляційному порядку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Строк, встановлений для подання суб'єктом владних повноважень - відповідачем до суду звіту про виконання постанови - три місяці з дня набрання постановою законної сили.

Суддя Н.В. Клочкова

Повний текст виготовлено та підписано 03.06.2013 р.