Постанова

від 03.03.2009 по справі 11/141/08

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

11/141/08

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 03 березня 2009 р.                                                                                    № 11/141/08  

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

Т.Б. Дроботової –головуючогоН.О. ВолковицькоїЛ.І. Рогач

за участю представників:

позивачаДарахвелидзе Г.Г., дов. від 02.03.09р.

відповідачатретьої особи

Дьоміна К.Ю., дов. від 12.09.2008р.не з'явились (про час і місце судового засідання повідомлені належно)

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу  Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоцентр Миколаїв"

на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 26.08.2008 року

у справі№ 11/141/08

господарського судуМиколаївської області

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Автоцентр Миколаїв"

дотретя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет споруМиколаївської міської ради

Приватне підприємство "Ігдем"

проскасування п.п. 20, 20.4 рішення Миколаївської міської ради від 25.04.2007р. № 12/46

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Автоцентр Миколаїв" звернулося до господарського суду з позовом про скасування пунктів 20, 20.4 рішення Миколаївської міської ради від 25.04.2007р. № 12/46 "Про вилучення, надання, передачу за фактичним користуванням продовження строку користування земельними ділянками юридичним особам, громадянам, зміну цільового призначення земельної ділянки та внесення змін до рішень міської ради та виконкому міської ради по Центральному району м. Миколаєва" на підставі пункту 2 статті 377 Цивільного кодексу України, пунктом 2 статті 120, пунктом 3 статті 152, статті 158 Земельного кодексу України, статті 16 Закону України "Про оренду землі".

Позовні вимоги вмотивовано тим, що судовими рішеннями, які набрали чинності, визнано недійсним з моменту укладення договір купівлі-продажу нежитлових будівель з Приватним підприємством "Ігдем", в зв'язку з чим відсутні підстави для набуття Приватним підприємством "Ігдем" права оренди земельної ділянки, що знаходиться під нежитловими будівлями, без проведення аукціону; натомість саме позивач, як переможець аукціону на придбання даних нежитлових будівель, має право на оренду земельної ділянки, що знаходиться під нежитловими будівлями. Тому на час звернення з позовом рішення органу місцевого самоврядування суперечить вказаному вище законодавству України та порушує права та законні інтереси позивача.

          Відповідач та третя особа заперечили проти позову, вказавши, спірне рішення було прийнято відповідно до норм чинного законодавства та фактичних обставин справи, права позивача цим рішенням не порушено.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 26.06.2008р. (суддя Василяка К.Л.) у задоволенні позову відмовлено повністю; судове рішення вмотивовано тим, що позивач не довів порушення його прав або охоронюваних законом інтересів щодо спірної земельної ділянки, які можуть виникнути лише в порядку, визначеному статтею 377 Цивільного кодексу України та частиною 2 статті 120 Земельного кодексу України.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 26.08.2008р. (судді: Воронюк О.Л. –головуючий, Єрмілов Г.А., Лашин В.В.) рішення місцевого господарського суду залишено без змін з мотивів його законності та обґрунтованості, відповідності встановленим обставинам справи та нормам чинного законодавства. Апеляційним господарським судом встановлено, що у позивача відсутні жодні правовстановлюючі документи щодо реєстрації права власності на нерухоме майно, що виключає набуття ним прав на спірну земельну ділянку за пунктом 2 статі 377 Цивільного кодексу України, пунктом 2 статті 120 Земельного кодексу України.

Не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, позивач звернувся до Вищого господарського суду України  з касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову у даній справі скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

При цьому скаржник покликається на неправильне застосування судами норм матеріального права та невідповідність їх висновків обставинам  справи; вважає, що судами не прийнято до уваги той факт, що спірне рішення перестало відповідати приписам чинного законодавства, що і є підставою звернення з вказаним позовом.

У доповненні до касаційної скарги скаржник також зазначив, що рішення господарських судів у даній справі стосуються прав та інтересів ВАТ ВПТ "Нектар", не залученого  до участі у даній справі.

Третя особа без самостійних вимог на предмет спору усно у попередньому судовому засіданні та у відзиві на касаційну скаргу заперечила проти її доводів, вказавши  на обґрунтованість та законність судових рішень.

Відповідач усно в судовому засіданні також заперечив проти касаційної скарги з тих самих мотивів.

Заслухавши доповідь судді-доповідача та пояснення представників сторін, присутніх у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підстав встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або перевіряти докази.

Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням; також згідно статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та право звернутися до суду за його захистом відповідно до встановлених способів захисту цивільних прав та інтересів судом.

Відтак, розглядаючи спір, господарський суд повинен встановити об'єктивну наявність порушення чи оспорювання цивільного права позивача та відповідність обраного ним способу захисту порушеного права способам, визначеним законодавством.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся з позовом про скасування рішення органу місцевого самоврядування, посилаючись на його невідповідність чинному законодавству; при цьому позивач вважає, що як переможець конкурсу на придбання нерухомого майна саме він має право на оформлення користування земельною ділянкою, яка знаходиться під таким майном, вважаючи що таке право у нього виникло в силу приписів статті 120 Земельного кодексу України та статті 377 Цивільного кодексу України.

Як було встановлено судами попередніх інстанцій, у процедурі ліквідації ВАТ "Нектар", визнаного банкрутом постановою Господарського суду Миколаївської області від 18.05.2006р. по справі № 14/98, Відкритим акціонерним товариством "Нектар" та Приватним підприємством фірмою "Ігдем" 06.12.2006р. було укладено договір купівлі-продажу нежитлових будівель за адресою: м. Миколаїв, вул. Чкалова, 42 .

25.04.2007р. відповідач прийняв рішення № 12/46 "Про вилучення, надання, передачу за фактичним землекористуванням, продовження строку користування земельними ділянками юридичним особам, громадянам, зміну цільового призначення земельної ділянки та внесення змін до рішень міської ради та виконкому міської ради по Центральному району м. Миколаєва", абзацом 1 пункту 20 якого було затверджено технічну документацію з землеустрою щодо відведення земельної ділянки загальною площею 7747кв.м. фірмі "Ігдем" для обслуговування придбаного майнового комплексу по вул. Чкалова, 42 та вказану земельну ділянку передано в оренду фірмі "Ігдем" строком на 25 років для обслуговування придбаного майнового комплексу.

На підставі вказаного рішення відповідачем та Приватним підприємством "Ігдем" було укладено договір оренди землі від 08.06.2007р. площею 7747кв.м. для обслуговування придбаного майнового комплексу по вул. Чкалова, 42.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 24.07.2007р. по справі № 14/36/07 договір купівлі-продажу від 16.12.2006р. було визнано недійсним, зобов'язано ПП "Ігдем" повернути вказані приміщення ВАТ "Нектар", стягнувши з останнього договірну вартість цих будівель.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з того, що встановлені ними обставини  справи не містять доказів порушення будь-яких існуючих прав позивача щодо земельної ділянки, орендне користування якою оформлено спірним рішенням органу місцевого самоврядування.

За статтею 120 Земельного кодексу України (в редакції з 27.04.2007р.) до особи, яка придбала  житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни їх  цільового призначення, у розмірах, встановлених договором.

Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то в разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією земельною ділянкою, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Згідно статті 377 Цивільного кодексу України до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності чи право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, у розмірах, встановлених договором, або необхідному для їх обслуговування. Момент набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду визначається за статтею 334 Цивільного кодексу України.

Відтак норми чинного законодавства, якими обґрунтовано позов, передбачають можливість набуття позивачем майнових прав щодо земельної ділянки у майбутньому, після набуття права власності на нерухоме майно, право на укладення договору купівлі-продажу щодо якої він одержав, перемігши у конкурсі.

Погоджуючись з висновком місцевого господарського суду про відмову в задоволенні позовних вимог, апеляційний господарський суд встановив, що позивач не набув прав на нерухомість, не укладав жодних цивільно-правових договорів про набуття прав на земельну ділянку, відтак правомірно визнав безпідставними посилання позивача на наявні у нього права на земельну ділянку відповідно до статті 120 Земельного кодексу України та статті 377 Цивільного кодексу України.

Доводи, на яких ґрунтується постанова суду апеляційної інстанції, позивачем жодним чином не спростовано, у касаційній скарзі не зазначено на будь-які докази набуття ним прав на земельну ділянку відповідно до положень вищевказаних норм законодавства, що не були б враховані судами при вирішенні даного спору.

Посилання скаржника на порушення судовими рішеннями прав та інтересів ВАТ ВПТ "Нектар" не може бути прийнято до уваги, оскільки наведені ним доводи не зазначають, яким чином судове рішення, яким вказано про відсутність порушених прав позивача, зачіпає права та інтереси ВАТ ВПТ "Нектар".

Таким чином, перевіривши у відповідності до частини 2 статті 111 5  Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові апеляційного господарського суду та рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що господарські суди в порядку статей 43, 101 Господарського процесуального кодексу України  розглядаючи справу, розглянули всебічно, повно та об'єктивно в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідили подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази; внаслідок чого їх висновки за наслідками розгляду позову та апеляційної скарги є законними та обґрунтованими.

Відповідно до роз'яснень, що викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 р. № 11 "Про судове рішення" зі змінами та доповненнями, рішення є законним  тоді,  коли  суд,  виконавши  всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини,  вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і   правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Оскаржені судові рішення відповідають цим вимогам, відтак підстав для їх скасування не вбачається.

На підставі викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, пунктом 1 статті 1119, статтями 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоцентр Миколаїв" залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 26.08.2008р. у справі № 11/141/08 господарського суду Миколаївської області та рішення господарського суду Миколаївської області від 26.06.2008р. залишити без змін.

Головуючий                                                                               Т. Дроботова

Судді :                                                                                          Н. Волковицька    

                                                                                                      Л.Рогач