Рішення

від 05.03.2009 по справі 9/7

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

9/7

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Шевченка 16, м.Івано-Франківськ, 76000, тел. 2-57-62

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

05 березня 2009 р.   Справа № 9/7   

Господарський суд Івано-Франківської області у складі суду: судді Фанди Оксани Михайлівни при секретарі судового засідання Чмихові Юрію Анатолійовичу розглянувши у відкритому судовому засіданні   справу

за позовом  Спеціалізованого  ремонтно-будівельного  приватного  підприємства   "Ліфткомплект",  Бульвар Південний, 35/41, м. Івано-Франківськ, 76010

до відповідача  Комунального підприємства  житлово-експлуатаційної організації № 4  Калуської міської ради,   вул. Пушкіна, 9а, м. Калуш,  Івано-Франківська область,77300

про стягнення коштів в сумі  19123, 56  грн.

За участю представників сторін:

Від позивача:  Максимів Дмитро Олексійович - юрисконсульт, (довіреність №16 від 16.02.2009 року)

Від відповідача:  Грищенко Т.П. - юрист, (довіреність №50 від 04.03.2009 року)

СУТЬ СПОРУ: Заявлено вимогу про стягнення з відповідача  19123, 56 грн., в тому числі 17836, 83 грн. - боргу; 559, 80 грн. - пені; 628, 03  грн. - інфляційних втрат; 98, 90 грн. - три проценти річних.

     Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задоволити. В обгрунтування заявлених позовних вимог представник позивача зазначив наступне. Відповідно до умов підрядних договорів на повне технічне обслуговування, ремонт ліфтів № 19 від 01.01.08 року, № 19 від 01.07.08 року, № 19 від 01.10.08 року,  укладених між сторонами у справі, сторони взяли на себе наступні  зобов"язання:   КП ЖЕО  № 4  ( замовник) доручає, а Спеціалізоване  ремонтно-будівельне  приватне  підприємство   "Ліфткомплект" (підрядник)  приймає на себе організацію і виконання робіт по технічному обслуговуванню, ремонту ліфтів на об"єктах замовника, відповідно до додатка № 1, який є невід"ємною частиною цього договору.

    Представник позивача зазначив, що на виконання умов договорів Спеціалізованим  ремонтно-будівельним  приватним  підприємством   "Ліфткомплект"  проведено  технічне обслуговування та ремонт ліфтів відповідача на суму 35 950 грн., що підтверджується актами виконаних робіт з травня по грудень 2008 року.

      Станом на 20.01.09 року оплата за отримані відповідачем послуги проведена частково, загальна заборгованість становить 17 836, 83 грн.

       Із посиланням на  ст.  625 ЦК України та умови договору представник позивача зазначив, що  позивачем нараховано три відсотки річних за користування  чужими коштами в сумі 98, 90 грн.,   інфляційні витрати від суми невиконаного основного зобов"язання в сумі 628, 03  грн. та пеню в сумі 559, 80  грн.

       Відповідач  подав суду копії платіжних доручень про сплату суми боргу в розмірі 44 462, 40 грн. Письмових заперечень по суті спору відповідачем суду не подано.

    Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив, що відповідно до умов підрядних договорів на повне технічне обслуговування, ремонт ліфтів № 19 від 01.01.08 року, № 19 від 01.07.08 року, № 19 від 01.10.08 року,  укладених між сторонами у справі, сторони взяли на себе наступні  зобов"язання:   КП ЖЕО  № 4  ( замовник) доручає, а Спеціалізоване  ремонтно-будівельне  приватне  підприємство   "Ліфткомплект" ( підрядник)  приймає на себе організацію і виконання робіт по технічному обслуговуванню, ремонту ліфтів на об"єктах замовника, відповідно до додатка № 1, який є невід"ємною частиною цього договору  ( п. 1.1 Договорів).

       Відповідно до п. 4.3  Договорів на підставі  підписаних актів замовник самостійно оплачує виконані роботи до 10-го числа наступного місяця.

     В силу ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України між сторонами на підставі Договору виникли зобов'язальні відносини.

          Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

          В силу ч. 1 ст. 193 ГК України  суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України  з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

     Судом встановлено, що на виконання умов договору Спеціалізованим  ремонтно-будівельним  приватним  підприємством   "Ліфткомплект"  проведено в травні-грудні 2008 року технічне обслуговування та ремонт ліфтів відповідача на загальну суму 35 950 грн., що підтверджується актами виконаних робіт, які підписані сторонами у справі. Копії актів наявні в матеріалах справи. Згідно поданих у справу доказів на момент звернення позивача із позовом борг відповідача становить 17 836, 83 грн.

          Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 17.02.09 року  сторони зобов"язано провести звірку взаєморозрахунків, для чого представнику  відповідача необхідно було з"явитись до позивача; за наслідками звірки сторонам необхідно було подати суду акт звірки розрахунків.

          Однак, станом на день розгляду справи відповідачем вимог ухвали суду не виконано: представник відповідача для звірки розрахунків до позивача не з"явився; позивач провів звірку розрахунків в односторонньму порядку, за наслідками якої повідомив суд про сплату заборгованості в повному обсязі.

          Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо  відсутній предмет спору.

         Провадження у частині  стягнення 17 836, 83  грн. підлягає припиненню.

          Відповідно до ст.  629 ЦК України  договір є обов'язковим для виконання сторонами.

          Згідно ст. ст. 610, 612 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом та якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

       Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України  у  разі порушення зобов'язання настають  правові  наслідки, встановлені договором або законом, зокрема,  сплата неустойки.

       Ст. 549 ЦК України встановлює, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які  боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

          Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

          Частиною 4 ст. 231 Господарського Кодексу України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

        Згідно ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”  розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

      Відповідно до п. 5.1 Договорів  при порушенні терміну оплати за виконані роботи, вказаного в п. 4.3 цього договору замовник сплачує підряднику пеню у  розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості  за кожний день прострочки.

        Отже, нарахована пеня в сумі 559, 80  грн. є обгрунтованою та підлягає задоволенню.

       Щодо вимоги позивача про стягнення  індексу  інфляції та  трьох відсотків річних, то в цій частині позову слід відмовити з огляду на наступне.

       Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник   не   звільняється   від   відповідальності    за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

      Частина 1 ст. 15 ЦК України встановлює, що кожна  особа  має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

      Отже, право має бути порушене на момент подання позову. Позивачем не подану суду доказів звернення до відповідача  із вимогою про сплату інфляційних збитків та трьох відсотків річних. За таких обставин відсутнє порушення права позивача.

        За наведених обставин  позовні вимоги  в частині стягнення  інфляційних збитків та трьох відсотків річних є безпідставними та задоволенню не підлягають. В цій частині  позову слід відмовити.

      Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України слід відшкодувати позивачу з відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

             Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.  11, 15,  202, 509,  525, 526,  549, 551,  610-612, 625, 629  ЦК України , ст. 193, 231  ГК України, Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, ст. 44, 49, 75, п. 1-1 ч. 1 ст. 80,  82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов задоволити частково.

          Стягнути з відповідача Комунального підприємства  житлово-експлуатаційної організації № 4  Калуської міської ради,   вул. Пушкіна, 9а, м. Калуш,  Івано-Франківська область,77300  ( р/р 2600053863 в АППБ "Аваль"; МФО 336462; код 32177228) на користь позивача Спеціалізованого  ремонтно-будівельного  приватного  підприємства   "Ліфткомплект",  Бульвар Південний, 35/41, м. Івано-Франківськ, 76010 ( р/р 26000010034980 в ФК "Фінанси і кредит"; МФО 236235; код 32873493):  559, 80 грн. - пені;   183, 96  грн. - витрат по сплаті державного мита; 113, 52  грн. - витрат на інфоормаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Провадження в частині стягнення  основного боргу в сумі 17836, 83   грн. - припинити.

             В решті позову слід відмовити.

Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя                                                            Фанда Оксана Михайлівна

                                        рішення виготовлено та підписано 06.03.09 року

Виготовлено в АС "Діловодство суду" Олейняш  Е.М.