Рішення

від 12.02.2009 по справі 250-2009

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

250-2009

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к.

РІШЕННЯ

Іменем України

12.02.2009Справа №2-7/250-2009

За позовом Приватного підприємства «Черномор Плюс» (95048, м. Сімферополь, вул. Сочинська, 2, ідентифікаційний код 30450828)

До відповідачів: 1) Приватного підприємства «Сімферополь» (95048, м. Сімферополь, вул. Руська, 103-Г, ідентифікаційний код 19187432); 2) Кримського республіканського підприємства «Сімферопольське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації» (95001, м. Сімферополь, вул. Некрасова, 11)

Про визнання недійсним договору, визнання права власності та спонукання до виконання певних дій.

Суддя ГС АР Крим  І. І. Дворний

                                        представники:

Від позивача – Гайжеман А. Ю., предст., дов.  від 19.01.2009 р.

Від відповідачів   - 1)  не з'явився; 2) не з'явився.

        Суть справи: Приватне підприємство «Черномор Плюс» звернулось до Господарського суду АР Крим з позовною заявою до Приватного підприємства «Сімферополь», в якій просить суд визнати недійсним укладений 19.05.2004 р. між сторонами договір про спільну діяльність по будівництву та експлуатації об'єктів нерухомого майна на території авторинку, розташованих за адресою: м. Сімферополь, вул. Бородіна (північно-східна промзона). Крім того, позивач просить суд визнати за Приватним підприємством «Черномор Плюс» право власності на об'єкт нерухомого майна на території авторинку, розташований за адресою: м. Сімферополь, вул. Бородіна (північно-східна промзона), що складається з літ. А площею 29,4 кв. м., літ. Б площею 63,0 кв. м., літ. В площею 114,0 кв. м., навіс літ. Г, які розташовані на земельній ділянці площею 1,80 га. Також позивач просить зобов'язати Кримське республіканське підприємство «Сімферопольське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації» зареєструвати за Приватним підприємством «Черномор Плюс» право власності в цілому на нежилі будівлі та споруди, розташовані за адресою: м. Сімферополь, вул. Бородіна (північно-східна промзона), що складаються з літ. А площею 29,4 кв. м., літ. Б площею 63,0 кв. м., літ. В площею 114,0 кв. м., навіс літ. Г, з привласненням окремої поштової адреси.

Позовні вимоги мотивовані тим, що за умовам укладеного між сторонами договору від 19.05.2004 р. сторони домовилися за рахунок власних коштів спільно побудувати нежилі споруди для сумісної діяльності, при цьому кожна сторона взяла на себе обов'язок профінансувати 50% вартості будівництва. Позивач стверджує, що Приватне підприємство «Сімферополь» не виконало свій обов'язок та ухилилося від сплати витрат на будівництво, а спірний об'єкт нерухомості був споруджений за рахунок власних коштів Приватного підприємства «Черномор Плюс». Вказані обставини стали підставою для звернення до суду.

В процесі розгляду справи позивачем були уточнені позовні вимоги, за яким він просить суд:

- розірвати укладений 19.05.2004 р. між сторонами договір про спільну діяльність по будівництву та експлуатації об'єктів нерухомого майна на території авторинку, розташованих за адресою: м. Сімферополь, вул. Бородіна (північно-східна промзона);

- визнати за Приватним підприємством «Черномор Плюс» право власності на об'єкт нерухомого майна на території авторинку, розташований за адресою: м. Сімферополь, вул. Бородіна (північно-східна промзона), що складається з літ. А площею 29,4 кв. м., літ. Б площею 63,0 кв. м., літ. В площею 114,0 кв. м., навіс літ. Г, які розташовані на земельній ділянці площею 1,80 га;

- зобов'язати Кримське республіканське підприємство «Сімферопольське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації» зареєструвати за Приватним підприємством «Черномор Плюс» право власності в цілому на нежилі будівлі та споруди, розташовані за адресою: м. Сімферополь, вул. Бородіна (північно-східна промзона), що складаються з літ. А площею 29,4 кв. м., літ. Б площею 63,0 кв. м., літ. В площею 114,0 кв. м., навіс літ. Г, з привласненням окремої поштової адреси.

Ухвалою ГС АР Крим від 02.02.2009 р. до участі у справі в якості іншого відповідача було залучено Кримське республіканське підприємство «Сімферопольське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації».

Відповідачі у судове засідання не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, про час та місце слухання справи були проінформовані належним чином рекомендованою кореспонденцією.

Оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи.

Розгляд справи відкладався у порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

          Суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній документами у порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

          Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд

                                                         ВСТАНОВИВ :

19.05.2004 р. між Приватним підприємством «Черномор Плюс» та Приватним підприємством «Сімферополь» був укладений договір про спільну діяльність з будівництва та експлуатації нежилих приміщень, розділом 1 якого передбачено, що сторони з метою здійснення спільної діяльності для досягнення загальних господарських цілей з будівництва та експлуатації об'єктів нерухомого майна на території авторинку, розташованих за адресою: м. Сімферополь, вул. Бородіна (північно-східна промзона) зобов'язуються спільно діяти для досягнення загальних господарських цілей:

- будівництво об'єктів нерухомого майна на земельній ділянці площею 1,80 га, наданій в користування ПП «Черномор Плюс» за адресою: м. Сімферополь, вул. Бородіна (північно-східна сторона);

- спільна експлуатація об'єкта.

Вклади сторін в спільну діяльність були визначені розділом 2 Договору, в якому, серед іншого, зазначено, що доля фінансування будівництва кожною із сторін складає 50% від вартості об'єкта.

Відповідно до пункту 4.1 Договору право власності на об'єкти належить сторонам договору. Об'єкти знаходяться в їх спільній частковій власності, де розмір часток кожної із сторін складає по 50%.

Звертаючись до суду з цим позовом, позивач стверджує, що Приватним підприємством «Черномор Плюс», без грошової чи трудової участі Приватного підприємства «Сімферополь», за рахунок власних коштів на передбаченій договором земельній ділянці були збудовані об'єкти нерухомого майна.

Так, з листа Кримського республіканського підприємства «Сімферопольське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації» вбачається, що по вул. Бородіна в м. Сімферополі Приватним підприємством «Черномор Плюс» збудовані наступні об'єкти нерухомого майна:

- кафе літ. «А» загальною площею 29,7 кв. м.;

- торгове літ. «Б» загальною площею 63,0 кв. м.;

- навіс для демонстрації літ. «Г»;

- адміністративно-торгове літ. «В» загальною площею 114,00 кв. м.

Збудоване позивачем майно було проінвентаризоване із заведенням відповідної справи.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору  та  вимог  цього  Кодексу,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог -  відповідно до   звичаїв   ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься в ч. 1 ст.193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання — відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Ст. 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від  зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Приватне підприємство «Сімферополь» не представило суду доказів виконання ним договірних обов'язків в частині здійснення фінансування будівництва, у той час як відповідно до приписів статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, способом, передбаченим чинним законодавством для доведення фактів такого роду.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Слід мати на увазі, що істотність порушення визначається виключно за об'єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору, причому вина сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і взагалі для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі ч. 2 ст. 651 ЦК України.

Суд вважає, що допущені відповідачем порушення умов договору від 19.05.2004 р. та законодавства є істотними, оскільки в значній мірі позбавили позивача того, на що він розраховував при укладанні договору – на участь ПП «Сімферополь» в будівництві об'єктів нерухомого майна шляхом відповідного фінансування.

Верховним Судом України з посиланням на Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002 у справі N 1-2/2002 (про досудове врегулювання спорів) також зазначалося, що недотримання позивачем вимог частини другої статті 188 Господарського кодексу України щодо обов'язку надсилання іншій стороні пропозицій про розірвання договору в разі виникнення такої необхідності не позбавляє позивача права звернутися за захистом порушеного права шляхом вчинення прямого позову до відповідача про розірвання договору (Постанова названого суду від 17.06.2008 N 8/32пд). Аналогічна позиція викладена в пункті 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року» від 13.08.2008 р. N 01-8/482.

Таким чином, вимоги Приватного підприємства «Черномор Плюс» в частині розірвання спірного договору є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

В пунктах 5.4-5.5 Договору від 19.05.2004 р. сторони обумовили, що якщо одна із сторін не виконує (виконує неналежним чином) свої зобов'язання за цим договором, то її доля визначається в процентному відношенні пропорційно внесеному вкладу. Якщо одна із сторін не виконує свої обов'язки за цим договором в повному обсязі, то право власності на об'єкт виникає за стороною, яка фактично виконала умови цього договору..

Згідно зі ст.13 Конституції України держава забезпечує захист прав всіх суб'єктів права власності та господарювання. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

Згідно з ч.1 ст.386 Цивільного кодексу України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності.

Згідно зі статтею 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Крім того, відповідно до ст. 331 Цивільного кодексу України право власності може бути набуте на новостворене майно. Так, в ч. 2 ст. 331 ЦК України зазначено, що право власності на новостворене  нерухоме  майно  (житлові будинки,  будівлі,  споруди  тощо)  виникає  з  моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено  прийняття  нерухомого майна  до  експлуатації,  право  власності  виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно  до  закону підлягає  державній реєстрації,  право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Питання щодо створення якісно нової речі належить до правового питання та має бути вирішено судом.

Зі змісту ст. ст. 331, 332 Цивільного кодексу України вбачається, що до основних ознак нової речі – об'єкту нерухомості, зокрема, відноситься наступне: річ створена з матеріалів особи, що претендує на новостворене майно.

Відповідно до ст. 181 Цивільного кодексу України нерухомою річчю (нерухоме майно, нерухомість) є земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливо без їхнього знецінення і зміни їхнього призначення.

Матеріали справи містять достатні докази того, що спірне майно є нерухомим. Більш того, вказане майно створено безпосередньо за рахунок коштів Приватного підприємства «Черномор Плюс»і жодна зі сторонніх осіб не зазнала витрат, пов'язаних з будівництвом об'єкта нерухомості. Іншого суду, всупереч вимогам статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, не доведено.

За таких обставин, позовні вимоги Приватного підприємства «Черномор Плюс» щодо визнання за ним права власності на спірне нерухоме майно також підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Реєстрація права власності на об'єкти нерухомого майна, що знаходиться у власності юридичних та фізичних осіб, здійснюється відповідно Тимчасовому положенню про порядок реєстрації права власності на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства  юстиції України від 07.02.2002 р. N 7/5.

Відповідно до пункту 1.5 вказаного положення право власності на нерухоме майно підлягає обов'язкової реєстрації.

Реєстрацію права власності на нерухоме майно здійснюють комунальні підприємства бюро технічної інвентаризації (п. 1.3 положення), для чого до БТІ надаються правовстановолюючі документи (п. 2.1 положення).

Серед правовстановлюючих документів, перелічених в додатку 1 до Тимчасового положення про порядок реєстрації права власності на нерухоме майно, передбачені й рішення судів про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна.

Отже, захист порушеного права Приватного підприємства «Черномор Плюс» також потребує спонукання КРП «Сімферопольське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації» до реєстрації за позивачем права власності на спірне нерухоме майно.

За таких обставин, позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 82-84  Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Розірвати укладений 19.05.2004 р. між Приватним підприємством «Черномор Плюс» (95048, м. Сімферополь, вул. Сочинська, 2, ідентифікаційний код 30450828) та Приватним підприємством «Сімферополь» (95048, м. Сімферополь, вул. Руська, 103-Г, ідентифікаційний код 19187432) договір про спільну діяльність по будівництву та експлуатації об'єктів нерухомого майна на території авторинку, розташованих за адресою: м. Сімферополь, вул. Бородіна (північно-східна промзона).

3.          Визнати за Приватним підприємством «Черномор Плюс» (95048, м. Сімферополь, вул. Сочинська, 2, ідентифікаційний код 30450828) право власності на об'єкт нерухомого майна на території авторинку, розташований за адресою: м. Сімферополь, вул. Бородіна (північно-східна промзона), що складається з літ. А площею 29,4 кв. м., літ. Б площею 63,0 кв. м., літ. В площею 114,0 кв. м., навіс літ. Г, які розташовані на земельній ділянці площею 1,80 га.

4.          Зобов'язати Кримське республіканське підприємство «Сімферопольське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації» (95001, м. Сімферополь, вул. Некрасова, 11) зареєструвати за Приватним підприємством «Черномор Плюс» (95048, м. Сімферополь, вул. Сочинська, 2, ідентифікаційний код 30450828) право власності в цілому на нежилі будівлі та споруди, розташовані за адресою: м. Сімферополь, вул. Бородіна (північно-східна промзона), що складаються з літ. А площею 29,4 кв. м., літ. Б площею 63,0 кв. м., літ. В площею 114,0 кв. м., навіс літ. Г, з привласненням окремої поштової адреси.

5.          Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Дворний І.І.