Постанова

від 28.05.2013 по справі 823/1466/13-а

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2013 року Справа № 823/1466/13-а

09 год. 50 хв. м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді Кульчицького С.О.,

при секретарі - Поліщук О.О.,

за участю:

представника позивача - Гаценка С.А. (за посадою),

представника відповідача - Теслі В.І. (за довіреністю),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Бранобель» до Смілянської об'єднаної державної податкової інспекції Черкаської області Державної податкової служби про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

До суду з адміністративним позовом звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Бранобель» до Смілянської об'єднаної державної податкової інспекції Черкаської області Державної податкової служби про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень від 27.01.2011 року № 0000032301/0 та № 0000042301/0.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідач своїми діями порушив вимоги Закону України «Про податок на додану вартість» та Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Ухвалою суду від 21 травня 2013 року замінено первинного відповідача на правонаступника - Смілянську об'єднану державну податкову інспекцію Черкаської області Державної податкової служби.

Представник позивача в судовому засіданні адміністративний позов підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував повністю з підстав, викладених у запереченнях на адміністративний позов та додаткових поясненнях по справі.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд встановив.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Бранобель» зареєстроване як юридична особа 25.07.2005 року виконавчим комітетом Смілянської міської ради Черкаської області, ідентифікаційний код 33679927.

З матеріалів справи вбачається, на підставі направлення та на підставі Закону України «Про державну податкову службу в Україні», посадовою особою відповідача проведена планова виїзна перевірка ТОВ «Бранобель» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.07.2007 року по 30.09.2010 року.

За результатами перевірки відповідачем складено акт від 14.01.2011 року № 39/23/33679927 та зафіксовано порушення:

- пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" в результаті чого було занижено податок на прибуток за 2 квартал 2009 року на суму 31057 грн.;

- пп 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" в результаті чого було занижено податок на додану вартість за червень 2009 року на суму 24845 грн.

На підставі встановленого порушення Смілянською об'єднаною державною податковою інспекцією Черкаської області Державної податкової служби винесено податкові повідомлення-рішення від 27.01. 2011 року № 0000032301/0 та № 0000042301/0.

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх в адміністративному порядку.

Рішенням Державної податкової адміністрації України про результати розгляду повторної скарги оскаржувані податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а скарга позивача залишена без задоволення.

Як вбачається з акту перевірки, Смілянською об'єднаною державною податковою інспекцією Черкаської області ДПС було встановлено, що відповідно до документів наданих під час перевірки одним із постачальників ТОВ "Бранобель" у червні 2009 було ТОВ "Інтергал", код 34451102, яке згідно податкової накладної № 00-2506-06 від 25.06.2009 р. реалізувало ТОВ "Бранобель" поливно-мастильні матеріали, а саме бензин: А-76 в кількості 5,28т., бензин А-95 в кількості 5,6т. та дизельне пальне в кількості 10,88т. на загальну суму 124227 грн.

На підтвердження взаємовідносин з ТОВ "Інтергал" до перевірки ТОВ "Бранобель" були надані податкові накладні, видаткові накладні, рахунки-фактури. Документи які б підтверджували транспортування вищезазначених товарно-матеріальних цінностей з ТОВ "Інтергал" (товарно-транспортну накладну, подорожній лист) до перевірки не надано.

Судом встановлено, що 24.06.2009 року між ТОВ "Інтергал" та ТОВ "Бранобель" ніби-то був укладений генеральний договір №68 від 30.09.2009 р. Відповідно до умов договору ТОВ "Інтергал" зобов'язалось передати у власність ТОВ "Бранобель" нафтопродукти.

На підтвердження ніби-то виконання вищезгаданих зобов'язань позивачем надано податкові накладні, видаткові накладні, рахунок фактура та виписки з банківського рахунку позивача.

Судом також встановлено, що вантажовідправником у розумінні положень генерального договору № 68 від 30.09.2009 року виступала ПП ОСОБА_1 на виконання договору перевезення вантажів автомобільним транспортом від 01.06.2009 року.

Частиною 1, 2 статті 3 Господарського кодексу України визначено, що під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Згідно з п. 5.1 ст. 5 Закону № 334/94 валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті (пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону № 334/94).

В пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону № 334/94 зазначено, що не підлягають віднесенню до складу валових витрат суми збитків платника податку, понесених у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) або їх обміном за цінами, що нижчі за звичайні, пов'язаним з таким платником податку особам. Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до пп. 7.2.6 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно з пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР, чинного на момент здійснення спірних господарських операцій, платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Згідно вимог п. 3 ст. 5 та п. 1 ст. 7 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 даного Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону № 168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг),- дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про перевезення небезпечних вантажів» від 06.04 2000 року, перевізник небезпечних вантажів зобов'язаний: приймати небезпечні вантажі до перевезення, якщо вантаж і документи на нього відповідають встановленим вимогам; забезпечувати перевезення небезпечних вантажів у встановленому порядку визначеними транспортними засобами; у разі дорожнього перевезення розробити та погодити з Державтоінспекцією Міністерства внутрішніх справ України маршрути і режими перевезення небезпечних вантажів; забезпечити своєчасний огляд транспортних засобів у підрозділах Державтоінспекції Міністерства внутрішніх справ України та отримання відповідного свідоцтва про допуск до перевезення небезпечного вантажу; під час перевезення не відхилятися від узгодженого маршруту, додержуватися безпечних умов руху та постійно контролювати стан транспортного засобу і вантажу; перевозити у встановлений строк небезпечний вантаж та передавати його одержувачу; забезпечувати належне зберігання небезпечного вантажу; здійснювати в установленому порядку обов'язкове страхування відповідальності суб'єктів перевезення небезпечних вантажів на випадок настання негативних наслідків під час перевезення таких вантажів.

Під час розгляду справи судом було запропоновано позивачу надати погодження Державтоінспекцією маршрутів руху транспортних засобів під час дорожнього перевезення небезпечних вантажів (нафтопродуктів), однак останній не надав суду відповідних дозвільних документів.

Що стосується відсутності у позивача товарно-транспортних накладних, як доказу виконання договірних зобов'язань, то суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Порядок перевезення вантажів автомобільним транспортом та оформлення вантажів для перевезень врегульовано Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997р. №363, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.02.1998р. за №128/2568 (далі по тексту - Правила).

Відповідно до пункту 11 Правил товарно-транспортна накладна - це комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу та є єдиним для всіх учасників транспортного процесу юридичним документом, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи; подорожній лист - первинний документ про облік вантажних автомобільних перевезень, що всебічно характеризує роботу автомобіля і водія з моменту їх виїзду з автотранспортного підприємства і до повернення на підприємство.

Підпунктом 11.1 Правил визначено, що основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Відповідно до підпункту 11.3 правил дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається.

Відповідно до підпункту 11.7 Правил перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Згідно з п. 11.5 Правил товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).

Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику (Пункт 11.7 Правил).

Відтак, при здійсненні господарських операцій з транспортних послуг первинними документами бухгалтерського обліку є товарно-транспортні накладні.

Таким чином, суд погоджується з висновками відповідача, зробленими під час перевірки та вважає, що податкові повідомлення-рішення від 27.01.2011 року № 0000032301/0 та № 0000042301/0 винесені з додержанням вимог чинного законодавства.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно п. 2. ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Інших доказів сторони суду не назвали та не надали.

Керуючись ст. ст. 9, 69-71, 86, 94, 97, 122, ст. ст. 158-163 КАС України, Черкаський окружний адміністративний суд,

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд в порядку, передбаченому ст. ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складено 03 червня 2013 року.

Головуючий С.О.Кульчицький