Рішення

від 28.05.2013 по справі 910/7940/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/7940/13 28.05.13 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Край-2"

до Державного підприємства "Санаторний комплекс "Пуща Озерна"

про стягнення 20 903,95 грн.

Суддя Бондаренко Г.П.

Представники сторін:

Від позивача Черевик Ю.В. (дов. №50/13 від 25.02.2013р.)

Від відповідача Грабчак В.М. (дов. вих. №285 від 06.12.2012р.)

Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 28.05.2013 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Край-2" (далі за текстом - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Державного підприємства "Санаторний комплекс "Пуща Озерна" (далі за текстом - відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 20903,95 грн. за договором № 127 від 29.04.2011 року з яких 19909 грн. основного боргу, 994, 65 грн. трьох процентів річних та покладання судових витрат на відповідача..

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором № 127 від 29.04.2011 року в частині оплати поставленого товару.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.04.2013 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 910/7940/13, розгляд справи призначено на 28.05.2013 року.

13.05.2013 року через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва представником відповідача подані документи по справі, довідку про відсутність аналогічного спору.

27.05.2013 року через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва відповідачем подано відзив на позов та документи по справі.

28.05.2013 року через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва позивачем подано документи по справі.

Представником позивача надано усні пояснення по справі, в яких просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представником відповідача надано усні заперечення проти задоволення позовних вимог, відповідно до яких він зазначає, що в накладних на поставку товару відсутнє посилання на договір № 127 та вони містять посилання на інші договори - № 76 та № 123, а отже позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Розглянувши подані матеріали, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

29 квітня 2011 року між позивачем (за договором - постачальник) та відповідачем (за договором - замовник) укладено договір № 127 (далі по тексту - договір).

Відповідно до умов договору (п.1.1.), позивач здійснює поставку круп в асортименті у власність замовника, в асортименті, кількості та за цінами, які зазначені у специфікації.

Згідно п. 1.3. договору, відповідач зобов'язується прийняти і оплатити товар на умовах, передбачених договором.

Пунктом 2.4. договору, встановлено, що усі рахунки проводяться у безготівковому вигляді за формою платіжного доручення на підставі накладних протягом 30 календарних днів з дати отримання товару (але не менше ніж 90 календарних днів з дати отримання товару)

Відповідно до п. 6.2. договору відповідач зобов'язується прийняти та оплатити товар згідно з умовами договору, при виявленні розходжень якості товару з відповідними нормами, негайно інформувати про це позивача.

Відповідно до п. 3.4 договору при виникненні претензій по некомплектності чи якості товару позивач повинен здійснити допоставку, або заміну неякісних товарів протягом 3-х днів з дня отримання претензій від відповідача.

Відповідно до п. 4.4 договору претензії щодо якості або недопоставки товару, що поставляється, можуть бути надані відповідачем на протязі 10 днів з дати поставки товару.

Пунктом 9 договору визначено, що усі спори між сторонами вирішуються шляхом переговорів, спори між сторонами з питань, щодо яких не було досягнуто згоди, розв'язуються згідно з чинним законодавством України.

29 квітня 2011 року між сторонами був складений протокол розбіжностей до договору поставки № 127 від 29 квітня 2011 року, відповідно до якого між сторонами були встановлені певні розбіжності щодо п. 2.4., 3.5., 7, 4 договору.

Як на те посилається позивач у позовній заяві, на виконання умов договору згідно накладних доданих до матеріалів справи, у період з 10 травня 2011 року по 22 грудня 2011 року було поставлено товар на загальну суму 19 909 грн. 30 коп.

Позивачем зазначено, що відповідачем не було зроблено оплати за поставлений товар та не виконано своїх зобов'язань, у зв'язку з чим у відповідача перед позивачем виникла заборгованість у розмірі 19 909, 30 грн.

Відповідно акту звірки поставки розрахунків за договором від 29.04.2011 року № 127 станом на 21.02.2013 року, між сторонами виникла розбіжність щодо заборгованості. За даними позивача борг відповідача - склав 19909, 30 грн., за даними відповідача - заборгованості не було. Відповідач свою позицію обґрунтувує тим, що на накладних міститься невірне посилання на договір, а саме є посилання на договори щодо поставки цукерок та свинячого черева. Позивач визнає дану помилку в накладних проте зазначає, що товар постачався у період дії договору, сторонами не укладалося жодного іншого договору на поставку круп у 2011 році, товар вказаний в накладних поставлявся виключно передбачено договору та специфікаціями.

25.10.2012 року позивачем було направлено відповідачу претензію №24/10/2012 від 24.10.2012 року з вимогою сплатити загальну суму заборгованості (за всіма укладеними договорами) на суму 2101186,62 грн.

Також позивач просить стягнути з відповідача 3 % річних від простроченої суми у розмірі 994, 65 грн.

За твердженням позивача сума заборгованості у розмірі 20903, 95 грн. за договором № 127 від 29.04.2011 року на момент подання позову (22.04.2013 року) відповідачем не сплачена.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Край-2" підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

За своєю правовою природою договір № 127 від 29.04.2011 року є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Поряд з цим, стаття 712 ЦК України регулює відносини, що виникають із договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Підставою даного позову є відносини сторін щодо поставки у період з 10 травня 2011 року по 22 грудня 2011 року продуктів харчування, а саме: круп (гречаної та пшоняної), що підтверджується поданими накладними.

Так, у зазначений період позивачем було поставлено відповідачу крупи за Договором на загальну суму 19 909,30 грн. Однак, поставлений товар, поставка якого не заперечується, відповідач не оплатив. Ненадходження коштів в рахунок оплати поставленого за Договором товару підтверджується відповідним актом звірки поставок і розрахунків станом на 21 лютого 2013 року, а також, довідками, виданими Відділенням «Магелан» ПАТ «УПБ», від 9 листопада 2012 року № 34/7- 26/347, від 29 січня 2013 року № 32/05-04/055 та від 26 квітня 2013 року № 32/05-03/150.

Як встановлено судом, позивачем у відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору № 127 від 29.04.2011 року, відповідачу поставлено товар на загальну суму 19909, 30 грн., на доказ поставки за Договором позивачем надано суду наступні накладні (їх копії): від 10 травня 2011 року № 6340, від 20 травня 2011 року №6955, від 3 червня 2011 року № 7606, від 10 червня 2011 року № 7936, від 14 червня 2011 року № 8092, від 21 червня 2011 року № 8407, від 24 червня 2011 року № 8561, від 7 липня 2011 року № 9080, від 18 липня 2011 року №9510, від 27 липня 2011 року №9858, від 5 серпня 2011 року №10195, від 10 серпня 2011 року № 10356, від 17 серпня 2011 року № 10654, від 16 вересня 2011 року № 12048, від 13 жовтня 2011 року № 13324, від 1 листопада 2011 року № 14249, від 2 грудня 2011 року № 16387, від 22 грудня 2011 року № 17897.

Як видно з матеріалів справи, у всіх перелічених накладних, замість договору, на підставі якого відбувалася поставка, зазначено інші договіри, а саме: договір від 14 лютого 2011 року № 76 та договір від 1 листопада 2011 року № 123.

За твердженням відповідача, що поставка круп за цими накладними відбувалася в рамках зазначеного у них договору суд погодитися не може, оскільки предметом договору від 14 лютого 2011 року №76 є поставка цукерок шоколадних, а предметом договору від 1 листопада 2011 року № 123 - поставка черева свинячого та, очевидно, що при складенні накладних за Договором позивачем була допущена помилка, адже жодного відношення до договорів, згідно яких сторони домовилися про поставку шоколадних цукерок та свинячого черева, поставка круп не має.

Відповідно до частини першої статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до частини першої статті 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Відповідно до статті 1 цього ж закону первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Так, накладними, копії яких додані до позовної заяви, зафіксовано поставку позивачем круп відповідачу на загальну суму 19 909,30 грн., поставка яких є предметом саме Договору. Крупи поставлені відповідачу в період дії Договору та за встановленою ним ціною. Інших договорів на поставку відповідних продуктів харчування між сторонами у 2011 році суду не надано.

Таким чином, поставка круп відповідачу на загальну суму 19 909,30 грн. фактично підтверджується матеріаламми справи.

Чинне законодавствоо, зокрема, стаття 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», не вимагає внесення до первинного документа підстави здійснення господарської операції (тобто, відповідного договору).

Оскільки, накладні, про які йде мова, дають фактичну можливість ідентифікувати поставлений за ними товар (найменування товару та його ціна відповідають істотним умовам Договору), то вони є належними та допустимими доказами того, що поставлені за цими накладними крупи (гречана та пшоняна) були поставлені позивачем на виконання зобов'язань по поставці товару, а отже поставлений товар підлягає оплаті.

Відповідачем факт поставки товару, а саме круп (гречаної та пшоняної), не заперечено, жодних претензій щодо якості, кількості та строку поставки товару позивачу не було пред'явлено. В судовому засіданні відповідачем не було надано суду жодних доказів недопоставки або поставки неякісного товару, які було здійснено за цей період по наданими позивачем накладним.

Відповідачем не було виконано свої зобов'язань щодо сплати 19909, 30 грн. за поставлений товар, у зв'язку з чим у відповідача перед позивачем виникла заборгованість щодо сплати основного боргу у розмірі 19909, 30 грн.

Отже, станом на момент подання позовної заяви та вирішення спору основна заборгованість відповідача перед позивачем складає 19909, 30 грн., доказів сплати якої відповідачем суду не надано.

Відповідач не визнає свою заборгованість, посилаючись на те, що на накладних міститься невірне посилання на договір, а саме є посилання на договори щодо поставки цукерок та свинячого черева.

Судом встановлено, що дана позиція відповідача не звільняє його від виконання зобов`язання по оплаті фактично поставленого товару, який відповідачем був повністю отриманий, що підтверджується відповідними накладними, а також додатково підтверджується актом звіряння взаємних розрахунків від 10.01.2013 року, в якому відображено всі поставки, здійснені за час співробітництва сторін підписаний обома сторонами та скріплений мокрими печатками обох сторін на суму 2101186,62 грн.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказів на підтвердження сплати заборгованості у розмірі 19909, 30 грн. відповідачем суду не надано.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в сумі 19909, 30 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований.

Позивачем у справі направлено відповідачеві претензію №24/10/2012 від 24.10.2012 року про сплату суми заборгованості, в тому числі і тієї, що є предметом розгляду по даній справі.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За таких обставин, строк оплати товару є таким, що настав 31.10.2012 року, а тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у розмірі 19909, 30 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Вимоги позивача щодо стягнення з відповідача штрафних санкцій у вигляді 3 процентів річних за період з 10.06.2011 року по 22.01.2012 року в розмірі 994, 65 грн. не підлягають задоволенню, з огляду на таке.

Згідно ст. 229 Господарського кодексу України та ст.625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Оскільки судом встановлено, що позивачем вимогу про оплату поставленого товару направлено 24.10.2012 року, доказом чого є претензія №24/10/2012 від 24.10.2012 року, то відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання з 01.11.2012 року.

Вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3 % річних ґрунтуються на законі (п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України), а відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобов'язання, позовні вимоги позивача в частині стягнення 3 % річних нарахованих на суму боргу підлягають частковому задоволенню із розрахунку:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів 19909.30 01.11.2012 - 01.04.2013 152 3 % 248.73 Таким чином, загальна сума процентів за договором складає 248.73 грн.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Край-2" підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином на позивача покладається 86, 02 грн. (5%) судового збору, а на відповідача покладається 1634, 47 грн. (95%) судового збору.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст. ст. 4, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства "Санаторний комплекс "Пуща Озерна" (04075, м. Київ, Пуща-Водиця, 14-а лінія, код ЄДРПОУ - 05907147; з будь якого рахунку виявленого державним виконавцем) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Край-2" (09000 Київська обл.. Сквирський район, м. Сквира, вул. Леніна, 22, код ЄДРПОУ - 35231874) 19909 (дев'ятнадцять тисяч дев'ятсот дев'ять) грн. 30 коп. основного боргу та судовий збір у розмірі 1634 (одна тисяча двадцять) грн. 47 коп.

3. В задоволенні інших позовних вимог - відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 03.06.2013 р.

Суддя Г.П. Бондаренко