Постанова

від 31.05.2013 по справі 802/2380/13-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

31 травня 2013 р. Справа № 802/2380/13-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Сала П.І.,

за участю

секретаря судового засідання: Колос М.С.,

представників позивача: Бондарчука А.Д., Рябчука О.Д.,

представника відповідача: Островерха Р.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Будматеріали I"

до: Бершадської міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області

про: визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

17.05.2013 року товариство з обмеженою відповідальністю "Будматеріали І" (далі - ТОВ "Будматеріали І") звернулося до суду з адміністративним позовом, у якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Бершадської міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області (далі - Бершадська МДПІ) за № 0000142200 від 15.03.2013 року про збільшення грошового зобов'язання з ПДВ в сумі 2916,25 грн., з яких 2333 грн. основного платежу та 583,25 грн. застосованих штрафних (фінансових) санкцій.

Позовні вимоги мотивує тим, що за результатами позапланової невиїзної документальної перевірки ТОВ "Будматеріали І" з питань дотримання вимог податкового законодавства з ПДВ за період з 01.10.2012 року по 31.10.2012 року при здійсненні фінансово-господарських відносин з ТОВ "Поліпласт-КР" (код ЄДРПОУ 33453224) відповідачем складений акт № 30/22/35996426 від 28.02.2013 року, яким встановлено порушення п. 198.1, п. 198.3 ст. 198 ПК України, внаслідок чого занижено грошове зобов'язання з ПДВ, яке підлягає сплаті в бюджет на суму 2333 грн. На підставі вказаного акту перевірки 15.03.2013 року Бершадською МДПІ винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення, яке позивач вважає протиправним і таким, що підлягає скасуванню. Зокрема вважає помилковими висновки контролюючого органу щодо нікчемності договору поставки № 01/10-1 від 01.10.2012 року, укладеного з ТОВ "Поліпласт-КР", оскільки зазначений правочин повністю підтверджений усіма необхідними первинними документами, є реальним і укладений в межах господарської діяльності товариства. Тому сума ПДВ, визначена з вартості придбаного у контрагента колеса, правомірно віднесена ТОВ "Будматеріали І" до податкового кредиту жовтня 2012 року згідно з отриманою податковою накладною № 16 від 03.10.2012 року. Вказує на те, що відповідач безпідставно зазначив в акті перевірки про фіктивність діяльності постачальника, оскільки вона не доведена у передбачений законом спосіб, а отже не може бути підставою для висновку про нікчемність правочину між позивачем і контрагентом. Просить врахувати, що придбане у ТОВ "Поліпласт-КР" колесо змонтоване на екскаватор, який знаходиться на балансі товариства, включений до інвентаризаційного опису основних засобів і використовуються у господарській діяльності позивача. Натомість викладені в акті перевірки висновки є надуманими і не ґрунтуються на первинних бухгалтерських документах, а відтак не можуть бути підставою для прийняття рішення про донарахування податкових зобов'язань.

У судовому засіданні представники позивача повністю підтримали заявлені позовні вимоги та надали пояснення згідно з наведеними у позовній заяві обґрунтуваннями. Просять суд адміністративний позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні вимоги позивача заперечив з мотивів, викладених у наданих суду письмових запереченнях. Наполягає на тому, що при проведенні позапланової невиїзної документальної перевірки ТОВ "Будматеріали І" і прийнятті оскаржуваного рішення податковий орган діяв відповідно до вимог чинного законодавства, на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України, а тому адміністративний позов задоволенню не підлягає.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, заслухавши пояснення сторін та оцінивши інші докази, які є у справі, суд доходить висновку, що заявлений адміністративний позов належить задовольнити з огляду на таке.

Позивач ТОВ "Будматеріали І" як юридична особа зареєстрований 21.07.2008 року Бершадською районною державною адміністрацією Вінницької області (ідентифікаційний код 35996426), взятий на податковий облік в органах державної податкової служби 28.07.2008 року під № 4161 та у спірний період був платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва № 200070611 від 21.09.2012 року. Основними видами господарської діяльності позивача є, зокрема, різання, оброблення та оздоблення декоративного і будівельного каменю, виробництво бетонних розчинів, готових для використання, оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням.

На виконання наказу Бершадської МДПІ № 69 від 26.02.2013 року та у відповідності до вимог п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України 27 лютого 2013 року головним державним податковим ревізором-інспектором відділу податкового контролю Бершадської МДПІ Косенко В.Г. проведена позапланова документальна невиїзна перевірка ТОВ "Будматеріали І" з питань правильності формування податкових зобов'язань та податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ "Поліпласт-КР" (код ЄДРПОУ 33453224) за жовтень 2012 року.

За результатами вказаної перевірки складено акт № 30/22/35996426 від 28.02.2013 року, яким зроблено висновки про порушення позивачем вимог п. 198.1, п. 198.3 ст. 198 ПК України, внаслідок чого занижено ПДВ на суму 2333 грн. (а.с. 10-26).

На підставі вказаного акту перевірки 15.03.2013 року Бершадською МДПІ прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0000142200 про збільшення ТОВ "Будматеріали І" грошового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 2916,25 грн., з яких 2333 грн. основного платежу і 583,25 грн. застосованих штрафних (фінансових) санкцій (а.с. 8-9).

Надаючи правову оцінку зазначеному рішенню суб'єкта владних повноважень, суд керується такими мотивами.

З акту перевірки № 30/22/35996426 від 28.02.2013 року вбачається, що позивач включив до податкового кредиту жовтня 2012 року ПДВ в сумі 2333 грн. відповідно до податкової накладної № 16 від 03.10.2012 року, отриманої від контрагента ТОВ "Поліпласт-КР", тим самим занизивши свої грошові зобов'язання з ПДВ на відповідну суму. При цьому, як вважає податковий орган, позивач ТОВ "Будматеріали І" безпідставно зарахував у податковий кредит вартість товарно-матеріальних цінностей (колеса), які були придбані у постачальника ТОВ "Поліпласт-КР" на підставі нікчемного правочину, укладеного без мети настання реальних наслідків та з істотним порушенням вимог ст.ст. 203, 215, 216 ЦК України.

Однак, такі висновки Бершадської ОДПІ не відповідають фактичним обставинам справи і є помилковими.

Згідно із п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит згідно із п. 198.2 ст. 198 ПК України вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно із п. 198.6 ст. 198 ПК України не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними. У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України податкова накладна повинна містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи-продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Статтею 201 ПК України передбачено, що податкова накладна є податковим документом. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку.

Отже, в разі видачі покупцю контрагентом, який зареєстрований як платник ПДВ, податкових накладних з усіма необхідними реквізитами, визначеним законом, такий покупець має право на включення цього податку до складу податкового кредиту за звітній податковий період.

Встановлено, що 01.10.2012 року між ТОВ "Будматеріали І" (покупець) та ТОВ "Поліпласт-КР" (продавець) було укладено договір поставки № 01/10-1, згідно з яким покупець повинен перерахувати на рахунок продавця оплату за окремі партії товару, а продавець повинен здійснити поставку товару покупцю в термін не пізніше 3-х днів з моменту отримання оплати (а.с. 69-70).

На виконання умов вказаного договору позивачу поставлено і передано у власність колесо ведуче вартістю 14 000 грн., в тому числі ПДВ в сумі 2333,33 грн.

Реальність відповідної господарської операції повністю підтверджується усіма необхідними первинними та іншими документами, зокрема:

- рахунком на оплату товарно-матеріальних цінностей (колеса ведучого) № 0110-2 від 01.10.2012 року на суму 14 000 грн., в тому числі ПДВ - 2 333,33 грн. (а.с. 53);

- видатковою накладною № 0310-2 від 03.10.2012 року про поставку позивачу продавцем ТОВ "Поліпласт-КР" товарно-матеріальних цінностей (колеса ведучого) на суму 14 000 грн., в тому числі ПДВ - 2 333,33 грн. (а.с. 54);

- податковою накладною № 16 від 03.10.2012 року на загальну суму 14 000 грн., в тому числі ПДВ - 2 333,33 грн., виданою позивачу продавцем ТОВ "Поліпласт-КР" на підставі договору поставки № 01/10-1 від 01.10.2010 року (а.с. 55);

- платіжним дорученням № 3822 від 03.10.2012 року про перерахування позивачем продавцю ТОВ "Поліпласт-КР" коштів в сумі 14 000 грн. як оплату за придбаний товар згідно із договором поставки № 01/10-1 від 01.10.2012 року (а.с. 56);

- інвентаризаційною карткою обліку основних засобів, а саме екскаватора ЕКГ - 4,6, згідно із якою придбане у ТОВ "Поліпласт-КР" колесо ведуче встановлене та використовується при експлуатації зазначеного екскаватора, який починаючи з 01.01.2012 року орендується ТОВ "Будматеріали I" і належить до його основних засобів (а.с. 75-82);

- товарно-транспортною накладною № 56171000391855 від 05.10.2012 року про транспортування позивачу перевізником ТОВ "Нова пошта" придбаного у ТОВ "Поліпласт-КР" колеса та пов'язаними із цим документами (а.с. 71-74).

Отже, сукупність первинних, платіжних, звітних та інших документів, які зазвичай супроводжують такого роду операції, підтверджує фактичне здійснення господарських операцій і не дає підстав для сумніву у їх реальності та безтоварності. Характер спірних операцій відповідає звичайній господарській діяльності позивача та її основним видам.

Натомість відповідачем не надано належних і допустимих доказів, які б об'єктивно ставили під сумнів фактичне здійснення цих операцій. Також ним не наведено обставин та доказів, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли свідчити про їх фіктивність чи про те, що дії позивача і його контрагента були спрямовані на отримання незаконної податкової вигоди.

Податковий орган переважно обґрунтовує правомірність свого рішення нереальністю спірних господарських операцій, посилаючись при цьому виключно на порушення, вчинені контрагентом позивача. Сам акт перевірки не містить будь-якого документального підтвердження стосовно фінансово-господарських відносин позивача по взаєморозрахунках з цими контрагентом, а викладені у ньому висновки щодо нікчемності укладених правочинів ґрунтуються не на документах первинного бухгалтерського та податкового обліку, а на сумнівах і припущеннях, що є недопустимим при складанні офіційного документу органом державної податкової служби.

Крім того, відповідно до ст. 201 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. В силу вимог частини 4 та частини 5 статті 203 ЦК України правочин має вчинятись у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. За правилами, встановленими у статті 205 ЦК України, правочин вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Статтею 206 ЦК України передбачено, що усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Згідно із ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Інших підстав визнання правочину нікчемним чинне законодавство не передбачає.

Разом із тим, відповідно до ч. 1 ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (презумпція правомірності).

Таким чином, головною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, встановлена законом, а не актами податкової перевірки. Вказані ж в актах податкових органів недоліки, допущені суб'єктами господарювання при укладенні та виконанні договорів, не є підставою для визнання правочинів нікчемними, оскільки чинне законодавство не встановлює таких підстав нікчемності правочину.

Враховуючи наведене суд доходить висновку, що договір між ТОВ "Будматеріали І" і його контрагентом ТОВ "Поліпласт-КР" не може визнаватися нікчемним в розумінні положень статті 203 ЦК України, оскільки він відповідає волевиявленню та внутрішній волі його учасників і спрямований на реальне настання правових наслідків, а зміст правочину не суперечить чинним нормам законодавчих актів та не порушує моральні засади суспільства.

Отже, твердження відповідача з посиланням на матеріали перевірки про те, що діяльність контрагента позивача була спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди ТОВ "Будматеріали І" у вигляді безпідставного формування податкового кредиту, судом оцінюються критично, оскільки вони ґрунтуються на припущеннях, що суперечить статті 159 КАС України. Факт наявності у сторін правочину протиправного умислу при його укладенні відповідачем не доведено.

Що стосується посилання Бершадської МДПІ на те, що поставка позивачу товару не була супроводжена необхідними документами, які б підтверджували її реальність, суд зазначає наступне.

Податковий кодекс України не встановлює вимог до форми чи виду документів, які були б належні для цілей податкового обліку, тобто були б обов'язковими для підтвердження віднесення певних витрат до складу витрат у податковому обліку.

Відтак, підлягають застосуванню загальні вимоги до первинних документів, які встановлені ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", зокрема повинні містити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пред'явлені позивачем до перевірки документи (договір, акти, видаткова і податкова накладні, банківські документи тощо) є первинними у розумінні ст. 9 зазначеного Закону та повністю підтверджують факт здійснення операції. Усі вони оформлені належним чином, підписані повноважними особами та завірені печатками підприємств.

Відповідач ставить під сумнів реальність спірної господарської операції через те, що у товарно-транспортній накладній № 56171000391855 від 05.10.2012 року відправником значиться приватна особа, а місцем відправлення є м. Кіровоград, хоча постачальник ТОВ "Поліпласт-КР" знаходиться у м. Кривому Розі Дніпропетровської області. Тому, на думку податкового органу, з цієї товарно-транспортної накладної неможливо встановити походження товару і його виробника, а отже і факт здійснення господарської операції.

Проте суд критично оцінює вказані доводи відповідача, оскільки вони є надуманими, ґрунтуються на припущеннях і доказово не підтверджені. Крім того, товарно-транспортні накладні є підставою для списання товарно-матеріальних цінностей у вантажовідправника і оприбуткування їх у вантажоодержувача при перевезенні вантажів в межах України, однак, не є документами первинного бухгалтерського обліку, на підставі яких визначається податковий кредит.

Як вбачається з акту перевірки № 30/22/35996426 від 28.02.2013 року (стор. 11-12 акту), Бершадська МДПІ також дійшла висновку про нереальність спірної господарської операції через відсутність у позивача сертифікату якості на придбане колесо. Однак, перевірка цих питань, на переконання суду, не входить до компетенції відповідача, а сам по собі факт відсутності такого документу на час перевірки, навіть за умови його достовірного встановлення податковим органом, не може слугувати підставою для виключення з податкового кредиту платника податків сум ПДВ, сплаченого за несертифікований товар, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків в зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

До того ж відповідач у ході судового розгляду справи належними і допустимими доказами не довів тієї обставини, що металеве колесо, яке було придбане позивачем у ТОВ "Поліпласт-КР" за договором поставки № 01/10-1 від 01.10.2012 року, підлягає обов'язковій сертифікації, а лише припускає, що воно має бути сертифікованим.

Заперечуючи адміністративний позов ТОВ "Будматеріали I", відповідач посилається також на те, що згідно з отриманим від Криворізької Південної МДПІ актом зустрічної звірки ТОВ "Поліпласт-КР" встановлено, що даний контрагент позивача не знаходиться за своєю юридичною адресою, має ознаки фіктивності через відсутність інформації про його основні виробничі фонди, кількість працюючих, відсутність бухгалтерської документації, що необхідні для здійснення фінансово-господарської діяльності.

Оцінюючі такі доводи відповідача суд зазначає, що Податковий кодекс України виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит не ставить у залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання. Положення щодо надмірної сплати податку, як необхідної умови його повернення з бюджету платникові, стосується саме цього платника і сплати ним податку в ціні товарів (послуг) постачальникам. Несплата продавцем податку на додану вартість до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку, якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту.

Вказана правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду України від 22.10.2010 року та 31.01.2011 року і повністю узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, який у своєму рішенні від 22.01.2009 року (справа "Булвес" АД проти Болгарії") констатував, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Європейського суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Крім того, акт Криворізької Південної МДПІ про неможливість зустрічної звірки ТОВ "Поліпласт-КР", на який посилається відповідач, взагалі стосується взаємовідносин цього товариства з іншим контрагентом - ТОВ "Дінол", а не безпосередньо взаєморозрахунків з позивачем, що додатково свідчить про помилковість висновків Бершадської МДПІ.

Вирішуючи даний публічно-правовий спір по суті, суд також зазначає, що з урахуванням приписів п. 201.1, 201.6, 201.8 ст. 201 ПК України покупець має право на включення ПДВ до складу податкового кредиту за звітній податковий період в разі видачі йому контрагентом, який зареєстрований як платник ПДВ, податкової накладної з усіма необхідними реквізитами, визначеним законом.

Судом встановлено, що податкова накладна № 16 від 03.10.2012 року на загальну суму 14000 грн., в тому числі ПДВ - 2 333,33 грн., яка була отримана позивачем від продавця ТОВ "Поліпласт-КР", повністю відповідає вимогам податкового законодавства та містить усі необхідні для цього різновиду первинних документів реквізити. Факт реєстрації вказаного контрагента позивача платником ПДВ на час видачі податкової накладної відповідачем не заперечується.

З огляду на викладене суд вважає помилковими висновки контролюючого органу про неправомірність включення ТОВ "Будматеріали І" до податкового кредиту жовтня 2012 року сум податку на додану вартість, сплаченого у зв'язку із придбанням товарно-матеріальних цінностей у ТОВ "Поліпласт-КР", та безпідставність формування позивачем показників своєї звітності з врахуванням цих сум.

Тому податкове повідомлення-рішення Бершадської МДПІ № 0000142200 від 15.03.2013 року визнається судом протиправним і таким, що підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи приписи зазначеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення та докази, надані позивачем, суд приходить до висновку про наявність підстав для визнання протиправним та скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення Бершадської МДПІ за № 0000142200 від 15.03.2013 року, а тому заявлений адміністративний позов належить задовольнити у повному обсязі.

Питання про розподіл судових витрат у справі вирішується судом відповідно до вимог ч. 1 ст. 94 КАС України.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 158, 162, 163, 167, 254 КАС України суд,

ПОСТАНОВИВ:

адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Бершадської міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області № 0000142200 від 15.03.2013 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Будматеріали I" (ідентифікаційний код 35996426) сплачений при зверненні до адміністративного суду судовий збір у розмірі 114 (сто чотирнадцять) грн. 70 коп. шляхом його безспірного списання органами Державної казначейської служби України з рахунків відповідача Бершадської міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Сало Павло Ігорович