Постанова

від 03.03.2009 по справі 2/444-08 (23/429)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

2/444-08 (23/429)

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 03 березня 2009 р.                                                                                    № 2/444-08 (23/429)  

Вищий господарський суд України у складі  колегії суддів:

Плюшка І.А. - головуючого,

Разводової С.С.,

Самусенко С.С.

розглянувши у відкритому

судовому засіданні касаційну

скаргу           Приватного підприємства "Інтерцентр"

на постанову           Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.11.2008 р.

у справі          №  2/444-08 (23/429)

господарського суду          Дніпропетровської області

за позовом          Військового прокурора Криворізького гарнізону Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Міністерства транспорту та зв'язку України –органу уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах 1936 окремий загін механізації 26 Об'єднаного загону Державної спеціальної служби транспорту (військова частина Т-0400)

до          Приватного підприємства "Інтерцентр"

(правонаступник Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничого об'єднання "ЛЕПСА")

третя особа          1. Криворізька КЕЧ району

          2. Міністерство оборони України

про          усунення перешкод у користуванні майном

за участю представників:

позивача –           Галушко О.В. –довіреність №202 від 23.06.2008 року          

відповідача –          не з'явився

третьої особи –          1. не з'явився           

          2. не з'явився

від прокуратури –Спорий О.В. –посвідчення № 4 від 09.01.2002 року

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2007 року Військовий прокурор Криворізького гарнізону Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Міністерства транспорту та зв'язку України –органу уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах 1936 окремий загін механізації 26 Об'єднаного загону Державної спеціальної служби транспорту (військова частина Т-0400) звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничого об'єднання "ЛЕПСА" про усунення перешкод у користуванні майном.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 02.09.2008 року (суддя Боділовська М.М.) позовні вимоги задоволені в повному обсязі.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12 листопада 2008 року (судді Тищик І.В., Чимбар Л.О., Чоха Л.В.) рішення господарського суду Дніпропетровської області від 02.09.2008 року у справі № 2/444-08(23/429) змінено, та викладено абзац перший резолютивної частини рішення в наступній редакції:

"Зобов'язано приватне підприємство "Інтерцентр" (правонаступник товариства з обмеженою відповідальністю виробничого об'єднання "ЛЕПСА") (ЄДРПОУ 23098355, 26100, Кіровоградська обл., Новоархангельський р-н,                          с.Новоархангельськ, вул.Слави, 37) усунути перешкоди в здійсненні правомочностей військової частини Т 0400 користування і розпорядження майном (залізничною колією довжиною 338 м.), яка знаходиться на території військового містечка № 51 у м. Кривому Розі Дніпропетровської області".

Не погодившись з вищезазначеними процесуальними документами, приватне підприємство "Інтерцентр" звернулось з касаційною скаргою, в якій просить постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.11.2008 р. та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 02.09.2008 р. зі справи № 2/444-08 (23/249) скасувати.

Вимоги касаційної скарги приватне підприємство "Інтерцентр" обґрунтовує тим, що оскаржувані процесуальні документи прийняті з порушенням вимог матеріального права.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарським судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені в п.1 Постанови від 29.12.1976 року № 11 “Про судове рішення”, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повністю відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

Рішення місцевого та постанова апеляційного суду відповідають зазначеним вимогам, оскільки ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Відповідно до ч. 2 ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Вирішуючи спір по суті заявлених вимог, суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що 20 травня 1999 року між Головним квартирно-експлуатаційним управлінням Міністерства оборони України (Орендодавець) та ТОВ виробниче об'єднання "Лепса", правонаступником якого є приватне підприємство "Інтерцентр" (Орендар) укладено договір № 90/1999/ГоловКЕУ оренди промислового комплексу військового містечка № 51, яке знаходиться на балансі Криворізької КЕЧ району в м. Кривому Розі. Відповідно до умов зазначено договору орендодавцем передано, а орендарем прийнято в строкове користування частину будівель і споруд військового містечка № 51 в м. Кривому Розі, перелік яких наведений в п. 3 (3.1) договору.

Строк дії договору визначений сторонами до червня 2019 року; орендна плата за орендовані будівлі і споруди за 20 років оренди складається з вартості 20 квартир, переданих у власність орендодавця. Інші істотні умови узгоджені сторонами в договорі.

Спірним у правовідносинах, що виникли між сторонами, є питання користування та  розпорядження залізничною колією, яка знаходиться на території військового містечка № 51, однак, не увійшла до переліку об'єктів, переданих в оренду відповідачу.

Актом перевірки технічного стану під'їзних колій від 11.09.2002р. та актом інвентаризації під'їзних колій від 12.12.2002р. в/ч А4256 Міністерства оборони України встановлено, що загальна довжина колії, яка обслуговує містечко №2 (нині №51) складає 1510м., з яких колія № 30 від стр. 34 до воріт цеху становить 152м, в цеху - 6,5м; колія № 31 від стр.38 до упору рампи - 148м; колія № 32 від стр. 36 до упору - 209м.

Зазначене відповідає схемі розміщення під'їзних колій, затвердженій командиром  в/ч А-4256 в липні 2001р.

Судом апеляційної інстанції встановлено факт перебування спірної залізничної колії на балансі в/ч Т 0400, підпорядкованої Мінтрансу України (т.II,а.с.9-17), необхідність демонтажу якої викликана відповідним розпорядженням керівництва військової частини (т.ІІ, а.с.5).

Згідно схеми під'їзних колій від 28.01.07р.(т.ІІ,а.с.106) та акту перевірки стану нерухомого військового майна за адресою: м. Кривий Ріг, в/м № 51 від 20.02.2008р., складеного за участю представників Криворізької КЕЧ району,                 в/ч Т 0400 та ПП "Інтерцентр" (т.ІІ, а.с.46), довжина залізничної колії в межах військового містечка № 51, переданого в оренду відповідачу, становить                         338 погонних метрів (а не 1510м, як зазначає позивач) і дана обставина не заперечується сторонами.

Таким чином, частина залізничної колії довжиною 338 п.м. знаходиться на території, яка перебуває під охороною орендаря і дана обставина створює перешкоди для користувача в управлінні та розпорядження зазначеним майном.

Майно, закріплене за військовими частинами Збройних сил України є державною власністю та належить їм на праві оперативного управління в силу ст. 14 Закону України  "Про Збройні сили України".

Відповідно до ст.137 Господарського кодексу України, ст.ст. 316-319 Цивільного кодексу України право оперативного управління захищається законом відповідно до положень, встановлених для захисту права власності, яке полягає у наявності у особи прав щодо володіння, користування та розпорядження майном, тобто, можливості вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

За нормами ч.2 ст.386 ЦК України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Відповідно до приписів вищенаведених норм таким же правом наділена і особа, в оперативному управлінні якої знаходиться визначене майно.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про правомірність вимог позивача в частині усунення перешкод щодо користування та розпорядження спірним майном (залізничною колією довжиною 338 погонних метрів), яке знаходиться на території військового містечка № 51 у м. Кривому Розі, орендованого відповідачем та про безпідставність задоволення позовних вимог в частині, що стосуються користування та розпорядження залізничною колією, яка знаходиться за межами військового містечка №51 та довжина якої становить 1172 м. (1510-338).

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, щодо зобов'язанння приватного підприємства "Інтерцентр" усунути перешкоди в здійсненні правомочностей військової частини Т 0400 користування і розпорядження майном (залізничною колією довжиною 338 м.), яка знаходиться на території військового містечка № 51 у м. Кривому Розі Дніпропетровської області

Колегія вважає, що судами попередніх інстанцій при розгляді цієї справи по суті правильно застосовано норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

З урахуванням вимог ч. 4 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, висновки судів першої та апеляційної інстанції про обґрунтованість позовних вимог є правомірними.

Отже, під час вирішення спору, судами попередніх інстанцій правильно встановлені усі обставини, що мають значення для справи, їм надана вірна юридична оцінка, норми права застосовані вірно, а доводи касаційної скарги  не спростовують  висновків суду.

За наведених вище обставин, Вищий господарський суд України не знайшов законних підстав для повного або часткового задоволення вимог касаційної скарги, а тому постанову апеляційної інстанції слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

На підставі наведеного вище і керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, –  

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу Приватного підприємства "Інтерцентр" залишити без задоволення.

2. Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.11.2008 р.  зі справи №  2/444-08 (23/429) залишити без змін.

Головуючий                                                                                 І. А. Плюшко

Судді                                                                                                    С. С. Разводова

С. С.Самусенко