Рішення

від 03.03.2009 по справі 598-2009

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

598-2009

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 313

РІШЕННЯ

Іменем України

03.03.2009Справа №2-24/598-2009

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство матеріально-технічного забезпечення "Авто-комплект"( 99029, АР Крим, м.  Севастополь,  вул. Шабаліна, 19-А, ідентифікаційний код 23662883)

До відповідача Дочірнього підприємства "Аеробуд- Південь" ( 98600, АР Крим,  м. Ялта, вул. Дарсанівська, буд. 17, ідентифікаційний код 31593005)

Про стягнення  19 095,18 грн.  

Суддя ГС АР Крим Г.Г. Колосова

                                        представники:

Від позивача –  Царінник Н.В. – представник, довіреність  № 5 від 05.01.2009р.

Від відповідача – не з'явився  

         Обставини справи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Підприємство матеріально-технічного забезпечення "Авто-комплект" звернулося до Господарського суду АР Крим  з позовом до відповідача – Дочірнього підприємства "Аеробуд-Південь" про стягнення  з відповідача суми заборгованості  у розмірі  18 550, 23 грн., штрафних санкцій у розмірі  544, 95 грн. з них :  інфляційних відсотків  у розмірі  494, 57 грн.,  3 % річних у розмірі 50,38 грн. – загальною сумою 19 095,18 грн.  

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідно домовленості між сторонами, позивач надавав відповідачу товар за видатковими накладними, однак відповідач обов'язки щодо повної та своєчасної оплати за наданий товар виконував неналежним чином, що призвело до утворення заборгованості у розмірі 18550,23 грн., що стало причиною для звернення позивача з позовом до суду для стягнення цієї заборгованості в примусовому порядку. Крім  того, позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 50,38 грн., інфляційні втрати у розмірі 494,57 грн.

До судового засідання від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України, згідно якої він просить суд стягнути з відповідача 5494,45 грн., в тому числі 2989,33 грн. заборгованості,  3% річних у розмірі 269,11 грн., інфляційні втрати у розмірі 2989,33 грн.

Розглянувши заяву позивача, судом встановлено, що зменшення розміру суми основної заборгованості сталося внаслідок часткової сплати заборгованості відповідачем, щодо стягнення 3 % річних та індексу інфляції, то у цій частині сума до стягнення була позивачем збільшена.

Суд вважає за можливе вказану заяву задовольнити, прийняти зміну позовних вимог,  оскільки це не порушує чиї-небудь права та охоронювані законом інтереси та не суперечить  частині 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України, відповідно якої позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

У судовому засіданні представником позивача було надане клопотання від 03.03.2009 р., в якому позивач просить суд припинити провадження у справі в частині стягнення 15560,90 грн. основної заборгованості у зв'язку з її сплатою.

Вказана заяв прийнята судом до розгляду.

Відповідач явку представника у судове засідання жодного разу не забезпечив, причини неявки суду не повідомив, відзиву на позов не надав, вимоги суду не виконав, про час та місце розгляду справи був поінформований належним чином рекомендованою кореспонденцією.

Розгляд справи відкладався в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

За такими обставинами, суд вважає, що матеріали справи в достатній мірі характеризують правовідносини, що склалися між сторонами, та вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши|розгледівши| матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши  пояснення представника позивача, суд –

ВСТАНОВИВ:

Товариством з обмеженою відповідальністю "Підприємство матеріально-технічного забезпечення "Авто-комплект"  на адресу Дочірнього підприємства "Аеробуд- Південь" було поставлено товар – запасні частині на загальну суму 28445,24 грн., що підтверджується доданими до матеріалів справи видатковими накладними № ЯРн-60773 від 27.09.2007 р. на суму 6545,00 грн., № ЯРн-23553 від 30.09.2008 р. на суму 5100,48 грн., № ЯРн-24567 від 11.10.2008 р. на суму 10500,00 грн., № ЯРн-26328 від 21.10.2008 р. на суму 899,98 грн., № ЯРн-26327 від 22.10.2008 р. на суму 3894,55 грн., № ЯРн-27632 від 21.11.2008 р. на суму 1505,23 грн. (а.с.7-11, 44).

Відповідачем вказаний товар був прийнятий, про що свідчать підписи уповноваженої особи у накладних, а також довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей (а.с. 16-18).

Також відповідачем здійснювалася часткова оплата отриманого товару у розмірі 9895,01 грн.

Однак, в порушення вимог чинного законодавства відповідачем не була сплачена вартість поставленого товару в повному обсязі, чим самим порушені зобов'язання, що і стало приводом для звернення позивача з позовом до суду про стягнення заборгованості у розмірі 18550,23 грн. в примусовому порядку.

01.12.2008 р. позивачем на адресу відповідача була спрямована вимога про сплату заборгованості у розмірі 18550,23 грн., проте зазначена вимога залишена відповідачем без уваги (а.с.19).

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору  та  вимог  цього  Кодексу,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог -  відповідно до   звичаїв   ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться. Аналогічне положення міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання — відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як свідчать додані до матеріалів справи накладні про отримання товару, в останніх зазначено, що товар, відпущений без передоплати, підлягає сплаті  у трьохденний строк.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що при отриманні товарів за разовими угодами сторони домовились щодо умов сплати отриманого товару із посиланням на наступне.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння  відмова  від  зобов'язання  або одностороння зміна  його  умов  не допускається,  якщо  інше  не   встановлено договором або законом.

Чинним законодавством України не передбачена обов'язкова форма договору як єдиного письмового документу.

Згідно статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 2 статті 207 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

В даному випадку вчинення правочину щодо поставки товару підтверджується підписаними обома сторонами накладними на поставку товару, довіреністю на отримання та частковою оплатою відповідачем поставленого товару.

Відповідно до положень частини 1 статті 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання.

Так, при зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту. (частина 2 статті 538)

Положеннями частини 4 статті 538 Цивільного кодексу України встановлено якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.

Отже, судом встановлено, що позивач виконав своє зустрічне зобов'язання щодо поставки товару.

Однак відповідач, в порушення норм чинного законодавства,  не представив суду доказів виконання свого зустрічного зобов'язання  оплати товару в повному обсязі та у строк, погоджений сторонами у накладних, в той час як відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу  України кожна сторона має довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень способом, який встановлений законом для доведення такого роду фактів.

Представник позивача надав у судовому засіданні докази часткової оплати заборгованості відповідачем у розмірі 15560,90 грн.

Як свідчать матеріали справи, вказана сума у розмірі 15560,90 грн. була сплачена відповідачем 19.02.2009 р., тобто після звернення позивача з позовом до суду про стягнення заборгованості в примусовому порядку (03.02.2009 р.).

Пунктом 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу передбачено, що  Господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

За такими обставинами провадження у справі в частині стягнення 15560,90 грн. основного боргу підлягає припиненню за відсутністю предмету спору.

Відповідач  відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України не представив доказів повної оплати заборгованості за поставлений позивачем товар.  За такими обставинами,  матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем зобов'язань по оплаті 2989,33 грн. заборгованості за поставлений товар, через що  вимоги позивача про стягнення з Дочірнього підприємства "Аеробуд- Південь" заборгованості у розмірі 2989,33 грн. підлягають задоволенню.

Крім того, позивач відповідно до задоволеної судом заяви в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, просить стягнути з відповідача суму інфляційних втрат у зв'язку з несвоєчасним виконанням відповідачем своїх зобов'язань у розмірі 2236,01 грн. та 3% річних у розмірі 269,11  грн.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку індексу інфляції у розмірі 1248,90 грн., інфляційні витрати розраховувались за накладною № ЯРн-60773 від 27.09.2007 р. за період з жовтня 2007 р. по січень 2009 р. на суму 3555,67 грн., що є сумою часткової сплати заборгованості за даною накладною, яка надійшла від відповідача 19.02.2009 р.

Також позивачем нараховані інфляційні витрати на суму 887,21 грн. за накладною  № ЯРн-24567 від 11.10.2008 р. на суму заборгованості 10500,00 грн. за період з жовтня 2008 р. по січень 2009 р.,  також нараховані інфляційні витати на суму 99,90 грн. за накладною ЯРн-27632 від 21.11.2008 р. на суму заборгованості 1505,23 грн. за період з листопада 2008 р. по січень 2009 р. Зазначені суми інфляційних витрат, визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають стягненню з відповідача.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача 3 % річних у розмірі 269,11 грн.

Так, відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку 3 % річних у розмірі 147,88 грн., З % річних розраховувались за накладною № ЯРн-60773 від 27.09.2007 р. за період з 01.10.2007 р. по 19.02.2009 р. на суму 3555,67 грн., що є сумою часткової сплати заборгованості за даною накладною, яка надійшла від відповідача 19.02.2009 р.

Також позивачем нараховані 3 % річних на суму 110,47 грн. за накладною  № ЯРн-24567 від 11.10.2008 р. на суму заборгованості 10500,00 грн. за період з 14.10.2008 р. по 19.02.2009 р.,  також нараховані 3 % річних на суму 10,76 грн. за накладною ЯРн-27632 від 21.11.2008 р. на суму заборгованості 1505,23 грн. за період з 24.11.2008 р. по 19.02.2009 р.

Із урахуванням викладеного, суд вважає  розрахунок 3 % річних обґрунтований, а тому підлягає стягненню з відповідача у сумі 269,11 грн.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, суд зазначає, що позивачем у заяві в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України фактично збільшена сума позову в частині стягнення 3 % річних та індексу інфляції, проте не було доплачено державне мито у розмірі 19,60 грн., що є порушенням частини 2 статті 46 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до підпункту ”а” пункту 2 статті 3 Декрету в новій редакції із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів, встановлена ставка державного мита у розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 6 неоподаткованих мінімумів доходів громадян (102 грн.) і не більше 1500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян (25500 грн.).

При визначенні суми державного мита, що підлягає стягненню з відповідача, суд виходить з суми позову яка становить 21055,35 грн. та складається з 18550,23 грн. – суми основного боргу, яка була частково сплачена після звернення позивача з позовом до суду, з суми 269,11 грн. – 3 % річних, з суми 2236,01 грн. – індексу інфляції.

Так, один відсоток від вказаної суми становить 210,55 грн., тоді як з платіжного доручення № 53 від 20.01.2009 р., доданого до позовної заяви, вбачається, що держмито сплачено у розмірі 190,95 грн.

Отже, сума державного мита у розмірі 19,60 грн. підлягає стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство матеріально-технічного забезпечення "Авто-комплект" в доход Державного бюджету України.

У судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно зі статтею 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складений та підписаний у відповідності до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України  06.03.2009 р.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 33, 34, 49, пунктом 1-1 частини 1 статті 80, статтями  82-84  Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В|розв'язав|:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Дочірнього підприємства "Аеробуд- Південь" ( 98600, АР Крим,  м. Ялта, вул. Дарсанівська, буд. 17, ідентифікаційний код 31593005)  на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство матеріально-технічного забезпечення "Авто-комплект"( 99029, АР Крим, м.  Севастополь,  вул. Шабаліна, 19-А, ідентифікаційний код 23662883; р/р 260068 в ЗАТ «ПУМБ» м. Севастополь, МФО 308092) 2989,33 грн. заборгованості, 269,11  грн. 3% річних, 2236,01 грн. інфляційних втрат,  210,55 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В частині стягнення заборгованості у розмірі 15560,90 грн. провадження у справі припинити.

4.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство матеріально-технічного забезпечення "Авто-комплект"( 99029, АР Крим, м.  Севастополь,  вул. Шабаліна, 19-А, ідентифікаційний код 23662883) в доход Державного бюджету України (р/р 31115095700002, код платежу 22090200, в банку одержувача: Управління держказначейства в АР Крим, МФО 824026, одержувач: Держбюджет, м. Сімферополь, ОКПО 34740405)  державне мито в розмірі  19,60 грн.

     Накази видати після|потім| набрання судовим рішенням|розв'язання,вирішення,розв'язування|  законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Колосова Г.Г.