Рішення

від 29.05.2013 по справі 910/5458/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/5458/13 29.05.13

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Спецкомплект ЛТД» доТовариства з обмеженою відповідальністю «Фудмережа» простягнення 96 558,21 грн. Суддя Босий В.П.

Представники сторін:

від позивача:Заворотнюк М.С., Слободенюк Ю.П. від відповідача:Тихоплав С.О.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Спецкомплект ЛТД» (надалі - ТОВ «Спецкомплект ЛТД») звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фудмережа» (надалі - ТОВ «Фудмережа») про стягнення 96 558,21 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договорів поставки №4600033760 від 01.04.2011 р. та №4600034532 від 31.01.2012 р. позивач здійснив поставку товару, а відповідач належним чином грошове зобов'язання по оплаті поставленого товару не виконав, в зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 96 558,21 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 26.03.2013 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 22.04.2013 р.

19.04.2013 р. від представника позивача надійшло клопотання, в якому він просив суд стягнути з відповідача витрати на оплату послуг адвоката у розмірі 4 827,91 грн.

В судових засіданнях 22.04.2013 р. та 27.05.2013 р. судом оголошувались перерви до 27.05.2013 р. та 29.05.2013 р. відповідно.

В судове засідання представники позивача з'явилися, вимоги ухвали суду виконали, надали пояснення стосовно суті спору, позовні вимоги підтримали.

Представник позивача в судове засідання з'явився, на виконання вимог ухвали суду надав докази часткового погашення боргу (платіжні доручення та докази проведення заліку зустрічних позовних вимог), проти задоволення позовних вимог в іншій частині заперечував.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.04.2011 р. між ТОВ «Спецкомплект ЛТД» (постачальник) та ТОВ «Фудмережа» (покупець) було укладено договір поставки №4600033760 (надалі - «Договір 1»).

Відповідно до п. 1.1 Договору 1 постачальник зобов'язується поставляти товари по цінах і в асортименті вказаними в специфікації, разом з товаросупровідною документацією, відповідно до поданих покупцем та підтверджених постачальником замовлень, а покупець зобов'язується приймати такі товари і оплачувати.

Згідно з п. 2.1 Договору 1 ціни на товари, що поставляються, вказуються в специфікації і товарних накладних, які з моменту їх підписання є невід'ємною частиною договору.

Пунктом 6.1 Договору 1 встановлено, що при наданні постачальником всіх належним чином оформлених накладних і товаросупровідних документів, покупець оплачує поставлений товар через 30 календарних днів з моменту реалізації товару.

31.01.2012 р. між ТОВ «Спецкомплект ЛТД» (постачальник) та ТОВ «Фудмережа» (покупець) було укладено договір поставки № NF 4600034532 (надалі - «Договір 2»), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язується поставляти товари по цінах і в асортименті вказаними в специфікації, разом з товаросупровідною документацією, відповідно до поданих покупцем та підтверджених постачальником замовлень, а покупець зобов'язується приймати такі товари і оплачувати.

Згідно з п. 6.1 Договору 2 підставою для здійснення покупцем оплати поставленого товару є повне виконання постачальником своїх зобов'язань за договором. При наданні постачальником належним чином оформлених товарних і податкових накладних протягом 5 днів з дати поставки товару, вказаного в транспортній накладній, що підтверджується проставленням штампу «товар отриманий», покупець оплачує поставлений товар через 30 календарних днів з моменту реалізації товару.

На виконання умов Договорів у період з 26.07.2011 р. по 03.12.2012 р. позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 364 978,63 грн., що підтверджується видатковими накладними за вказаний період.

Відповідач частково оплатив поставлену продукцію на суму 70 000,00 грн., а також частково повернув продукцію на суму 194 468,88 грн., що підтверджується накладними на повернення та банківською випискою з рахунку позивача.

Крім того, 26.06.2012 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Спецкомплект 3000» (первісний кредитор), ТОВ «Спецкомплект ЛТД» (новий кредитор) та ТОВ «Фудмережа» (боржник) було укладено договір відступлення права вимоги, відповідно до п. 1.1 якого первісний кредитор уступає, а новий кредитор приймає на себе право вимоги, що належить первісному кредиторові і стає кредитором за договором поставки №NF 46000333449 від 10.01.2011 р., укладений між первісним кредитором та боржником.

Згідно з п. 1.2 Договору відступлення права вимоги від 26.06.2012 р. за цим договором новий кредитор одержує право замість первісного кредитора вимагати від боржника сплати грошової суми за основним договором у розмірі, визначеному в п. 2.1 даного договору.

Пунктом 2.1 Договору відступлення права вимоги від 26.06.2012 р. заборгованість боржника перед первісним кредитором складає 7 297,07 грн.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 96 558,21 грн.

Договір 1 та Договір 2 є договорами поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказані договори є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно із ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Матеріалами справи (видаткові накладні за період з період з 26.07.2011 р. по 03.12.2012 р.) підтверджується передача відповідачу товару згідно Договорів 1 та 2 на загальну суму 364 978,63 грн.

Статтею 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Умовами Договорів 1 та 2 визначено, що строк оплати товару настає через 30 календарних днів з моменту реалізації товару.

Фактично договір містить умову, відповідно до якої виконання зобов'язання з оплати коштів за поставлений товар пов'язано з діями третіх осіб, які не є сторонами вказаного договору - споживачами товару, що мають придбати товар та сплатити кошти.

При цьому, за змістом ст. 511 Цивільного кодексу України зобов'язання не може створювати обов'язку для третьої особи.

Укладені сторонами Договори 1 та 2 не створюють обов'язку у третіх осіб придбавати та оплачувати поставлений позивачем товар.

Крім того, згідно з ч.2 ст. 528 Цивільного кодексу України навіть у випадку покладення виконання обов'язку боржником на іншу особу, відповідальним за виконання зобов'язання залишається боржник, а не така особа.

Також суд відзначає, що сторонами в п. 6.1 Договорів узгоджено не умови виникнення у замовника вказаного обов'язку, а порядок та строки здійснення розрахунків, тобто строки виконання зобов'язання.

При цьому ст. 530 Цивільного кодексу України передбачає як безпосереднє встановлення у зобов'язанні строку (терміну) його виконання, так і визначення цього строку вказівкою на певну подію, яка має неминуче настати. В іншому ж випадку кредитор має право вимагати його негайного виконання у будь-який час.

Суд відзначає, що не містять Договори і посилання на подію, як встановлено судом, з настанням якої зобов'язання з оплати відповідних послуг підлягає виконанню.

Подією є явище, що виникає незалежно від волі людей; а дією є життєвий факт, що є результатом свідомої, пов'язаної з волею, діяльності людей, які, у свою чергу, поділяються на правомірні, тобто такі, що відповідають правовим нормам, і неправомірні, які суперечать закону (правопорушення).

Фактично Договори 1 та 2 містять умову, відповідно до якої виконання зобов'язання з оплати коштів за поставлений товар пов'язано з діями споживачів, а саме придбанням та оплатою коштів за товар щодо яких невідомо чи будуть вони вчинені і у якому обсязі.

Разом з тим, як вже вказувалось, зобов'язання не може створювати обов'язку для особи, яка не є стороною такого зобов'язання; зобов'язаною особою за Договором є відповідач, а не споживачі товару.

Таким чином, Договори не містять визначення строку виконання грошового зобов'язання в порядку ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, а тому підлягає застосуванню частина друга вказаної статті, відповідно до якої якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Аналогічні висновки щодо застосування положень ст. 530 Цивільного кодексу України у подібних правовідносинах містяться в постановах Вищого господарського суду України від 27.07.2010 р. у справі №7/728, від 13.07.2010 р. у справі №17/307 та від 21.04.2010 р. у справі №11/343.

07.12.2012 р. позивач направив на адресу відповідача претензію №05/12-106 від 05.12.2012 р. про сплату заборгованості за Договором 1 та 2, яка отримана представником відповідача 12.12.2012 р.

Відповідач частково розрахувався та поставлений позивачем товар, сплативши 70 000,00 грн., що підтверджується банківською випискою з рахунку позивача, а також частково повернув продукцію на суму 194 468,88 грн., що підтверджується накладними на повернення.

Крім того, відповідно до положень статей 512-516 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою у тому числі внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Оскільки згідно п.п. 1.1 та 1.2 договору про відступлення права вимоги від 26.06.2012 р. позивач набув право вимоги по сплаті заборгованості, відповідач зобов'язаний оплатити кошти на користь позивача у межах розміру, який визначений п. 2.1 договору про відступлення права вимоги від 26.06.2012 р., а саме в межах суми 7 297,07 грн.

Отже, заборгованість відповідача становить 96 558,21 грн. (з яких заборгованість за поставлений товар згідно Договорів 1 та 2 в розмірі 89 261,14 грн. та набуте право вимоги сплати заборгованості у розмірі 7 297,07 грн.), а строк на момент подання позовної заяви настав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача заборгованості у розмірі 96 558,21 грн.

В судовому засіданні 27.05.2013 р. представником позивача надано платіжні доручення за період з 22.04.2013 р. по 20.05.2013 р., з яких вбачається, що відповідачем перераховано на користь позивача грошові кошти у розмірі 75 604,05 грн. в рахунок погашення заборгованості за Договорами 1 та 2.

Із матеріалів справи вбачається, що позовну заяву від 05.03.2013 р. позивачем було подано до суду 22.03.2013 р., що підтверджується вхідним штампом канцелярії господарського суду міста Києва.

Відповідач погасив суму основної заборгованості у розмірі 75 604,05 грн. у період з 22.04.2013 р. по 20.05.2013 р., тобто після подання позовної заяви.

Відповідно до п.1-1 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Таким чином, провадження у справі в частині стягнення основної заборгованості у розмірі 75 604,05 грн. підлягає припиненню згідно п.1-1 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, оскільки погашення боргу здійснено після звернення позивача до суду.

Крім того, відповідачем було надано суду докази проведення сторонами заліків зустрічних однорідних вимог у відповідності до Додатку №5 від 13.07.2011 р. до Договору 1 «Послуги з передпродажної підготовки і стимулювання збуту товарів» на суму 2 179,44 грн. та Додатку від 31.01.2012 р. до Договору 2 «Послуги зі стимулювання збуту товарів» на суму 465,43 грн.

Суд відзначає, що сторонами проведено залік взаємних однорідних вимог на суму 2 644,87 грн. (2 179,44 грн. + 465,43 грн.) до звернення позивача до суду із даним позовом, що підтверджується поясненнями представників сторін в судових засіданнях.

Відповідно до п. 4.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» №18 від 26.12.2011 р. господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Визнання боржником претензії кредитора не є способом припинення зобов'язання і не свідчить про відсутність спору; особа, претензія якої визнана боржником, вправі звернутися до господарського суду з позовом про стягнення визнаної суми коштів.

Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові , а не припинення провадження у справі.

З урахуванням викладеного, в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 2 644,87 грн. необхідно відмовити, оскільки зарахування зустрічних однорідних вимог на вказану суму відбулося до порушення провадження у справі.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з ТОВ «Фудмережа» на користь ТОВ «Спецкомплект ЛТД» заборгованості у розмірі 18 309,29 грн.

Провадження у справі в частині стягнення суми основної заборгованості у розмірі 75 604,05 грн. підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

В іншій частині (заборгованість у розмірі 2 644,87 грн.) необхідно відмовити з викладених підстав.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Стосовно заявлених позивачем до відшкодування витрат на оплату послуг адвоката суд відзначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

05.02.2013 р. між Суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою Заворотнюком Максимом Сергійовичем (виконавець), який діє на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №2765/10, виданого Київською обласною кваліфікаційно - дисциплінарною комісією адвокатури згідно рішення від 27.01.2005 р. №116 та ТОВ «Спецкомплект ЛТД» (замовник) було укладено договір про надання юридичних послуг №2013/02-01 від 05.02.2013 р.

Відповідно до пунктів 1.1 та 1.3 Договору №2013/02-01 від 05.02.2013 р. виконавець зобов'язується надавати замовнику юридичні послуги спрямовані на стягнення заборгованості з боржників, а замовник зобов'язується оплачувати послуги виконавця в порядку та в розмірах встановлених договором, а також іншими угодами, укладеними сторонами на підставі даного договору.

Пунктом 5.2 Договору №2013/02-01 від 05.02.2013 р. визначено, що за досягнення позитивного результату передбаченого п. 1.5.2, 1.5.3 замовник виплачує на користь виконавця 10% від суми вимог щодо яких відбувається стягнення виконавцем згідно доручення замовника.

07.02.2013 р. на виконання умов п. 5.3.1 Договору №2013/02-01 від 05.02.2013 р. позивач перерахував на користь виконавця 11 505,49 грн. (з яких 4 827,91 грн. на виконання умов Договору №2013/02-01 від 05.02.2013 р.), що підтверджується платіжним дорученням №4074 від 07.02.2013 р.

Заворотнюк М.С. підготував та подав позовну заяву від 05.03.2013 р., а також згідно протоколів судових засідань був присутнім в судових засіданнях 27.05.2013 р. та 29.05.2013 р., надавав документи по справі та пояснення по суті спору, а відтак виконав зобов'язання передбачені Договором №2013/02-01 від 05.02.2013 р.

Суд приходить до висновку, що витрати позивача на оплату послуг адвоката співрозмірні та адекватні ціні позову та складності справи, а з урахуванням часткового задоволення судом позовних вимог ТОВ «Спецкомплект ЛТД», такі витрати підлягають покладенню на сторін пропорційного розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. 49, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст.ст.82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецкомплект ЛТД» задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фудмережа» (01103, м. Київ, Залізничне шосе, 57; ідентифікаційний код 36387249) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецкомплект ЛТД» (04655, м. Київ, вул. Вікентія Хвойки, 21, кім. 333; ідентифікаційний код 37445716) заборгованість у розмірі 18 309 (вісімнадцять тисяч триста дев'ять) грн. 29 коп., судовий збір у розмірі 1 878 (одна тисяча вісімсот сімдесят вісім) грн. 27 коп. та витрати на оплату послуг адвоката у розмірі 4 695 (чотири тисячі шістсот дев'яносто п'ять) грн. 97 коп. Видати наказ.

3. Провадження у справі в частині стягнення основного боргу у розмірі 75 604,05 грн. припинити на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

4. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 01.06.2013 р.

Суддя В.П. Босий