Рішення

від 05.06.2013 по справі 910/7744/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/7744/13 05.06.13

За позовом Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія «Мос Верум»

про стягнення 10 645,08 грн.

Суддя Пукшин Л.Г.

Представники сторін:

від позивача: Калінчук В.В. - представник за довіреністю № 044/24-140 від 15.01.2013;

від відповідача: не з'явився

В судовому засіданні 05.06.2013, в порядку ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд" звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія «Мос Верум» про стягнення 10 645,08 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що згідно умов укладеного між сторонами договору оренди житлового приміщення № 5131 від 13.12.2011 орендарем повинні сплачуватись орендні платежі по день фактичної передачі приміщення за актом прийому-передачі. Враховуючи, що відповідачем по закінченню строку дії договору оренди приміщення за актом не передано та безпідставно використовується, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 3 548,36 грн. за фактичне використання житлового приміщення та неустойку у розмірі 7 096,72 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.04.2013 за вказаним позовом порушено провадження у справі № 910/7744/13 та призначено розгляд справи на 15.05.2013.

У судове засідання 15.05.2013 представник позивача з'явився, надав документи на виконання вимог ухвали суду та заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просить суд зменшити розмір позовних вимог в частині стягнення заборгованості за фактичне використання житлового приміщення, оскільки 21.03.2013 вказана заборгованість була погашена про що свідчить додана до заяви копія банківської виписки. Таким чином, позивач просить суд стягнути з відповідача неустойку у розмірі 7 096,72 грн. та судовий збір у розмірі 1 720,50 грн. Судом було прийнято до розгляду вказану заяву про зменшення позовних вимог.

Відповідно до п.17 Листа Вищого господарського суду від 20.10.2006, № 01-8/2351 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в I півріччі 2006 року" відповідно до частини четвертої статті 22 ГПК позивач вправі до прийняття рішення у справі, зокрема, зменшити розмір позовних вимог. Під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціни позову.

Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач.

Отже, у разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.

Відповідач в судове засідання не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про дату та час проведення судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення № 0100406546467.

У зв'язку з нез'явленням відповідача в судове засідання та неподання ним витребуваних судом документів, керуючись ст. 77 ГПК України, суд вирішив відкласти розгляд справи на 29.05.13.

У судове засідання, призначене на 29.05.2013 р., з'явилися представники сторін.

Представник позивача позовні вимоги підтримав з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог.

Представник відповідача надав письмовий відзив на позовну заяву, згідно якого проти позову заперечує з наступних підстав.

Відповідач погоджується, що між сторонами було укладено договір оренди № 5131 від 13.12.2011 року та Додатковою угодою від 11.06.2012 р. строк дії договору оренди № 5131 було продовжено до 30.11.2012 р. проте, відповідач, зазначає, що посилання позивача у позовній заяві на норми Закону України «Про оренду державного та комунального майна» є не правомірним, оскільки відповідач як орендар, не був повідомлений про статус майна, що передавалась на умовах договору. Також відповідач вказує на те, що сам договір № 5131 не містить істотних умов договору оренди державного/комунального майна, що передбачені п. 2 ст. 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

За доводами відповідача, позивам не попереджав ТОВ "Юридична компанія «Мос Верум» про відмову від укладання договору на новий строк, у відповідності до вимог ст. 822 ЦК України, натомість позивач продовжував отримувати орендні платежі і після закінчення терміну дії договору оренди, а тому на думку відповідача даний договір оренди пролонгований у відповідності до ст. 822 ЦК України а відтак дії на тих самих умовах і на такий самий термін.

У судовому засідання 29.05.13 оголошувалась перерва за клопотанням представника позивача до 05.06.13.

У судовому засіданні 05.06.13 представник позивача надав заперечення на відзив відповідача, та просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився про причини неявки суд не повідомив.

Судом заслухані пояснення представника позивача, досліджені надані суду докази та матеріали. В результаті дослідження наданих суду доказів та матеріалів, суд встановив :

Рішенням Київської міської ради від 01.03.2001 року № 217/1194 "Про створення комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд", шляхом реорганізації Дирекції по утриманню та експлуатації житлових будинків маневреного фонду КП «Київжитлоспецексплуатація» було створено комунальне підприємство з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд".

Відповідно до розпорядження Київської міської державної адміністрації від 12.11.2001 року № 2419 "Про будинки комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд" будинок № 10 по вул. Борщагівській закріплено комунальним підприємством "Спецжитлофонд" на праві повного господарського відання, як будинок маневреного фонду.

13.12.2011 року між Комунальним підприємством з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд" (далі - орендодавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мос Верум" (далі - орендар, відповідач) було укладено Договір оренди житлового приміщення № 5131 (далі - Договір).

Термін дії Договору з 01.12.2011 року до 31.05.2012 року (п. 5.1. Договору).

Строк дії договору було пролонговано додатковою угодою № 1 від 11.06.2012 з 01.06.2012 по 30.11.2012 року.

Відповідно до п. 1.1. Договору орендодавець передає, а орендар, на визначений у п.п. 5.1. термін, приймає в орендне користування квартиру № 165 на вул. Борщагівській, 10 з характеристикою, викладеною у п.п. 1.2, оплатою, визначеною у розділі 2.

Згідно з п. 1.2. Договору квартира має наступні характеристики: житлова площа - 39,3 кв.м., загальна площа - 59,2 кв.м.

Пунктом 2.1. Договору встановлено, що за користування орендованим приміщенням орендар сплачує орендодавцю орендні платежі згідно умов цього Договору.

Відповідно до п. 2.3 Договору орендні платежі сплачуються орендарем орендодавцю щомісячно до 10 числа поточного місяця на рахунок орендодавця (без виставлення орендодавцем орендарю рахунків-фактур на оплату орендних платежів), зазначений у розділі «Юридичні адреси та банківські реквізити сторін» або на рахунок, повідомлений орендарю орендодавцем у порядку визначеному п.7.1 договору.

Відповідно до п. 2.6 Договору орендні платежі сплачуються орендарем по день фактичної передачі орендодавцю жилого приміщення за Актом прийому-передачі.

Згідно з п. 3.2.5 Договору після закінчення строку дії договору або в разі його розірвання в порядку, визначеному в п.5.5 договору, орендар зобов'язується звільнити приміщення та повернути його орендодавцеві за актом приймання-передачі. Обов'язок складання акту приймання-передачі приміщення при поверненні орендодавцю покладається на орендаря. Акт приймання-передачі приміщення підписується представниками сторін та скріплюється їх печатками.

Сторони домовились, що у випадку припинення, розірвання цього договору орендар сплачує орендодавцю плату за фактичне користування приміщенням у розмірі орендної плати, по день фактичної передачі приміщення орендодавцю (у порядку, визначеному п.п. 3.2.5 договору) за актом прийому-передачі (п.2.7 договору).

Згідно з п. 2.2 договору сторони дійшли згоди встановити розмір орендної плати на рівні 1 776,00 грн. з ПДВ на місяць.

01.12.2011 року на виконання умов Договору позивач передав, а відповідач прийняв в тимчасове платне користування жиле приміщення, що підтверджується актом прийому-передачі жилого приміщення (копія міститься в матеріалах справи).

У зв'язку з закінченням строку дії договору 30.11.12, позивач 03.12.12 направив на адресу відповідача заяву про припинення дії договору оренди № 044/24-8069 з проханням звільнити орендоване приміщення та повернути його за актом протягом 10-ти днів з моменту отримання заяви. Вказана заява була отримана відповідачем 10.12.12, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення.

В матеріалах справи відсутні докази повернення відповідачем житлового приміщення по акту прийому-передачі. Крім того, як вбачається з акту обстеження житлового приміщення від 27.02.13, складеного представниками позивача, станом на 27.02.13 житлові приміщення (квартира № 165 загальною площею 59,2 кв.м.) в буд. № 10 по вул.. Борщагівській в м. Києві знаходились в користуванні співробітників відповідача (Табалюк Я.О.).

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України та Глави 30 Господарського кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ст. 283 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Згідно з ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Згідно із ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За змістом статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до п.6.4 договору у разі невиконання орендарем обов'язку, визначеного п.п. 3.2.5 договору орендодавець має право вимагати від орендаря сплати неустойки у розмірі подвійної орендної плати за користування приміщенням за кожний місяць прострочення звільнення приміщення та вжити заходів, визначених п.п. 4.1.4 договору.

Згідно з п.6.5 договору неустойка, передбачена п.п 6.3, 6.4 Договору нараховується орендодавцем протягом усього строку прострочення виконання зобов'язання без будь-яких обмежень строків її нарахування.

Таким чином, з урахуванням норм ч.1 ст. 785 ЦК України, п. 6.4 договору оренди, з 01.12.12 у відповідача виникло зобов'язання щодо повернення позивачеві об'єкта оренди за договором оренди № 5131 від 13.12.11.

Відповідно до ч. 2, 3 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється також у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду. До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 291 ГК України визначено, що договір оренди припиняється у разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено. Правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 2 ст. 785 ЦК України передбачено, що якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Відповідач припустився прострочення повернення майна, а тому позивач, посилаючись на норми закону, просить суд стягнути з відповідача неустойку, яка за розрахунком позивача становить 7 096,72 грн. за період з 01.12.12 по 31.01.13.

Доводи відповідача, наведені у відзиві, судом не беруться до уваги,ю оскільки вони спростовуються доказами, наявними у матеріалах справи.

Зокрема, питання щодо статусу майна визначено Рішенням Київської міської ради від 01.03.2001 року № 217/1194 "Про створення комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд", шляхом реорганізації Дирекції по утриманню та експлуатації житлових будинків маневреного фонду КП «Київжитлоспецексплуатація» та розпорядження Київської міської державної адміністрації від 12.11.2001 року № 2419 "Про будинки комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд", відповідно до якого будинок № 10 по вул. Борщагівській закріплено за комунальним підприємством "Спецжитлофонд" на праві повного господарського відання, як будинок маневреного фонду.

Також не відповідають дійсності доводи відповідача щодо не повідомлення позивачем відповідача про закінчення терміную дії договору оренди № 5131, оскільки, як встановлено судом, в матеріалах справи наявний лист КП «Спецжитлофонд» № 044/24-8069 від 03.12.12 про припинення дії договору оренди з проханням звільнити орендоване приміщення та повернути його за актом протягом 10-ти днів з моменту отримання заяви, адресований відповідачу. Вказана заява була отримана відповідачем 10.12.12, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача щодо стягнення неустойки за несвоєчасне виконання відповідачем зобов'язання повернути об'єкт оренди в розмірі 7 096,72 грн. є обґрунтованими, нараховані відповідно до законодавства, тому підлягають задоволенню.

Суд зазначає, що оскільки заборгованість за фактичне користування об'єктом оренди була сплачена відповідачем 21.03.13, тобто до звернення позивача з даною позовною заявою до суду, то судовий збір в цій частині згідно ч. 2, 5 статті 49 ГПК України покладається на позивача в розмірі 567,77 грн.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82 - 85 ГПК України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія Мос Верум» (01004 м. Київ, Голосіївський район, вул.. Червоноармійська, будинок 28 літ. Б, ідентифікаційний код 36957812) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем в процесі виконання рішення, на користь Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд" (04071, м.Київ, Подільський район, вул.. Оболонська, будинок 34, ідентифікаційний код 31454734) 7 096 (сім тисяч дев'яноста шість) грн. 72 коп. неустойки, 1 152 (одну тисячу сто п'ятдесят дві) грн. 73 коп. судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 05.06.2013 р.

Суддя Пукшин Л.Г.