Рішення

від 29.05.2013 по справі 910/5057/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/5057/13 29.05.13

Суддя Господарського суду міста Києва Підченко Ю.О.

За участю секретаря судового засідання Бандури Ю.В.

Розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама"

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Дельта-Ексім"

про стягнення 26 910,25 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Тарапон С.С. - юрисконсульт

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ : Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама" звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дельта-Ексім" про стягнення основного боргу в сумі 18 480 грн., пені в сумі 509,42 грн., 15 процентів річних в сумі 510,35 грн. та інфляційних в сумі 18,48 грн. відповідно до Договору на право тимчасового користування місцем для розміщення рекламного засобу № 840/767/11 від 30.08.2011 року.

Розпорядженням в. о. Голови Господарського суду м. Києва від 19.04.2013 року справу передано для розгляду судді Підченку Ю.О.

Позивач стверджує, що його права порушені, а тому наполягає на заявлених позовних вимогах.

Неприбуття у судове засідання представника відповідача, який був належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання не перешкоджає розгляду спору по суті згідно вимог ст. 75 ГПК України, оскільки до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій.

З'ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правову норму, яка підлягає застосуванню, приймаючи до уваги доводи представників сторін, суд встановив:

До прийняття рішення у справі, позивач використовуючи своє право передбачене статтею 22 ГПК України надав клопотання про збільшення розміру своїх позовних вимог у частинах стягнення з відповідача основного боргу, пені, 15 процентів річних та інфляційних, у зв'язку з тим, що під час розгляду справи в суді відповідачу були виставлені нові рахунки - фактури № 69845 від 15.03.2013 та № 71331 від 11.04.2013. Судом прийнято до уваги, що згідно пункту 3.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.11.2011року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" встановлено, що стаття 22 ГПК України передбачає право позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції.

Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК України ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення. Матеріали справи підтверджують, що фактично відбулося збільшення розміру позовних вимог, що відповідає вимогам ГПК України, оскільки вони були заявлені у позові під час звернення позивача до суду, у зв'язку з чим, ціна позову по даній справі дорівнює 26 910,25 грн. і складається із:

· суми основного боргу в розмірі 25 872 грн.;

· пені в сумі 509,42 грн.;

· 15 процентів річних в сумі 510,35 грн.;

· індексу інфляції в сумі 18,48 грн.

З урахуванням викладеного, спір вирішується судом по суті з урахуванням нової ціни позову, заявленої позивачем.

Позов мотивовано тим, що 30.08.2011 року між Комунальним підприємством виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама", далі Підприємство, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дельта-Ексім", далі Розповсюджувач, було укладено Договір № 840/767/11 на право тимчасового користування місцем для розміщення рекламного засобу, що перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Києва, його районів або повноваження щодо розпорядження якими здійснюють органи місцевого самоврядування м. Києва, далі Договір. Договір було укладено відповідно до вимог Закону України "Про рекламу", далі Закон, "Типових правил розміщення зовнішньої реклами" затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 року № 2067, далі Правила.

Відповідно до п. 1.1 Договору Розповсюджувачеві надано право тимчасового користування місцем, для розміщення рекламного засобу, що перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Києва, а Розповсюджувач зобов'язався користуватися наданим йому правом та своєчасно і у повному обсязі перераховувати плати за право тимчасового користування на поточний рахунок підприємства. Розповсюджувачу зовнішньої реклами надано право на тимчасове користування місцем за адресою: бульвар Дружби Народів, 12 строком з 21.12.2011 по 21.12.2016, на підтвердження чого 21.12.2011 року було укладено між сторонами адресну програму на право тимчасового користування № 3 до Договору.

Відповідно п. 5.2.3 Договору Розповсюджувач зобов'язаний не пізніше 5 числа місяця, наступного за звітним, отримувати та сплачувати рахунки за право тимчасового користування, у тому числі у разі встановлення пріоритету.

Згідно п. 6.2, 6.3 Договору розмір плати за право тимчасового користування встановлюється виконавчим органом Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією) та нараховується Підприємством відповідно до умов Порядку та умов цього Договору. Підставою для нарахування плати за право тимчасового користування є відповідні рішення робочого органу та/або виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Плата за право тимчасового користування нараховується Підприємством щомісячно та перераховується Розповсюджувачем зовнішньої реклами не пізніше 5 числа місяця, наступного за звітним, виключно на поточний рахунок Підприємства, в розмірах зазначених в рахунках. Факт неотримання рахунку не звільняє Розповсюджувача від здійснення плати за право тимчасового користування (п. 6.6 Договору).

Свої зобов'язання за Договором відповідач не виконав, виставлені рахунки-фактури не сплатив, у зв'язку з чим за ним утворилася заборгованість за період з жовтня 2012 по квітень 2013 у сумі 25 872 грн., яку позивач і намагається стягнути.

Відповідно до п. 7.2 Договору Підприємство має право застосовувати до Розповсюджувача за несвоєчасне або неповне внесення плати - пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на момент сплати пені, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. Тому, позивач намагається стягнути з відповідача пеню в сумі 509,42 грн.

Оскільки мало місце несвоєчасне виконання грошових зобов'язань у вигляді несплати коштів за розміщення зовнішньої реклами, то позивач відповідно до п. 7.3 Договору має право нараховувати боржнику за прострочення внесення платежів за право тимчасового користування 15 (п'ятнадцять) відсотків річних від простроченої суми, що становить 510,35 грн.

З посиланням на приписи статті 625 ЦК України позивач вказує на прострочення грошового зобов'язання з боку відповідача, а тому намагається стягнути з нього додатково інфляційні в сумі 18,48 грн.

Надавши правову кваліфікацію відносинам сторін суд вважає доводи позивача обґрунтованими, виходячи із наступного:

Так, згідно із ст. 1 Закону реклама, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг є зовнішньою рекламою. За приписом ст. 2 Закону відносини, пов'язані з виробництвом, розповсюдженням та споживанням реклами на території України регулює вказаний закон.

Відповідно до частини першої ст. 16 Закону розміщення зовнішньої реклами, у населених пунктах провадиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, та в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. За вимогами пунктів 3, 16, 24, 25 32, 33 Типових правил, зовнішня реклама розміщується на підставі дозволів та у порядку, встановленому виконавчими органами сільських, селищних, міських рад відповідно до цих Правил.

Так, у відповідності до зазначених норм, позивач, є органом уповноваженим згідно із Законом та Правилами здійснювати регулювання в сфері розміщення зовнішньої реклами, були надані відповідачу дозволи на розміщення зовнішньої, після чого між позивачем та відповідачем був укладений спірний договір.

Судом дана належна правова оцінка правовідносинам сторін. За своєю правовою природою між сторонами укладено договір на розміщення рекламного носія. Доказами у справі підтверджено, що сторони досягли усіх суттєвих умов договору відносно його предмету, ціни та строку, а тому відповідно до вимог ст. ст. 1, 16 Закону, ст. ст. 629, 638 ЦК України, приписів ст.ст. 180, 181 ГК України він вважається укладеним.

Відповідачем у порушення вимог ч. 1 ст. 16 Закону, п. п. 24, 25, 32, 33 Типових правил, положень Договорів не був дотриманий порядок розрахунків за користування місцями для розташування рекламних засобів, що є підставою для притягнення суб'єкта господарювання до певної відповідальності.

У силу частини першої ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України. Відповідно до ст. 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Господарське зобов'язання повинно виконуватися належним чином за договором, законом або за звичаями ділового обігу та припинятися за приписами ст.ст. 193, 203 ГК України.

Стаття 33 ГПК України зобов'язує сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Вимоги статті 34 ГПК України визначають, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Втім, ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом в розумінні вимог статті 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

В процесі розгляду справи сторонами не виконано вимог ухвал суду щодо проведення між ними звірки розрахунків на час звернення позивача з позовом. При цьому судом враховано, що акт звірки є суто бухгалтерським документом, за яким бухгалтерії підприємств-учасників певних господарських операцій звіряють бухгалтерський облік цих операцій (у контексті визначення дебіторської або кредиторської заборгованості), а наявність чи відсутність будь-яких зобов'язань сторін підтверджується первинними документами - договором, накладними, рахунками тощо.

Враховуючи те, що грошове зобов'язання з боку відповідача не виконано та не припинилося виконанням, проведеним належним чином, останнім не сплачені виставлені рахунки: № 62902 від 15.10.2012 на суму 3 696 грн.; №64123 від 13.11.2012 на суму 3 696 грн.; № 65588 від 14.12.2012 на суму 3 696 грн.; № 67097 від 15.01.2013 на суму 3 696 грн.; № 68081 від 11.02.2013 на суму 3 696 грн.; № 69845 від 15.03.2013 на суму 3 696 грн. та № 71331 від 11.04.2013 на суму 3 696 грн., не надано суду належних і допустимих доказів неможливості виконання вказаного зобов'язання, беручі до уваги наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача основної заборгованість в сумі 25 872 грн. підлягають задоволенню.

Сторонами в п. 7.2 Договору передбачено застосування до Розповсюджувача штрафні санкції засоби забезпечення виконання зобов'язання у вигляді пені. Факт прострочення сплати платежів за користування рекламними засобами підтверджено матеріалами справи, а тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені на загальну суму 509,42 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Частина друга статті 625 ЦК України вказує на те, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача інфляційних в сумі 18,48 грн., та 15 процентів річних в сумі 510,35 грн. передбачені п. 7.3 Договору, обґрунтовані та підлягають задоволенню.

З урахуванням викладеного витрати по сплаті судового збору в сумі 1 720,50 грн. покладаються на відповідача у справі - Товариство з обмеженою відповідальністю "Дельта-Ексім" згідно вимог ст. 49 ГПК України.

У судовому засіданні, яке відбулося 29.05.2013 року згідно частини 2 статті 85 ГПК України було проголошено скорочений текст рішення, а саме його вступну та резолютивну частини.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1, 2, 16 Закону України "Про рекламу", ст. ст. 526, ч. 2 ст. 625, 629, 638, ЦК України, ст. 180, 181, 193, 203 ГК України, ст.ст. 4 2 , 4 3 , 22, 33, 34, 43, 49, 55, 82, 82-1, 84, ч. ч. 2, 3 ст. 85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дельта-Ексім" задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дельта-Ексім", 01103, м. Київ, бул. Дружби Народів, буд. 12, код ЄДРПОУ 24263112, на користь:

- Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама", 04070, м. Київ, Боричів узвіз, буд. 8, код ЄДРПОУ 26199714, основну заборгованість в сумі 25 872 грн., пеню в сумі 509,42 грн., п'ятнадцять процентів річних в сумі 510,35 грн., інфляційні в сумі 18,48 грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1 720,50 грн., видавши наказ.

3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст складено: 03.06.2013 року

Суддя Ю.О.Підченко