Рішення

від 31.05.2013 по справі 911/1732/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-23-25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" травня 2013 р. Справа № 911/1732/13

За позовом Приватного підприємства „Торговий Дім Поляков"

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Релін"

про стягнення 114,83грн.

Суддя Горбасенко П.В.

За участю представників:

від позивача Іванченко І.М. (дов. № 340 від 27.08.2012р.);

від відповідача Ісаєнко В.І. (дов. ЯМЧ № 811321 від 30.05.2013р.).

Обставини справи:

Приватне підприємство „Торговий Дім Поляков" (далі - позивач) звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Релін" (далі - відповідач) про стягнення 4 060,19грн. заборгованості, з яких: 6 692,28грн. боргу за поставлений на підставі видаткових накладних № КК-0049182 від 16.03.2013р. та № КК-0018930 від 30.03.2013р., № КК-0049181 від 16.03.2013р., № КК-0049264 від 16.03.2013р., № КК-0057051 від 30.03.2013р. згідно договору поставки № 1140 від 01.01.2009р. товар, 53,04грн. пені, 61,79грн. 17 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки № 1140 від 01.01.2009р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 01.05.2013р. порушено провадження у справі № 911/1732/13, розгляд справи призначено на 31.05.2013р.

27.05.2013р. до канцелярії господарського суду Київської області від представника відповідача на дійшов відзив на позовну заяву від 27.05.2013р. (вх. № 12053 від 27.05.2013р.), згідно якого останній визнав позовні вимоги безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, яке прийнято судом.

31.05.2013р. до канцелярії господарського суду Київської області від представника позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог (вх. № 12366 від 31.05.2013р.), згідно якої останній, в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, зменшив розмір позовних вимог та просив стягнути з відповідача 53,04грн. пені та 61,79грн. 17 % річних, оскільки після порушення провадження у справі (07.05.2013р.) відповідач сплатив на рахунок позивача 6 699,28грн. Вказана заява прийнята судом.

Абзацами четвертим та п'ятим пункту 4.6. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011р. передбачено, що зменшення позивачем суми позову, в тому числі й з підстав необґрунтованості первісного розрахунку ціни позову, не є відмовою від позову. В такому випадку припинення провадження в частині зменшення відповідної суми не здійснюється, - про таке зменшення зазначається в описовій частині судового рішення, а предметом спору залишається вимога про стягнення суми в зменшеному розмірі. Зменшення розміру позовних вимог згідно з пунктом 1 частини першої статті 7 Закону України „Про судовий збір" є підставою для повернення відповідної суми судового збору; що ж до інших судових витрат, то в такому разі вони у відповідній частині покладаються на позивача. Якщо ж таке зменшення пов'язане з частковим визнанням та задоволенням позову відповідачем після подання позову, то судовий збір у відповідній частині з урахуванням припису частини другої статті 49 ГПК може бути покладений на відповідача..

У судовому засіданні 31.05.2013р. представник позивача повністю підтримав позовні вимоги з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, представник відповідача проти заперечив проти зменшених позовних.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

01.01.2009р. між Приватним підприємством „Торговий Дім Поляков" (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Релін" (Покупець) укладено договір поставки № 1140, згідно якого постачальник зобов'язався передати у власність покупця, продукти харчування та інші товари (товар), а покупець - прийняти і оплатити його на умовах договору відповідно до виписаних накладних.

Загальна сума товару, що передається покупцю, ціна одиниці, асортимент, кількість товару, дата відвантаження визначені у накладній, яка є невід'ємною частиною договору (п. 1.2. договору).

Згідно п. 3.5. договору при прийомі товару оформлюється накладна, що підписується представниками сторін. Накладна засвідчує: факт поставки товару, його якість та кількість.

На виконання п. 1.1. договору поставки № 1140 від 01.01.2009р. позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 6 692,28грн., що підтверджується видатковими накладними (а.с. 15-18), підписаними та скріпленими печатками обох сторін договору.

Відповідач свій обов'язок, передбачений договором, з оплати отриманого згідно договору товару, виконав частково, сплативши 6 692,28грн. після порушення провадження у справі (07.05.2013р.), що підтверджується платіжними дорученнями (а.с. 44-45), внаслідок чого борг відповідача перед позивачем за поставлений на підставі видаткових накладних № КК-0049182 від 16.03.2013р. та № КК-0018930 від 30.03.2013р., № КК-0049181 від 16.03.2013р., № КК-0049264 від 16.03.2013р., № КК-0057051 від 30.03.2013р. згідно договору поставки № 1140 від 01.01.2009р. товар на момент судового розгляду справи відсутній, що підтверджується платіжними дорученнями (а.с. 44-45).

Предметом позову, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог (а.с. 62-63), є вимоги про стягнення 53,04грн. пені та 61,79грн. 17 % річних.

Суд встановив, що між сторонами виникли правовідносини поставки.

Частиною першою ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (абз. 2 ч. 1 ст. 175 ГК України).

Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктом першим статті 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ст. 530 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Абзацами третім, четвертим та п'ятим Інформаційного листа Вищого господарського суду України „Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" № 01-06/928/2012 від 17.07.2012р. передбачено, що відповідно до частини першої статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. Отже, якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, і положення частини другої статті 530 названого Кодексу, в якій ідеться про строк (термін) виконання боржником обов'язку, що не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, до відповідних правовідносин не застосовується. При цьому підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України.

Суд встановив, що позивач на виконання п. 1.1. договору поставки № 1140 від 01.01.2009р. поставив відповідачу товар на загальну суму 6 692,28грн., що підтверджується видатковими накладними (а.с. 15-18), підписаними та скріпленими печатками обох сторін договору; відповідач свій обов'язок, передбачений договором, з оплати отриманого згідно договору товару, виконав частково, сплативши 6 692,28грн. після порушення провадження у справі (07.05.2013р.), що підтверджується платіжними дорученнями (а.с. 44-45), внаслідок чого борг відповідача перед позивачем за поставлений на підставі видаткових накладних № КК-0049182 від 16.03.2013р. та № КК-0018930 від 30.03.2013р., № КК-0049181 від 16.03.2013р., № КК-0049264 від 16.03.2013р., № КК-0057051 від 30.03.2013р. згідно договору поставки № 1140 від 01.01.2009р. товар на момент судового розгляду справи відсутній, що підтверджується платіжними дорученнями (а.с. 44-45).

Посилання представника відповідача на те, що сторонами не був підписаний акт звірки взаєморозрахунків, що являється основною підставою для кінцевого розрахунку не приймаються судом, оскільки як вбачається з наявних матеріалів справи спірні накладні були підписані та скріплені печатками обох сторін договору, що є підставою для розрахунку у розумінні ст. 692 Цивільного кодексу України.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором поставки № 1140 від 01.01.2009р., позивачем за період з 31.03.2013р. по 25.04.2013р. нарахована пеня в сумі 53,04грн., зокрема: 12,45грн. за період з 31.03.2013р. по 25.04.2013р. на суму боргу 1 197,48грн., 4,35грн. за період з 24.04.2013р. по 25.04.2013р. на суму боргу 907,50грн., 10,73грн. за період з 31.03.2013р. по 25.04.2013р. на суму боргу 1 032грн., 15,70грн. за період з 31.03.2013р. по 25.04.2013р. на суму боргу 1 509,84грн. та 9,81грн. за період 14.04.2013р. по 25.04.2013р. на суму боргу 2 045,46грн.

Частинами першою і третьою ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення.

У сфері господарювання згідно ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 ГК України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

При порушенні покупцем п. 4.2. договору, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочки платежу до дня фактичного розрахунку відповідно до Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р., крім цього збитки від інфляції та 17 % річних від суми боргу за весь час прострочення (п. 5.2. договору).

Враховуючи положення вищезазначених норм, а також період нарахування пені, що вказаний позивачем в поданому ним розрахунку пені (а.с. 9), арифметично вірний розмір пені, нарахованої за період з 31.03.2013р. по 25.04.2013р. загалом становить 54,52грн., зокрема: 12,79грн. за період з 31.03.2013р. по 25.04.2013р. на суму боргу 1 197,48грн., 4,48грн. за період з 24.04.2013р. по 25.04.2013р. на суму боргу 907,50грн., 11,03грн. за період з 31.03.2013р. по 25.04.2013р. на суму боргу 1 032грн., 16,13грн. за період з 31.03.2013р. по 25.04.2013р. на суму боргу 1 509,84грн. та 10,09грн. за період 14.04.2013р. по 25.04.2013р. на суму боргу 2 045,46грн. Відтак, вимога про стягнення 53,04грн. пені підлягає задоволенню повністю, оскільки суд, при прийнятті рішення, не може вийти за межі позовних вимог.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язання за договором поставки № 1140 від 01.01.2009р., позивачем за період з 31.03.2013р. по 25.04.2013р. нараховано 61,79грн. 17 % річних.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд встановив, що сторонами п. 5.2. договору поставки № 1140 від 01.01.2009р. встановлено обов'язок відповідача у випадку прострочення виконання грошового зобов'язання сплатити позивачу 17 % річних від простроченої суми за весь час прострочення відповідно до ст. 625 ЦК України.

Враховуючи вищевикладене, а також періоди нарахування 17 % річних, що вказані позивачем в поданому розрахунку 17 % річних (а.с. 9), арифметично вірний розрахунок 17 % річних, нарахованих за період з 31.03.2013р. по 25.04.2013р. складає 61,79грн. 17 % річних. Відтак, вимога про стягнення 61,79грн. 17 % річних підлягає задоволенню повністю.

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги про стягнення 53,04грн. пені та 61,79грн. 17 % річних є обґрунтованими, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами і відповідно підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статей 44, 49 ГПК України, покладаються судом на відповідача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Релін" (07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Олімпійська, буд. 2 А; код ЄДРПОУ 20586611) на користь Приватного підприємства „Торговий Дім Поляков" (18005, м. Черкаси, Придніпровський р-н., вул. Чехова, буд. 41; код ЄДРПОУ 32268131) 53 (п'ятдесят три гривні) 04 коп. пені, 61 (шістдесят одну гривню) 79 коп. 17 % річних та 1 720 (одну тисячу сімсот двадцять гривень) 50 коп. судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено: 03.06.2013р.

Суддя П.В. Горбасенко