Постанова

від 05.03.2009 по справі 26/242(05-5-26/3022)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

26/242(05-5-26/3022)

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 05 березня 2009 р.                                                                                    № 26/242(05-5-26/3022)  

Вищий господарський суд України у складі колегії  суддів :

Головуючого      Кочерової Н.О.,

суддівМамонтової О.М.,Черкащенка М.М.

розглянувшикасаційну  скаргу

акціонерного страхового товариства "Вексель"

на постановувід 17.12.2008 рокуКиївського апеляційного господарського суду

у справі№ 26/242 господарського суду міста Києва

за позовомакціонерного страхового товариства "Вексель"

дотовариства з обмеженою відповідальністю "Печерська автомобільна компанія"

простягнення 119435 грн.

за участю представників сторін:

від позивача:Ровенко Д.С. дов. № 50 від 26.01.2009 року,

Даниленко О.В. дов. № 11 від 08.01.2009 року

від відповідача: Богомолов О.В. дов. від 05.03.2009 року

ВСТАНОВИВ:

В березні 2008 року акціонерне страхове товариство "Вексель" звернулось до господарського суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Печерська автомобільна компанія" про стягнення 119435,73 грн. страхового відшкодування в порядку регресу.

В обґрунтування позовних вимог зазначало, що у зв'язку з виплатою страхового відшкодування у розмірі 119435,73 грн. до позивача перейшло право регресу до відповідача на підставі ст.ст. 1166, 1187 ЦК України.

Рішенням господарського суду міста Києва від 07.07.2008 року (суддя Пінчук В.І.) позов задоволено. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Печерська автомобільна компанія" на користь акціонерного страхового товариства "Вексель" 119435,73 грн. страхового відшкодування, 1194,35 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Задовольняючи позовні вимоги, господарський суд виходив з обґрунтованості заявлених позовних вимог.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції застосував ст. 27 Закону України “Про страхування”, ст.ст. 1166, 1172, 1187, 1191 ЦК України і мотивував його тим, що у позивача, який сплатив 119435,73 грн. страхового відшкодування, власнику застрахованого ним автомобіля, виникло право регресної вимоги до відповідача, який є власником автомобіля Деу Ланос (д.н. 048-28 КА), яким в результаті ДТП пошкоджено застрахований автомобіль.

Постановою Київського апеляційного господарського суду  від 17.12.2008 року (судді: Зеленін В.О. - головуючий, Рєпіна Л.О., Скрипка І.М.) рішення господарського суду скасовано і прийнято нове рішення. В задоволенні позовних вимог відмовлено.

Скасовуючи рішення господарського суду і відмовляючи в задоволені  позову, апеляційна інстанція виходила з того, що за умовами ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом.

Апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що автомобіль Деу Ланос (д.н. 048-28 КА) власником якого є відповідач, перебував у оренді у ПП Попової, а відтак відсутні правові підстави для стягнення страхового відшкодування з відповідача.  

В касаційній скарзі акціонерне страхове товариство "Вексель" просить постанову апеляційного господарського суду скасувати, а рішення господарського суду залишити в силі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши  повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, Вищий господарський суд України  вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Як встановив апеляційний господарський суд, фізичною особою Провороцьким О.М. був застрахований автомобіль Subaru Legacy 2.5, державний номер АА 9910АС, про що свідчить страховий поліс № 0061859 від 28.07.2005 року, згідно якого позивач прийняв транспортний засіб під страховий захист.

09.08.2005 року даний автомобіль потрапив у дорожньо-транспортну пригоду, в зв'язку з чим, позивач виплатив власнику автомобіля –Провороцькому О.М. згідно акту автотоварознавчої експертизи №1134 від 31.08.2005 року страхове відшкодування в сумі 119435,34 грн.,

Відповідно до ст. 993 ЦК України, 27 Закону України "Про  страхування"  до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних виплат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідач просив суд стягнути з позивача у порядку регресу розмір сплаченого страхового відшкодування, оскільки винною особою у ДТП був водій автомобіля Деу Ланос, державний номер 048-28 КА Разореньєв О.М., який є працівником відповідача.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Положеннями ст. 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Як з'ясував суд апеляційної інстанції, в період часу з 01.04.2005 року по 06.10.2006 року, тобто на час ДТП, на автомобіль Деу Ланос, державний номер 04828КА виданий тимчасовий талон на право керування Поповій Вікторії Володимирівні. Крім того, у матеріалах справи є облікова картка АМТ, де а/м Деу Ланос рахується за Поповою В.В. (а.с. 34).

За таких обставин, апеляційний господарський суд прийшов до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Разом з тим, висновки господарських судів у даній справі є передчасними та не грунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Господарські суди попередніх інстанцій не звернули увагу на те, що у матеріалах справи є копія облікової картки АМТ (а.с. 34), копія тимчасового реєстраційного талону на транспортний засіб (а.с. 144), копія договору оренди транспортного засобу від 31.03.2005 року № 05/03/31/3 (а.с. 141) та не надали зазначеним доказам належної правової оцінки.

Апеляційний господарський суд, відмовляючи у задоволенні позову з огляду на те, що автомобіль перебував в оренді, не з'ясував питання на якій правовій підставі діяла Попова Вікторія Володимирівна, укладаючи договір оренди транспортного засобу від 31.03.2005 року №05/03/31/3 та не перевірив чи діяла Попова В.В. як приватний підприємець, чи як фізична особа.

Зазначене має важливе значення для вирішення справи, оскільки відповідно до положень ст. 799 ЦК України договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню. Втім, договір оренди транспортного засобу від 31.03.2005 року № 05/03/31/3 укладено у простій письмовій формі.

Суд апеляційної інстанції також не перевірив обставин щодо виконання вказаного договору оренди транспортного засобу і прийшов до передчасного висновку про те, що автомобіль Деу Ланос, державний номер 04828КА на момент дорожньо-транспортної пригоди знаходився в оренді у Попової В.В.

Так, апеляційний господарський суд не звернув увагу на те, що згідно п. 1.2 договору оренди транспортного засобу від 31.03.2005 року № 05/03/31/3 строк оренди визначається у відповідності з графіком встановленим Орендодавцем, але не більше 10 годин щодоби і починається з моменту відмітки штамп-годинником в шляховій документації. Зазначені графіки та шляхова документація у матеріалах справи відсутня.

Водночас, статтею 1172 ЦК України передбачено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Місцевий господарський суд прийшов до необґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог, оскільки не перевірив чи дійсно водій Деу Ланос, державний номер 04828КА Разореньєв О.М., з вини якого сталася дорожньо-транспортна пригода, є працівником відповідача.

При цьому, суд першої інстанції не звернув увагу на відсутність у матеріалах справи доказів того, що момент скоєння ДТП Разореньєв О.М. працював у відповідача і виконував свої трудові обов'язки.

До того ж, суди попередніх інстанцій не оцінили постанову про притягнення Разореньєв О.М. до адміністративної відповідальності (а.с. 32), у якій зазначено, що Разореньєв О.М. працює в ТОВ "ПТК" (м. Київ, вул. Червоноармійська, 137), а також те, що аварія сталась о 22 год. 45 хв.  

Згідно ст. ст. 1115, 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція перевіряє на підставі вже встановлених судами першої та апеляційної інстанцій фактичних обставин справі лише застосування ними норм матеріального та процесуального права. При цьому касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішення або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково їх перевіряти.

Враховуючи викладене, постановлені судові рішення не можна визнати законними та обґрунтованими, а тому рішення місцевого господарського суду та постанова апеляційного господарського суду підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суду необхідно більш ретельно з'ясувати вимоги позивача, заперечення відповідача, всім доказам дати оцінку у їх сукупності і в залежності від встановленого у відповідності з нормами закону вирішити спір.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу акціонерного страхового товариства "Вексель" задовольнити частково.

Рішення  господарського суду міста Києва від 07.07.2008 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.12.2008 року у справі № 26/242 скасувати, а справу направити на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Головуючий Н.Кочерова

СуддіО.Мамонтова

М.Черкащенко