Рішення

від 03.06.2013 по справі 908/1200/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 номер провадження справи 29/24/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.06.13 Справа № 908/1200/13

м. Запоріжжя

За позовом Запорізького державного підприємства "Кремнійполімер" (69009 м. Запоріжжя вул. Теплична, 7, код з ЄДР - 00203625)

до відповідача - Закритого акціонерного товариства "Технохім" (69057 м. Запоріжжя вул. Седова, 8, код з ЄДР - 22160543)

про стягнення суми.

Суддя Кричмаржевський В.А.

За участю представників сторін :

- позивача - Алієва М.М. та Комарової А.О. (за довіреностями)

- відповідача - Кулабухова О.А. - керівника

Розглядається позовна заява Запорізького державного підприємства "Кремнійполімер" про стягнення з Закритого акціонерного товариства "Технохім" суми 30.096грн. безпідставно отриманих коштів.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на приписи статей 662, 673, 678, 1212 Цивільного кодексу України, статей 179, 193 та 216 Господарського кодексу України.

Відповідач позов визнав частково - у розмірі - 1.305,60 грн., вказуючи про те, що сторонами проведено зарахування зустрічних однорідних вимог.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 08.04.2013р. порушено провадження у справі № 908/1200/13, розгляд справи призначено на 13 травня 2013р.

У судовому засіданні, що відбулося 13.05.2013р., оголошено перерву до 03 червня 2013р.

Судове засідання за клопотанням сторін здійснювалось без аудіозапису.

В судовому засіданні - 03.06.2012 р. прийнято і оголошено на підставі статті 85 ГПК України вступну та резолютивну частини судового рішення.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд -

Установив :

Позивач - Запорізьке державне підприємство "Кремнійполімер" за попередньою усною домовленістю 27 вересня 2012р. сплатив відповідачеві Закритому акціонерному товариству «Технохім» - 30.096 грн. згідно з рахунком-фактурою № т-000230.

Відповідач, в свою чергу, поставив позивачеві товар - етилцеллозольв у кількості - 950 кг за видатковою накладною № т-00000088 від 08.10.2012р. Вказаний товар був прийнятий працівниками позивача.

В подальшому позивачем складено акт перевірки сировини від 09.10.2012р., згідно з яким поставлений відповідачем товар не відповідав встановленим вимогам та не міг бути використаний у виробництві підприємства-позивача.

Відповідач у своєму відзиві на позов зазначив про, що ним попередньо обговорені вимоги щодо якості товару, який поставляється, з представниками позивача, однак через те, що сторони не укладали окремого договору поставки, умовами якого були б визначені ці вимоги, він немає письмового підтвердження цих фактів.

Позивачем 19 жовтня 2012р. на адресу відповідача надіслано лист №2313 про невідповідність якості поставленого товару з пропозицією направлення представника відповідача для з'ясування причин такої поставки.

Відповідач у своїй відповіді № 1910/1 від 19.10.2012р. повідомив позивача про те, що вимоги щодо якості товару були ним погоджені з його працівниками, а поставлений товар повністю відповідає цим вимогам.

Позивачем 26.10.2012р. на адресу відповідача направлено претензію №2445 з вимогою про повернення раніше сплачених коштів у сумі 30.096грн.

Листом № 3631 від 03.04.2013р. ЗДП "Кремнійполімер" звернулось до відповідача з пропозицією в рахунок погашення вказаної заборгованості поставити йому товар - спирт полівініловий та бензоат натра.

Згідно з видатковими накладними № т-00000035 від 03.04.2013р. та № т-00000036 від 03.04.2013р. відповідачем поставлено позивачеві обумовлений товар загалом на суму - 3.710,40 грн.

Головними бухгалтерами підприємств проведена звірка взаємних розрахунків за період з 01.09.2012 року по 03.04.2013року станом на 03 квітня 2013 року, за результатами якої складено відповідний акт, яким засвідчено заборгованість ЗАТ «Технохім» перед ЗДП «Кремнійполімер» у розмірі -1305,60грн.

В подальшому, вже під час розгляду справи у суді, відповідач вивіз з території позивача раніше поставлений товар, який не відповідав вимогам по якості (накладна №1 від 30.05.2013р.) та здійснив часткове погашення боргу у розмірі - 1.305,60грн.

Присутні у судовому засіданні представники позивача підтвердили вказані обставини.

Згідно з частинами 2, 3 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини… Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Аналогічні положення містить стаття 174 Господарського кодексу України, згідно з якою господарські зобов'язання між суб'єктами господарювання виникають, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом.

Відповідно до приписів статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За змістом пунктів 2, 4 зазначеної норми правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Статтею 205 Цивільного кодексу України визначено:

1. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

2. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

3. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

Статтею 207 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі досягнутої сторонами домовленості, шляхом оформлення та двосторонньо підписаної накладної, між сторонами у справі склалися господарські відносини, в розумінні статті 202 ЦК України, що породили взаємні обов'язки: обов'язки позивача полягають у передачі товару відповідачу, а обов'язки відповідача - у прийнятті товару та його оплаті.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

На підставі зібраних у матеріалах справи доказів суд зазначає про те, що дії сторін в силу загальних засад і змісту цивільного законодавства слід визнати діями, що породжують цивільні права і обов'язки, аналогічні зобов'язанням за договором купівлі-продажу. Ці дії згідно зі статтями 11, 655, 692 ЦК України є підставою виникнення у позивача обов'язку сплатити вартість отриманого у відповідача товару.

Згідно з обставинами справи фактично між позивачем та відповідачем виникли взаємні обов'язки на підставі усної домовленості про поставку товару (купівлі-продажу) згідно з двосторонньо підписаною накладною. Отже, з моменту підписання покупцем цієї накладної та отримання вказаного в ній товару у покупця виникло зобов'язання по сплаті вартості переданого йому товару.

Частиною 2 статті 673 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується .

Якщо продавець при укладенні договору купівлі-продажу був повідомлений покупцем про конкретну мету придбання товару, продавець повинен передати покупцеві товар, придатний для використання відповідно до цієї мети .

Якщо законом встановлено вимоги щодо якості товару, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, який відповідає цим вимогам (ч.4 статті 673 ЦК України) .

Відповідно до акту перевірки сировини від 09.10.2012р. поставлена відповідачем сировина не відповідає вимогам, визначеним ГОСТом № 8313-88, тобто державному стандарту, встановленому для даного виду товару та загальнообов'язкового для усіх виробників.

Частина 3 статті 612 Цивільного кодексу України встановлює право кредитора відмовитись від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків, якщо виконання зобов'язання втратило для нього інтерес внаслідок прострочення боржника.

За правилами статті 674 ЦК України покупець у разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з'явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором: відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми , вимагати заміни товару.

Відповідно до пункту 1 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного вжитку за якістю №П-7 від 25.04.1966р. ця Інструкція застосовується у всіх випадках, коли стандартами, технічними умовами основними чи особливими умовами поставки чи іншими обов'язковими для сторін правилами не встановлено інший порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного вжитку за якістю, а також тари під продукцією чи товарами.

Пунктом 15 вказаної Інструкції передбачено, що при виявленні невідповідності якості, комплектності, маркировки продукції, що поступила, вимогам стандартів, технічних умов, кресленням, зразкам (еталонам) договору чи даним, вказаним у маркіровці та супровідних документах, що посвідчують якість продукції (п. 14 цієї Інструкції), отримувач призупиняє подальший прийом продукції та складає акт, в якому зазначає кількість оглянутої продукції та характер дефектів, що виявлено. Отримувач зобов'язаний забезпечити зберігання продукції неналежної якості або некомплектної продукції в умовах, що запобігають погіршенню її якості та змішенню з іншою однорідною продукцією.

Позивач повідомив відповідача про невідповідність поставленої сировини та запропонував останньому направити свого представника для з'ясування обставин, що це зумовили.

Однак відповідач безпідставно відмовився від направлення свого представника для з'ясування обставин щодо невідповідності поставленої сировини вимогам по якості, мотивуючи це попереднім погодженням зразків сировини з працівниками позивача.

Господарський суд зазначає про те, що один лише факт попереднього погодження якості товару не звільняє відповідача від обов'язку направлення свого представника у встановлені законодавством порядок та строки для з'ясування обставин щодо невідповідності якості сировини так як погіршення якості сировини могло статись під час її транспортування, прийому тощо.

Згідно зі статтею 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

На підставі викладеного господарський суд дійшов висновку про задоволення вимог позивача з урахуванням зменшення суми позову на суму поставленого відповідачем в рахунок своєї заборгованості товару за видатковими накладними № т-00000035 від 03.04.2013р. та № т-00000036 від 03.04.2013р. загалом на суму - 3.710,40грн. та часткової оплати боргу у розмірі -1.305,60грн.

Відповідно до приписів статті 49 ГПК витрати зі сплати судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

Вирішив :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства "Технохім" (69057 м. Запоріжжя вул. Седова, 8, код з ЄДР - 22160543, р/р 26005000095705 у ПАТ "Укрсоцбанк", МФО 300023) на користь Запорізького державного підприємства "Кремнійполімер" ((69009 м. Запоріжжя вул. Теплична, 7, код з ЄДР - 00203625, р/р № 26001393076298 у ПАТ "Діамантбанк", МФО 320854) 25.079,96 (двадцять п'ять тисяч сімдесят дев'ять) грн. 96коп. та 1.433 (одна тисяча чотириста тридцять три) грн. 75 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя В.А. Кричмаржевський

Рішення оформлено та підписано відповідно до вимог статті 85 ГПК України 03.06.2013 року.