Постанова

від 04.06.2013 по справі 916/449/13-г

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" червня 2013 р.Справа № 916/449/13-г Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

головуючого судді: Головея В.М.,

суддів: Мирошниченко М.А., Шевченко В.В.

при секретарі судового засідання: Подуст Л.В.

за участю представників сторін:

від ДК „Газ України" ПАТ „НАК „Нафтогаз України" - Мицько Р.М. (за довіреністю);

від ПАТ „Одеська ТЕЦ " - не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Одеська ТЕЦ"

на рішення господарського суду Одеської області від 01.04.2013р.

по справі №916/449/13-г

за позовом Дочірньої компанії „Газ України" Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України"

до Публічного акціонерного товариства „Одеська ТЕЦ"

про стягнення 586 066,93 грн.

Сторони належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.

Представникам позивача в судовому засіданні не було заявлено клопотання про здійснення фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, отже фіксація судового процесу не здійснювалась відповідно до ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 04.06.2013р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

В С Т А Н О В И Л А:

Дочірня компанія „Газ України" Публічного акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України" (далі - ДК „Газ України" ПАТ „НАК „Нафтогаз України", позивач) звернулась до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Одеська ТЕЦ" (далі ТОВ "Одеська ТЕЦ", відповідач) про стягнення 586 066, 93 грн. 3% річних та судових витрат в розмірі 11 722, 00 грн..

Позов обґрунтовано з посиланням на укладений між сторонами у справі договір про поставку природного газу № 06/10-2366БО-23 від 20.12.2010р. (далі - договір), згідно умов якого, позивачем було виконано вчасно та в повному обсязі свої зобов'язання, між тим, відповідач за фактично поставлений позивачем природний газ у період з січня по травень 2011р. не розрахувався у повному обсязі. У зв'язку з цим, ДК „Газ України" НАК „Нафтобаз України" 07.08.2012р. звернулась до господарського суду з позовною заявою про стягнення боргу та штрафних санкцій з відповідача за поставлений природний газ за вказаним договором.

Рішенням господарського суду Одеської області від 10.10.2012р. у справі №5017/2360/2012 позовні вимоги ДК „Газ України" НАК „Нафтобаз України" задоволені частково, стягнуто з ТОВ "Одеська ТЕЦ" на користь позивача 46 945 341,62 грн. боргу, 1 324 060,67 грн. інфляційних втрат, 1 944 570, 45 грн. - 3% річних. В частині стягнення 3 532 636, 96 грн. пені відмовлено.

Також, позивач зазначив, що на час подання позовної заяви вказане рішення господарського суду від 10.10.2012р. виконано частково, сума основного боргу складає 13 569 345,57 грн. У зв'язку з цим, позивач звернувся до господарського суду з вимогою про стягнення 3% річних за період з 08.08.2012р. по 04.02.2013р. в розмірі 586 066, 93 грн.

Рішенням господарського суду Одеської області від 01.04.2013р. позов задоволено та стягнуто з відповідача 586 066, 93 грн. - 3% річних та 11 721, 34 грн. - витрат по сплаті судового збору.

Рішення мотивоване тим, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню, оскільки матеріалами справи підтверджується наявність порушень умов договору щодо оплати за газ з боку відповідача.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням, ТОВ „Одеська ТЕЦ" звернулась до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить апеляційну скаргу задовольнити, рішення скасувати частково, ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у частині стягнення з відповідача 3 % річних в сумі 16 690, 29 грн. та судового збору в сумі 333,80 грн. та стягнути з позивача на користь відповідача 573, 50 грн. судового збору.

Апелянт частково заперечує проти стягнення 3% річних та судового збору. Вважає, що при прийнятті рішення судом першої інстанції в частині стягнення 3% річних мало місце неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи, що спричинило невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи.

03.06.2013р. до Одеського апеляційного господарського суду від ДК „Газ України" НАК „Нафтобаз України" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач вважає, що доводи викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції, оскаржене судове рішення прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи, підстави передбачені с. 104 ГПК України, для його зміни чи скасування відсутні.

Скаржник належним чином повідомлений про час, дату та місце розгляду апеляційної скарги, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення від 13.05.2013р., проте представник відповідача в судове засідання не з'явився, про поважні причини неявки не повідомив та правами, наданими ст. 22 ГПК України, не скористався.

В судовому засіданні 04.06.2013р. представник ДК „Газ України" НАК „Нафтобаз України" надав пояснення, проти апеляційної скарги заперечує, просить рішення місцевого суду від 01.04.2013р. залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши представника позивача, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга необґрунтована та не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду Одеської області від 10.10.2012р. по справі №5017/2360/2012 з ПАТ „Одеська ТЕЦ" на користь ДК „Газ України" НАК „Нафтогаз" стягнуто 46 935 341, 62 грн. боргу, 1 944 570,45грн. 3% річних та 1 324 060, 67грн. інфляційних, 64 380, 00 грн. судового збору.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 27.11.2012р. рішення господарського суду Одеської області від 10.10.2012 р. скасовано в частині відмови у стягненні пені, позов в цій частині задоволено; стягнуто з ПАТ „Одеська ТЕЦ" на користь ДК „Газ України" НАК „Нафтогаз" 3 532 636, 96 грн. пені; решту рішення залишено без змін; стягнуто з ПАТ „Одеська ТЕЦ" на користь ДК „Газ України" НАК „Нафтогаз" 32 190,00 грн. судового збору.

05.12.2012р. на примусове виконання рішення суду від 10.10.2012р. та постанови суду від 27.11.2012р. видано відповідні накази.

13.02.2013р. постановою головного державного виконавця другого Суворовського ВДВС ОМУЮ відкрито виконавчі провадження по примусовому виконанню наказів по справі № 5017/2360/2012 від 05.12.2012 року.

Станом на 04.02.2013р. ПАТ „Одеська ТЕЦ" сплатило 33 375 996, 05грн. - основної заборгованості за платіжним дорученням № 2518 від 15.08.2012р. - 10 000,00 грн. та платіжним дорученням № 17 від 07.12.2012р. - 33 365 996,05 грн. Залишок основної заборгованості складає 13 569 345, 57 грн.

Частиною 2 ст. 35 ГПК України передбачено, що факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Так, відповідно до п.1 ч.2 ст.11 ЦК України, однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, а в силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Положеннями ч.1 ст.526 ЦК України встановлено, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов'язань містяться і у ч.ч.1, 7 ст.193 ГК України.

У відповідності до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частині 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши суму нарахування 3% річних, судова колегія погоджується з висновком суду про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 586 066,93 грн.

В апеляційній скарзі, відповідач посилається на ухвалу арбітражного суду Одеської області від 15.06.2001р., якою було порушено провадження по справі № 17-2-1-7-5-6-5-21-2-32-39-18/01-5010 про банкрутство та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів ВАТ „Одеська ТЕЦ". Ухвалою господарського суду Одеської області від 23.04.2012р. було продовжено строк процедури розпорядження майном та строк повноважень розпорядника майна боржника арбітражного керуючого до 23.10.2012р. У зв'язку з цим, апелянт вважає, що відповідно до ч. 3 ст. 19 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції, що діє з 19.01.2013р.) протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання, три відсотки річних від простроченої суми тощо.

Судова колегія не приймає до уваги ці доводи скаржника так як справу про банкрутство боржника порушено до введення в дію Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 22.12.2011р. № 4212-УІ, посилання апелянта на застосування Закону у новій редакції є хибною, оскільки відповідно до п. 11 Прикінцевих і Перехідних положень Закону України № 4212-УІ, положення цього Закону розповсюджуються на справи про банкрутство, які порушені після набрання чинності цим Законом.

Отже, твердження апелянта про порушення господарським судом першої інстанції норм матеріального права та не повне з'ясування обставин, які мають значення для справи, що спричинило невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи, є хибними.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що висновки суду, викладені в оскарженому рішенні є такими, що відповідають обставинам справи.

Оскільки рішення суду прийняте з додержанням норм матеріального і процесуального права при повному з'ясуванні обставин справи, що мають істотне значення у справі, воно залишається без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 ГПК України, колегія суддів -

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Одеської області від 01.04.2013р. по справі №916/449/13-г залишити без змін , апеляційну скаргу - без задоволення.

Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 05.06.2013 року.

Головуючий суддя Головей В.М.

Судді Мирошниченко М.А.

Шевченко В.В.