Рішення

від 15.04.2013 по справі 410/447/13-ц

БРЯНКІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 410/447/13-ц

Провадження № 2/410/277/13

(ЗАОЧНЕ)

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.04.2013 року Брянківській міський суд Луганської області у складі:

головуючого - судді Крупинської О.Ю.

при секретарі - Бахтіній Н.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Брянка цивільну справу за позовом

ОСОБА_1 до комунального підприємства «Брянківський комбінат комунальних послуг» про стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому посилається на те, що в період з 01.06.2006 року по 17.07.2012 року вона працювала бухгалтером у КП «БККП». У зв'язку з тим, що КП «БККП» несвоєчасно проводило виплати заробітної плати, то на момент її звільнення утворилась заборгованість, яка складає 8295,30 грн. Позивачка неодноразово зверталась з питанням про виплату заборгованості, але адміністрація КП «БККП» добровільно відмовлялась виплачувати заборгованість, у зв'язку з чим вона була вимушена звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу. 23.11.2012 року Брянківським міським судом був винесений судовий наказ по цивільній справі № 1206/5581/12, згідно з яким, суд стягнув з КП «БККП» на користь позивачки заборгованість по заробітній платі в сумі 8295,30 грн. Позивачка зазначає, що її середньоденна заробітна плата за останні повні два місяці складає 104,35 грн., а кількість днів затримки розрахунку на дату подання позовної заяви складає 146 робочих днів, а саме: липень 2012 року - 10 днів; серпень 2012 року - 22 дні, вересень 2012 року - 20 днів; жовтень 2012 року - 23 дні; листопад 2012 року - 22 дні; грудень 2012 року - 21 день; січень 2013 року - 21 день; лютий 2013 року - 7 днів. Таким чином КП «БККП» затримало виплату заробітної плати позивачці з 18.07.2012 року по 11.02.2013 року включно. З урахуванням кількості відпрацьованих днів та середньоденної заробітної плати в період з 18.07.2012 року по 11.02.2013 року за затримку розрахунку при звільненні, сума середньої заробітної плати за весь час затримки по день фактичного розрахунку складає 15235,10 грн. (104,35 грн. · 146 робочих днів). На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 116-117 КЗпП України, позивачка просить суд стягнути з КП «БККП» на її користь середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, тобто з 18.07.2012 року по 11.02.2013 року у сумі 15235,10 грн.

Представник позивачки у судове засідання не з'явилась, надала суду письмову заяву, у якій позовні вимоги підтримала повністю, проти ухвалення заочного рішення на заперечувала, просила суд розглянути справу без її участі.

Представник відповідача у судове засідання на з'явився, про час і місце судового розгляду був повідомлений належним чином, про що свідчать поштові повідомлення про вручення відповідачу судових повісток про виклик, заперечень проти задоволення позову не надав, причин неявки суду не повідомив.

За згодою представника позивачки суд ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши і оцінивши докази в справі в їхній сукупності, суд доходить висновку, що позов заявлений обґрунтовано та підлягає задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Згідно з паспортом громадянина України серії НОМЕР_1, виданого 28.05.1997 року Брянківським МВ УМВС України в Луганській області, ОСОБА_1 народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Брянка Луганської області та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 з 28.05.1997 року (а.с.3).

Відповідно до трудової книжки від 28.09.1999 року серія НОМЕР_2, ОСОБА_1 працювала у КП «БККП» бухгалтером з 01.06.2006 року (Наказ № 46 від 01.06.2006 року) по 17.07.2012 року (Наказ № 65-К від 17.07.2012 року) (а.с.4-5).

Відповідно до довідки КП «БККП» від 21.12.2012 року № 508, ОСОБА_1 дійсно працювала у КП «БККП» бухгалтером з 01.06.2006 року (Наказ № 46 від 01.06.2006 року) по 17.07.2012 року (Наказ № 65-К від 17.07.2012 року). Заборгованість по заробітній платі станом на 14.11.2012 року складає 8295,30 грн., а середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 становить 104,35 грн. (а.с.6).

Відповідно до довідки КП «БККП» від 14.11.2012 року № 466, ОСОБА_1 дійсно працювала у КП «БККП» бухгалтером з 01.06.2006 року (Наказ № 46 від 01.06.2006 року) по 17.07.2012 року (Наказ № 65-К від 17.07.2012 року). Заборгованість по заробітній плату станом на 14.11.2012 року складає 10157,88 грн., а саме: заборгованість по заробітній платі - 8295,30 грн.; вихідна допомога - 1862,58 грн. (а.с.7).

Згідно з судовим наказом Брянківського міського суду від 23.11.2012 року по цивільній справі № 1206/5581/12, з КП «БККП» на користь ОСОБА_1 було стягнуто заборгованість по заробітній платі в сумі 8295,30 грн. (а.с.8).

Відповідно до довідки відділу ДВС Брянківського МУЮ від 25.02.2012 року № 3167/03-17, у відділі ДВС Брянківського МУЮ знаходиться судовий наказ від 04.02.2013 року № 2-н/1206/915/5581/12 про стягнення з КП «БККП» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в сумі 8295,30 грн. Згідно складеної черговості відповідно ст. 44 Закону України «Про виконавче провадження», станом на 25.02.2013 року грошових виплат не було, ОСОБА_1 займає 13 чергу (а.с.14).

Відповідно до угоди, укладеної 11.02.2013 року між адвокатом ОСОБА_2, яка діє на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю від 15.11.2007 року № 873 та ОСОБА_1, адвокат ОСОБА_2 приймає на себе зобов'язання представляти у суді інтереси ОСОБА_1 (а.с.18-19).

Відповідно до ст. 116 КЗпП, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідно до ст. 117 КЗпП, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Згідно з п. 20 постанови Пленуму ВСУ від 24.12.1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Згідно з п. 32 постанови Пленуму ВСУ від 06.11.1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» визначено, що у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час затримки розрахунку, він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи. При цьому враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. ст. 10, 60 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 58 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 2 ст. 59 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до постанови Пленуму ВСУ від 12.06.2009 року №2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», розглядаючи справи, судам слід неухильно виконувати вимоги статей 58, 59 ЦПК про належність і допустимість доказів.

Згідно зі ст. 212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.

Відповідно до ч. 4 ст. 169 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Відповідно до ч. 1 ст. 224 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 214 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує питання, як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно з ч. 1 ст. 79 ЦПК України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішення у межах суми платежу за один місяць.

Зазначені вище докази суд знаходить достовірними, їх об'єктивність сумнівів не викликає.

На підставі викладеного, суд вважає, що позов ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку є обґрунтованим та підлягає задоволенню, а судовий збір на користь держави підлягає стягненню з відповідача.

Керуючись ст. ст. 116-117 КЗпП України, ст. ст. 3, 10-11, 58-60, 79, 88, 169, 208-209, 212-215, 224-227, 367 ЦПК України, постановою Пленуму ВСУ від 12.06.2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції, постановою Пленуму ВСУ від 24.12.1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», постановою Пленуму ВСУ від 06.11.1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до комунального підприємства «Брянківський комбінат комунальних послуг» про стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку - задовольнити.

Стягнути з комунального підприємства «Брянківський комбінат комунальних послуг» (94100, Луганська область, м. Брянка, вул. Майколона, 1, код ЄДРПОУ: 21775797) на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2, середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку за період з 18.07.2012 року по 11.02.2013 року у сумі 15235 (п'ятнадцять тисяч двісті тридцять п'ять) гривень 10 копійок.

Стягнути з комунального підприємства «Брянківський комбінат комунальних послуг» судовий збір на користь держави у сумі 229 (двісті двадцять дев'ять) гривень 40 копійок, який перераховувати на рахунок: 31219206700017, отримувач коштів: УДКС України у м. Брянці Луганської області, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37780550, код банку отримувача (МФО): 804013, банк отримувача ГУДКCУ у Луганській області, код класифікації доходів бюджету: 22030001, код ЄДРПОУ: 05380728, пункт 1.1.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішення у межах суми платежу за один місяць.

Копію заочного рішення надіслати відповідачу не пізніше трьох днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк, протягом якого розглядалася заява, не включається до строку на апеляційне оскарження рішення.

Заочне рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку на подання заяви про перегляд заочного рішення.

Головуючий суддя: О.Ю. Крупинська