Рішення

від 03.06.2013 по справі 918/461/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"03" червня 2013 р. Справа № 918/461/13

Суддя Войтюк В.Р. розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю-фірми "Лавісс"

до відповідача Радивилівського кооперативного торгово-роздрібного підприємства

про стягнення 4 910 грн. 36 коп.

Представники:

позивача: Морозова В.В. дов. від.08.05.13 р.

відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю - фірма "Лавісс " звернулось до господарського суду з позовною заявою у якій просить стягнути з Радивилівського кооперативного торгово-роздрібного підприємства 8 150 грн. 81 коп. заборгованості за договором купівлі-продажу від 19.09.2012 р. № 843, 860 грн. 29 коп. пені, 48 грн. 60 коп. витрат пов`язаних з інфляцією та 1 548 грн. 53 коп. 26 % річних.

До початку судового засідання 03 червня 2013 року позивач подав заяву від 03.06.2013 року про зменшення розміру позовних вимог. Зазначає, що після звернення позивача до суду відповідачем частково здійснено оплату за отриману партію товару в загальному розмірі 5 697 грн. 87 коп., на підтвердження чого додає копії банківських виписок. Відтак, позивач зменшує розмір позовних вимог на суму 5 697 грн. 87 коп. та просить стягнути з відповідача 2 452 грн. 94 коп. основної заборгованості, 860 грн. 29 коп. пені, 48 грн. 60 коп. витрат пов`язаних з інфляцією та 1 548 грн. 53 коп. 26 % річних.

Вказана заява прийнята судом до розгляду.

У судовому засіданні 03 червня 2013 року представник позивача зменшенні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та наполягав на їх задоволенні.

Відповідач явку повноважного представника у судове засідання не забезпечив, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, відзиву на позов не надав.

Суд не вбачає підстав для відкладення розгляду даної справи та відповідно до статті 75 ГПК України здійснює її розгляд за наявними матеріалами без участі представника відповідача.

Заслухавши пояснення представника позивача, вивчивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

19 вересня 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Лавісс" (продавець) та Радивилівське кооперативне торгово-роздрібне підприємство (покупець) уклали договір купівлі-продажу товарів № 843 (а.с. 6-7).

Відповідно до п.1.1. договору продавець зобов`язується протягом дії договору передавати у власність покупця товар окремими партіями за цінами, в асортименті (за номенклатурою) та кількості, що погоджується сторонами в накладних, які є невід`ємною частиною договору, а покупець зобов`язується прийняти у власність та оплатити товар в порядку та на умовах, встановлених договором.

Пунктом 2.1. договору визначено, що продавець передає (відвантажує) товар окремими партіями в строки, кількості та асортименті, погоджених Сторонами в накладних, рахунках, заявках, тощо.

Поставка товару проводиться на умовах FCA відповідно до Міжнародних правил „Інкотермс" у редакції 2000р., а саме за умови, коли продавець лише забезпечує покупцю доступ до товару на своїх площах, а також організовує завантаження на транспортний засіб покупця зі складу продавця у м. Рівне, м.Житомир ,м.Луцьк (за погодженням сторін), а за додатковою домовленістю сторін - доставка Товару проводиться на умовах СРТ відповідно до Міжнародних правил „Інкотермс" у редакції 2000р.

За умовами п.8.1. договору, він набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31 грудня 2014 року включно, крім випадку дострокового припинення договору відповідно до письмової згоди сторін.

В матеріалах справи відсутні докази того, що одна із сторін заявила про припинення договору.

Договір підписано уповноваженими представниками позивача та відповідача і скріплено відбитками печаток сторін.

На виконання умов договору позивач, згідно видаткової накладної № ЛА-006478 від 26 вересня 2012 року поставив відповідачу товар на суму 14 650 грн. 81 коп. (а.с. 8).

Пунктом 3.1. договору визначено, що покупець зобов`язаний проводити розрахунок за отриману партію товару протягом 15 календарних днів з моменту прийняття товару.

Розрахунки за товар здійснюються шляхом перерахування суми вартості товару у безготівковому порядку в національній валюті України на поточний рахунок, або ж внесенням готівкових коштів в касу продавця, та, за згодою сторін, у інший спосіб, не заборонений чинним законодавством України (п.3.3. договору).

Згідно п.3.4. договору підставою для оплати за товар є рахунок, накладна чи даний Договір.

Відповідно до п.2.4. договору перехід права власності на товар наступає в момент прийняття товару представником покупця. Підписання представниками сторін накладної є підтвердженням про одержання товару покупцем.

Відтак, відповідач повинен був розрахуватись за отриманий товар по 11 жовтня 2012 року включно.

В порушення умов договору оплата за отриманий від позивача товар у визначені договором строки відповідачем не проведена.

13 листопада 2012 року позивач надіслав відповідачу претензію № 29 з вимогою погасити заборгованість (а.с.9-10).

Радивилівське кооперативне торгово-роздрібне підприємство відповіді на претензію не надало, однак, 26 листопада 2012 року сплатило 2 000 грн. 00 коп. та 10 грудня 2012 року сплатило 500 грн. 00 коп. (а.с.11-12).

Як убачається з акту звіряння розрахунків, який підписаний представниками сторін та скріплений відбитками печаток сторін, станом на 01.02.13 року заборгованість відповідача перед позивачем становила 12 150 грн. 81 коп.

У подальшому Радивилівське кооперативне торгово-роздрібне підприємство сплатило позивачу в рахунок погашення заборгованості 9 697 грн. 87 коп. (а.с.13-16, 38-43).

Відтак, сума заборгованості Радивилівського кооперативного торгово-роздрібного підприємства перед Товариством з обмеженою відповідальністю фірмою "Лавісс" станом на 03 червня 2013 року становить 2 452 грн. 94 коп.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, - зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст.655 ЦК України).

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. (ч.1 ст.692 ЦК України).

За умовами ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться .

У відповідності до статті 530 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватись в установлений законом або договором строк. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Докази виконання відповідачем прийнятих на себе зобов`язань в матеріалах справи відсутні.

Враховуючи те, що наявність у Радивилівського кооперативного торгово-роздрібного підприємство заборгованості за договором купівлі-продажу товарів № 843 від 19.09.2012 р. в сумі 2 452 грн. 94 коп. підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і не оспорюється відповідачем, крім того, останній на момент прийняття рішення не надав документів, що свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість та законність позовної вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Лавісс" про стягнення з відповідача вказаної суми.

Пунктом п.4.6. договору передбачено, що у випадку затримки платежів, передбачених п.3.1. договору, покупець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочки сплати, двадцять шість процентів річних з простроченої суми, а також суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за час прострочки.

Враховуючи викладене, позивачем нараховано 860 грн. 29 коп. пені та 1 548 грн. 53 коп. 26 % річних за період з 12 жовтня 2012 року по 04 квітня 2013 року, 48 грн. 60 коп. витрат пов`язаних з інфляцією за період з 10 грудня 2012 року по 31 січня 2013 року (а.с.20-21).

Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею), згідно ст.549 ЦК України, - є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (частина 1 статті 550 ЦК України).

Частиною 1 статті 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі.

Відповідно до статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором.

Згідно статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до частини 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Оскільки заявлений до стягнення розмір вказаної штрафної санкції відповідає вищезазначеним нормам законодавства та положенням договору, а також є арифметично вірним, позовна вимога про стягнення з відповідача 860 грн. 29 коп. пені підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки договором встановлений інший розмір процентів річних, розрахунок позивачем проведено згідно встановленого договором розміру.

Статтею 627 ЦК України визначено, що відповідно до ст.6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Перевіривши наданий розрахунок інфляційних суд визнає його вірними.

Стосовно розрахунку 26 % річних суд зазначає, що згідно розрахунку суду, який здійснено за допомогою Інформаційно-аналітичної програми "Ліга - Закон" програми "Калькулятор", розмір 26 % річних за період з 12 жовтня 2012 року по 04 квітня 2013 року становить 1 540 грн. 68 коп.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення 26 % річних підлягають задоволенню частково - в сумі 1 540 грн. 68 коп.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Згідно статті 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись статтями 49, 82-85 , ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Радивилівського кооперативного торгово-роздрібного підприємства (35500, Рівненська область, м.Радивилів, вул.Невського, буд.6, код ЄДРПОУ 30239418) на користь товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Лавісс" (33024 м.Рівне, вул.Промислова,1, код ЄДРПОУ 13990381) 2 452 грн. 94 коп. боргу, 860 грн. 29 коп. пені, 1 540 грн. 68 коп. 26 % річних, 48 грн. 60 коп. , інфляційних, 1 717 грн. 74 коп. судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4.У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Повне рішення складено 04.06.2013 р.

Суддя Войтюк В.Р.