Рішення

від 28.05.2013 по справі 922/1212/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" травня 2013 р.Справа № 922/1212/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жельне С.Ч.

при секретарі судового засідання Федорова Т.О.

розглянувши справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Акціонерний банк "Синтез", м. Київ до ТОВ "Бріз-2009", м. Харків про стягнення 14682,07грн. за участю :

позивача - Скобов В.А. за дов. № 283 від 18.03.13 р.;

відповідача - не з"явився,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Акціонерний банк "Синтез" (позивач) звернувся до господарського суду Харківської області із позовною заявою щодо стягнення з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Бріз-2009" заборгованості за агентським договором №108 про відкриття пунктів обміну валюти від 29.10.2008 р. в розмірі 14 682,07 грн. та судових витрат.

Представник позивача позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився. Про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Відповідно до п. 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81-1 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

В попередньому судовому засіданні проти позову заперечував повністю, вважаючи свої зобов'язання перед позивачем повністю виконаними.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

29 жовтня 2008 року Між позивачем - ПАТ АБ "СИНТЕЗ" (банк) та відповідачем - ТОВ "БРІЗ-2009" (агент) був укладений агентський договір № 108 про відкриття пунктів обміну валюти, відповідно до якого позивач доручає, а відповідач зобов'язується від імені і за рахунок позивача здійснювати валютно-обмінні операції готівкової іноземної валюти для фізичних осіб відповідно до чинного законодавства України.

Відповідно до пункту 1.1 агентського договору предметом цього договору є діяльність сторін по створенню пунктів обміну іноземних валют в місті Харкові.

Згідно пункту 1.2 договору банк доручає, а агент зобов'язується від імені та за рахунок банку здійснювати валютно-обмінні операції готівкової іноземної валюти для фізичних осіб резидентів і нерезидентів відповідно до чинного валютного законодавства.

Розділом 2 договору встановлено права та обов'язки сторін.

Так, у відповідності до пункту 2.1.1 договору банк здійснює реєстрацію пунктів обміну валюти в Управлінні НБУ по Харківській області згідно з наказом банку про відкриття пунктів обміну валют.

Згідно пункту 2.1.2 договору банк організовує роботу пунктів обміну валют за умови дотримання вимог "Інструкції про організацію та здійснення валютно-обмінних операцій на території України", затвердженої Постановою Правління НБУ № 502 від 12.12.2002 року, щодо кваліфікації касирів, забезпечення пунктів засобами для визначена справжності банкнот та наявності РРО.

Для виконання умов договору банк забезпечує агента оборотними коштами, що в п.п. 2.1.3 та 2.1.4 договору визначені як "аванс", а в п. 6.3 договору - власне, як "обороти кошти".

У відповідності до пункту 2.2.6 договору банк для обмінних пунктів агента встановив ліміт авансу в розмірі 100 000 грн., 20 000 доларів США, 15 000 євро, 400 000 російських рублів та ліміт залишку каси: 160 000 грн., 30 000 доларів США, 20 000 євро 700 000 російських рублів.

Послуги банку агент надає на оплатній основі. Порядок та розмір винагороди, яку банк сплачує агенту, врегульовано розділом 5 договору.

Обов'язком агента щодо оборотних коштів, отриманих від банку, є забезпечення цілісності оборотних коштів (п.6.3 договору), в разі розірвання договору зробити повни розрахунок з банком (п.6.5 договору) та повернути в банк весь залишок каси обмінних пунктів (п.6.6 договору).

У відповідності до положень пункту 9.2 договору він набирає сили з моменту його підписання, термін його дії часом не обмежений.

Позивач свої зобов'язання за договором виконав належним чином, передав, а відповідач отримав аванс в межах встановленого ліміту.

Відповідно до п.8.2 договору кожна із сторін вправі розірвати цей договір в односторонньому порядку, попередивши про це іншу сторону за 15 днів до розірвання договору.

Згідно з вищезазначеними умовами договору позивач 29 червня 2010 року надіслав відповідачу повідомлення про розірвання договору на відкриття пунктів обміну валют, з вимогою про погашення заборгованості шляхом повернення до банку залишку каси обмінного пункту.

Пунктом 6.6 договору передбачено, що кошти, які є залишком каси, в момент припинення договору підлягають поверненню до банку в трьохденний строк.

З матеріалів справи та долучених позивачем письмових пояснень вбачається, що незважаючи на надісланий 29.06.2010 р. позивачем лист про розірвання агентського договору, відповідачем були порушені умови цього договору, а саме пункту 6.6, який передбачає, що агент у випадку розірвання агентського договору зобов'язаний протягом трьох днів повернути банку довідки про реєстрацію обмінних пунктів, а також повернути в банк весь залишок каси обмінного пункту, який на час прийняття Національним банком України постанови № 479 про відкликання банківської ліцензії та призначення ліквідатора ПАТ АБ «Синтез» - 03.11.2010, становив 29 682,07 грн.

З матеріалів справи та пояснень сторін також вбачається, що 26.01.2011 Єрмаковою І.А. - майновим поручителем ТОВ «Бріз-2009», відповідно до договору про розміщення гарантійного грошового вкладу, було здійснено часткове погашення заборгованості відповідача у сумі 15 000,00 грн.

Таким чином, судом встановлено, що станом на дату подання позовної заяви непогашена заборгованість Відповідача у вигляді неповернутого залишку каси обмінного пункту, становить 14 682,07 грн.

На момент прийняття рішення по справі в матеріалах справи відсутні будь-які докази погашення відповідачем цієї заборгованості у добровільному порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язки.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 20 Господарського кодексу України, одним із способів захисту права є примусове виконання обов'язку в натурі (присудження до виконання обов'язку в натурі).

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно приписів частини першої статті 295 Господарського кодексу України комерційне посередництво (агентська діяльність) є підприємницькою діяльністю, що полягає в наданні комерційним агентом послуг суб'єктам господарювання при здійсненні ними господарської діяльності шляхом посередництва від імені, в інтересах, під контролем і за рахунок суб'єкта, якого він представляє.

Частиною першою ст. 297 Господарського кодексу України передбачено, що за агентським договором одна сторона (комерційний агент) зобов'язується надати послуги другій стороні (суб'єкту, якого представляє агент) в укладенні угод чи сприяти їх укладенню (надання фактичних послуг) від імені цього суб'єкта і за його рахунок.

Згідно пункту 4.16. Інструкції про порядок організації та здійснення валютно-обмінних операцій на території України, затвердженої Постановою Правління Національного банку України від 12 грудня 2002 року N 502 з метою організації безперебійної роботи пунктів обміну валюти як власних, так і пунктів обміну валюти агентів, банк (фінансова установа) самостійно встановлює для них розмір авансу в готівковій іноземній валюті й готівкових гривнях і до початку робочого дня, уключаючи вихідні і святкові дні, забезпечує власні пункти обміну валюти та пункти обміну валюти агентів коштами відповідно до встановлених обсягів, а також забезпечує ці пункти обміну валюти бланками суворого обліку - довідками та квитанціями про здійснення валютно-обмінних операцій за формами N 377, 377-А, реєстрами (журналами-реєстрами) для обліку за кожним видом операцій, що здійснюють ці пункти обміну валюти.

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Цивільне законодавство базується на принципі обов'язкового виконання сторонами зобов'язань за договором. За загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено законом або договором.

Відповідно до ч. 2 статті 651 Цивільного кодексу України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Частиною 1 статті 188 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором.

Відповідно до пункту 8.2 договору, кожна із сторін вправі розірвати цей договір в односторонньому порядку, попередивши про це іншу сторону за 15 днів до розірвання договору.

Як свідчать матеріали справи, 29 червня 2010 року, позивач направив на адресу відповідача повідомлення про розірвання договору № 108 від 29.10.2008 року, про що свідчить список № 91/3 поштових відправлень.

Статтею 304 Господарського кодексу України, встановлено, що агентський договір припиняється за угодою сторін, а також у разі: відкликання повноважень комерційного агента суб'єктом, якого він представляє, або відмови комерційного агента від подальшого здійснення комерційного посередництва за договором, укладеним сторонами без визначення строку його дії; вибуття однієї із сторін договору внаслідок її припинення або смерті; виникнення інших обставин, що припиняють повноваження комерційного агента або суб'єкта, якого він представляє. У разі відкликання повноважень комерційного агента суб'єкт, якого представляє комерційний агент, повинен сповістити його про припинення договору не менш як за один місяць, якщо більш тривалий строк не передбачений договором.

Окрім того, Постановою Правління Національного банку України від 03.11.2010 року № 479 "Про відкликання банківської ліцензії та призначення ліквідатора Публічного акціонерного товариства "Акціонерний банк "Синтез" відкликано банківську ліцензію та ініційовано процедуру ліквідації позивача.

Відповідно до ст. 92 Закону України "Про банки і банківську діяльність", ліквідатор з дня свого призначення здійснює, зокрема, такі повноваження:: пред'являє до третіх осіб вимоги щодо повернення дебіторської заборгованості банку, у тому числі через судові органи; заявляє відмову від виконання договорів та в установленому законодавством порядку розриває їх.

Пунктом 2.1.10 договору передбачено, що у разі відкликання банківської ліцензії, банк повинен у день одержання зазначеного рішення закрити пункту обміну валют із розірванням агентського договору.

Таким чином, судом встановлено, що станом на дату розгляду справи, агентський договір № 108 про відкриття пунктів обміну валют, укладений між сторонами 29 жовтня 2008 року є припиненим.

Пунктом 6.6 договору передбачено, що кошти, які є залишком каси обмінних пунктів, в момент припинення договору підлягають поверненню банку в трьохденний строк.

Проте, відповідач після припинення дії договору, залишок каси у повному обсязі у встановлений договором строк позивачу не повернув.

Отже, враховуючи вищевикладене, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов'язання з повернення до банку залишку каси.

Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 198 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що відповідач не надав суду жодного документу, який би спростовував позовні вимоги, суд визнає вимогу позивача щодо стягнення з відповідача 14 682,07 грн. заборгованості за агентським договором № 108 про відкриття пунктів обміну валют від 29.10.2008 року.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати у даній справі покладаються на відповідача, з вини якого спір доведено до суду.

Керуючись ст. ст. 1, 2, 12, 15, 22, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "БРІЗ-2009" (61137, м. Харків, вул. Тімірязєва, 41, кв.7 код ЄДРПОУ 36034029) на користь ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "АКЦІОНЕРНИЙ БАНК "СИНТЕЗ" (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 32-А, код ЄДРПОУ 21564391) суму заборгованості за агентським договором №108 про відкриття пунктів обміну валюти від 29.10.2008 р. у розмірі 14682,07 грн. та судовий збір у розмірі 1 720,50 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 03.06.2013 р.

Суддя Жельне С.Ч.