Постанова

від 04.04.2013 по справі 814/978/13-а

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54001 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

04 квітня 2013 року 13:14 Справа № 814/978/13-а

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Зіньковського О.А., секретаря судового засідання Ополинського О.В., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомПриватного підприємства "НИКГАЗСЕРВІС", вул.Чигрина 234, Миколаїв, 54055; доДПІ у Ленінському районі м.Миколаєва Миколаївської області ДПС, вул.Гмирьова 1/1, м.Миколаїв, 54028; проскасування податкового повідомлення - рішення від 19.11.12р. №0002482301; за участю представників:

Від позивача: Цвеліков С.В., довіреність №б/н , від 28.02.13р.; Полонка О.В.-керівник;

Від відповідача: Бойко О.В., довіреність №885/9/10-007 від 01.03.13р.;

Приватне підприємство "НИКГАЗСЕРВІС" (позивач) звернулось до суду з позовом до ДПІ у Ленінському районі м.Миколаєва Миколаївської області ДПС з вимогою скасувати податкове повідомлення - рішення відповідача від 19.11.2012р. №0002482301.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю (а.с. 3-5 ).

Відповідач позовні вимоги не визнав, зазначив, що рішення прийнято у відповідності до чинного законодавства, перевірка позивача проведена в порядку та у спосіб передбачений законом (а.с.98-101 .

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд -

встановив:

Приватне підприємство "НИКГАЗСЕРВИС" зареєстровано виконавчим комітетом Миколаївської міської ради 29.03.2007 року та займається оптовою торгівлею залізними виробами, водопровідним і опалювальним устаткуванням і приладдям до нього (а.с.8, 11), є платником ПДВ та перебуває на податковому обліку у ДПІ у Ленінському районі м.Миколаєва (а.с.10).

В період з 17.10.12р. по 23.10.12р. відповідачем було проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань податкового законодавства по взаємовідносинам з ПП "РЕА-РЕНТ МИКОЛАЇВ" за вересень 2011р., з ТОВ "ЛИКИФ-АГРОСТРОЙ" за серпень, вересень, листопад, грудень 2010р.

За результатами перевірки було складено акт №2989/22-100/34993398 від 30.10.12р. (а.с.12-60). В ході перевірки відповідачем було встановлено наступні порушення (а.с.52):

1. п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України щодо завищення податкового кредиту по ПДВ на загальну суму 1673,33грн., за вересень 2011р. по ПП "РЕА-РЕНТ МИКОЛАЇВ";

2. пп.7.4.1 п.7.4 ст.7, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону від 03.04.97р. №168/97-ВР "Про податок на додану вартість", щодо завищення податкового кредиту з ПДВ по ТОВ "ЛИКИФ - АГРОСТРОЙ" на загальну суму 3916,00 грн., в тому числі:

в серпні 2010 року на загальну суму ПДВ 134,00грн.;

в листопаді 2010 року на загальну суму ПДВ 2310,00грн.;

в грудні 2010 року на загальну суму ПДВ 1472,00грн.

В порушення вимог пп.7.4.1 п.7.4 ст.7, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону від 03.04.97р. "Про податок на додану вартість" (зі змінами та доповненнями) позивачем при здійсненні фінансово - господарських взаєморозрахунків з ТОВ "ЛИКИФ - АГРОСТРОЙ" безпідставно завищено податковий кредит по ПДВ та відповідно суми податкового зобов'язання підлягають коригуванню на загальну суму 10173,99грн, в тому числі:

- в серпні 2010 року на суму 2372,33 грн., в вересні 2010 року на суму 3348,33 грн.,

- в листопаді 2010 року на суму 2853,33 грн., в грудні 2010 року на суму 1600 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення №0002482301 від 19.11.2012р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем ПДВ - на 5589,33грн. та штрафу в сумі 1397,33грн. (а.с.61).

Скарги позивача на зазначене рішення до ДПС у Миколаївській області та до ДПА України були залишені без задоволення (а.с. 62-74 ).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, допитавши свідка ОСОБА_4, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог з наступних підстав:

Відповідно до п.п.21.1.1 п.21.1 ст.21 Податкового кодексу України, посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Згідно зі ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Тобто, факт вчинення певних господарських операцій, та правомірність подальшого відображення їх у бухгалтерському та податковому обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення первинних документів платника податків.

На підтвердження реальності (товарності) здійснення господарських операцій у періоді що перевірявся позивачем було надано суду копії відповідних первинних документів.

- податкові накладні ПП "Реа-Рент" та ТОВ "Ликиф-Агрострой" (а.с.75-85);

- видаткові накладні та рахунки фактури (а.с.86-95);

- видаткові накладні щодо постачання товарів особам, які не є платниками ПДВ (а.с.115-116)

- видаткові накладні щодо постачання товарів особам, які є платниками ПДВ (а.с.117-132);

Господарські відносини позивача з ПП "Реа-Рент Миколаїв" та з ТОВ "ЛИКИФ-АГРОСТРОЙ" були оформлені відповідними договорами купівлі-продажу. Предметом цих угод була поставка офісної техніки (комп'ютер, ноутбук, принтер ) та газоопалювальної апаратури.

Господарські операції оформлювались відповідними документами первинного обліку, зокрема: податкова накладна, рахунки та видаткові накладні. Зазначені документи були також досліджені відповідачем під час перевірки. Факт оплати отриманого товару відповідачем також не заперечувався про що зазначено в акті перевірки.

Таким чином, на підставі зазначеного, суд дійшов висновку, що факт придбання позивачем товарів (послуг) у своїх контрагентів (ПП "Реа-Рент Миколаїв" та ТОВ "ЛИКИФ-АГРОСТРОЙ") підтверджується зазначеними документами та фактом подальшої реалізації зазначених товарів іншим підприємствам (користувачам) та використання у власній господарській діяльності.

Суд не приймає в якості належних доказів посилання відповідача на копії актів інших ДПІ про неможливість проведення документальних перевірок контрагентів позивача.

Зазначені акти підтверджують лише факти неможливості проведення перевірок податковими органами із різних підстав.

Слід також врахувати, що відповідно до листа ДПА України від 03.02.09р. (п.2.1.2) податковим органам при проведенні перевірок слід врахувати, що не може бути доказом безтоварності посилання в акті перевірки на відсутність інформації щодо підтвердження чи спростування будь-яких фактів переміщення товарів, наявності транспортних засобів, тощо.

Суд також встановив, що позивач та його безпосередні контрагенти (ПП "Реа-Рент Миколаїв" та ТОВ "ЛИКИФ-АГРОСТРОЙ"), які виписали податкові накладні, були зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість на момент вчинення відповідних господарських операцій.

У зв'язку із цим суд також зазначає, що є безпідставним посилання відповідача на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 02.12.2011 року якою було припинено юридичну особу ТОВ "Ликиф - Агрострой" та визнано недійсними установчі та реєстраційні документи ТОВ "Ликиф - Агрострой" з огляду на набрання чинності постанови суду у грудні 2011 року. В той же час всі спірні операції відбувалися в серпні - грудні 2010 року.

Таким чином, припинення юридичної особи або визнання недійсними її установчих документів не можуть бути автоматичними доказом відсутності реальності (товарності) господарської операції до моменту припинення особи.

Вказані висновки узгоджуються із відповідною судовою практикою. Так, в Ухвалі ВАСУ від 19.02.2013р. по справі №К/9991/56274/12 було зазначено, що лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісним постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями контрагента може слугувати підставою для висновку про неправомірне формування податкового кредиту з ПДВ. Відповідачем не було надано суду доказів наявності фактів узгодженості дій позивача з недобросовісним постачальником або інших неправомірних дій з боку позивача.

Крім того, відповідальність повинна застосовуватись саме до особи, яка вчинила правопорушення, а не до добросовісного платника податків.

На підставі зазначених доказів, суд дійшов висновку, що господарські правовідносини позивача та його безпосередніх контрагентів (ПП "Реа-Рент Миколаїв" та ТОВ "ЛИКИФ-АГРОСТРОЙ") були реальними, товарними, направленими на досягнення економічного ефекту та на отримання прибутку. Правочини не мають ознак нікчемності або фіктивності, не суперечать інтересам держави, оскільки були укладені та реалізовані в рамках законної господарської діяльності суб'єктів господарювання.

Безпідставним та необґрунтованим також є посилання відповідача на господарську діяльність контрагентів безпосередніх партнерів позивача. Суд приймає до уваги та досліджує господарські взаємовідносини тільки між позивачем та його безпосередніми контрагентами.

Слід також зазначити, що відповідно до п.10 Постанови Пленуму ВС України №9 від 06.11.09р. "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", згідно з ч.5 ст.12 ЦК України, добросовісність набувача майна (робіт, послуг) презюмується.

Пункт 18 зазначеної Постанови Пленуму Верховного Суду України надає перелік правочинів, які є нікчемними, як такі, що порушують публічний порядок: такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні, соціальні основи держави, зокрема:

- правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності;

- правочини, спрямовані на незаконне відчуження, або незаконне володіння, користування землею, як основним національним багатством, її надрами, іншими природними ресурсами;

- правочини щодо відчуження викраденого майна;

- правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу, або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Таким чином, оспорювані правочини між позивачем та його контрагентом щодо придбання та поставки товарів (послуг) не є нікчемними по закону, як помилково стверджує відповідач.

Відповідачем не надано суду будь - яких доказів застосування до контрагентів позивача фінансових санкцій, наявності вироків судів по закінченим кримінальним справам та інших допустимих та достатніх доказів на підтвердження наявності безтоварності (реальності) господарських операцій або порушення публічного порядку з боку контрагентів або позивача.

Крім цього, слід зазначити, що органи податкової служби не наділені повноваженнями за власною ініціативою визнавати нікчемними (недійсними) господарські угоди між двома суб'єктами господарювання з огляду на норми Закону "Про державну податкову службу" та ст.20 Податкового кодексу України.

В той же час, судом встановлено (доказів про інше відповідачем суду не надано) що у позивача була відсутня як головна мета одержання доходу винятково або переважно за рахунок податкової вигоди. Навпаки, судом було встановлено намір здійснювати та фактичне здійснення реальної підприємницької діяльності позивачем.

Суд також дійшов висновку, що дії позивача, як платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту.

Проаналізувавши зміст наданих відповідачем доказів (акт перевірки тощо) суд встановив, що висновки про недійсність (нікчемність) операцій (правочинів) позивача та його контрагентів є необґрунтованим, оскільки відповідачем не наведено правової підстави та не надано належних доказів вважати укладені позивачем угоди - недійсними (нікчемними) правочинами. Висновки відповідачем зроблені без дослідження усіх первинних документів та самих оспорюваних правочинів. Посилання відповідача на частини 1, 5 ст.203, ст.215, частину 1 ст.216 ЦКУ є безпідставним, так як зазначені норми можуть використовуватися лише при визнанні правочинів недійсними у судовому порядку.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до Порядку оформлення результатів перевірок з питань дотримання податкового та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 10.08.05р. №327, зареєстрованому в МЮ України 25.08.05р. за №25/11205 (надалі - Порядок), а саме пп.2.4.1, 2.4.2 п.2.4, висновок акту перевірки повинен відображати узагальнений опис виявлених перевіркою порушень податкового, та іншого законодавства з посиланням на підпункти, пункти, статті нормативно-правових актів. Аналогічні вимоги до формування висновків акту перевірки містяться у п.4 Методичних рекомендацій щодо оформлення матеріалів документальних перевірок суб'єктів господарювання, затверджених наказом ДПА України від 11.09.08р. № 584.

При розгляді справи та під час допиту свідка ОСОБА_4 (ревізор - інспектор), судом встановлено, що висновки Акта перевірки не відповідають вимогам чинного законодавства, викладені в ньому обставини ґрунтуються на припущеннях, без системного викладення порушень вимог чинного податкового законодавства з боку позивача та взагалі є помилковими.

Так у висновках акту перевірки від 30.10.2012р. №2989/22-100/34993398 відповідачем було зазначено наступний розрахунок (а.с.52 ):

- завищення податкового кредиту по ПДВ на загальну суму 1673,33грн ., за вересень 2011р. по ПП "РЕА-РЕНТ МИКОЛАЇВ";

- завищення податкового кредиту з ПДВ по ТОВ "ЛИКИФ - АГРОСТРОЙ" на загальну суму 3916,00 грн.;

- позивачем при здійсненні фінансово - господарських взаєморозрахунків з ТОВ "ЛИКИФ - АГРОСТРОЙ" безпідставно завищено податковий кредит по ПДВ та відповідно суми податкового зобов'язання підлягають коригуванню на загальну суму 10173,99грн , в тому числі:

В той же час податкове повідомлення - рішення (прийняте на підставі акту перевірки) №0002482301 від 19.11.2012р., яким збільшило позивачу суму грошового зобов'язання за платежем ПДВ - на 5589,33грн. та штрафу в сумі 1397,33грн. (а.с. 61 ).

В судове засідання було надано інший розрахунок грошових зобов'язань, який взагалі не відповідає висновкам акту перевірки (а.с.114) .

Свідком було пояснено, що висновки в акті наданому позивачу (остання сторінка акту, а.с. 61 ) були помилковими та потім відкориговані інспектором. В той же час офіційних доказів зміни або коригування висновків акту відповідачем суду не надано.

Крім того, розрахунок штрафних санкцій наданий суду (а.с. 114 ) базується не на безтоварності господарських операцій (як було зазначено в акті перевірки), а на фактах (на думку відповідача) постачання товарів позивачем особам, які не були зареєстровані в якості платників ПДВ. Зазначений висновок (про постачання товарів не платникам ПДВ) виключає висновок про безтоварність операцій та передбачає інші правові (фінансові) наслідки для позивача.

Враховуючи, що суд не має права підміняти собою суб'єкта владних повноважень (відповідача) та коригувати в судовому засіданні висновки акту перевірки, розрахунки штрафних санкцій та підстави прийняття податкового повідомлення - рішення, суд дійшов висновку про неправомірність прийнятого відповідачем податкового повідомлення - рішення від 19.11.2012р. №0002482301 в повному обсязі.

Слід також зазначити, що згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, їх посадових та службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій.

Відповідно до положень ст.ст.69, 71, 76, 86 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі.

Обґрунтованим, на думку суду, є також посилання позивача на відповідну судову практику. Так, в Постанові ВАСУ від 14.11.2012 року по справі №К/9991/50772/12 зазначено, що навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

Інший підхід потенційно надасть можливість посадовим особам державних органів на власний розсуд оголошувати будь-який правочин недійсним (нікчемним) без звернення до суду, що не є правильним виходячи із загальних засад судочинства.

Суд також зазначає, що вищенаведені висновки узгоджуються із правовими позиціями ВСУ при вирішенні спорів цієї категорії. Так, у постановах від 09.09.08р. у справі №21-500во08, від 01.06.10р. у справі №21-573во10 та від 31.01.11р. у справі №21-47а10 Верховний Суд України дійшов висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

Крім того, вказана позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.09р. в пункті 71 зазначив, що платник податку не повинен нести відповідальності за наслідки невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також пеню. На думку суду, такі вимоги стали б надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

В справі "Інтерсплав" проти України" Європейський суд також зазначив, що негативні наслідки щодо порушення законодавства з нарахування податків повинні застосовуватися саме до того суб'єкта, який порушив це законодавство.

Згідно із ст.17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" №3477-IV від 23.02.06р. українські суди мають застосовувати при розгляді справ практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.

За таких обставин позовні вимоги є обґрунтованими, підкріплені належними та достатніми доказами, та, у зв'язку з цим, підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись статтями 11, 158, 160-163 КАС України, адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області ДПС від 19.11.2012р. №0002482301.

3. Присудити на користь Приватного підприємства "НИКГАЗСЕРВІС" (код ЄДРПОУ 34993398) судові витрати у розмірі 114грн. 70 коп. Державній казначейській службі України стягнути судові витрати з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунку ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області ДПС.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому статтею 254 КАС України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанову може бути оскаржено в порядку передбаченому статтями 185, 186 КАС України.

Апеляційна скарга подається до Одеського адміністративного апеляційного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі проголошення у судому засіданні вступної та резолютивної частини постанови, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Зіньковський О.А.

Вступну та резолютивну частини постанови

складено в нарадчій кімнаті і проголошено

в присутності представників сторін 04.04.13р.

Повний текст постанови складено та підписано 08.04.13р.