Постанова

від 25.03.2013 по справі 814/870/13-а

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54001 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

25 березня 2013 року 16:18 Справа № 814/870/13-а

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Зіньковського О.А., секретаря судового засідання Ополинського О.В., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Юні групп компані", вул.Фалеєвська 91, кв.160, м.Миколаїв, 54020; доДПІ у Заводському районі м.Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби, вул.Г.Петрової 2-А, м.Миколаїв, 54029; проскасування податкового повідомлення - рішення від 14.01.13р. №0001420231; за участю представників:

Від позивача: Черних О.В., довіреність № б/н від 29.05.12р.;

Від відповідача: Сугацкий О.М., довіреність №2419/9/10-00 від 01.11.02р.;

Товариство з обмеженою відповідальністю "Юні групп компані" (позивач) звернулось з адміністративним позовом до ДПІ у Заводському районі м.Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби (відповідач) з вимогою визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 14.01.13р. №0001420231, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на 204768грн.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю з підстав зазначених у позові та додаткових поясненнях (т.1, а.с .3-9, т.2, а.с.150-153) .

Відповідач позовні вимоги не визнав, зазначив, що рішення ДПІ прийнято у відповідності до чинного законодавства, перевірка позивача проведена в порядку та у спосіб передбачений законом (т.1, а.с .64-66 ) .

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи суд,-

встановив:

В період з 12.12.12р. по 17.12.12р. відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача, за результатами якої складено акт №4125/22-200/34772458 від 24.12.12р. "Про результати позапланової документальної виїзної перевірки ТОВ "ЮНІ ГРУПП КОМПАНІ" (код за ЄДРПОУ 34772458) з питань взаємовідносин з ТОВ "БИОЗ-АКСОН" (код за ЄДРПОУ 36955438) за липень 2011р. та ПП "ЛИСТ-ЮГ" (код за ЄДРПОУ 31387574) за грудень 2011р. та лютий 2012р." (т.1, а.с.23-47) , у висновках якого зазначено, що встановлено порушення: п.198.3 ст.198, п.200.1, п.200.2 ст.200 ПК України, в результаті чого позивачем занижено ПДВ у періоді, що перевірявся, у сумі 136512грн., у т.ч. за липень 2011р. у сумі 50076грн., за грудень 2011р. у сумі 69733грн. та лютий 2012р. у сумі 16703грн.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0001420231 від 14.01.13р. (т.1., а.с. 12 ), яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на 204768грн., в тому числі за основним платежем 136512грн., за штрафними санкціями - 68256грн.

Позивачем була направлена скарга до ДПС у Миколаївській області на зазначене податкове повідомлення - рішення (т.1, а.с.14-16), яка була залишена без задоволення (т.1, а.с.17-21

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог з наступних підстав:

Відповідно до п.п.21.1.1 п.21.1 ст.21 Податкового кодексу України, посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Згідно зі ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Тобто, факт вчинення певних господарських операцій, та правомірність подальшого відображення їх у бухгалтерському та податковому обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення первинних документів платника податків.

На підтвердження реальності (товарності) здійснення господарських операцій у періоді що перевірявся позивачем було надано суду копії відповідних первинних документів.

Так, судом було досліджено наступні докази:

- первинні документи (копії) - щодо придбання товарів у ТОВ "Биоз-Аксон" (договір постачання від 10.07.11р., видаткові накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні, банківські витяги (т.1, а.с.124-180, т.2, а.с.1-5);

- первинні документи (копії) - щодо придбання товарів та послуг у ПП "Лист-Юг" (договір перевезення вантажів автомобільним транспортом від 02.11.11р., рахунки - фактури, акти виконаних робіт, податкові накладні, товарно-транспортні накладні, банківські витяги (т.2, а.с.6-23, 29-47);

- первинні документи (копії) на підтвердження подальшої реалізації товарів (вишні, яблука) придбаних у ТОВ "Биоз-Аксон" та у ПП"Лист-Юг" контрагентам - покупцям позивача - ТОВ "Аграна Джус Україна" та ТОВ "Рахнянсько-Лісовий консервний завод" (т.2, а.с.24-28, 48-145);

- постанова Миколаївського окружного адміністративного суду від 11.05.2012р. по справі "2а-2050/12/1470 за позовом Южноукраїнської ОДПІ до ТОВ "БИОЗ - АКСОН" про стягнення податкового боргу (т.2, а.с.159-163) на підтвердження реальності діяльності ТОВ "Биоз - Аксон";

- відомості з Єдиного держ.реєстру, щодо реєстрації контрагентів позивача (т.1, а.с.48-60);

Таким чином, на підставі зазначеного, суд дійшов висновку, що факт придбання позивачем товарів (послуг) у своїх контрагентів (ТОВ "Биоз-Аксон" та ПП "Лист-Юг") підтверджується зазначеними документами та фактом подальшої реалізації зазначених товарів (фруктів) іншим підприємствам (ТОВ "Аграна Джус Україна" та ТОВ "Рахнянсько-Лісовий консервний завод").

Суд не приймає в якості належних доказів посилання відповідача на електронні копії актів ДПІ у Ленінському р-ні м.Миколаєва про неможливість проведення документальних перевірок контрагентів позивача (т.1, а.с.68-93, а.с.94-112, т.1, а.с.113-123).

Зазначені акти підтверджують лише факти неможливості проведення перевірок податковими органами із різних підстав.

Крім того, відповідно до листа ДПА України від 03.02.09р. (п.2.1.2) податковим органам при проведенні перевірок слід врахувати, що не може бути доказом безтоварності посилання в акті перевірки на відсутність інформації щодо підтвердження чи спростування будь-яких фактів переміщення товарів, наявності транспортних засобів, тощо.

Суд також зазначає, що позивач та його безпосередні контрагенти (ТОВ "Биоз-Аксон" та ПП "Лист-Юг"), які виписали податкові накладні, були зареєстровані як платники податку на додану вартість на момент вчинення відповідних господарських операцій.

На підставі зазначених доказів, суд дійшов висновку, що господарські правовідносини позивача та його безпосередніх контрагентів (ТОВ "Биоз-Аксон" та ПП "Лист-Юг") були реальними, товарними, направленими на досягнення економічного ефекту та на отримання прибутку. Правочини не мають ознак нікчемності або фіктивності, не суперечать інтересам держави, оскільки були укладені та реалізовані в рамках законної господарської діяльності суб'єктів господарювання.

Крім того, з акту перевірки ДПІ вбачається, що на момент реалізації правовідносин позивача з контрагентами вони були зареєстровані, як діючі суб'єкти підприємницької діяльності і платники податків.

Безпідставним та необґрунтованим також є посилання відповідача на господарську діяльність контрагентів безпосереднього партнерів позивача. Суд приймає до уваги та досліджує господарські взаємовідносини тільки між позивачем та його безпосередніми контрагентами.

Слід також зазначити, що відповідно до п.10 Постанови Пленуму ВС України №9 від 06.11.09р. "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", згідно з ч.5 ст.12 ЦК України, добросовісність набувача майна (робіт, послуг) презюмується.

Пункт 18 зазначеної Постанови Пленуму Верховного Суду України надає перелік правочинів, які є нікчемними, як такі, що порушують публічний порядок: такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні, соціальні основи держави, зокрема:

- правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності;

- правочини, спрямовані на незаконне відчуження, або незаконне володіння, користування землею, як основним національним багатством, її надрами, іншими природними ресурсами;

- правочини щодо відчуження викраденого майна;

- правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу, або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Таким чином, оспорювані правочини між позивачем та його контрагентом щодо придбання та поставки товарів (послуг) не є нікчемними по закону, як помилково стверджує відповідач.

Відповідачем не надано суду будь - яких доказів застосування до контрагентів позивача фінансових санкцій, наявності вироків судів по закінченим кримінальним справам та інших допустимих та достатніх доказів на підтвердження наявності безтоварності (реальності) господарських операцій або порушення публічного порядку з боку контрагентів або позивача.

Крім цього, слід зазначити, що органи податкової служби не наділені повноваженнями за власною ініціативою визнавати нікчемними (недійсними) господарські угоди між двома суб'єктами господарювання з огляду на норми Закону "Про державну податкову службу" та ст.20 Податкового кодексу України.

В той же час, судом встановлено (доказів про інше відповідачем суду не надано) що у позивача була відсутня як головна мета одержання доходу винятково або переважно за рахунок податкової вигоди. Навпаки, судом було встановлено намір здійснювати та фактичне здійснення реальної підприємницької діяльності позивачем.

Суд також дійшов висновку, що дії позивача, як платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту.

Проаналізувавши зміст наданих відповідачем доказів (акт перевірки тощо) суд встановив, що висновки про нікчемність операцій (правочинів) позивача та його контрагентів є необґрунтованим, оскільки відповідачем не наведено правової підстави та не надано належних доказів вважати укладені позивачем угоди - нікчемними правочинами. Висновки відповідачем зроблені без дослідження усіх первинних документів та самих оспорюваних правочинів. Посилання відповідача на частини 1, 5 ст.203, ст.215, частину 1 ст.216 ЦКУ є безпідставним, так як зазначені норми можуть використовуватися лише при визнанні правочинів недійсними у судовому порядку.

В адміністративних справах суб'єкт владних повноважень повинен надати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. Відповідач, доказів наявності певних обставин, які свідчать про те, що позивач порушив вимоги чинного законодавства, укладаючи спірні правочини, завідомо діяв з умислом, спрямованим на досягнення такої мети, що суперечить інтересам держави та суспільства, не надав (ч.4 ст.71 КАС України).

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до Порядку оформлення результатів перевірок з питань дотримання податкового та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 10.08.05р. №327, зареєстрованому в МЮ України 25.08.05р. за №25/11205 (надалі - Порядок), а саме пп.2.4.1, 2.4.2 п.2.4, висновок акту перевірки повинен відображати узагальнений опис виявлених перевіркою порушень податкового, та іншого законодавства з посиланням на підпункти, пункти, статті нормативно-правових актів. Аналогічні вимоги до формування висновків акту перевірки містяться у п.4 Методичних рекомендацій щодо оформлення матеріалів документальних перевірок суб'єктів господарювання, затверджених наказом ДПА України від 11.09.08р. № 584.

При розгляді справи, судом встановлено, що висновки Акта перевірки не відповідають вимогам чинного законодавства, викладені в ньому обставини ґрунтуються на припущеннях, без зазначення первинних документів та без системного викладення порушень вимог чинного податкового законодавства з боку позивача.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, їх посадових та службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій.

Суд також бере до уваги що, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони у відповідності до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

З огляду на зазначену норму, під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суди, незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, перевіряють їх відповідність усім зазначеним вимогам статті 2 КАС України.

Відповідно до положень ст.ст.69, 71, 76, 86 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Обґрунтованим, на думку суду, є також посилання позивача на відповідну судову практику. Так, в Постанові ВАСУ від 14.11.2012 року по справі №К/9991/50772/12 зазначено, що навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

Інший підхід потенційно надасть можливість посадовим особам державних органів на власний розсуд оголошувати будь-який правочин недійсним (нікчемним) без звернення до суду, що не є правильним виходячи із загальних засад судочинства.

Крім того, в Ухвалі ВАСУ від 19.02.2013р. по справі №К/9991/56274/12 було зазначено, що лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісним постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями контрагента може слугувати підставою для висновку про неправомірне формування податкового кредиту з ПДВ.

Відповідачем не було надано суду доказів наявності фактів узгодженості дій позивача з недобросовісним постачальником або інших неправомірних дій з боку позивача.

Суд також зазначає, що вищенаведені висновки узгоджуються із правовими позиціями ВСУ при вирішенні спорів цієї категорії. Так, у постановах від 09.09.08р. у справі №21-500во08, від 01.06.10р. у справі №21-573во10 та від 31.01.11р. у справі №21-47а10 Верховний Суд України дійшов висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

Крім того, зазначена позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.09р. в пункті 71 зазначив, що платник податку не повинен нести відповідальності за наслідки невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також пеню. На думку суду, такі вимоги стали б надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Згідно із ст.17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" №3477-IV від 23.02.06р. українські суди мають застосовувати при розгляді справ практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.

Таким чином, прийняте на підставі Акту перевірки відповідачем податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

За таких обставин позовні вимоги є обґрунтованими, підкріплені належними та достатніми доказами, та, у зв'язку з цим, підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись статтями 11, 158, 160-163 КАС України, адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення ДПІ у Заводському районі м.Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби від 14.01.2013р. №0001420231, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Юні групп компані" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 204768грн.

3. Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Юні групп компані" (код ЄДРПОУ 34772458) судові витрати у розмірі 2047грн. 68коп. Державній казначейській службі України стягнути судові витрати з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунку ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому статтею 254 КАС України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанову може бути оскаржено в порядку передбаченому статтями 185, 186 КАС України.

Апеляційна скарга подається до Одеського адміністративного апеляційного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі проголошення у судому засіданні вступної та резолютивної частини постанови, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Зіньковський О.А.

Вступну та резолютивну частини постанови

складено в нарадчій кімнаті і проголошено

в присутності представників сторін 25.03.13р.

Повний текст постанови складено та підписано 28.03.13р.