Постанова

від 02.04.2013 по справі 2а-2425/10/1470

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54001 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

02 квітня 2013 року 11:51 Справа № 2а-2425/10/1470

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Зіньковського О.А., секретаря судового засідання Ополинського О.В., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомПриватного підприємства "Вікі", вул.5 Слобідська 110, м.Миколаїв, 54000; доДПІ у Заводському районі м.Миколаєва Миколаївської області ДПС, вул.Г.Петрової 2-А, м.Миколаїв, 54029; проскасування податкового повідомлення-рішення №0000832301/0 від 10.09.09р. за участю представників:

від позивача: Коханчук Г.П., довіреність №94/1 від 10.04.12р;

від відповідача: Сугацький О.М., довіреність №931/9/10-00 від 01.03.13р.;

Приватне підприємство "Вікі" (позивач) звернулось з адміністративним позовом до ДПІ у Заводському районі м.Миколаєва (правонаступник - ДПІ у Заводському районі м.Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби (відповідач) з вимогою визнати протиправним та касувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Заводському районі м.Миколаєва №0000832301/0 від 10.09.09р.

Ухвалою суду провадження у справі було зупинено до завершення перегляду постанови Ленінського районного суду м.Миколаєва від 11.11.2008 року по справі №2а-3670/2008.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 13.02.2013 року постанову Ленінського районного суду м.Миколаєва від 11.11.2008 року по справі №2а-3670/2008 було скасовано (а.с .181-182 ).

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю з підстав зазначених у позові та додаткових поясненнях (а.с .3-7) .

Відповідач позовні вимоги не визнав, зазначив, що рішення ДПІ прийнято у відповідності до чинного законодавства, перевірка позивача проведена в порядку та у спосіб передбачений законом (а.с.89-92) .

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи суд,-

встановив:

Відділом перевірок платників податків управління податкового контролю юридичних осіб було проведено перевірку ПП "Вікі" (код за ЄДРПОУ 30826284) з питань дотримання вимог податкового (законодавства за період з 01.04.07р. по 31.03.09р., валютного та іншого законодавства за період з 01.04.07р. по 31.03.09р. За наслідками перевірки складено акт від 25.08.09р. № 13233/23-600/24055786 (а.с .16-69 ).

Актом було встановлено, що позивачем порушено, зокрема:

п.п.7.2.4, п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1 п. 7.5, п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" (в чинній на той час редакції), в результаті чого занижено ПДВ в розмірі 327678грн., у тому числі:- за травень 2007р. в сумі 40108 грн., - за червень 2007 року в сумі 20000 грн., - за листопад 2007 року в сумі 23337 грн., - за грудень 2007 року в сумі 19709 грн., - за січень 2008 року в сумі 13906 грн., - за березень 2008 року в сумі 8521 грн., - за квітень 2008 року в сумі 3333 грн., - за липень 2008 року в сумі 63015 грн., - За вересень 2008 року в сумі 16420 грн., - за листопад 2008р. в сумі 25459 грн., - за грудень 2008р. в сумі 93870 грн.

10.09.2009р. відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000832301/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з ПДВ в розмірі 327678грн. та штрафні (фінансові санкції) в розмірі 163839грн. (а.с.9).

Позивачем було оскаржено рішення ДПІ до ДПА України, але скарга була залишена без задоволення (а.с.10-15).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог з наступних підстав:

Відповідно до п.п.21.1.1 п.21.1 ст.21 Податкового кодексу України, посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Згідно зі ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Тобто, факт вчинення певних господарських операцій, та правомірність подальшого відображення їх у бухгалтерському та податковому обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення первинних документів платника податків.

В той же час висновки акту базувались переважно на постанові Ленінського районного суду м.Миколаєва від 11.11.2008р. по справі №2-а-3670/08 року, якою булло визнано недійсними установчі документи та свідоцтво платника ПДВ контрагента позивача ТОВ "Астор и Я" а також на факті вилучення первинних документів щодо взаємовідносин позивача та ТОВ "Астор и Я" за період з 01.04.2007р. (а.с.28, 41) .

Судом встановлено, що Постановою Ленінського районного суду м.Миколаєва від 11.11.08р. визнані недійсними установчі документи та свідоцтво платника податку па додану вартість ТОВ "Астор і я" з моменту видачі.

В той же час, Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 13.02.2013 року (Справа №2а-3670/08/1416) постанова Ленінського районного суду м.Миколаєва від 11.11.08р. скасована, прийнята нова постанова відповідно до якої в позові ДПІ у Ленінському районі м.Миколаєва було відмовлено (а.с. 186-188 ).

Згідно положень статті 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Щодо інших порушень (на думку відповідача) встановлених під час перевірки, то суд зазначає, що не можуть бути підставами для застосування санкцій до позивача посилання відповідача на неможливість проведення перевірок контрагентів позивача або на знаходження контрагентів в певних "станах" (припинення, ліквідації, банкрутства тощо) або інформаційних базах тощо.

Крім того, відповідно до пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Таким чином, закон пов'язує виникнення у платника податку права на податковий кредит, зокрема, зі списанням коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг) або отриманням податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

У 2007 році позивач отримував від окремих постачальників товарів (робіт, послуг) податкові накладні з певним запізненням, що зумовило включення сум ПДВ до податкового кредиту у липні 2008р. в розмірі 34425грн. (податкова накладна №69 від 22.06.2007р., постачальник - ТОВ "Стройте Ком"), у вересні 2008р. - в розмірі 16420грн. (податкова накладна №1801-06 від 18.01.08р., постачальник - ПСП "Каїса"), у листопаді 2008р. - в розмірі 25459грн. (податкова накладна №10873/ПР, постачальник - ТОВ "Новотрейд"), в грудні 2008р. - в розмірі 93870 грн. (податкові накладні №150 від 21.12.07р. та №221 від 20.02.08р., постачальники - ТОВ "Украгропак" і ТОВ "Донецька виробничо-торгівельна фірма "Фактория" відповідно.

Включення позивачем зазначених сум до податкового кредиту відбувалось в момент фактичного отримання податкових накладних від постачальників товарів (робіт, послуг), а не в момент оплати вартості поставлених товарів (виконаних робіт, послуг). Зазначені фати були встановлені в акті перевірки.

Таким чином, вимоги пп.7.2.6 п.7.2 і пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" позивачем порушені не були.

Із зазначених вище підстав вказані висновки податкового органу про порушення, на його думку, позивачем вимог пп. пп.7.2.3, 7.2.4, 7.2.6 п.7.2, пп.7.4.1, 7.4.5 п.7.4, пп.7.5.1 п.7.5 та пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" і заниження ПДВ в розмірі 327678грн. також є необґрунтованими і документально не підтвердженим.

Таким чином, при розгляді справи, судом встановлено, що висновки Акта перевірки не відповідають вимогам чинного законодавства, викладені в ньому обставини ґрунтуються на припущеннях, без зазначення первинних документів та без системного викладення порушень вимог чинного податкового законодавства з боку позивача.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, їх посадових та службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій.

Суд також бере до уваги що, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони у відповідності до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

З огляду на зазначену норму, під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суди, незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, перевіряють їх відповідність усім зазначеним вимогам статті 2 КАС України.

Відповідно до положень ст.ст.69, 71, 76, 86 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Обґрунтованим, на думку суду, є також посилання на відповідну судову практику. Так, в Постанові ВАСУ від 14.11.2012р. по справі №К/9991/50772/12 зазначено, що навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

Інший підхід потенційно надасть можливість посадовим особам державних органів на власний розсуд оголошувати будь-який правочин недійсним (нікчемним) без звернення до суду, що не є правильним виходячи із загальних засад судочинства.

Крім того, в Ухвалі ВАСУ від 19.02.2013р. по справі №К/9991/56274/12 було зазначено, що лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісним постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями контрагента може слугувати підставою для висновку про неправомірне формування податкового кредиту з ПДВ.

Відповідачем не було надано суду доказів наявності фактів узгодженості дій позивача з недобросовісним постачальником або інших неправомірних дій з боку позивача.

Суд також зазначає, що вищенаведені висновки узгоджуються із правовими позиціями ВСУ при вирішенні спорів цієї категорії. Так, у постановах від 09.09.08р. у справі №21-500во08, від 01.06.10р. у справі №21-573во10 та від 31.01.11р. у справі №21-47а10 Верховний Суд України дійшов висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

Крім того, зазначена позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.09р. в пункті 71 зазначив, що платник податку не повинен нести відповідальності за наслідки невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також пеню. На думку суду, такі вимоги стали б надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

В справі "Інтерсплав" проти України" Європейський суд також зазначив, що негативні наслідки щодо порушення законодавства з нарахування податків повинні застосовуватися саме до того суб'єкта, який порушив це законодавство.

Згідно із ст.17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" №3477-IV від 23.02.06р. українські суди мають застосовувати при розгляді справ практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.

Таким чином, прийняте на підставі Акту перевірки відповідачем податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

За таких обставин позовні вимоги є обґрунтованими, підкріплені належними та достатніми доказами, та, у зв'язку з цим, підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись статтями 11, 158, 160-163 КАС України, адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Заводському районі м.Миколаєва №0000832301/0 від 10.09.2009р.

3. Присудити з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "Вікі" сплачений судовий збір в розмірі 3грн. 40коп.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому статтею 254 КАС України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанову може бути оскаржено в порядку передбаченому статтями 185, 186 КАС України.

Апеляційна скарга подається до Одеського адміністративного апеляційного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі проголошення у судому засіданні вступної та резолютивної частини постанови, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Зіньковський О.А.

Вступну та резолютивну частини постанови

складено в нарадчій кімнаті і проголошено

в присутності представників сторін 02.04.13р.

Повний текст постанови складено та підписано 04.04.13р.