Рішення

від 28.05.2013 по справі 905/2183/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

28.05.2013 Справа № 905/2183/13

Суддя господарського суду Донецької області Огороднік Д.М. при секретарі судового засідання Зіборовій Т.Є., розглянувши матеріали

за позовомПідприємства "Основа-Промінвест" Громадської організації "Фонд підтримки інвалідів" в інтересах Філії №1 Підприємства "Основа-Промінвест" Громадської організації "Фонд підтримки інвалідів" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Донспецмонтаж" про представники сторін: від позивача: від відповідача:стягнення 1873584,48грн. Лахно О.В. - представник за довіреністю; Говорущенко С.С. - представник за довіреністю;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду Донецької області передані позовні вимоги Підприємства "Основа-Промінвест" Громадської організації "Фонд підтримки інвалідів" в інтересах Філії №1 Підприємства "Основа-Промінвест" Громадської організації "Фонд підтримки інвалідів" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Донспецмонтаж" про стягнення заборгованості у розмірі 1873584,48грн., у тому числі основного боргу у розмірі 1623912,00грн., пені у розмірі 207211,17грн., 3% річних у розмірі 42461,31грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач неналежним чином виконав умови договору №2011/10-06 від 28.10.2011 в частині своєчасної та повної сплати вартості поставленого товару, у зв'язку з чим заборгованість відповідача становить 1623912,00грн.

На підтвердження вказаних обставин позивач надав належним чином завірені копії: договору №2011/10-06 від 28.10.2011; специфікації №1 від 19.03.2012 до договору №2011/10-06 від 28.10.2011; видаткової накладної №Ф1-0000042 від 26.04.2012; довіреності Д№0171 від 25.04.2012 на отримання товарно-матеріальних цінностей; листів №15 від 15.08.2012, №17 від 17.08.2012; товарно-транспортних накладних №56227000560413 від 16.08.2012, №56227000565475 від 17.08.2012; рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення від 21.08.2012, від 16.11.2012, від 21.11.2012; описів вкладення у цінний лист від 15.08.2012, від 13.11.2012; фіскальних чеків поштової установи №0184 від15.08.2012, №8868 від 13.11.2012, №8867 від 13.11.2012; поштового конверту від 17.08.2012; претензії №1 від 12.11.2012 вих. №213; претензії №1 від 12.11.2012 вих. №215.

18.04.2013 відповідач подав клопотання про зупинення провадження у справі до розгляду господарським судом Донецької області справи про визнання недійсним договору №2011/10-06 від 28.10.2011, укладеного між позивачем та відповідачем. Відповідачем надано копію позовної заяви за якою порушено провадження по справі № 905/2795/13, до розгляду якої відповідач просить зупинити провадження по цій справі. В обґрунтування свого клопотання відповідачем зазначено, що договір на підставі якого позивач просить стягнути заборгованість визнається ним в судовому порядку недійсним, оскільки при його укладенні порушенні ч.ч. 1,3 ст. 203 Господарського суду України у зв'язку з тим, що позивач не надав відповідачу копію положення про філіал, копію статуту позивача, протоколу зборів про призначення Зубара В.В. директором з примірником його підпису та довіреності на нього.

Позивач проти задоволенні клопотання відповідача заперечує.

Розглянувши подане відповідачем клопотання про зупинення провадження у справі, суд приходить до висновку про відсутність підстав для його задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України Господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд з'ясовує: 1) як справи № 905/2183/13 та №905/2795/13 пов'язані та 2) чим обумовлюється неможливість розгляду справи №905/2183/13 до вирішення справи №905/2795/13.

Пов'язаність справ полягає у тому, що рішення суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, зокрема факти, що мають преюдиціальне значення. Ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи.

Неможливість розгляду даної справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі.

Відповідно до Роз'яснень постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" ст. 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено вичерпний перелік підстав зупинення провадження у справі. Під неможливістю розгляду справи слід розуміти неможливість для господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

З'ясувавши підстави з яких відповідач просить визнати недійсним договір №2011/10-06 від 28.10.2011, укладений між позивачем та відповідачем, в межах справи № 905/2795/13, суд приходить до висновку про можливість розгляду даної справи по суті.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 15.05.2013 оголошено перерву до 28.05.2013.

29.04.2013 позивачем на підтвердження реєстрації Громадської організації "Фонд підтримки інвалідів" надано до матеріалів справи копії: статуту Громадської організації "Фонд підтримки інвалідів", свідоцтва про реєстрацію об'єднання громадян від 20.06.2008 №1354 видане Головним управлінням юстиції у Харківський області та на підтвердження кількості працівників з інвалідністю на вказаному підприємстві більше 50% - копію звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2012 рік.

Представник позивача у судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач у судове засідання з'явився, проти позовних вимог позивача заперечував, але відзив на позов не надав,

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального Кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. З урахуванням належного повідомлення про час та місце проведення судового розгляду обох сторін, судом забезпечено сторонам рівні процесуальні можливості у захисті їхніх процесуальних прав і законних інтересів, у наданні доказів та здійсненні інших процесуальних прав, з врахуванням наведеного, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин та вирішення спору по суті, згідно ст. 75 Господарського процесуального Кодексу України.

Представники позивача та відповідача клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляли, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

28.10.2011 між Філією №1 Підприємства "Основа-Промінвест" Громадської організації "Фонд підтримки інвалідів", як постачальником (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Донспецмонтаж", як покупцем (відповідач) укладено договір №2011/10-06 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов'язався поставити у власність покупця обладнання (далі - товар) індивідуальні характеристики якого, кількість та якість визначені у специфікаціях, які додаються до даного договору, а покупець зобов'язався прийняти його та своєчасно оплатити товар на умовах, які вказані у даному договорі.

Згідно з п. 2.1 договору ціна на товар вказується у специфікаціях, які з моменту підписання сторонами становлять невід'ємну частину договору.

Вартість договору становить орієнтовно 5000000,00грн., у тому числі ПДВ 20%, та складається з суми специфікацій до договору, які є його невід'ємною частиною.

Пунктом 5.1 договору сторони погодили, що оплата за товар покупцем здійснюється шляхом оплати грошових коштів на поточний рахунок постачальника наступним чином:

- попередня оплата 50% від вартості специфікацій здійснюється покупцем на поточний рахунок постачальника;

- 50% від вартості специфікацій - протягом 14 календарних днів з дати відвантаження товару, зазначеного у видатковій накладній.

Відповідно до п. 8.1 договору цей договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до моменту повного виконання сторонами прийнятих на себе за договором зобов'язань.

Сторонами було погоджено та підписано специфікацію №1 від 19.03.2012 до договору, згідно з якою постачальник зобов'язався здійснити поставку товару за найменуванням, у кількості, за ціною та у строки, зазначені у цих специфікації.

Загальна сума специфікації №1 від 19.03.2012 до договору становить 4623912,00грн. з ПДВ 20%.

Згідно зі специфікацією №1 від 19.03.2012 до договору оплата за товар покупцем здійснюється шляхом оплати грошових коштів на поточний рахунок постачальника наступним чином:

- попередня оплата від вартості специфікацій, які є невід'ємною частиною договору, та що складає 2311956,00грн., у тому числі ПДВ 20% - 385326,00грн., здійснюється покупцем на поточний рахунок постачальника;

- остаточний розрахунок 50% від вартості специфікацій, які є невід'ємною частиною договору, та що складає 2311956,00грн., у тому числі ПДВ 20% - 385326,00грн., здійснюється покупцем на поточний рахунок постачальника протягом 14 календарних днів з дати відвантаження товару, зазначеного у видатковій накладній.

Договір та специфікація №1 від 19.03.2012 до нього підписані сторонами, скріплені їх печатками та їх копії містяться в матеріалах справи.

На виконання умов п. 5.1 договору та специфікації №1 від 19.03.2012 відповідач перерахував позивачу кошти у розмірі 2700000,00грн.

Позивач, належним чином виконуючи взяті на себе зобов'язання, поставив відповідачу товар на загальну суму 4623912,00грн., що підтверджується видатковою накладною №Ф1-0000042 від 26.04.2012 на суму 4623912,00грн., яка надана позивачем та міститься в матеріалах справи.

Поставлений згідно вищезазначеної видаткової накладної товар на підставі довіреності Д №01714 від 25.04.2012 на отримання товарно-матеріальних цінностей з боку відповідача прийнято уповноваженою особою, що підтверджується підписом останньої на вказаній видатковій накладній.

З представленої видаткової накладної вбачається, що вона підписана обома сторонами без жодних зауважень, має посилання на договір №2011/10-06 від 28.10.2011, містять всі необхідні відомості про товар, а також містить відомості про фактичне отримання товару. Тобто, за своїми ознаками така видаткова накладна є підтвердженням передачі позивачем та приймання відповідачем спірного товару.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем була видана відповідачу відповідні податкові накладні №20/0001 від 26.03.2012 на суму 2700000,00грн., №14/0001 від 26.04.2012 на суму 1923912,00грн.

Також позивачем надано копії декларації з податку на додану вартість за березень 2012 та квітень 2012 з розшифровкою податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (додаток 5 до податкової декларації з ПДВ), що підтверджують відображення операцій поставки товару відповідачу в податковому обліку.

Відповідачем жодних заперечень щодо отримання товару від позивача на підставі договору, не надано.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що поставка товару позивачем відповідачу на підставі вищевказаної видаткової накладної здійснювалась на виконання договору №2011/10-06 від 28.10.2011.

При вирішенні даного спору, судом досліджується наявність повноважень директора Філії №1 позивача Зубара В.В., оскільки відповідач вказує на недійсність договору у зв'язку з відсутністю документів підтверджуючих це.

Як вбачається зі змісту договору №2011/10-06 останній укладений філією №1 Підприємства "Основа-Промінвест" Громадської організації "Фонд підтримки інвалідів", в особі директора Зубара Всеволода Владиславовича, який діє на підставі положення про філію.

Позивачем до матеріалів справи надано копії: статуту позивача; положення про філію №1 позивача; витягу з контракту від 12.09.2011 укладеного між позивачем та Зубар Всеволодом Владиславовичем, відповідно до якого Зубар В.В. приймається на посаду директора Філії №1 Підприємства "Основа-Промінвест" Громадської організації "Фонд підтримки інвалідів" та має право підписувати господарські та інші договори, в яких стороною є Філія №1 зі строком його дії на весь період діяльності Філії №1; довіреності від 12.09.2011 виданою Підприємством "Основа-Промінвест" Громадської організації "Фонд підтримки інвалідів" на директора Філії №1 Зубара Всеволода Владиславовича, за якою останній уповноважений зокрема укладати цивільно-правові, господарські, трудові договори, угоди, визначаючи умови на власний розсуд, відповідно до положення про Філію №1.

Дослідивши зміст договору, суд відзначає, що сторони погодили умови про предмет договору, строк його дії, права та обов'язки сторін, уклали договір в простій письмовій формі, що відповідає норам чинного законодавства. Відповідачем не надано жодних доказів щодо відсутності його згоди на укладення даного договору на тих умовах, які зафіксовані в договорі, що підписаний уповноваженими особами, а саме директорами та скріплений печаткою позивача та відповідача.

На виконання умов договору, позивачем здійснювалась поставка товару відповідачу, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами, відповідачем здійснювалась часткова оплата вартості товару отриманого по договору.

Статтею 241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

З огляду на викладене, судом встановлено, що спірний договір був повністю схвалений як Філією №1 позивача так і самим головним підприємством, позивачем до матеріалів справи надані належні та допустимі докази на підтвердження повноважень Зубара Всеволода Владиславовича на укладення договору №2011/10/06.

За таких обставин, наявні матеріали справи свідчать, що договір №2011/10-06 був підписаний повноваженими особами позивача та відповідача, скріплений їхніми печатками, доказів зворотнього сторони не надали.

Оскільки відповідачем отримано товар, на підставі договору №2011/10-06 відповідно до вищезазначеної видаткової накладної, у позивача без будь-яких зауважень, оплата повинна здійснюватись в терміни, передбачені сторонами у договорі.

Як зазначає позивач, відповідач вартість отриманого товару за вищевказаною видатковою накладною оплатив частково у розмірі 3000000,00грн., що підтверджується банківськими виписками за 26.03.2012, 21.05.2012. Заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар становить 1623912,00грн.

За таких обставин, станом на момент розгляду справи судом, заборгованість відповідача складає 1623912,00грн. Представник відповідача в судовому засіданні підтвердив часткову оплату вартості отриманого у позивача товару, розмір заборгованості визнав.

Оцінивши зміст зазначеної угоди, з якої виникли цивільні права та обов'язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм ст. 712 Цивільного кодексу України та ст.ст. 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (ст.ст. 655-697 Цивільного кодексу України).

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У разі прострочення сплати за товар продавець має право вимагати сплати товару.

Як визначено положеннями ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до умов укладеного договору.

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач в порушення умов договору та специфікації №1 від 19.03.2012 до договору, вартість товару отриманого за вищезазначеною видатковою накладною оплатив частково, у зв'язку з чим заборгованість відповідача перед позивачем становить 1623912,00грн.

З метою досудового врегулювання спору, позивач неодноразово надсилав на адреси відповідача листи №15 від 15.08.2012 та №17 від 17.08.25012 з проханням перерахувати заборгованість у розмірі 1623912,00грн., що підтверджується копіями товарно-транспортних накладних №56227000560413 від 16.08.2012, №56227000565475 від 17.08.2012; рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення від 21.08.2012; опису вкладення у цінний лист від 15.08.2012; фіскального чеку поштової установи №0184 від15.08.2012; поштового конверту від 17.08.2012. Відповідач відповіді на вищевказані листи не надав, заборгованість в сумі 1623912,00грн. позивачу не перерахував.

13.11.2012 позивачем на адреси відповідача були надіслані претензії вих. №213 від 12.11.2012 та вих. №215 від 12.11.2012 з вимогою сплатити заборгованість у сумі 1623912,00грн., що підтверджується копіями рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення від 16.11.2012, від 21.11.2012; описів вкладення у цінний лист від 13.11.2012; фіскальних чеків поштової установи №8868 від 13.11.2012, №8867 від 13.11.2012. Як вбачається з рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення, відповідач претензії вих. №213 від 12.11.2012 та вих. №215 від 12.11.2012 отримав 16.11.2012 та 21.11.2012, однак відповіді на вищезазначені претензії не надав, заборгованість в сумі 1623912,00грн. позивачу не перерахував.

Судом встановлено, що відповідно до умов договору позивачем було здійснено поставку товару відповідачу, вартість якого відповідачем оплачена частково, станом на теперішній час заборгованість становить 1623912,00грн., доказів зворотнього сторонами не надано.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення основної суми заборгованості у розмірі 1623912,00грн. суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

За несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, позивач на підставі п. 7.6 договору просить стягнути з відповідача пеню за період з 11.05.2012 по 25.03.2013 у розмірі 207211,17грн.

Відповідно до п. 7.6 договору за порушення термінів оплати за товар покупець сплачує пеню на користь постачальника у розмірі 0,1% від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочки.

Пунктом 7.2 договору передбачено, що штрафні санкції за прострочення виконання сторонами зобов'язань нараховуються протягом строку дії договору. Договір діє до моменту повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань (п. 8.1 договору).

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов'язань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання;

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Враховуючи положення п. п.7.2, 8.1 договору, суд погоджується з розрахунком пені позивача здійсненим за період понад шість місяців.

Перевіривши розрахунок пені позивача, суд визнає його не вірним у зв'язку з арифметичними помилками.

За розрахунком суду, розмір пені за період з 11.05.2012 по 25.03.2013 є більшим ніж той, що просить позивач. Оскільки суд не виходить за рамки позовних вимог і такого клопотання від позивача не надходило, то задоволенню підлягає заявлена позивачем сума пені у розмірі 207211,17 грн.

Враховуючи несвоєчасну оплату відповідачем отриманого товару, позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних за період з 11.05.2012 по 25.03.2013 у розмірі 42461,31грн.

Матеріалами справи доведено, що строки виконання грошового зобов'язання відповідачем порушені, так як до пред'явлення позивачем позову щодо стягнення 3% річних фактично залишилось невиконаним грошове зобов'язання відповідача перед позивачем.

Стаття 625 Цивільного кодексу України не звільняє боржника від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, за вимогою кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок позивача 3% річних, суд визнає його невірним, оскільки позивачем невірно визначено кількість календарних днів у 2013 році.

За розрахунком суду розмір 3% річних за період з 11.05.2012 по 25.03.2013 становить 42491,94грн.

Однак, суд не виходить за рамки позовних вимог, тому з відповідача підлягає стягненню 3% річних у розмірі 42461,31грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Судовими доказами, за визначенням ст.ст. 32-36 Господарського процесуального кодексу України, слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Беручи до уваги викладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, п. 19 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" судові витрати підлягають стягнення з відповідача на користь Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Донспецмонтаж" (вул. Челюскінців, буд. 69А, м. Донецьк, 83001, ЄДРПОУ 30871714 з будь якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження) на користь Підприємства "Основа-Промінвест" Громадської організації "Фонд підтримки інвалідів" (вул. Юрївська, буд. 17, м. Харків, 61050, ЄДРПОУ 32336473) в інтересах Філії №1 Підприємства "Основа-Промінвест" Громадської організації "Фонд підтримки інвалідів" (вул. Плеханівська, буд. 50 кв. 111, м. Харків, 61001, ЄДРПОУ 35476840) суму основного боргу у розмірі 1623912 (один мільйон шістсот двадцять три тисячі дев'ятсот дванадцять) грн. 00 коп., пеню у розмірі 207211 (двісті сім тисяч двісті одинадцять) грн. 17 коп., 3% річних у розмірі 42461 (сорок дві тисячі чотириста шістдесят одна) грн. 31 коп.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Донспецмонтаж" (вул. Челюскінців, буд. 69А, м. Донецьк, 83001, ЄДРПОУ 30871714 з будь якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження) в дохід Державного бюджету України (отримувач платежу - УДКС у Київському районі м. Донецька, банк отримувача - ГУДКС України в Донецькій області, МФО 834016, ЄДРПОУ 38034002, р/р 31217206783006, код бюджетної класифікації 22030001) судовий збір у розмірі 37471 (тридцять сім тисяч чотириста сімдесят одна) грн. 69 коп.

4. Видати накази.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення повного рішення та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя Д.М. Огороднік

Дата складення повного рішення 03.06.2013.