Постанова

від 29.05.2013 по справі 2а-7666/10/1070

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"29" травня 2013 р. м. Київ К/9991/70561/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: Лосєва А.М., Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М., за участю секретаря Титенко М.П. за участю представників: позивача:Клима В.І., відповідача:Шепіла І.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ВОМА-Центр»

на постанову Київського окружного адміністративного суду від 30.03.2011

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11.10.2011

у справі № 2а-7666/10/1070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВОМА-Центр»

до Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області

про визнання нечинним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій,

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 30.03.2011, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11.10.2011, відмовлено у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ВОМА-Центр» (надалі - позивач, ТОВ «ВОМА-Центр») до Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області (надалі - відповідач, Бориспільська ОДПІ Київської області) про визнання нечинним і скасування рішення від 07 квітня 2010 року № 0016342340/0 про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нову постанову про задоволення позову в повному обсязі.

Відповідач не надав письмових заперечень на касаційну скаргу, що не перешкоджає її розгляду.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що працівниками ДПА в Київській області проведено перевірку ринку, розташованого за адресою: м.Бориспіль, вул. Київський Шлях, 10, де здійснює свою діяльність ТОВ «ВОМА-Центр», за результатами якої складено акт від 18.03.2010, в якому зафіксовано порушення позивачем вимог п.5.1 глави 5 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637 (надалі - Положення № 637), а саме: наявність понадлімітних залишків готівки в касі підприємства за січень-березень 2010 року на загальну суму 5 787,37 грн. При цьому, ліміт каси ТОВ «ВОМА-Центр» встановлено наказом від 01 грудня 2005 року № 8-05 у розмірі 592,00 грн.

На підставі акта перевірки Бориспільською ОДПІ Київської області винесено рішення від 07 квітня 2010 року № 0016342340/0, згідно якого до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 11 574,74 грн.

За результатами адміністративного оскарження рішення від 07 квітня 2010 року № 0016342340/0 залишено без змін, а скарга - без задоволення.

Відмовляючи в задоволенні позову, суди попередніх інстанцій погодились із висновками податкового органу про те, що позивачем порушено строки здавання готівки до банку та правила зберігання готівкових коштів в касі понад ліміт, встановлений наказом підприємства.

Переглянувши судові рішення у межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 1.2 Положення№ 637 в редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, ліміт залишку готівки в касі - граничний розмір готівки, що може залишатися в касі підприємства на кінець робочого дня.

Підприємства можуть тримати в позаробочий час у своїх касах готівкову виручку (готівку) в межах, що не перевищують установлений ліміт каси. Готівкова виручка (готівка), що перевищує встановлений ліміт каси, обов'язково здається до банків для її зарахування на банківські рахунки (п. 2.8 Положення № 637).

Відповідно до п. 5.1 зазначеного Положення строки здавання підприємствами готівкової виручки (готівки) для її зарахування на рахунки в банках визначаються підприємством і встановлюються за погодженням з відповідним банком (у якому відкрито рахунок підприємства, на який зараховуються кошти) відповідно до таких вимог: а) для підприємств, що розташовані в населених пунктах, де є банки, - щодня (у день надходження готівкової виручки (готівки) до їх кас); б) для підприємств, у яких час закінчення робочого дня (зміни), що встановлений правилами внутрішнього трудового розпорядку і графіками змінності відповідно до законодавства України, не дає змогу забезпечити здавання готівкової виручки (готівки) в день її надходження, - наступного за днем надходження готівкової виручки (готівки) до каси дня; в) для підприємств, що розташовані в населених пунктах, де немає банків, - не рідше ніж один раз на п'ять робочих днів.

Згідно п. 5.2 вказаної норми установлення ліміту каси проводиться підприємствами самостійно на підставі розрахунку встановлення ліміту залишку готівки в касі (додаток 2), що підписується головним (старшим) бухгалтером та керівником підприємства (або уповноваженою ним особою). До розрахунку приймається строк здавання підприємством готівкової виручки (готівки) для її зарахування на рахунки в банках, визначений відповідним договором банківського рахунку. Для кожного підприємства та його відокремленого підрозділу складається окремий розрахунок встановлення ліміту залишку готівки в касі.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до п. 1 додаткової угоди від 19.12.2008 № 1 до Договору банківського рахунку, укладеного між ТОВ «ВОМА-Центр» та АКБ «Правекс-Банк», визначено, що здавання готівкової виручки (готівки) для її зарахування на рахунок в банку відбувається наступного дня після її надходження до каси підприємства.

Відповідно до п.5.10 Положення № 637 готівкові кошти не вважаються понадлімітними в день їх надходження, якщо вони були здані в сумі, що перевищує встановлений ліміт каси, до обслуговуючих банків не пізніше наступного робочого дня банку або були видані для використання підприємством відповідно до законодавства (без попереднього здавання їх до банку і одночасного отримання з каси банку на зазначені потреби) наступного дня на потреби, які пов'язані з діяльністю підприємства.

Суди попередніх інстанцій, відмовляючи в позові, не звернули належної уваги на те, що наявні в матеріалах справи видаткові касові ордери та копії виписок банку свідчать, що кошти, які залишились в касі підприємства 05.01.2010, 12.01.2010, 19.01.2010, 21.01.2010, 27.01.2010, 16.03.2010 понад встановлений ліміт, були використані наступного робочого дня частково на господарські потреби (оплата оренди автомобіля), а частково були здані до установи банку.

З урахуванням встановлених судами попередніх інстанцій обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку про те, що зазначені кошти не вважаються понадлімітними в день їх надходження, що зумовлює відсутність порушень позивачем п. 2.8 та п. 5.1, 5.10 Положення № 637 та безпідставність застосування до нього штрафних санкцій.

Судами попередніх інстанцій обставини справи встановлені повно, але неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень.

Відповідно до вимог ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судове рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що ухвалені у справі рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позову.

Керуючись ч. 1 ст. 94, ч. 3 ст. 160, ст.ст. 210, 214, 215, 220, 223, 229, 230, 232, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ВОМА-Центр» задовольнити.

2. Постанову Київського окружного адміністративного суду від 30.03.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11.10.2011 у справі № 2а-7666/10/1070 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позов задовольнити.

Визнати нечинним та скасувати рішення Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 07.04.2010 № 0016342340 у розмірі 11 574,74 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вома-Центр» (ідентифікаційний код юридичної особи 30182880) 6,80 грн. (шість гривень 80 копійок) судових витрат.

3. Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис)Лосєв А.М. Судді (підпис)Бившева Л.І. (підпис) Шипуліна Т.М.