Рішення

від 22.04.2013 по справі 910/3315/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/3315/13 22.04.13 За позовом Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Філії спеціалізованого електрозв'язку Публічного акціонерного товариства "Укртелеком"

до Державного підприємства "Інформсервіс" - Центр міжгалузевого спеціального зв'язку

про стягнення 3 221,68 грн

Суддя Цюкало Ю.В.

Представники сторін:

від позивача: Курилкін О.С. (дов. № 1662 від 16.01.2013)

від відповідача : не з'явився.

В судовому засіданні 22.04.2013, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерного товариство "Укртелеком" в особі Київської міської філії (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з Державного підприємства "Інформсервіс" - Центр міжгалузевого спеціального зв'язку (відповідач) заборгованості в розмірі 3 221,68 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач своїх обов'язків за договором №9-4-42 від 23.01.2006 внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.02.2013 року прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження по справі № 910/3315/13, розгляд справи призначено на 20.03.13.

20.03.2013 через канцелярію Господарського суду міста Києва від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі, які долучені судом до матеріалів справи.

В судове засідання призначене на 20.03.2013 з'явився представник позивача.

В судове засідання призначене на 20.03.2013 представник відповідача, не з'явився, витребувані судом докази не подав, причин неявки суд не повідомив.

Розгляд справи призначено на 10.04.2013.

В судове засідання призначене на 10.04.2013 з'явився представник позивача.

В судове засідання призначене на 10.04.2013 представник відповідача, не з'явився, витребувані судом докази не подав, причин неявки суд не повідомив.

Розгляд справи відкладено на 22.04.2013.

Представник позивача в судове засідання призначене на 22.04.2013 з'явився та підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання призначене на 22.04.2013 не з'явився, причин неявки суд не повідомив, хоча про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином.

Ухвала суду, позовна заява надсилались відповідачу на юридичну адресу підприємства згідно відомостей єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (довідка з ЄДРПОУ наявна в матеріалах справи). У відповідності з положеннями п. 3.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" від 18.09.97 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Пунктом 11 "Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. (2.04.2009р.)" передбачено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб -учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

У відповідності до підпункту 3.6 пункту 3 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" (з подальшими змінами) у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувся з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

23.01.2006 між позивачем (орендодавець), та відповідачем (орендар) укладено Договір №9-4-42 оренди майна товариства (далі - Договір).

За умовами п. 1.1 Договору орендодавець передає, а орендар бере у строкове платне користування частину технологічного приміщення Лінійно-апаратного залу Центру технічної експлуатації № 1 площею 5,16 кв. м (далі - майно), розташоване в м. Києві по вул. Толстого,16/18, для встановлення обладнання орендаря.

За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є договором найму (оренди).

Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Частиною 1 ст. 763 Цивільного кодексу України передбачено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Пунктом 12.1 Договору встановлено, що договір укладено на період з 01.01.2006 до 31.12.2006.

Додатковими угодами №1, №2, №116-2-24, №4, №8 до Договору, термін його дії продовжено до 30.04.2011.

Відповідно до п. 3.6 Договору у разі закінчення строку дії Договору орендна плата вноситься орендарем до дня фактичної передачі орендодавцю за актом приймання-передачі орендованого майна.

Відповідно до ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Як передбачено п. 6.1.3 орендар зобов'язується своєчасно і в повному обсязі вносити орендну плату та інші платежі, передбачені Договором.

За твердження позивача, яке жодним чином не спростоване відповідачем, позивач у відповідності до п.3.4 Договору щомісячно на адресу відповідача направлялись рахунки на оплату наданих послуг.

Згідно п. 3.1. Договору орендна плата повинна перераховуватись відповідачем не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином та відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Однак, як свідчать матеріали справи, свого обов'язку щодо своєчасного та в повному обсязі внесенню орендної плати відповідачем не виконано, внаслідок чого в останнього перед позивачем утворилась заборгованість у розмірі 3 117,11 грн. в період з травня 2012 по вересень 2012.

Позивач щомісячно направляв на адресу відповідача листи № 359 від 14.05.2012, №420 від 07.06.2012, № 503 від 25.07.2012, № 536 від 07.08.2012, №605 від 10.09.2012, щодо наявної заборгованості та необхідності її погашення, однак відповіді за твердженням позивача не надходило.

Відповідач в порушення умов договору не сплачував орендні платежі своєчасно (тобто щомісячно, як передбачено договором) та має заборгованість перед позивачем.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було нараховано до сплати відповідачем 3 117,11 грн. - орендної плати, що підтверджується рахунками виставленими позивачем відповідачеві (належним чином засвідчені копії містяться в матеріалах справи) та розрахунком боргу за оренду майна товариства.

Судом перевірено розрахунки сум, заявлених до стягнення, що надані позивачем, та встановлено, що вказані розрахунки відповідають погодженим сторонами базовим розрахункам.

Таким чином, станом на момент розгляду справи, суд вважає заборгованість відповідача з орендної плати у розмірі 3 117 ,11 грн. доведеною.

Факт наявності заборгованості відповідачем не спростовано, доказів сплати вказаних платежів відповідачем суду не надано.

Позивачем також заявлено вимоги про стягнення з відповідача 74,69 грн. пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочки, що встановлено п.8.2 Договору.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Розмір штрафних санкцій передбачений ст. 231 Господарського кодексу України. Згідно ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума пені в розмірі 74,69 грн.

Крім того, позивач на підставі п. 2 ст. 625 Цивільного Кодексу України просить суд стягнути з відповідача на свою користь 29,88 грн. трьох відсотків річних.

Згідно ст. 229 Господарського кодексу України та ст.625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми.

Оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3 % річних ґрунтуються на законі (п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України), а відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобов'язання, позовні вимоги позивача в частині стягнення 3 % річних та інфляційних втрат нарахованиї на суму боргу підлягають задоволенню відповідно до наведеного в позовній заяві розрахунку. При здійсненні перевірки розрахунку 3% річних нарахованих позивачем, судом встановлено, що ним правильно здійснено вказаний розрахунок.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст. ст. 4, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного підприємства "Інформсервіс" - Центр міжгалузевого спеціального зв'язку (01010, м. Київ, вул. Московська, буд. 8; ідентифікаційний код 16458238) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем в процесі виконання рішення, на користь Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Філії спеціалізованого електрозв'язку Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (04071, м. Київ, вул. Нижній Вал, 49-а, ідентифікаційний код 26549551) заборгованість в сумі 3 117 грн. (три тисячі сто сімнадцять) грн. 11 коп. - орендна плата, 74 грн. (сімдесят чотири) грн. 69 коп. - пені, 29 грн. (двадцять дев'ять) 88 коп. - 3% річних та 1 720 (одну тисячу сімсот двадцять) 50 грн. - судового збору за подання позовної заяви.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

дата підписання рішення 26.04.2013 р.

Суддя Ю.В. Цюкало