Рішення

від 03.06.2013 по справі 922/1838/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" червня 2013 р.Справа № 922/1838/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Погореловой О.В

при секретарі судового засідання Кролівець М.О.

розглянувши справу

за позовом Приватного підприємства фірма "Марічка", м. Красний Луч до Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансімперіал-М", с. Подольох про стягнення 22647,80 грн. за участю представників сторін:

позивача - Широка О.Т.

відповідача - не з"явився,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду з позовом в якому просить стягнути з відповідача 22647,80 грн. заборгованості, з яких: 21000,00 грн. основний борг, 84,00 грн. інфляційні, 260,64 грн. 3% річних, 1303,16 грн. пеня, що виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати наданих послуг за договором перевезення № 31/10, укладеного між сторонами 31.10.2012 року. Судові витрати, які складаються із 1720,50 грн. витрат на оплату судового збору та 40,46 грн. витрат на поштову пересилку, позивач просить суд покласти на відповідача.

Відповідач правом на участь представника у судовому засіданні не скористався, причину неявки не повідомив, витребуваних судом документів не надав. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить відмітка про направлення ухвали про призначення справи до розгляду за адресою, вказаною у позовній заяві та повідомлення про вручення відповідного поштового відправлення.

03.06.2013 року до господарського суду від позивача надійшов супровідний лист, в якому він просить суд долучити до матеріалів справи витребувані ухвалою суду докази.

Суд, дослідивши надані докази, долучає їх до матеріалів справи.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позов у повному обсязі та просив суд його задовольнити.

Судом виконано процесуальний обов'язок щодо повідомлення учасників процесу про дату, час та місце розгляду справи, а тому суд вважає можливим розглядати справу за наявними в ній матеріалами, як це передбачено статтею 75 Господарського процесуального кодексу України.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

31 жовтня 2012 року між Приватним підприємством фірма "Марічка", іменується "Перевізник", та ТОВ "ТРАНСІМПЕРІАЛ-М", що іменується "Експедитор", був укладений договір № 31/10 про організацію перевезень вантажів автомобільним транспортом (надалі - Договір).

Відповідно до п. 1.2. вказаного Договору Перевізник виконує транспортне перевезення вантажу на підставі письмових заявок від Експедитора шляхом залучення транспортних засобів Перевізника, відповідно до умов цього Договору та Заявок. За умовами Договору (п.4.2.) вартість послуг за перевезення вантажу є договірною та визначається у Заявці.

Пунктом 4.3 Договору передбачений строк оплати за надані послуги по перевезенню протягом трьох банківських днів з моменту отримання від Перевізника акту виконаних робіт, податкової накладної, ТТН(CMR) та інших документів, передбачених заявкою.

31.10.2012 року відповідачем була надана заявка б/н від 31.10.2012р. на перевезення вантажів автомобільним транспортом за маршрутом м. Харків Україна - м. Волгоград Росія.

Вказана заявка була прийнята Перевізником до виконання та обумовлений у заявці вантаж був доставлений ним у м. Волгоград в обговорені строки, що підтверджується міжнародною ТТН, тобто (СМК).

Вартість послуг по перевезенню вантажу за заявкою б/н від 31.10.2012р. склала 10500,00 грн., про що Перевізник виписав Експедитору рахунок № 6-11/12 від 06.11.2012р.

09.11.2012 року між сторонами Договору був складений акт № 74 здачі-прийому, відповідно до якого представники обох сторін підписали вказаний акт про те, що Перевізником були надані відповідачу послуги за Договором №31/10 від 31.10.2012р., загальна вартість яких складає 10500,00 грн. Сторони претензій не мають.

05.11.2012 року відповідачем була надана друга заявка б/н від 05.11.2012р. на перевезення вантажів автомобільним транспортом за маршрутом м. Харків, Україна - м. Волгоград, Росія.

Вказана заявка була прийнята Перевізником до виконання та обумовлений у заявці вантаж був доставлений ним у м. Волгоград Росія в обговорені строки, що підтверджується міжнародною ТТН, тобто (СМК).

Вартість послуг по перевезенню вантажу за заявкою б/н від 05.11.2012р. склала 10500,00 грн., про що Перевізник виписав Експедитору рахунок № 7-11/12 від 07.11.2012р.

10.11.2012 року між сторонами Договору був складений акт № 75 здачі-прийому, відповідно до якого представники з обох сторін підписали вказаний акт про те, що Перевізником були надані відповідачу послуги за Договором №31/10 від 31.10.2012р., загальна вартість яких складає 10500,00 грн. Сторони претензій не мають.

06.11.2012 року та 07.11.2012 року позивачем були виписані рахунки на оплату наданих послуг, проте надані послуги відповідачем оплачені не були, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 21000,00 грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

У відповідності зі статтею 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та статтею 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Відповідно до частини 7 статті 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 909 ЦК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.

У разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами) (ст. 920 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 1 статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

В порушення зазначених вище вимог закону відповідач своє зобов'язання з оплати наданих послуг з перевезення належним чином не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 21000,00 грн.

Позивач просить суд стягнути з відповідача 1303,16 грн. пені.

Суд, дослідивши матеріали справи не знаходить правових підстав для задоволення позовних вимог в цій частині, оскільки, відповідно до статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Проте, як свідчать матеріали справи, сторони не встановили між собою такої відповідальності як пеня.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача 260,64 грн. три відсотки річних та 84,00 грн. інфляційних.

Відповідно до статті 625 Кодексу боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом перевірений розрахунок, наданий позивачем, та суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача 260,64 грн. 3% річних та 42,00 грн. інфляційних, виходячи з наступного.

Згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення. Сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція). Дана позиція також викладена у постанові Вищого господарського суду України від 05.04.2011 року № 23/466 та листі Верховного Суду України "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.1997 року № 62-97р. Як вбачається із розрахунку інфляційних втрат, позивачем інфляційні нараховані за період з листопада 2012 року по березень 2013 року, проте листопад 2012 року, лютий 2013 року та березень 2013 року не враховані.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено обов'язок доказування кожною стороною тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень .

Відповідно ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

Таким чином, суд дійшов висновку, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 21000,00 грн. основної заборгованості, 260,64 грн. 3% річних та 42,00 грн. інфляційних обґрунтовані, підтверджуються доданими до матеріалів справи доказами, не спростовані відповідачем, та є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, суд стягує з відповідача 1618,31 грн. витрат по оплаті судового збору та 38,05 грн. витрат пов'язаних з розглядом справи

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНСІМПЕРІАЛ-М" (Харківська область, Харківський район, с. Подольох, вул. Лісна, 8, код ЄДР 37682027, р/р 26007010518485 у Банку АК "УСБ" м. Київ) на користь Приватного підприємства фірма "Марічка" (94518, Луганська область, м. Красний Луч, мікрорайон 4, б. 4, кв.43; поштова адреса: 94518, Луганська область, м. Красний луч, вул. Новая, 5, кв. 41, код ЄДР 19078306, р/р 26008327909 в АТ "Райфайзен банк Аваль" м. Київ, МФО 380805) - 21000,00 грн. основного боргу, 260,64 грн. 3% річних, 42,00 грн. інфляційних, 1618,31 грн. витрат по оплаті судового збору та 38,05 грн. витрат пов'язаних з розглядом справи.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позову - відмовити.

Повне рішення складено 04 червня 2013 року.

Суддя Погорелова О.В.