Постанова

від 27.05.2013 по справі 808/145/13-а

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2013 року (16 год. 21 хв.)Справа № 808/145/13-а м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Артоуз О.О.

при секретарі судового засідання Філоненко Ю.М.

за участю представників:

позивача: Дорофеєвої І.В., Самар Т.Г.

відповідача: Сергієнко Т.С.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «Емсі»

до: Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі

м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби;

про: визнання протиправними та скасування

податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

04 січня 2013 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Емсі» до Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби, в якому позивач просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0001892211 від 20.09.2012, № 0001902211 від 20.09.2012 та № 0001912211 від 20.09.2012.

Позивач обґрунтовує свої вимоги тим, що ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя проведена планова виїзна перевірка ТОВ «ЕМСІ» (код ЄДРПОУ 32419905) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2009 по 31.03.2012, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 по 31.03.2012, за наслідками якої складений Акт від 03.08.2012 №184/22-1108/32419905, яким встановлено порушення вимог п.п.5.2.1 п.5.2, абзацу 4 п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 №283/97-ВР, із змінами та доповненнями, п.п.14.1.27, п. 14.1 ст.14, п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ (із змінами та доповненнями) - неправомірно занижено податок на прибуток; п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4, ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР із змінами та доповненнями, п.п.14.1.181, п. 14.1 ст.14, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ (із змінами та доповненнями) - завищено «від'ємне значення» р. 18.2 декларації з ПДВ та занижено суму ПДВ. На підставі вказаного акту винесено податкові повідомлення-рішення від 20.09.2012 №0001892211, яким ТОВ «Емсі» збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток на суму 189089,00 грн. (основний платіж - 189088 грн., штрафна (фінансова) санкція - 1 грн.); № 0001902211, яким ТОВ «Емсі» збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 61111 грн. (основний платіж - 61110 грн., штрафна (фінансова) санкція - 1 грн.); №0001912211, яким ТОВ «Емсі» зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в сумі 6797 грн.

Позивач із зазначеними порушеннями не згодний, зазначає, що висновки в акті перевірки зроблені без врахування всіх наданих до перевірки первинних документів, вважає винесені податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню та просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі, з підстав зазначених в позовній заяві та просив їх задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечує, з підстав зазначених у письмових запереченнях (вх. 13031 від 27.03.2013), зокрема зазначає, що в ході проведення перевірки встановлені взаємовідносини з ТОВ «Інтерпайп Україна» з придбання заготівки кранових колес, з ТОВ «Луг-Фіаст» з придбання верстати та з ЗАТ «АМЗ». До перевірки ТОВ «Емсі» не надані товарно-транспорті накладні, відповідно до яких здійснювалось перевезення заготівок кранових колес та верстатів, придбаних ТОВ «Інтерпайп Україна» та ТОВ «Луг-Фіаст». Також, факт відсутності у ТОВ «Луг-Фіаст» власних та орендованих транспортних засобів унеможливлює здійснення перевезень та як наслідок поставки товару від ТОВ «Луг-Фіаст» на адресу ТОВ «Емсі». Виходячи з наведеного ТОВ «Луг-Фіаст» здійснювало діяльність спрямовану на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третіх осіб.

Також, у зв'язку з відсутністю первинного транспортного документу (товарно-транспортної накладної), що підтверджує отримання товару, платник податків не має підстав віднести такі витрати до валових.

Таким чином, в акті перевірки податковим органом зроблений висновок про неможливість фактичного здійснення контрагентами позивача господарський операцій, направлених на настання реальних наслідків та відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності, у зв'язку з відсутністю необхідних транспортних засобів, основних фондів, складських приміщень. З урахуванням вищевикладеного просить відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Суд, вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, розглянувши матеріали і з'ясувавши обставини адміністративної справи, дослідивши інші наявні у справі докази у їх сукупності, прийшов до наступного висновку.

В період з 09.07.2012 до 20.07.2012 на підставі п.20.1.4 п.20.1 ст. 20, п.75.1 ст. 75 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (зі змінами та доповненнями) відповідно направлень на перевірку №542, №541, №539, №472, №558, №543 від 09.07.2012 та наказу №557 від 27.06.2012 фахівцями ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя проведена планова виїзна перевірки ТОВ «ЕМСІ» (код ЄДРПОУ 32419905) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2009 по 31.03.2012, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 по 31.03.2012.

За результатами перевірки складено Акт №184/22-1108/32419905 від 03.08.2012.

Перевіркою встановлено наступні порушення:

- п.п.5.2.1 п.5.2, абзацу 4 п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 №283/97-ВР, із змінами та доповненнями, п.п.14.1.27, п. 14.1 ст.14, п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ (із змінами та доповненнями) ТОВ «Емсі» неправомірно занижено податку на прибуток на загальну суму 314 223 грн., в т.ч. по періодах: за півріччя 2009 - у розмірі 125 135 грн., 1 квартал 2011 - 76 388 грн.; 3 квартал 2011 (2-3 квартал) - на суму 46 000 грн., 2011р. (2-4 квартал) - на суму 112 700 грн.

- п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4, ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР із змінами та доповненнями, п.п.14.1.181, п. 14.1 ст.14, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ (із змінами та доповненнями), в результаті якого встановлено :

1) завищення р. 18.2 «від'ємне значення» по періодам:

- квітень 2009 року у розмірі 5 000 грн.;

- січень 2011 року у розмірі 6797 грн.

2) заниження суми ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати за підсумками поточного звітного періоду, з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду (рядок 27 з березня 2011 року р.25) на загальну суму 161 218 грн., у т.ч. по періодам:

- травень 2009 року на суму 100 108 грн.;

- січень 2011 року у розмірі 1536 грн.;

- лютий 2011 року у розмірі 53574 грн.;

- березень 2011 року у розмірі 6000 грн.

Також, перевіркою встановлено завищення задекларованих ТОВ «Емсі» показників у рядку 05.1СВ Декларацій з податку на прибуток підприємств «Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)» на загальну суму 490 000 грн., в тому числі по періодам:

- 3 квартал 2011р. (2-3 квартал) - на суму 200 000 грн.,

- 2011р. (2-4 квартал) - на суму 490 000 грн.

На підставі акту перевірки від 03.08.2012 №184/22-1108/32419905 винесено податкове повідомлення-рішення від 20.09.2012 №0001892211, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток на суму 189 089 грн., у т.ч основний платіж - 189088 грн., штрафна (фінансова) санкція - 1 грн.; податкове повідомлення-рішення від 20.09.2012 № 0001902211, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 61111 грн., у т.ч. основний платіж - 61110 грн., штрафна (фінансова) санкція - 1 грн.; повідомлення-рішення від 20.09.2012 №0001912211, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в сумі 6797 грн.

Не погодившись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями та висновками акту перевірки позивачем до Державної податкової служби у Запорізької області подано первинну скаргу №359 від 29.10.2012.

Рішенням ДПС у Запорізької області №8645/7/10420 від 07.11.2012 строк розгляду первинної скарги продовжено до 30.12.2012 включно.

Заявою вих. №397 від 26.12.2012 ТОВ «ЕМСІ» відізвало первинну скарги у зв'язку з поданням адміністративного позову. Рішенням №10298/7/10-420 від 28.12.2012 ДПС у Запорізької області скарга на податкові повідомлення-рішення залишена без розгляду.

Враховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що у перевіряємому періоді позивач мав господарські взаємовідносини з ТОВ «Інтерпайп Україна», ТОВ «Луг-Фіаст», ЗАТ «АМЗ».

Перевіряючими в акті перевірки зазначено, що операції з придбання товарів у ТОВ «Інтерпайп Україна», ТОВ «Луг-Фіаст» не мають реального характеру придбання товару.

В акті перевірки встановлено, що в порушення п.п.14.1.27, п. 14.1 ст.14, п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ (із змінами та доповненнями), підприємством ТОВ «Емсі» неправомірно завищено суму валових витрат за перевіряємий період у розмірі 305 550 грн., в тому числі по періодам: 1 квартал 2011 року - 305 550 грн.

В акті перевірки встановлено, що в порушення вимог п.п.14.1.181, п. 14.1 ст.14, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ (із змінами та доповненнями), підприємством ТОВ «Емсі» неправомірно завищено суму податкового кредиту за перевіряємий період у розмірі 61 110 грн., в тому числі по періодам: січень 2011 року - 8333 грн.; лютий 2011року - 46777 грн.; березень 2011 року - 6000 грн.

В акті перевірки зазначається, що ТОВ «Емсі» мало взаємовідносини з ТОВ «Інтерпайп Україна» (код ЄДРПОУ 33668606). У вищезазначеного контрагента-постачальника ТОВ «Емсі» придбавало заготівку кранових коліс на загальну суму 330 660 грн. (в тому числі ПДВ 55 110 грн.) відповідно до накладної №1204190 від 07.02.2011, податкових накладних: №633190 від 31.01.11 на суму 50000 грн. (8333,33 - ПДВ), №1201190 від 02.02.11 на суму 280660 грн. (46776,67 грн. - ПДВ), всього на суму 330 660 грн. Розрахунки проводились в безготівковій формі. Станом на 31.03.2011 по розрахункам з ТОВ «Інтерпайп Україна» заборгованість не значиться.

Також, в акті перевірки зазначено, що до перевірки не надані товарно-транспортні накладні, відповідно до яких здійснювалось перевезення заготівок кранових коліс. У зв'язку з відсутністю товарно-транспортної накладної податковим органом зроблено висновок, що правовідносини, не мають реального характеру придбання товару.

Висновки податкового органу щодо завищення суми валових витрат у сумі 275550 грн. та податкового кредиту в сумі 55110 грн., який сформований від контрагента ТОВ «Інтерпайп Україна» суд вважає не обґрунтованими виходячи з наступного.

Всі необхідні документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Інтерпайп Україна», а також право позивача на формування валових витрат та податковий кредит (договори, накладні, податкові накладні, платіжні доручення тощо), є в наявності та були досліджені представником податкового органу під час перевірки.

Судом встановлено, що між ТОВ «Емсі» та ТОВ «Інтерпайп Україна» був укладений договір поставки від 17.01.2011 №24/11 за яким ТОВ «ЕМСІ» придбавало заготівку кранових коліс на загальну суму 330 660 грн. (в тому числі ПДВ 55 110 грн.). Відповідно до накладної №1204190 від 07.02.2011, приймально-здавального акту від 07.02.2011 був отриманий та оприбуткований товар (зворотно-сальдова відомість за рахунком 281). ТОВ «Інтерпайп Україна» видано податкові накладні №633190 від 31.01.11, №1201190 від 02.02.11 Розрахунки за цим договором проводились у безготівковій формі, що підтверджується банківськими виписками від 31.01.2011 на суму 50000 грн. та 02.02.2011 на суму 280660 грн. У подальшому ці заготівки кранових коліс було продано ЗАТ «АМЗ» на підставі договору №ДТ 01/01-11 від 10.01.2011, що підтверджується видатковою накладною №РН-0000001 від 07.02.2011, довіреністю №098 від 01.02.2011, зворотно-сальдовою відомістю за рахунком 281. Товар оплачений повністю, що підтверджується банківською випискою від 01.02.2011 на суму 330660 грн.

Також, ТОВ «Емсі» видало ЗАТ «АМЗ» податкову накладну №1 від 01.02.2011. Факт транспортування товару підтверджується ТТН від 28.02.2011 на автомобіль №АР 7641АТ, зазначений у накладній ТОВ «Інтерпайп Україна» №1204190 від 07.02.2011.

Надані позивачем документи повністю підтверджують реальність факту придбання товару, підтвердженого належними первинними документами, які за змістом відповідають вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та які відображені у бухгалтерському та податковому обліку позивача. Товарно-транспортні накладні є документами, які прямо підтверджують валові витрати платника податку, пов'язані з доставкою товару, а не з його придбанням.

Таким чином, твердження податкового органу про порушення ТОВ «Емсі» п.п.14.1.27, п.п.14.1.181 п. 14.1 ст.14, п. 138.2 ст. 138, п. 198.3 ст. 198 ПК України та неправомірне завищення суми валових витрат у сумі 275550 грн. та податкового кредиту в сумі 55110 грн. за правовідносинами з ТОВ «Інтерпайп Україна» є безпідставним.

Матеріалами справи встановлено, що ТОВ «Емсі мало взаємовідносини з ТОВ «Луг-Фіаст» (код ЄДРПОУ 36901162). У вищезазначеного контрагента-постачальника ТОВ «Емсі» придбавало верстати на загальну суму 36 000 грн. (в тому числі ПДВ 6 000 грн.) відповідно до видаткої накладної №3003001 від 30.03.11 на суму 36000 грн. з ПДВ.

Розрахунки проводились в безготівковій формі. Станом на 31.03.2011 по розрахункам з ТОВ «Луг-Фіаст» заборгованість не значиться.

В акті перевірки зазначено, що до перевірки не надані товарно-транспортні накладні, відповідно до яких здійснювалось перевезення верстатів.

Відповідно до даних «Система автоматизованого співставлення ПК та ПЗ на рівні ДПА України», додатку К1 до декларації з податку на прибуток ТОВ «Луг-Фіаст» не мало основних засобів та не було платником податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів. Тобто ТОВ «Луг-Фіаст» не мало власних транспортних засобів. Також відповідно до даних «Система автоматизованого співставлення ПК та ПЗ на рівні ДПА України» ТОВ «Луг-Фіаст» не було платником збору за забруднення навколишнього природного середовища, тобто не мало орендованих транспортних засобів.

Факт відсутності у ТОВ «Луг-Фіаст» власних та орендованих транспортних засобів унеможливлює здійснення перевезень та як наслідок поставки товару від ТОВ «Луг-Фіаст» на адресу ТОВ «Емсі». ПП «Луг-Фіаст» здійснював діяльність спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди. З посиланням на п.5 ст.203, ст.ст.215, 216 ЦК України вважає правочин між ТОВ «Емсі» та ТОВ «Луг-Фаст» нікчемним. З такими висновками податкового органу суд не може погодитись у зв'язку з наступним.

Судом встановлено, що ТОВ «Емсі» у ТОВ «Луг-Фіаст» придбало радіально-свердильний верстат та токарно-гвинторізний верстат (договір №ДТ 03/1-11 від 09.03.2011) на загальну суму 36 000 грн. (в т. ч. ПДВ 6 000 грн.), що підтверджується видатковою накладною №3003001 від 30.03.2011, податковий кредит сформовано на підставі податкової накладної №231 від 30.03.2011.

Верстати було введено в експлуатацію, що підтверджується актами форми №ОЗ-1 №№3,4 від 30.03.2011.

Відповідно до ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Обов'язкові реквізити первинних бухгалтерських документів визначені п.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а саме: назва документа, дата і місце складання, назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції, посади відповідальних осіб, особистий підпис або інші дані, які дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Судом встановлено, що всі первинні документи, які є в наявності у позивача та були досліджені під час перевірки, відповідають вимогам ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» на предмет наявності в цих документах всіх обов'язкових реквізитів.

Крім того, акт перевірки не містить жодних зауважень щодо змісту конкретних первинних документів на предмет їх відповідності вимогам закону, окрім товарно-транспортних накладних, на підставі яких здійснювалось постачання товару від ТОВ «Луг-Фіаст» на склад позивача.

За наявності документів, які підтверджують фактичне отримання позивачем товарів та використання їх у власній господарській діяльності, навіть відсутність такого документу як товарно-транспортна накладна, не може бути підставою для висновків про відсутність підтвердження реальності здійснення господарських операцій з придбання товару, оскільки відповідною транспортною документацією обов'язково мають бути підтверджені витрати з послуг по перевезенню вантажів, а не послуги з придбання товару.

Нереальність господарських операцій з придбання платником податку товару, укладення покупцем товару договору з метою безпідставного формування податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат з понесених витрат за придбання товару має підтверджуватися належними та допустимими доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях. Самого по собі факту відсутності транспортних документів про перевезення товару при факті оприбуткування покупцем товару та наявності інших первинних бухгалтерських документів щодо господарської операції недостатньо для висновку про безтоварність такої операцій з придбання товару та наявність у платника податків умислу на укладення угоди з метою, суперечною інтересам держави і суспільства.

Судом встановлено реальність здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, будь-які порушення постачальниками товару правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на валові витрати чи податковий кредит.

Також, в акті перевірки відсутні будь-які посилання на те, що відповідні суми ПДВ, які були включені позивачем як покупцем до складу свого податкового кредиту в зв'язку із здійсненням господарських операцій за договорами із ТОВ «Луг-Фіаст», не були включені останнім як продавцем в цих ж розмірах до складу своїх податкових зобов'язань з ПДВ та, відповідно, не сплачені до Державного бюджету України.

Крім того, на день розгляду справи не існує судових рішень, вироків суду, які б були підтвердженням фіктивної діяльності ТОВ «Луг-Фіаст» визнання недійсними їх установчих документів, та/або злочинної діяльності (скоєння злочинів) посадових осіб цих підприємств.

Актом перевірки не спростовується той факт, що ТОВ «Луг-Фіаст» на момент здійснення фінансово-господарських операцій з позивачем було зареєстроване у встановленому порядку як платник ПДВ, який мав право виписувати та надавати податкові накладні, а також не були виключений з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Податкова накладна, виписана ТОВ «Луг-Фіаст», яка була досліджена під час розгляду справи, має всі необхідні (обов'язкові) реквізити, передбачені п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України.

Крім того, суд зазначає, що податкове законодавство України не ставить в залежність право покупця на податковий кредит від проведення перевірок податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб, а також наявності та змісту правових взаємовідносин цих осіб між собою.

Відсутність документального підтвердження сплати податку на додану вартість одним із постачальників товару у ланцюгу постачання не впливає на право покупця на віднесення до складу податкового кредиту ПДВ, сплаченого при придбанні товару, оскільки Податковий кодекс України не ставлять таке право покупця в залежність від отримання документального підтвердження щодо належного виконання постачальниками товару своїх договірних (цивільно-правових) та податкових зобов'язань.

У разі, коли контрагенти покупця чи треті особи не виконали свого зобов'язання зі сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо них. Вищезазначені факти, встановлені під час перевірки контрагентів, не є підставою для позбавлення покупця права на витрати та податковий кредит у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання права на кредит та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Згідно ч.4 ст.91 ЦК України цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Відомостей стосовно виключення ТОВ «Луг-Фіаст» з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців в акті перевірки також не має.

Відомості про скасування держреєстрації ТОВ «Луг-Фіаст» та про зняття його з обліку, як платника ПДВ відсутні.

Таким чином, на дату здійснення правочинів і дату складення первинних документів ТОВ «Луг-Фіаст» мало увесь обсяг цивільної правоздатності.

Частинами 1, 2 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» від 15.05.2003 № 755-IV встановлено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Враховуючи достовірність відомостей про реєстрацію ТОВ «Луг-Фіаст» на підставі ч.2 ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», усі документи, складені від його імені у взаємовідносинах з ТОВ «Емсі», є також достовірними.

Той факт, що ТОВ «Луг-Фіаст» станом на 23.05.2011 не мало основних засобів та не було платником податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів та не було платником збору за забруднення навколишнього природного середовища, тобто не мало орендованих транспортних засобів, не є підставою для притягнення до відповідальності його контрагентів у вигляді нарахування податку, оскільки згідно ст.61 Конституції України юридична відповідальність має індивідуальний характер.

Ст. 204 ЦК України встановлений принцип презумпції правомірності правочину, відповідно до якого правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Жодних обґрунтованих підстав в контексті ст.228, 234 ЦК України, які б свідчили про нікчемність або недійсність договорів, укладених між позивачем та ТОВ «Луг-Фіаст» акт перевірки не містить.

Відповідно до ч.1 ст. 215 Цивільного кодексу України недодержання сторонами в момент вчинення правочину вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, є підставою недійсності правочину.

Так, зокрема, відповідно до ч.5 ст.203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Разом з тим, відповідно до приписів ч.3 ст. 215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Таким чином, законодавець чітко розрізняє поняття недійсного правочину (таким правочин може бути визнаний лише рішенням суду) та нікчемного правочину (різновид недійсного правочину), але ж нікчемним правочин є лише у випадках, прямо встановлених законом.

В зв'язку з цим, якщо в момент вчинення правочину його стороною (сторонами) не були додержані вимоги, встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України, такий правочин може бути визнаний недійсним рішенням суду, але ж ніяк не є нікчемним.

Судом встановлено, що договір поставки, укладений між позивачем та ТОВ «Луг-Фіаст», в судовому порядку недійсними не визнавались.

Відповідно до п.п. 4.1.4. п.4.1. ст.4 Податкового кодексу України одним з принципів, на яких ґрунтується податкове законодавство України, є принцип презумпції правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Зазначена норма поширюється також і на кваліфікацію господарських операцій з метою формування платником податків валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість.

За змістом зазначеної норми витрати та податковий кредит вважається сформованим платником податків правомірно, однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

Разом з тим, акт перевірки не містить жодних конкретних підстав (аргументів) та доказів на підтвердження нереальності вчинення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Луг-Фіаст».

Відповідно до п.п.14.1.27, п. 14.1 ст.14 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ (із змінами та доповненнями): «витрати ?сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником)».

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ (із змінами та доповненнями): «Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів …..».

Всі первинні документи надання під час перевірки, верстати оприбутковані, введені в експлуатацію, використовуються у господарській діяльності ТОВ «Емсі».

Формування податкового кредиту, включення до складу валових витрат вартості товарів, отриманих від ТОВ «Луг-Фіаст» за видатковою накладною та подальше їх використання у господарській діяльності ТОВ «Емсі», відповідає діючому законодавству та не містить порушень п.п.14.1.27, п. 14.1 ст.14, п. 138.2 ст. 138, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України.

Таким чином, висновок контролюючого органу про порушення ТОВ «Емсі» п.п.14.1.27, п.п.14.1.181 п. 14.1 ст.14, п. 138.2 ст. 138, п. 198.3 ст. 198 ПК України та неправомірне завищення суми валових витрат у сумі 30000 грн. та податкового кредиту в сумі 6000 грн. за правовідносинами з ТОВ «Луг -Фіаст» є безпідставним.

У акті перевірки вказано на порушення позивачем вимог пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, п. 138.2, п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України. Це порушення, на думку відповідача, полягає у завищенні витрат за 2-3 квартали 2011 року на суму 200 000 грн., за 2-4 квартали 2011 року на суму 490 000 грн.

Суд не погоджується з висновками відповідача у зв'язку з наступним.

Згідно п. 138.2. Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пунктом 138.4 Податкового кодексу України встановлено, що витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім не розподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

У акті перевірки немає фактичних доказів на підтвердження порушення позивачем вказаних норм Податкового кодексу України.

У якості порушення відповідачем вказується на факт включення позивачем до складу витрат сум попередньої оплати. Порушення, як вказано на стор. 17 акту перевірки, встановлено на підставі журналів-ордерів по рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками», 311 «Розрахункові рахунки в національній валюті» банківських виписок та інших документів.

Слід відмітити, що порушення, яке інкримінується позивачу - завищення витрат на суму передплати, передбачено пунктом 139.1.3 ст. 139 ПКУ, яким встановлена заборона на включення до складу витрат суми попередньої (авансової) оплати товарів, робіт, послуг. Але у акті перевірки на порушення цієї норми ПКУ відповідач не вказує. Відповідно до п. 3 розділу 1 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затв. наказом ДПАУ від 22.12.2010, № 984 «Акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби».

Згідно п. 5.2. розділу 2 Порядку у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно:

чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень;

зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення.

Відповідачем в порушення цих норм взагалі не вказано на порушення позивачем вимог п. 139.1.3 ст. 139 Податкового кодексу України. Податкове повідомлення-рішення повинно прийматися лише на підставі встановлених у акті перевірки порушень податкового законодавства.

Позивачем до суду надані документи, зокрема бухгалтерська довідка та оборотно-сальдові відомості по вказаним відповідачем рахункам за періоди з 01.04.2011 по 31.12.2011. Крім цього позивачем надані декларації з податку на прибуток підприємств за 2-3 квартали 2011 року та 2-4 квартали 2011 року, договори поставки від 14.09.2010 № 14/09.10 з ЗАТ «АМЗ» та від 13.09.2010 № 09/07-10 з ТОВ «Морської спеціалізований порт «НІКА-ТЕРА», документи про виконання цих договорів: акти приймання, видаткові та податкові накладні, платіжні доручення, копія довіреності на начальника ОМТС ТОВ «Морської спеціалізований порт «НІКА-ТЕРА».

Дослідивши вказані документи випливає, що позивачем отримана сума передплати у розмірі 200 000 грн. 15.09.2011, але вона не була включена до складу витрат до декларації з податку на прибуток за 2-3 квартали 2011 року. Доказів зворотнього у акті перевірки не наводиться. Даними оборотно-сальдових відомостей по вказаним відповідачем рахункам не підтверджується висновок відповідача про включення позивачем суми передплати у розмірі 200 000 грн. до декларації з податку на прибуток підприємств за 2-3 квартали 2011 року. Данні відомості по рахунку 361 свідчать про те, що дебетовий оборот позивача (тобто реалізація товарів, послуг) по контрагенту ТОВ «Морської спеціалізований порт «НІКА-ТЕРА» за цей період складав лише 100 000 грн. Основне відвантаження продукції цьому контрагенту на суму 8 574 308,31 грн. було у 4 кварталі 2011 року, що підтверджується відомістю за 4 квартал 2011 року. Оподатковувані доходи від реалізації відображені у декларації за 2-4 кв. 2011 року у рядку 02. На стор. 3 акту перевірки вказано, що проведеної перевіркою не встановлено заниження або завищення показників позивача у рядку 02 декларацій з податку на прибуток підприємств «Дохід від операційної діяльності (дохід від реалізації товарів (робіт, послуг)». На стор. 22 акту перевірки також вказано на відсутність порушень при оподаткуванні податком на додану вартість. Тобто доходи та податкові зобов'язання з податку на прибуток та ПДВ позивачем були відображені повністю та своєчасно.

Пунктом 138.1.1 Податкового кодексу України встановлено, що одночасно з визнанням доходів від реалізації до складу витрат операційної діяльності включається собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно позивачем витрати у розмірі собівартості були визнані та включені до декларації з податку на прибуток підприємств у 4 кварталі 2011 року. Відповідно до вимог п. 138.6 ст. 138 ПКУ собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу. До ціни придбання включається і попередня оплата, яка була здійснена позивачем у розмірі 200 000 грн. у вересні 2011 року.

22.11.2011 позивачем платіжним дорученням № 513 була також здійснена передплата у розмірі 290 000 грн. Але 12.12.2011 позивачем була відвантажена продукція на адресу покупця - ТОВ «Морської спеціалізований порт «НІКА-ТЕРА». Це підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, у тому числі і актом перевірки. У момент відвантаження продукції, тобто визнання доходів від її продажу сума здійсненої позивачем передплати втрачає статус передплати, набуває статус витрат, які понесені для придбання товарів (робіт, послуг) та включається до складу собівартості придбаних товарів (робіт, послуг) та відповідно до витрат у декларації з податку на прибуток, в якої не передбачено окремого відображення сум такої «передплати».

Таким чином, сума здійсненої 22.11.2011 (тобто у 4 кварталі 2011 року) позивачем передплати у розмірі 290 000 грн. правомірно була включена у тому ж 4 кварталі 2011 року в декларацію з податку на прибуток до складу витрат. Докази того, що позивачем двічі були включені ці суми до складу витрат, відсутні.

Суд вважає необґрунтованими та невідповідними обставинам справи та вимогам діючого законодавства висновки відповідача про порушення позивачем вимог пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, п. 138.2, п. 138.4 ст. 138 ПКУ про завищення витрат по рядку 05.1 СВ декларацій «Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)» на загальну суму 490 000 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що з боку позивача відсутні будь-які порушення вимог п.п.14.1.27, 14.1.181 п. 14.1 ст.14, п. 138.2, п. 138.4 ст. 138, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України при здійсненні фінансово - господарських взаємовідносин з ТОВ «Інтерпайп Україна», ТОВ «Луг-Фіаст», ЗАТ «АМЗ», а висновки податкового органу про завищення суми валових витрат за 1 квартал 2011 року у розмірі 305 550 грн., завищення задекларованих показників у рядку 05.1СВ Декларацій з податку на прибуток підприємств «Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)» на загальну суму 490 000 грн.(2-3 квартали 2011 року на суму 200 000 грн., за 2-4 квартали 2011 року на суму 490 000 грн.), завищення суми податкового кредиту за перевіряємий період у розмірі 61 110 грн. (січень 2011 року - 1536 грн., лютий 2011 року - 53574 грн., березень 2011 року - 6000 грн.), завищення р. 18.2 «від'ємне значення» за січень 2011 року у розмірі 6797 грн. є неправомірними.

Неправомірність збільшення податковим органом суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 189088 грн., з податку на додану вартість на суму 61110 грн. та зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за січень 2011 року на суму 6797 грн. за наслідками перевірки обумовлює відсутність правових підстав для застосування штрафних санкцій згідно п. 123.1 ст.123 Податкового кодексу України.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підставі вищевикладеного суд дійшов висновку, що відповідач не довів правомірність прийнятих ним спірних податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до ст.162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.

Згідно із ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 160, 161, 162, 163, 167 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Емсі» до Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправними та скасувати рішення Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби № 0001892211 від 20.09.2012.

Визнати протиправними та скасувати рішення Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби № 0001902211 від 20.09.2012.

Визнати протиправними та скасувати рішення Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби № 0001912211 від 20.09.2012.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Емсі» (код ЄДРПОУ 32419905) 2146 (дві тисячі сто сорок шість) грн. судового збору.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя О.О. Артоуз