Постанова

від 23.05.2013 по справі 808/1805/13-а

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2013 року Справа № 808/1805/13-а м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі, головуючого - судді Артоуз О.О., при секретарі судового засідання Філоненко Ю.М. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовною заявою: Приватного підприємства «Агроснаб - Запоріжжя 2005»

до: Державної податкової інспекції у Шевченківському районі

м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби

про: визнання протиправним та скасування

податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

12 лютого 2013 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Приватного підприємства «Агроснаб - Запоріжжя 2005» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000862210 від 12.10.2012.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що висновки податкового органу про нікчемність правочинів між ПП «Агроснаб-Запоріжжя 2005» по придбанню товарів у ПП «Автопромресурс Н09» є безпідставними, оскільки по жодному з правочинів, зазначених в акті перевірки № 82/22-10/33210737 від 21.09.2012, відсутні будь-які рішення судів щодо визнання їх недійсними. Посилання в акті перевірки на постанову Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 05.08.2011 по справі № 1-301/11 є необґрунтованим, оскільки зазначені в них обставини є лише переліком протиправних діянь, у скоєнні яких було звинувачено засновника та директора ПП «Автопромресурс Н09» ОСОБА_1 З посиланням на положення ст. 62 Конституції України, вважає, що ОСОБА_1 вважається невинуватим у скоєнні злочинів, передбачених положенням ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 364, ч. 1 ст. 366 КК України. Позивач зазначає, що перевіряючим під час перевірки було надано первинні документи, видаткові та податкові накладні, складені під час взаємовідносин між ПП «Агроснаб-Запоріжжя 2005» та ПП «Автопромресурс Н09», які підтверджують понесені витрати та дають підприємству право на їх віднесення до складу валових витрат. Крім того зазначає, що відповідно до п. 6 розділу 1 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства при проведені перевірки податковий орган зобов'язаний в акті перевірки в повній мірі відобразити факти порушень податкового законодавства, які свідчать як про заниження так і про завищення податкових зобов'язань платника податків. Вказує, що в акті перевірки податковий орган зазначивши про те, що товар придбаний ПП «Агроснаб-Запоріжжя 2005» у ПП «Автопромресурс Н09» був у подальшому реалізований іншим суб'єктам господарювання з віднесенням результатів такого продажу до складу валових витрат мав встановити завищення сум валового доходу за період з 01.07.2010 по 30.09.2010. Оскільки цього зроблено не було, підприємство вважає такі дії подвійним оподаткуванням.

З урахуванням вище зазначеного позивач вважає винесене податкове повідомлення - рішення протиправним та просить його скасувати.

Представник відповідача проти позову заперечує, з підстав зазначених у письмових запереченнях (вх. 8871 від 27.02.2013) зокрема зазначає, що за період з 01.07.2010 по 30.09.2010 ПП «Агроснаб-Запоріжжя 2005» задекларовані валові витрати у загальній сумі 1 211 383 грн., а перевіркою повноти визначення валових витрат за вказаний період при взаємовідносинах ПП «Агроснаб-Запоріжжя 2005» з ПП «Автопромресурс Н09» встановлено їх завищення на суму 1 043 300, 20 грн., на порушення п.5.1 ст. 5, п.п. 5.2.1 п.5.2 ст. 5, абз. 4 п.п.5.3.9 п.5.3 ст. 5, Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.94 №334/94-ВР (зі зміна та доповненнями), встановлено завищення задекларованих суб'єктом господарювання показників по рядку 06 «скориговані валові витрати» декларації на прибуток за 9 місяців 2010 року всього на суму 1 043 300,20 грн. у т.ч. по періодах: за 3 квартал 2010 року на суму 1 043 300,20 грн., в результаті чого занижено податку на прибуток за 9 місяців 2010 на суму 260825 грн.

Вказує, що згідно постанови Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 05.08.2011 у справі № 1-301/11 встановлено, що ПП «Автопромресурс Н09» проводило діяльність з конвертації безготівкових грошових коштів у готівкові, без мети проведення фінансово-господарських операцій. З огляду на це вважає, що оформлення ПП «Агроснаб-Запоріжжя 2005» первинних документів щодо поставки від ПП «Автопромресурс Н09» товару, діяльність якого визнана судом незаконною, без наміру здійснення статутної діяльності та реальною метою якого було надання фінансових послуг по конвертації безготівкових коштів у готівкові шляхом проведення безтоварних операцій є таким, що суперечить вказаним нормам ЦК України та не може бути спрямоване на реальне настання правових наслідків. В свою чергу первинні документи, складені сторонами за вказаним правочином, не несуть доказовості відносно змісту здійсненої операції та не є документами, які можуть бути підставою для відображення в облікових регістрах бухгалтерського та податкового обліку. На підставі викладеного, просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представник позивача подав до суду клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

В судове засідання призначене на 23.05.2013 з'явився представник відповідача, проти задоволення позовних вимог заперечував у повному обсязі, з підстав зазначених у письмових запереченнях.

Відповідно до частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Згідно з ч. 1 ст.41 КАС України суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. У разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Керуючись приписами статей 33, 35, 41, 128 КАС України суд розглянув справу на підставі наявних доказів в порядку письмового провадження, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні докази, їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, суд дійшов до наступних висновків.

В період з 10.09.2012 по 14.09.2012, на підставі наказу від 05.09.2012 № 538, згідно з п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п. 79.1 та п. 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України фахівцями ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПП «Агроснаб-Запоріжжя 2005» з питання дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ПП «Автопромресурс Н09» за період з 01.07.2010 по 30.09.2010, за наслідками якої складено Акт від 21.09.2012 № 82/22-10/33210737.

Перевіркою ПП «Агроснаб-Запоріжжя 2005» встановлено порушення п.5.1 ст. 5, п.п. 5.2.1 п.5.2 ст. 5, абз. 4 п.п.5.3.9 п.5.3 ст. 5, п.3.1. ст. 3, п.10.1 ст. 10 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.94 №334/94-ВР (зі зміна та доповненнями), ПП «Агроснаб-Запоріжжя 2005» занижено податку на прибуток за 9 місяців 2010 на суму 260825 грн.

На підставі акту перевірки від 21.09.2012 №82/22-10/33210737, ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000862210 від 12.10.2012, яким ПП «Агроснаб-Запоріжжя 2005» донараховано податкове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 326 031,25 грн., в т.ч. 260 825 грн. за основним платежем та 65 206,25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погоджуючись з висновками викладеними в акті перевірки, позивачем до Державної податкової служби у Запорізькій області подана скарга №2510 від 25.10.2012 на податкове повідомлення-рішення № 0000862210 від 12.10.2012.

За результатами розгляду скарги Державною податковою службою у Запорізькій області прийнято рішення про результати розгляду первинної скарги №5989/10/10-420 від 07.12.2012, яким скаргу ПП «Агроснаб-Запоріжжя 2005» залишено без задоволення, податкове повідомлення-рішення №0000862210 від 12.10.2012 без змін.

Не погоджуючись з висновками викладеними в рішенні про результати розгляду первинної скарги, позивачем до Державної податкової служби України подана скарга №2511 від 27.12.2012 на податкове повідомлення-рішення № 0000862210 від 12.10.2012.

За результатами розгляду скарги Державною податковою службою України прийнято рішення про результати розгляду повторної скарги №1016/6/10-2115 від 22.01.2013, яким скаргу ПП «Агроснаб-Запоріжжя 2005» було залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення №0000862210 від 12.10.2012 та рішення ДПС у Запорізькій області про результати розгляду первинної скарги №5989/10/10-420 від 07.12.2012 без змін.

Не погоджуючись з винесеним податковим повідомлення-рішенням №0000862210 від 12.10.2012 позивач звернувся до суду.

Враховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

ПП «Агроснаб-Запоріжжя 2005» зареєстроване Шевченківською районною адміністрацією Запорізької міської ради 19.10.2004, про що видано Свідоцтво за № 11036660001019041. Підприємство взято на податковий облік 19.10.2004 за № 2004/546.

Основним видом діяльності позивача є оптова торгівля сільськогосподарською технікою.

Судом встановлено, що між ПП «Автопромресурс Н09» (постачальник) та ПП «Агроснаб-Запоріжжя 2005» (покупець) укладено договір поставки №0802 від 02.08.2010.

На поставку товару сторонами були складені податкові та видаткові накладні всього на загальну суму 1 251 960,24 грн. в т.ч. ПДВ 208 660,04 грн., відповідно до яких придбавались запасні частини до сільськогосподарської техніки.

Товар отримувався за видатковими накладними директором ПП «Агроснаб-Запоріжжя 2005» ОСОБА_2, а відвантажувався за підписом директора ПП «Автопромресурс Н09» ОСОБА_1

Судом із долучених до справи документів встановлено, що придбаний у ПП «Автопромресурс Н09» оприбуткований позивачем по рахунку 281 «товари на складі».

Оплата за придбаний товар проведена позивачем шляхом перерахування безготівкових коштів на рахунок ПП «Автопромресурс Н09», заборгованість відсутня, що підтверджується долученими до справи банківськими виписками. Розрахунки відображені у регістрах бухгалтерського обліку позивача по рахункам 631 «розрахунки з вітчизняними постачальниками», 641 «розрахунки за податками», 311 «поточні рахунки в національній валюті».

Придбані ПП «Агроснаб-Запоріжжя 2005» автозапчастини у подальшому були реалізовані іншим суб'єктам підприємницької діяльності, а саме за період з 01.07.2010 по 30.09.2010 ТОВ «Гарант-Арго», ТОВ «Зоря», ТОВ «Агро-Клас», ТОВ «Агро-Континент», ТОВ АФ «Жовтневий», ТОВ «Оріяна Агро», ТОВ «Александр-Агро», ПАТ «Дружба», КП «ЗТМК», ФГ «Форд», ТОВ «Барвінок 2008», ВАТ «Петромихайлівка», ПП «АФ «Славутич», ТОВ «Софіївка», ТОВ «НАІ», ПП «АФ «Родина», ВАТ «Мотор Січ», ТОВ «Інтер». На реалізацію виписані видаткові накладні, рахунки на оплату, податкові накладні (копії долучені до справи).

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 3 Закону України № 996-ІV від 16.07.1999 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (зі змінами та доповненнями) (далі - Закон № 996-ІV) передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону № 996-ІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Статтею 1 Закону № 996-ХІV визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за № 168/704 (далі - Положення), первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 вказаного Закону та п.2.4 Положення, первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок.

Крім того, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Як зазначалося вище, придбані ТМЦ були своєчасно та в повному обсязі оприбутковані ПП «Агроснаб-Запоріжжя 2005» на підставі видаткової накладної із занесенням відповідних операцій в бухгалтерський облік, оплачені і в подальшому реалізовані третім особам, що в свою чергу призвело до змін в активах підприємства та його зобов'язаннях і реально спричинило зміни майнового стану платника податків.

Суд зазначає, що оглянуті первинні документи містять назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи виписані реально існуючими на час вчинення угоди суб'єктами права.

Тобто, надані первинні бухгалтерські документи по формі та за змістом відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» та Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку.

Щодо доводів податкового органу відносно відсутності у позивача товарно-транспортних накладних та інших доказів на переміщення придбаного товару слід зазначити наступне.

В даному випадку, суд виходить з положень п.п. 11.1 розділу 11 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363 яким встановлено, що основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Згідно п. п. 11.4, 11.5, 11.6, 11.7 вказаних Правил оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом). Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Отже, наявність товарно-транспортних накладних, складених з порушенням вимог чинного законодавства чи їх відсутність взагалі є лише дотриманням чи порушенням правил перевезень автомобільним транспортом безпосередньо самим перевізником, а тому вантажоотримувач не може нести відповідальність чи будь-які негативні наслідки за неправильне оформлення таких документів. Крім того, не дивлячись на те, що товарно-транспортна накладна хоча і є документом, що призначається для оперативного та бухгалтерського обліку, норма п. п. 5.3.9 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» відносить до документів, обов'язковість ведення та зберігання яких передбачена саме правилами податкового обліку.

Тобто, наявність чи відсутність товарно-транспортних накладних може свідчити лише про дотриманням чи порушенням правил перевезень автомобільним транспортом, які не пов'язані з дотриманням вимог податкового законодавства та не свідчать про безтоварність операцій за наявності інших підтверджуючих документів.

Також, відсутність саме товарно-транспортних накладних не є підставою для не включення сум податкових зобов'язань до складу валових витрат.

При цьому слід говорити про те, що наявність чи відсутність товарно-транспортних накладних не може бути єдиною та вирішальною підставою для сумніву в реальності вчинених правочинів. Тому суд перевіряє надані як позивачем так і відповідачем докази фактичного здійснення операцій у їх сукупності.

Із усних пояснень представника позивача судом встановлено, що придбаний товар був поставлений самим постачальником на склад покупця: м. Запоріжжя, вул. Магістральна, 88а.

В акті перевірки податковий орган з посиланням на постанову Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 05.08.2011 у справі № 1-301/11 приходить до висновку, що оформлення ПП «Агроснаб-Запоріжжя 2005» первинних документів щодо поставки від ПП «Автопромресурс Н09» товару, діяльність якого визнана судом незаконною, без наміру здійснення статутної діяльності та реальною метою якого було надання фінансових послуг по конвертації безготівкових коштів у готівкові шляхом проведення безтоварних операцій є таким, що суперечить вказаним нормам ЦК України та не можу бути спрямоване на реальне настання правових наслідків. В свою чергу первинні документи, складені сторонами за вказаним правочином не несуть доказовості відносно змісту здійсненої операції та не є документами, які можуть бути підставою для відображення в облікових регістрах бухгалтерського та податкового обліку.

Надаючи оцінку постанові Самарського районного суду м. Дніпропетровська як доказу у справі, суд виходить з наступного.

Статтею 72 КАС України встановлені підстави для звільнення від доказування. Зокрема, ч. 4 вказаної норми передбачено, що вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Тобто, для адміністративного суду преюдиціальне значення має лише вирок суду у кримінальній справі. Інші судові рішення, прийняті в порядку встановленому КПК України, для адміністративного суду є доказами, які підлягають оцінці в порядку ст. 86 КАС України, а саме виходячи з того, що ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. А також те, що суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Так, постановою Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 05.08.2011 провадження по кримінальній справі за обвинуваченням ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 28, ч.1 ст. 364, ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України припинено, застосовано у відношенні ОСОБА_1 п. «в» ст.. 1 Закону України «Про амністію» та звільнено його від кримінальної відповідальності.

Самарським районним судом м. Дніпропетровська встановлено, що «…у листопаді 2009 року, ОСОБА_1 прийняв рішення зареєструвати на своє ім'я два суб'єкти підприємницької діяльності шляхом створення юридичних осіб, організаційно-правова форма та назва яких повинні були бути ПП «Агроспецтехніка Н09» та ПП «Автопромресурс Н09». 24.11.2009 ОСОБА_1 здійснив підписання та нотаріальне посвідчення рішення власника про створення ПП «Агроспецтехніка Н09» та ПП «Автопромресурс Н09», статутів підприємств, після чого надав відомості та інші необхідні документи до виконавчого комітету Новомосковської міської ради…В подальшому ОСОБА_1, як засновник та директор підприємств ПП «Агроспецтехніка Н09» та ПП «Автопромресурс Н09» виконуючи відведену йому роль у скоєнні злочину у складі організованої групи, відкрив підприємствам поточні банківські рахунки, здійснив дії з постановки підприємств на облік до державної податкової інспекції та інших органів...Таким чином, ОСОБА_1, діючи повторно, сумісно з членами організованої групи ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 умислом яких також охоплювалось створення підприємств, скоїв фіктивне підприємництво у складі організованої групи осіб, а саме створення суб'єктів підприємницької діяльності ПП «Агроспецтехніка Н09» та ПП «Автопромресурс Н09» з метою використання підприємств для прикриття незаконної діяльності..».

Тобто, постанова суду містить встановлені обставини створення гр. ОСОБА_1 фіктивних суб'єктів підприємницької діяльності.

Проте, слід зазначити, що склад злочину «фіктивне підприємництво» є закінченим з моменту реєстрації такого суб'єкта і не охоплює подальшу діяльність юридичної особи. Зокрема і постанова Самарського районного суду м. Дніпропетровська не містить відомостей про те, чи здійснювалась в подальшому будь-яка (законна чи незаконна) діяльність фіктивного суб'єкта господарювання та чи була досягнута мета організованою групою щодо прикриття незаконної діяльності по переведенню грошових коштів із безготівкової в готівкову і незаконному формуванню податкових зобов'язань.

Суд зауважує, що постанова Самарського районного суду м. Дніпропетровська містить встановлені факти протиправного формування податкового кредиту лише з боку фіктивного суб'єкта господарювання - ПП «Агроспецтехніка Н09» в результаті чого державі заподіяно збитків на суму 93 449 грн. Проте, вказаний суб'єкт господарювання не має жодного відношення до діяльності ані позивача у справі, ані його контрагента.

З огляду на викладене, суд вважає, що постанова Самарського районного суду м. Дніпропетровська не містить документального підтвердження того, що ПП «Автопромресурс Н09» фактично велась незаконна діяльність з конвертації безготівкових коштів в готівкові, а містить лише доведені факти наявності умислу та його реалізації з боку організованої групи під керівництвом ОСОБА_1 щодо створення фіктивних суб'єктів господарювання. Вказане, не є беззаперечним доказом того, що в подальшому такі суб'єктів дійсно здійснювали незаконну діяльність.

У зв'язку із цим, посилання податкового органу на порушення вимог ЦК України є помилковим з урахуванням наступного.

Частинами 1 та 5 ст. 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Пленум Верховного суду України в своїй постанові від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» роз'яснив, що нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначені ст. 228 ЦК України, є: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Провочини, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права тощо.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Тобто, факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

Інший підхід потенційно надасть можливість посадовим особам державних органів на власний розсуд оголошувати будь-який правочин недійсним (нікчемним) без звернення до суду, що не є правильним виходячи з загальних засад судочинства, правопорядку демократичної, правової держави.

Податковим органом не надано суду та не наведено в акті перевірки судового рішення (вироку суду), яким би було встановлено наявність умислу та провина посадових осіб як позивача так і його контрагента на порушення публічного порядку. Посилання на постанову Самарського районного суду м. Дніпропетровська в даному випадку є безпідставним, оскільки останнім встановлена вина у скоєнні фіктивного підприємництва посадової особи ПП «Автопромресурс Н09» та не доводить умислу особи на заволодіння майном.

Щодо висновків податкового органу стосовно не правомірного включення сум податкових зобов'язань до складу валових витрат.

Відповідно до п.5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п. 5.2.1. п.5.2. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) платника, з урахуванням обмежень, передбачених пунктами 5.3 - 5.7 ст. 5 цього Закону.

Пунктами 5.3 - 5.7 ст. 5 України «Про оподаткування прибутку підприємств» не встановлено жодних обмежень щодо віднесення агентських послуг до складу валових витрат.

Відповідно до п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Судом встановлено, що перевіряючим під час перевірки були надані первинні документи, розрахункові, платіжні документи, які також долучені до матеріалів справи, та підтверджують понесені витрати та дають позивачу право на їх віднесення до складу валових витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 1 статті 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 2. 4, 7 - 12, 14, 86, 158- 163, 254 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Приватного підприємства «Агроснаб - Запоріжжя 2005» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000862210 від 12.10.2012 задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000862210 від 12.10.2012 Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Агроснаб - Запоріжжя 2005» (код ЄДРПОУ 33210737) 2294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) грн. судового збору.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя О.О. Артоуз