Рішення

від 03.06.2013 по справі 904/2308/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

03.06.13р. Справа № 904/2308/13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Технічна компанія "Маніту",

м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ММК БУД", м. Дніпропетровськ

про стягнення заборгованості та штрафних санкцій у розмірі 81 305 грн. 72 коп.

Суддя Ярошенко В.І.

Представники:

від позивача: не з'явились

від відповідача: не з'явились

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Технічна компанія "Маніту"" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ММК БУД" про стягнення заборгованості та штрафних санкцій у розмірі 81305 грн. 72 коп.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань згідно договору купівлі-продажу № 10/11 від 04.01.2011 в частині повної та своєчасної оплати за товар.

Ухвалою господарського суду від 27.03.2013 року порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 15.04.2013. Ухвалою від 15.04.2013 розгляд справи відкладено на 20.05.2013.

20.05.2013 від позивача надійшло клопотання про продовження стороку розгляду справи на п'ятнадцять днів. Суд клопотання позивача задовольнив та продовжив строк розгляду справи до . Ухвалою від 20.05.2013 розгляд спраи було відкладено на 03.06.2013.

Відповідач явку повноважного представника у судове засідання не забезпечив, відзив на позовну заяву та інші витребуванні судом документи не надав, про причини неявки суд не повідомив. Про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, поштовим повідомленням про вручення цінного листа (арк. с. 26)

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справі розглядається за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 03.06.2013 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення її по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

04.01.2011 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Технічна компанія «Маніту» (далі - позивач, продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ММК Буд» (далі - відповідач, покупець) був укладений договір купівлі-продажу товарів (послуг) № 10/11 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору продавець зобов'язується передати у власність покупцю, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар. Продавець також у разі необхідності може надати покупцю послуги по технічному обслуговуванню сільгосптехніки (далі - послуги), які пов'язані з переданим товаром та які оплачуються покупцем окремо.

Товар передається шляхом підписання акту приймання-передачі товару та/або видаткової накладної, а надані послуги оформлюються шляхом підписання акту приймання-передачі виконаних робіт (п. 2.5. договору).

Згідно з п. 2.4. договору після надходження 100% оплати за товар та/або послуги продавець передає покупцю та/або надає відповідні послуги.

У випадку відвантаження товару та/або надання послуг відбулося без 100% передплати, то у такому разі покупець зобов'язаний повністю погасити свою заборгованість протягом 2-х банківських днів після відвантаження товару та/або надання послуг (п. 4.3. договору).

На виконання умов договору позивач поставив товар та надав послуг відповідачу на загальну суму 61 991 грн. 40 коп., що підтверджується видатковими накладними та актами виконаних робіт, що містяться у матеріалах справи (арк. с. 13-21).

Позивач зазначає, що відповідач свої зобов'язання щодо оплати позивачу поставленого товару та наданих послуг не виконав.

У зв'язку з чим, з метою досудового врегулювання спору, позивачем була надіслана на адресу відповідача вимога № 96 від 14.09.2012, якою він вимагав сплатити існуючу заборгованість протягом 3-х банківських днів з дня отримання даної вимоги (арк. с. 22).

Вищезазначену вимогу відповідач отримав 27.09.2012, що підтверджується копією поштового повідомлення про вручення цінного листа (арк. с. 23), але залишив її без задоволення.

Отже, сума основної заборгованості відповідача перед позивачем складає 61 991 грн. 40 коп.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 ст. 265 ГК України встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно з приписами ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні та господарські зобов'язання мають бути виконані належним чином відповідно до закону та договору. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

На час розгляду спору у господарському суді відповідачем не заперечено факт отримання товару та послуг за представленими накладними та актами виконаних робіт, не надано доказів повної оплати або повернення переданого товару та наданих послуг на суму 61 991 грн. 40 коп., а відтак, позовна вимога про стягнення з відповідача суми основного боргу підлягає задоволенню в розмірі 61 991 грн. 40 коп.

За несвоєчасне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором в частині оплати поставленого товару, позивачем нараховано інфляційні втрати у розмірі 998 грн. 83 коп. та 3% річних у розмірі 2 817 грн. 64 коп. за період з 12.09.2011 по 18.03.2013.

Відповідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошових зобов'язань на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 відсотка річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з рахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

За своїми ознаками, індекс інфляції є збільшенням суми основного боргу у зв'язку з девальвацією грошової одиниці України, а 3% річних є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов'язання, і за своєю правовою природою вони є самостійними способами захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань.

При цьому, індекс інфляції (індекс споживчих цін) це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування і інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце протягом повного календарного місяця, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки. Розрахунки індексу інфляції за квартал, період з початку року і т. п. проводяться "ланцюговим" методом, тобто шляхом множення: місячних (квартальних і т. д.) індексів (наказ Держкомстату від 27.07.2007 № 265 "Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін").

Крім того, згідно п. 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 № 01-06/928/2012, сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за колений місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, (дефляція) (постанова Вищого господарського суду України від 05.04.2011 № 23/466 та лист Верховного Суду України "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.1997 № 62-97р).

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (постанова Вищого господарського суду України від 01.02.2012 № 52/30).

Як вбачається з розрахунку позивача, доданого до позовної заяви, останнім при визначенні інфляційних втрат за період з жовтня 2011 року по січень 2012 року не були враховані місяці, в яких мала місце дефляція, що суперечить вищезазначеним позиціям Вищого господарського суду України та Верховного Суду України.

При помноженні індексів інфляції за період з 12.09.2011 року до 18.03.2013 сукупний індекс інфляції становить 100, 30 %

Отже, позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню частково у розмірі 185 грн. 97 коп.

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд, перевіривши правильність нарахування 3% річних, задовольняє їх у сумі 2 817 грн. 64 коп., заявленою позивачем за прострочення платежу на 553 днів.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача за неналежне виконання своїх зобов'язань щодо оплати поставленого товару штраф у розмірі 15 497 грн. 85 коп.. передбачений п. 5.4. договору.

Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до п. 5.4. договору у випадку прострочення сплати коштів згідно п. 4.3. цього договору, покупець на вимогу продавця зобов'язаний сплатити штраф у розмірі 25 % від вартості отриманого, але не оплаченого товару.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1. ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд, перевіривши правильність нарахування штрафу у розмірі 25 % від вартості отриманого, але не оплаченого товару, задовольняє їх у сумі 15 497 грн. 85 коп.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 ГПК України, стягуються з відповідача на користь позивача пропорційно задоволеним вимогам, а саме у розмірі 1 703 грн. 30 коп.

Керуючись ст.ст. 22, 44, 49, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ММК БУД" (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Курсантська, 23, код ЄДРПОУ 34410574) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Технічна компанія "Маніту" (04210, м. Київ, вул. Маршала Малиновського, буд. 30, кв. 57, код ЄДРПОУ 36438628) суму основного боргу у розмірі 61 991 грн. 40 коп. (шістдесят одна тисяча дев'ятсот дев'яносто одна грн. 40 коп.), інфляційні втрати у розмірі 185 грн. 97 коп. (сто вісімдесят п'ять грн. 97 коп.), 3% річних у розмірі 2 817 грн. 64 коп. (дві тисячі вісімсот сімнадцять грн. 64 коп.), штраф у розмірі 15 497 грн. 85 коп. (п'ятнадцять тисяч чотириста дев'яносто сім грн. 85 коп.) та 1 703грн. 30 коп. (одну тисячу сімсот три грн. 30 коп.) витрат по сплаті судового збору.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Суддя В.І. Ярошенко Повне рішення складено 06.06.13р.