Рішення

від 03.06.2013 по справі 922/1585/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" червня 2013 р.Справа № 922/1585/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Погореловой О.В

при секретарі судового засідання Кролівець М.О.

розглянувши справу

за позовом Виробничо-комерційної фірми "Екстра" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю, м. Харків до Публічного акціонерного товариства "Харківський велосипедний завод ім. Г.І. Петровського", м. Харків про стягнення 131157,94 грн. за участю представників сторін:

позивача - Нотовський П.В.

відповідача - Смуригін О.О.,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду з позовом в якому просить суд стягнути з відповідача 121157,94 грн. заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань по договору № 05/10-11, укладеного між сторонами 05.10.2011 року. Судові витрати, які складаються з витрат по оплаті судового збору у розмірі 2623,16 грн. та витрат на оплату послуг адвоката у розмірі 10000,00 грн., позивач просить суд покласти на відповідача.

08.05.2013 року до господарського суду від позивача надійшов розрахунок судових витрат.

Суд, дослідивши наданий розрахунок та додані до нього докази, долучає їх до матеріалів справи.

В судовому засіданні оголошувалась перерва з 08.05.2013 року до 03.06.2013 року до 12:00 години.

30.05.2013 року до господарського суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву в якому він заперечує проти стягнення 10000,00 грн. судових витрат на послуги адвоката.

Суд, дослідивши наданий відзив, долучає його до матеріалів справи.

03.06.2013 року до господарського суду від позивача надійшла заява в якій він відмовляється від позову в частині стягнення з відповідача 15000,00 грн. основного боргу у зв'язку зі сплатою, та остаточно просить суд стягнути з відповідача 106157,14 грн. заборгованості.

Суд, дослідивши заяву, долучає її до матеріалів справи.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позов у повному обсязі (з урахуванням заяви про відмову) та просив суд його задовольнити.

Присутній в судовому засіданні представник відповідача основний борг визнав у повному обсязі, проти задоволення позову в частині стягнення судових витрат на послуги адвоката заперечував та просив суд відмовити в цій частині.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

Між Виробничо-комерційною фірмою "ЕКСТРА" у формі товариства з обмеженою відповідальністю та Публічним акціонерним товариством "Харківській велосипедний завод ім. Г.І. Петровського" був укладений договір підряду № 05/10-11 від 05 жовтня 2011 року.

Відповідно до п. 1.1. цього договору позивач зобов'язався виконати електромонтажні та пусконалагоджувальні роботи з проведення ремонтних, налагоджувальних та випробувальних робіт розподільчого устрою 6кВ по ПС 110/бкВ Велозаводська в м. Харкові.

Згідно п. 2.1 договору (в редакції додаткової угоди № 1 до договору від 14.10.2011 року) вартість робіт складає 549337,26 грн.

Відповідні електромонтажні роботи були виконані та прийняті відповідачем, що підтверджується довідкою про вартість виконаних підрядних робіт (КБ-3) та актами приймання виконаних робіт (КБ-2в). Узгоджена та прийнята вартість електромонтажних робіт склала 469 998,08 гривень.

Акт виконаних робіт сформований відповідно до кошторису, який погоджений між сторонами належним чином та в межах договірної ціни, що відображена сторонами та містить об'єми фактично виконаних позивачем робіт. Спірних питань щодо якості виконаних позивачем робіт та їх об'ємів у відповідача не виникло.

Відповідно до п. 2.7. договору підряду № 05/10-11 від 05 жовтня 2011року кінцевий розрахунок проводиться протягом 5-ти банківських днів з моменту підписання актів виконаних робіт КБ-2в, кБ-3.

Однак відповідачем свої зобов'язання щодо оплати вартості виконаних електромонтажних робіт виконані були неналежним чином, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 121 157,94 грн.

Позивачем також вживалися заходи досудового врегулювання спору, зокрема 04 вересня 2012року на адресу відповідача була направлена вимога щодо оплати заборгованості. Дана вимога була відправлена відповідачу поштою, що підтверджується описом до рекомендованого листа та повідомленням про вручення поштового відправлення.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд виходить з наступного.

У відповідності зі статтею 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та статтею 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Відповідно до частини 7 статті 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ч. 2 ст. 317 ГК України, загальні умови договорів підряду визначаються відповідно до положень ЦК України про договір підряду.

За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу (стаття 837 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 1 статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Зважаючи на відсутність у матеріалах справи даних про можливість порушення відмовою від позову чиїх не-будь ще прав та інтересів, суд приходить до висновку про те, що відмова позивача від позову не суперечить чинному законодавству і тому підлягає прийняттю судом.

Згідно ст. 78 Господарського процесуального кодексу України, про прийняття відмови позивача від позову або про затвердження мирової угоди сторін господарський суд виносить ухвалу, якою одночасно припиняє провадження у справі.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність підстав для прийняття заяви позивача про відмову від позову в частині стягнення з відповідача 15000,00 грн. основного боргу та припинення провадження у справі в цій частині позовних вимог.

Відповідно ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено обов'язок доказування кожною стороною тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень .

Відповідно ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

Таким чином, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 106157,94 грн. заборгованості обґрунтовані, підтверджуються доданими до матеріалів справи доказами, визнані відповідачем, та суд вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

В позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача на свою користь 10000,00 грн. витрат на правову допомогу адвоката.

Щодо витрат позивача на послуги адвоката суд зазначає, що статтею 44 ГПК України до судових витрат віднесено, зокрема, витрати на оплату послуг адвоката, пов'язаних з розглядом справи. При цьому, згідно норм ч. 5 статті 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за послуги адвоката, пов'язані з розглядом судового процесу, покладаються при задоволенні позову на відповідача.

Частиною 3 статті 48 ГПК України передбачено, що витрати, які підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру". Закон України "Про адвокатуру" втратив чинність згідно із Законом України від 5 липня 2012 року N 5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (надалі - Закон).

В розумінні даних статей судовими витратами є лише оплата тих послуг, які надаються адвокатами, що відповідають вимогам статті 6 Закону та здійснюють свою діяльність у організаційних формах, зазначених у статтях 13, 14, 15 Закону.

Згідно статті 30 Закону гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Судом встановлено, що 13.08.2012 року між позивачем (клієнтом) та адвокатом Саніним А. О., що діє на підставі свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № 1491 від 10.10.2007 року, укладено договір б/н про надання правової допомоги (надалі - Договір).

Договором визначено, що за надання правової допомоги за цим Договором Клієнт зобов'язується виплатити адвокату гонорар та оплатити фактичні витрати необхідні для виконання Договору в обсязі та на умовах визначених цим Договором.

Гонорар за цим Договором визначено сторонами: згідно фактично виконаних робіт та наданих послуг.

Матеріалами справи, а саме квитанцією до прибуткового касового ордеру № 08-1 від 08.05.2012 року, підтверджується, що позивачем сплачено адвокату 10000,00 грн.

Пунктом 6.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-то угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

З огляду на те, що матеріалами справи підтверджено правовий статусу адвоката, якому здійснено оплату, наявність доказів фактичного перерахування йому коштів позивачем на підставі договору, суд дійшов висновку, що позивачами понесені витрати в сумі 10000,00 грн на оплату послуг адвоката в розумінні статті 44 ГПК України.

Разом з тим, враховуючи, що надані до прийняття рішення у справі документи про сплату судових витрат на адвокатські послуги не є доказами по суті позовних вимог, суд вбачає за необхідне зазначити, що при визначенні суми витрат на послуги адвоката, що підлягають до стягнення, слід дотримуватись принципу "розумного обґрунтування" розміру оплати юридичної допомоги, закріпленого в Правилах адвокатської етики (схвалено Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури при Кабінеті Міністрів України протоколом № 6/VI від 01.10.99р.). Цей принцип набуває конкретних рис через перелік певних факторів, що мають братись до уваги при визначенні розміру оплати: обсяг часу і роботи, що вимагається для адвоката, його адвокатський досвід, науково-теоретична підготовка.

Відповідно до статті 33 Правилах адвокатської етики, гонорар є єдиною допустимою формою отримання адвокатом винагороди за надання правової допомоги клієнту. Гонорар, отримуваний адвокатом за надання правової допомоги, повинен бути законним за формою і порядком внесення і розумно обґрунтованим за розміром.

Фактори, що повинні братися до уваги при визначенні обґрунтованого розміру гонорару, включають в себе:

1) обсяг часу і роботи, що вимагаються для належного виконання доручення; ступінь складності та новизни правових питань, що стосуються доручення; необхідність досвіду для його успішного завершення;

2) вірогідність того, що прийняття доручення перешкоджатиме прийняттю адвокатом інших доручень або суттєво ускладнить їх виконання в звичайному часовому режимі;

3) необхідність виїзду у відрядження;

4) важливість доручення для клієнта;

5) роль адвоката в досягненні гіпотетичного результату, якого бажає клієнт;

6) досягнення за результатами виконання доручення позитивного результату, якого бажає клієнт;

7) особливі або додаткові вимоги клієнта стосовно строків виконання доручення;

8) характер і тривалість професійних відносин даного адвоката з клієнтом;

9) професійний досвід, науково-теоретична підготовка, репутація, значні професійні здібності адвоката.

Жодний з факторів, вказаних у частині третій цієї статті, не має самодостатнього значення; вони підлягають врахуванню в їх взаємозв'язку стосовно до обставин кожного конкретного випадку.

У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна надавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Так, суд наголошує на тому, що місцем знаходження і позивача і відповідача є м. Харків, позов відповідачем визнаний у повному обсязі, у судових засіданнях був також присутній представник Товариства позивача за дорученням.

Зважаючи на відсутність в матеріалах справи вартості економних транспортних послуг, вартості оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; відомостей органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; а також враховуючи здатність кожної юридичної особи бути позивачем та відповідачем у суді відповідно до частини другої статті 80 ЦК України, отримання позивачем юридичних послуг, пов'язаних з представленням інтересів останнього, не є обов'язковими витратами, які особа має зробити для відновлення свого порушеного права, а вибір конкретного адвоката, який представлятиме його інтереси є його особистим правом; беручи до уваги ціну позову, тривалість розгляду і складність справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача витрат на оплату послуг адвоката у розмірі 10000,00 грн. є не співрозмірними та завищеними, а тому задоволенню не підлягають.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 2081,52 грн. судового збору.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44-49, 75, п. 4 ч. 1 ст. 80, ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Харківський велосипедний завод ім. Г.І. Петровського" (61068, м. Харків, пр. Московський, 118, код ЄДР 00232779, р/р 26006300573 у АКБ "Меркурій" м. Харків, МФО 351663) на користь Виробничо-комерційної фірми "ЕКСТРА" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю (61052, м. Харків, вул. Ярославська, 32, код ЄДР 21198288, р/р 26004010060048 у ПАТ ВТБ Банк м. Київ, МФО 321767) - 106157,94 грн. заборгованості та 2081,52 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Припинити провадження у справі в частині стягнення 15000,00 грн. основної заборгованості.

В решті позову - відмовити.

Повне рішення складено 05 червня 2013 року.

Суддя Погорелова О.В.