Постанова

від 29.05.2013 по справі 809/1190/13-а

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" травня 2013 р. Справа № 809/1190/13-a

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

Судді Панікара І.В.

при секретарі Щербяк В.С.

за участю сторін:

представника позивача: Бандури А.М.,

представника відповідача: Панчишин Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу

за позовом: Івано-Франківського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в особі Івано-Франківської міської виконавчої дирекції

до відповідача: Підприємства інвалідів "Благовіст"

про стягнення штрафних санкцій в сумі 1711,37 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

16.04.2013 року Івано-Франківське обласне відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в особі Івано-Франківської міської виконавчої дирекції (надалі - позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Підприємства інвалідів "Благовіст" (надалі - відповідач) про стягнення штрафних санкцій в сумі 1711,37 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що за відповідачем в порушення Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" від 18.01.2001 року №2240-ІІІ рахується заборгованість по сплаті штрафних санкцій та пені застосованих на підставі рішень виконавчої дирекції Івано-Франківського обласного відділення Фонду за № 116 від 10.12.2012 року та за № 0/01 від 11.01.2013 року.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених в позовній заяві. Просив позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги визнав та щодо задоволення адміністративного позову не заперечив.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши подані докази, судом установлено наступне.

06.05.2000 року відповідач зареєстрований як юридична особа та взятий на облік як страхувальник Івано-Франківською міською виконавчою дирекцією Івано-Франківського обласного відділення Фонду.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням", (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), суб'єктами загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, є застрахована особа, страхувальник та страховик. Страхувальником відповідно до цього Закону є роботодавець для осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту) на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності та господарювання або у фізичних осіб, у тому числі в іноземних дипломатичних та консульських установах, інших представництвах нерезидентів, а також обрані на виборні посади в органах державної влади, органах місцевого самоврядування та в інших органах.

Частиною 1 статті 9 вказаного Закону передбачено, що Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності є органом, який здійснює керівництво та управління загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, провадить збір і акумуляцію страхових внесків та інших коштів, призначених для фінансування матеріального забезпечення та соціальних послуг, види яких передбачені статтею 34 цього Закону, та забезпечує їх надання, а також здійснює контроль за використанням цих коштів. Фонд належить до цільових позабюджетних страхових фондів.

Як вбачається з матеріалів справи виконавчою дирекцією Івано-Франківського обласного відділення Фонду 10.12.2012 року проведено позапланову перевірку відповідача щодо правильності нарахування та використання коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності за період з 01.01.2009 р. по 10.12.2012 р. За результатами проведеної перевірки складено акт від 10.12.2012 р., в якому відображено виявлені порушення, а саме частини 2 статті 35 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" (неправомірна допомога по тимчасовій непрацездатності за перші 5 днів, 1 випадок на суму 142,50 грн.), пункту 4 Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затвердженим Постановою КМУ від 26.09.2001 року № 1266 (невірне визначення розрахункового періоду, 3 випадки на суму 876,17 грн.).

Відповідно до вимоги частини 2 статті 35 Закону, допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві та професійним захворюванням, виплачується Фондом застрахованим особам починаючи з шостого дня непрацездатності за весь період до відновлення працездатності або до встановлення медико-соціальною експертною комісією (далі - МСЕК) інвалідності (встановлення іншої групи, підтвердження раніше встановленої групи інвалідності), незалежно від звільнення застрахованої особи в період втрати працездатності у порядку та розмірах, встановлених законодавством.

Оплата перших п'яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві, здійснюється за рахунок коштів роботодавця у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Керуючись частиною 1 статті 21, пунктом 6 частини 1 статті 28, статтями 22, 30 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням", розділом VIII Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (в редакції чинній на момент вчинення спірних правовідносин), на підставі акту перевірки від 10.12.2012 р., позивачем прийнято рішення за № 116 від 10.12.2012 р. "Про повернення коштів Фонду та застосування фінансових санкцій за порушення законодавства про загальнообов"язкове державне соціальне страхування у зв"язку з тимчасовою втратою працездатності", яким констатовано не прийняття до зарахування витрат в сумі 1018,67 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 50% - 509,34 грн. за порушення порядку використання страхових коштів, всього на суму 1528,01 грн.

Вказане рішення відповідачем отримано 12.12.12р., що підтверджується підписом уповноваженого представника. Рішення відповідачем не оскаржено, відповідно до довідки від 11.01.2013 року та у наданий термін не виконано.

Окрім того, позивачем на підставі довідки від 11.01.2013 року, позивачем зафіксовано факт несвоєчасного повернення страхових коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в сумі 1528,01 грн. згідно з рішенням від 10.12.2012 року № 116, у зв'язку з чим прийнято за № 0/01 від 11.01.2013 року про застосування фінансових санкцій в розмірі: 30,56 грн. - пені та 152,8 грн. - штрафу у розмірі 10% несвоєчасно повернутих страхових коштів. Вказане рішення відповідачем отримано 11.01.2013 р., проте не виконано.

Статею 112 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) врегульовано порядок та правові наслідки визнання адміністративного позову під час підготовчого провадження.

Зокрема, відповідно до частин 1 та 3 КАС, відповідачу надано право визнати адміністративний позов повністю або частково. У разі повного визнання відповідачем адміністративного позову і прийняття його судом приймається постанова суду про задоволення адміністративного позову.

З урахуванням викладеного суд констатує, що визнання адміністративного позову відповідачем - це одностороннє волевиявлення відповідача, спрямоване на припинення публічно-провового спору з позивачем. Визнання адміністративного позову відповідачем слід вважати як доказ з адміністративної справи, з відповідними для цього наслідками. Зокрема, обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Пунктами 2 та 4 статті 51 КАС України передбачено, що відповідач має право визнати адміністративний позов повністю або частково, а суд може не прийняти визнання адміністративного позову відповідачем, якщо ці дії суперечать закону або порушують чиї-небудь права, свободи чи інтереси.

Згідно частини 1 статті 136 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідач може визнати адміністративний позов протягом всього часу судового розгляду.

З матеріалів справи (а саме поданої усної заяви відповідача) слідує, що відповідач визнає позовні вимоги позивача в повному об"ємі.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до переконання, що визнання відповідачем позовних вимог не потребує подальшого доказування, не порушує жодних прав, свободи чи інтересів, внаслідок чого, позов є таким, що підлягає до задоволення шляхом стягнення з відповідача заборгованості в сумі 1711,37 грн.

На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Підприємства інвалідів "Благовіст" (код ЄДРПОУ 13654051), вул. Г.Мазепи, 1, м. Івано-Франківськ, 76000 на користь Івано-Франківського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в особі Івано-Франківської міської виконавчої дирекції заборгованість в сумі 1711,37 грн. (одну тисячу сімсот одинадцять гривень тридцять сім копійок).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя: /підпис/ Панікар І.В.

Постанова складена в повному обсязі 03.06.2013 року.