Постанова

від 31.05.2013 по справі 809/1224/13-а

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" травня 2013 р. Справа № 809/1224/13-a

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

Судді Панікара І.В.

при секретарі Кривун О.О.

за участю сторін:

представника позивача: Скорбача Р.М.,

представника відповідача: Третяка Я.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу

за позовом: Державної податкової інспекції у Рогатинському районі Івано-Франківської області Державної податкової служби

до відповідача: Рогатинського районного осередку громадської організації по мотоспорту "Джерело"

про стягнення заборгованості в сумі 1669,81 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

18.04.2013 року Державна податкова інспекція у Рогатинському районі Івано-Франківської області Державної податкової служби (надалі - позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Рогатинського районного осередку громадської організації по мотоспорту "Джерело" (надалі - відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 1669,81 грн.

Позовні вимоги мотивовано тим, що у відповідача, в порушення пункту 57.1 статті 57 та пунктів 287.3, 287.4 статті 287 Податкового кодексу України наявна заборгованість в сумі 1669,81 гривень по земельному податку. Просить суд винести рішення, яким стягнути з відповідача вищевказану суму боргу.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги, викладені в адміністративному позові підтримав в повному обсязі. Просив позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги визнав та щодо задоволення адміністративного позову не заперечив.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши та дослідивши подані докази, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, а позов таким, що підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що 11.04.2005 року відповідач зареєстрований Рогатинською районною державною адміністрацією Івано-Франківської області як юридична особа, що підтверджується довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Згідно зі статтею 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Податковий кодекс України (надалі - Кодекс) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

У відповідності до вимог статті 36 Кодексу, податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Згідно статті 38 Кодексу, виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Пунктом 15.1. статті 15 Кодексу визначено, що платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Статтею 16.1.4. Кодексу передбачено, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Судом встановлено, що відповідач у відповідності до статті 269 Податкового кодексу України є платником земельного податку.

Відповідно пункту 269.1 статті 269 Кодексу, платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.

Відповідно до положень статті 287.1 Податкового кодексу України (надалі - Кодекс), власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Відповідно до пункту 54.1. статті 54 Кодексу крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

Згідно пункту 49.1. статті 49 Податкового кодексу України, податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків.

Згідно підпункту 16.1.3 пункту 16.1 Кодексу, платники податків і зборів зобов'язані подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Згідно пункту 288.7 статті 288 Кодексу, податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 цього розділу.

Статтею 285 даного Кодексу передбачено, що базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік. Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв'язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців).

Пунктом 286.2. статті 286 Кодексу визначено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

Як встановлено в судовому засіданні, відповідач самостійно визначив податкове зобов'язання по земельному податку за 2011 рік, подавши податкові декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності ) за 2011 рік.

Відповідно до пункту 56.11. статті 56 Податкового кодексу України самостійно визначене платником податків податкове зобов'язання оскарженню не підлягає.

У відповідності до пункту 287.3. статті 287 Податкового кодексу України податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Відповідно до статті 290 Кодексу, плата за землю зараховується до відповідних місцевих бюджетів у порядку, визначеному Бюджетним кодексом України для плати за землю.

Згідно пункту 59.1 статті 59 Кодексу, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем вжиті заходи щодо вручення відповідачу податкової вимоги форми "Ю" за № 75 від 01.06.2011 року на суму 1539,22 грн.

Підпунктом 14.1.156. пункту 14.1 статті 14 Кодексу визначено, що податкове зобов'язання - це сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до підпункту 14.1.175. пункту 14.1. статті 14 Кодексу податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Статею 112 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) врегульовано порядок та правові наслідки визнання адміністративного позову під час підготовчого провадження.

Зокрема, відповідно до частин 1 та 3 КАС, відповідачу надано право визнати адміністративний позов повністю або частково. У разі повного визнання відповідачем адміністративного позову і прийняття його судом приймається постанова суду про задоволення адміністративного позову.

З урахуванням викладеного суд констатує, що визнання адміністративного позову відповідачем - це одностороннє волевиявлення відповідача, спрямоване на припинення публічно-провового спору з позивачем. Визнання адміністративного позову відповідачем слід вважати як доказ з адміністративної справи, з відповідними для цього наслідками. Зокрема, обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Пунктами 2 та 4 статті 51 КАС України передбачено, що відповідач має право визнати адміністративний позов повністю або частково, а суд може не прийняти визнання адміністративного позову відповідачем, якщо ці дії суперечать закону або порушують чиї-небудь права, свободи чи інтереси.

Згідно частини 1 статті 136 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідач може визнати адміністративний позов протягом всього часу судового розгляду.

З матеріалів справи (а саме поданої усної заяви відповідача) слідує, що відповідач визнає позовні вимоги позивача в повному об"ємі.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до переконання, що визнання відповідачем позовних вимог не потребує подальшого доказування, не порушує жодних прав, свободи чи інтересів, внаслідок чого, позов є таким, що підлягає до задоволення шляхом стягнення з відповідача заборгованості в сумі 1669,81 грн.

На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Рогатинського районного осередку громадської організації по мотоспорту "Джерело" (код ЄДРПОУ 26264015), вул. Я. Осмислова, 14, м. Рогатин, Івано-Франківська область, 77000 в доход Державного бюджету України заборгованість в сумі 1669,81 грн. (одну тисячу шістсот шістдесят дев"ять гривень вісімдесят одну копійку) за рахунок будь-яких готівкових коштів, що належать відповідачу, в тому числі, які розміщені на рахунках відкритих у банківських установах.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя: /підпис/ Панікар І.В.

Постанова складена в повному обсязі 05.06.2013 року.