Рішення

від 04.12.2006 по справі 16/564

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

16/564

ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД

Луганської області

91016, м.Луганськ

пл.Героїв ВВВ 3а

тел.55-17-32

ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ

СУД

Луганской области

91016, г.Луганск

пл.Героев ВОВ 3а

тел.55-17-32

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.12.06                                                                                 Справа № 16/564.

Суддя  Шеліхіна Р.М., розглянувши матеріали справи за позовом               Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Луганські акумулятори”, м. Луганськ

до   Товариства з обмеженою відповідальністю “Захист плюс 1”, м. Луганськ

про  стягнення 40 000грн. 00 коп.,  

при секретарі судового засідання Кочетовій О.М..,

за участю представників сторін:

від позивача -  Беловицький С.І., довіреність  від 08.02.06. № 1;

від відповідача - представник не прибув,

ВСТАНОВИВ:

        Суть спору: позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача 40000грн. винагороди за уступку права вимоги боргу за рішенням суду (договір від 08.06.05 № О-04-0608/1).

Відповідач відзиву на позов не надав, у засідання суду не прибув, участі свого повноважного представника у засідання суду не забезпечив. Заявою від 04.12.06. просить суд відкласти розгляд справи у зв'язку з направленням позивачу проекту мирової угоди для вирішення спору миром. Суд не приймає до уваги заяву відповідача, адже відповідач вдруге не з'являється у судове засідання і вдруге просить відкласти розгляд справи. Строк розгляду справи закінчується 11.12.06. (відповідно до ст.69 ГПК України).

Відповідно до правил ст.75 ГПК України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Позивач підтримав позов.

Позивач звернувся з даним позовом до суду і просить стягнути з відповідача 40000грн. винагороди, яку відповідач зобов'язаний сплатити позивачу відповідно до умов договору від 08.06.05. №О-04-0608/1. Між сторонами по справі укладено договір уступки права вимоги (цесії) від  08.06.05. №О-04-0608/1, на підставі якого (розділ 1) позивач передає відповідачу право вимоги боргу з боржника –Державного підприємства «Донбасантрацит», а відповідач приймає право вимоги боргу з боржника. Обов'язок сплатити борг у сумі 95726,70грн., а також пеню у сумі 6656,83грн., інфляційні нарахування у розмірі 5647,88грн., три відсотки річних 1549,99грн. встановлено рішенням господарського суду Луганської області від 15.08.03. по справі №20/325, яким вказані грошові суми стягнути на користь позивача по даній справі. За вказаним договором уступки права вимоги позивачем передано також і обов'язок боржника (ДП «Донбасантрацит») сплатити витрати по держмиту у сумі 1095,81грн. і 118грн. за забезпечення судового процесу.

Розділом 2 договору уступки права вимоги (цесії) від  08.06.05. №О-04-0608/1 встановлено обов'язок позивача по даній справі передати відповідачу документи, які підтверджують право вимоги з боржника (ДП «Донбасантрацит»): ухвали та рішення від 15.08.03. господарського суду Луганської області по справі №20/325, договір та специфікацію до договору.

          Розділом 3 вказаного договору відповідач зобов'язався сплатити винагороду позивачу у розмірі 40000грн. протягом 60 календарних днів (додаткова угода до договору від 07.07.05. №1) за те, що позивач уступив право вимоги боргу з ДП «Донбасантрацит»і передав вищевказані  документи.

          Відповідач не сплатив позивачу винагороду і позивач звернувся з даним позовом до суду з вимогою до відповідача про стягнення 40000грн.

          Відповідач відзиву по суті спору не надав, вимоги позивача не оспорив.

          Дослідивши матеріали справи, вислухав представника позивача, оцінивши надані позивачем докази своїх вимог по суті спору, суд дійшов висновку про залишення позову без задоволення і визнання договору уступки права вимоги (цесії) від  08.06.05. №О-04-0608/1 –недійсним з наступних підстав.

Відповідно до ст.83 ГПК України при вирішенні спору суд має право визнати договір, на підставі якого заявлено вимоги, недійсним, якщо такий договір не відповідає вимогам закону, укладений всупереч нормі права.

Оцінивши правову природу вказаного договору, встановивши намір позивача щодо укладення договору –отримання винагороди за відступлення від виконання рішення суду в порядку, встановленому законом, суд дійшов висновку, що він укладений всупереч вимогам закону, а саме.

Згідно з вимогами ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Сторони у зобов'язанні це кредитор і боржник (ст.510 ЦК України). Кредитора у зобов'язанні може бути змінено за правочином відступлення права вимоги у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено законом або договором.

Статтею 11 ЦК України врегульовано підставу для виникнення прав та обов'язків –рішення суду. Відповідно до рішення господарського суду Луганської області від 15.08.03. по справі №20/325 задоволено позовні вимоги позивача по даній справі до ДП «Донбасантрацит»і стягнуто борг зі штрафними санкціями. За вказаним рішенням (наказом по рішенню) боржник - ДП «Донбасантрацит»- зобов'язаний сплатити борг (конкретно визначену рішенням суму грошей) саме на користь позивача по даній справі, і інший господарюючий суб'єкт не може вимагати від ДП «Донбасантрацит»сплати боргу по рішенню суду, яке не постановлене на його користь. Згідно Конституції України рішення суду є закон, акт судової влади, обов'язковий для виконання, а не двосторонній правочин між боржником і кредитором: у правочині (договорі) закон надає можливість змінити і кредитора і боржника; по спору між позивачем і відповідачем постановлюється рішення суду іменем держави і в рішенні суду заміна сторони законом не встановлена.

З урахуванням положень Закону України «Про виконавче провадження»наказ господарського суду є виконавчим документом і державний виконавець зобов'язаний вчиняти виконавчі дії по стягненню боргу з боржника на користь кредитора, вказаних у рішенні суду, а у разі заміни сторони стягувача (або боржника) на стадії виконання рішення –на користь правонаступника стягувача (позивача), а не на користь іншого кредитора. При цьому слід зазначити, що правоприємство є предметом доказування при зміні сторони у виконавчому провадженні.

За таких підстав, у позові про стягнення винагороди у сумі 40000грн. за уступку рішення суду слід відмовити, а договір уступки права вимоги (цесії) від  08.06.05. №О-04-0608/1, укладений між сторонами у справі, –визнати недійсним на підставі правил ч.1 ст.215 ЦК України, оскільки він укладений з порушенням і в супереч вимогам закону.

Судові витрати згідно ст.49 ГПК України слід покласти на позивача.

На підставі викладеного, Конституції України, ст.ст. 11,215, 509-515 ЦК України, керуючись ст.49,75,82,83,84,85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

1.          Відмовити у позові.

2.          Судові витрати покласти на позивача.

3.          Визнати договір уступки права вимоги (цесії) від  08.06.05. №О-04-0608/1, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Луганські акумулятори”, м. Луганськ і Товариством з обмеженою відповідальністю “Захист плюс 1”, м. Луганськ –недійсним.

Рішення підписане 11.12.06.

Суддя                                                                                   Р.М. Шеліхіна