Рішення

від 03.06.2013 по справі 916/1024/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"03" червня 2013 р.Справа № 916/1024/13

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „ПОЛ І К";

До відповідача: Унітарного приватного підприємства „ПРАКТИК";

про стягнення 321120,00 грн.;

Суддя Меденцев П.А.

Представники:

Від позивача : Стрельников А.В. (за довіреністю).

Від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ : 16.04.2013р. за вх. №1663/2013 Товариство з обмеженою відповідальністю „ПОЛ І К" (далі - Позивач) звернулося до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з Унітарного приватного підприємства „ПРАКТИК" (далі - Відповідач) в сумі 321 120,00 грн.

Позивач на позовних вимогах наполягає.

Відповідач у судовому засіданні не з'являвся, незважаючи на те, що про дату, час та місце судового засідання був належним чином повідомлений.

Судом встановлено, що надіслані процесуальні документи на адресу відповідача (65003, Одеська область, м. Одеса, Приморський район, вул. Церковна, буд. 19 А), що приймалися та виносилися за момент розгляду справи, поверталися до суду з відміткою „організація за вказаною адресою не знаходиться".

Тому, згідно з п. 4 Інформаційного листа Вищого господарською суду України від 02.06.2006 р. № 01-8/1228 і п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. № 01-8/123 „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 і 2006 роках": до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб-учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій.

Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи, а примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "за значеною адресою не проживає", і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення ним судом певних процесуальних дій.

З наведеного випливає, що Унітарне приватне підприємство „ПРАКТИК" належним чином було повідомлено про час та місце розгляду справи.

Окрім вищезазначеного, 13.05.2013 року у судовому засіданні представником позивача був наданий Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо відповідача, де зазначено місцезнаходження Унітарного приватного підприємства „ПРАКТИК", а саме: 65003, Одеська область, м. Одеса, Приморський район, вул. Церковна, буд. 19 А.

Відповідач відзив на позов не надав, у зв'язку з чим справу розглянуто за наявними в ній матеріалами, у відповідності до ст.75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне:

01 грудня 2006 року між Товариством з обмеженою відповідальністю „ПОЛ І К" та Унітарним приватним підприємством „ПРАКТИК" було укладено договір оперативної оренди № 17, та акт прийому-передачі майна в оренду за договором № 17, згідно якого позивач передав, а відповідач прийняв в оренду нерухоме майно.

За актом прийому-передачі майна в оренду за договором № 17 позивач передав відповідачу також і офісну техніку та меблі на загальну суму 12 373,84 грн.

Відповідно до положень договору № 17, орендна плата за все майно орендоване за вказаним договором, склала 7 200,00 грн. на місяць.

У позовній заяві Товариство з обмеженою відповідальністю „ПОЛ І К" зазначає, що рішенням господарського суду Одеської області від 05.09.2011р. вищезгаданий договір оренди визнано таким, що припинив свою дію. Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 28.11.2011 року вказане рішення залишене без змін.

Отже, позивач робить висновок, що договір оперативної оренди № 17 від 01.12.2006р. припинив свою дію 28.11.2011 року.

Проте, незважаючи на вказані рішення господарських судів, відповідач фактично звільнив орендовані приміщення лише 12 жовтня 2012 року, рухоме майно, що передавалось за договором оренди не повернуте і на час звернення з даним позовом до суду.

На підставі викладеного та керуючись нормами чинного законодавства позивач просить суд стягнути з Унітарного приватного підприємства „ПРАКТИК" суму боргу по орендній платі за договором оперативної оренди № 17 від 01 грудня 2006 року у розмірі 170 400,00 грн. (з ПДВ), та неустойку у розмірі 150 720,00 грн.

Досліджуючи матеріали справи, аналізуючи норми чинного законодавства, що стосується суті спору, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язаний вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

У п.1 ч.2 ст.11 ЦК України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, який в силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з вимогами ч.1 ст.759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк, а відповідно до вимог ч.1 ст.762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлений договором найму.

Як вище встановлено господарським судом 01 грудня 2006 року, між позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю „ПОЛ І К" (Орендодавець) та відповідачем - Унітарним приватним підприємством „ПРАКТИК" (Орендар) було укладено договір № 17 оперативної оренди майна (надалі - договір).

Відповідно до п.1.1. договору, Орендодавець передає, а Орендар приймає у строкове платне користування (оренду) наступні об'єкти оренди: нежитлові приміщення для використання під офіс, загальною площею 10 кв. м., що знаходяться за адресою: м. Одеса, вул. Отамана Чепиги, 28; нежитлові приміщення, загальною площею 480,60 кв. м., що знаходяться за адресою: м. Одеса, вул. Церковна, 19а.

01 грудня 2006 року між сторонами по справі було укладено акт прийому-передачі майна в оренду за договором №17 від 01.12.2006р., за яким орендодавець передав, а орендар прийняв в оренду офісну техніку та меблі на загальну суму 12 373,84 грн.

П. 4.1. вказаного договору оренди встановлював, що орендна плата за поточний місяць сплачується орендарем щомісячно не пізніш 10 числа наступного місяця.

Відповідно п. 4.2. договору оренди, оренда плата за все майно орендоване за вказаним договором складала 7 200,00 грн. на місяць.

Відповідно до вимог п. 5.2.2. договору оренди, орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Господарським судом встановлено, що рішенням господарського суду Одеської області від 05.09.2011р. вищезгаданий договір оренди визнано таким, що припинив свою дію. Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 28.11.2011 року вказане рішення залишене без змін.

Отже, рішення господарського суду Одеської області від 05.09.2011р. набрало законної сили з 28.11.2011 року, тому, договір оперативної оренди №17 від 01.12.2006р. припинив свою дію 28.11.2011 року.

Проте відповідач звільнив орендовані приміщення 12 жовтня 2012 року, та продовжував користуватися рухомим майном, що передавалось за договором оренди.

Суд доходить до висновку, що відповідач неналежним чином виконував договірні зобов'язання, тому станом на 15 квітня 2013 року виникла заборгованість по орендній платі (за період з 08 грудня 2009 року по 28 листопада 2011 року - 23 місяці 20 діб) в розмірі 170 400,00 грн. (сто сімдесят тисяч чотириста гривень 00 коп.).

В період з 28 листопада 2011 року по 12 жовтня 2012 року відповідач продовжував користуватися майном позивача після розірвання договору оренди.

Стаття 785 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Таким чином, за користування майном позивача в період з 28 листопада 2011 року по 12 жовтня 2012 року (10 місяців 14 діб) відповідач має сплатити неустойку в розмірі 150 720,00 грн. (сто п'ятдесят тисяч сімсот двадцять гривень 00 коп.).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинно виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього (Цивільного) Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, іншим правовим актам, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, які в певних умовах звичайно пред'являються. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ГК, іншими законами або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, як обґрунтовані, підтверджені належними доказами та наявними матеріалами справи.

Витрати по сплаті судового збору віднести за рахунок Відповідача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Унітарного приватного підприємства „ПРАКТИК" (65003, Одеська область, м. Одеса, Приморський район, вул. Церковна, буд. 19 А, код ЄДРПОУ 32839583) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „ПОЛ І К" (65012, Одеська область, м. Одеса, пров. Мукачевський, буд. 5, код ЄДРПОУ 25040391, р/р 26002102756001 в ЗАТ „Альфа-Банк", МФО 300346) суму боргу по орендній платі згідно договору оперативної оренди № 17 від 01 грудня 2006 року в розмірі 170 400,00 грн. (з ПДВ), неустойку в розмірі 150 720,00 грн., та суму судового збору у розмірі 6 422,40 грн.

3. Копію даного рішення надіслати відповідачу (65003, Одеська область, м. Одеса, Приморський район, вул. Церковна, буд. 19 А).

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 06 червня 2013 року.

Суддя Меденцев П.А.