Рішення

від 03.06.2013 по справі 905/2407/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

03.06.2013 Справа № 905/2407/13

Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О., при секретарі судового засідання Поцелуйко Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «Н-Лізинг», м. Київ, ідентифікаційний код 37258463

до Відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Альтей», м. Красноармійськ, ідентифікаційний код 36144882

про: стягнення заборгованості за договором фінансового лізингу №10000047 від 01.11.2010р. у розмірі 179161,88грн. та пені у сумі 8744,40грн., розірвання договору фінансового лізингу та зобов'язання повернути зазначений договором транспортний засіб «МАЗ 103062» (номер кузова Y3M10306280003414, реєстраційний номер АА6687НІ) Позивачу.

за участю уповноважених представників :

від Позивача - не з'явився;

від Відповідача - не з'явився.

Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81-1 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколах судових засідань.

Згідно із ст.77 ГПК України розгляд справи відкладався з 22.04.2013р. на 14.05.2013р., з 14.05.2013р. на 27.05.2013р., з 27.05.2013р. на 03.06.2013р.

У судовому засіданні 03.06.2013р. суд виходив до нарадчої кімнати для прийняття рішення.

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Н-Лізинг», м. Київ (далі - Позивач) звернулось до Господарського суду Донецької області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Альтей», м. Красноармійськ (далі - Відповідач) про стягнення заборгованості за договором фінансового лізингу №10000047 від 01.11.2010р. у розмірі 179161,88грн. та пені у сумі 8744,40грн., розірвання договору фінансового лізингу та зобов'язання повернути зазначений договором транспортний засіб «МАЗ 103062» (номер кузова Y3M10306280003414, реєстраційний номер АА6687НІ) Позивачу.

В обґрунтування заявлених вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем грошових зобов'язань за договором фінансового лізингу №10000047 від 01.11.2010р. у період з квітня 2012р. по лютий 2013р., у зв'язку з чим утворилась заборгованість та підстави для нарахування пені, розірвання договору і повернення предмету лізингу.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав договір фінансового лізингу №10000047 від 01.11.2010р. з додатками та додатковими угодами, акт приймання-передачі предмета лізингу, рахунки-фактури, правоустановчі документи.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтував ст.ст. 526, 530, 611, 612, 623, 624, 625, 651 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 216, 220, 224, 229 Господарського кодексу України та ст.ст. 10, 11 Закону України «Про фінансовий лізинг», надавши в перебігу розгляду справи і додаткові документи на обґрунтування своєї позиції (а.с.а.с.63-93)

Відповідач у судові засідання не з'являвся, своєї позиції до відома суду не довів, доказів відсутності спірних зобов'язань чи їх припинення будь-яким передбаченим діючим законодавством способом не представив, хоча належним чином повідомлявся про розгляд справи шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою, визначеною за матеріалами справи та відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.а.с.99,100), достовірність яких презюмується положеннями ст. 18 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців".

У світлі правової позиції, приведеної в абз. 2 п.3.9.1. Постави Пленуму ВХСУ №18 від 26.12.2011р., таке повідомлення вважається належним, тим більше, що обізнаність Відповідача про судовий розгляд підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення з відміткою про отримання ухвали суду (а.с.а.с. 57,58)

У судовому засіданні 27.05.2013р. представник Позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі, вказуючи на відсутність будь-яких доказів на її обґрунтування, але у судове засідання 03.06.2013р. без пояснення причин не з'явився.

Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а неявка без пояснення причин належним чином повідомлених представників сторін та ненадання Відповідачем окремих документів у світлі приписів ст.ст. 4-3, 22, 33 та 77 Господарського процесуального кодексу України істотним чином не вливають на таку кваліфікацію і не може вважатися підставою для подальшого відкладання вирішення справи.

Дійсно, всім учасникам справи було надано достатньо часу для формування і доведення до відома суду своєї позиції по суті розглядуваного спору з наданням підтверджуючих доказів (у разі наявності), а встановлення правової визначеності довкола заявлених вимог не може перебувати у залежності від бажання здійснювати свої процесуальні права, тим більше, що 04.06.2013р. закінчується процесуальний строк розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду Позивачем доказів в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

01.11.2010р. між Закритим акціонерним товариством «Єврофінанс» (Лізингодавець) та Відповідачем (Лізингоодержувач) був укладений договір фінансового лізингу № 10000047 (а.с.6), згідно умов п. 1 якого Лізингодавець зобов'язується придбати та передати Лізингоодержувачу, а Лізингоодержувач прийняти предмет лізингу згідно із специфікацією (а.с.7) - Автобус МАЗ 103062, строком на 36 місяців.

Пунктом 3.4. договору фінансового лізингу сторони погодили наступні щомісячні лізингові платежі: відшкодування вартості предмета лізингу - 10166,68 грн., банківські відсотки та комісія - 9740,20 грн.

Відповідно до розділу 8 Загальних умов договору (а.с.а.с.8-12) - Лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати на користь лізингодавця лізингові платежі у повному обсязі, не пізніше 7 числа кожного місяця, а неодержання ним рахунку не звільняє його від зобов'язання своєчасно сплачувати лізингові платежі. Як зазначено у п. 8.15. Загальних умов договору, датою сплати будь-якого платежу Лізингоодержувачем є дата фактичного надходження коштів на поточний рахунок Лізингодавця.

На Лізингоодержувача пунктом 8.16 Загальних умов договору покладена відповідальність за прострочення сплати лізингових платежів, у вигляді сплати пені з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на відповідну дату, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення виконання зобов'язання.

Лізингодавець має право, за п. 10.1, в односторонньому порядку відмовитись від договору фінансового лізингу та вимагати термінового повернення предмета лізингу, у випадку якщо Лізингоодержувач прострочив сплату лізингового платежу чи його частини більше 30 календарних днів.

За умовами п.п. 10.3 та 10.4 загальних умов договору, у випадку розірвання чи припинення договору фінансового лізингу Лізингоодержувач зобов'язаний власними силами та за власний рахунок повернути протягом 3-х робочих днів, з дати розірвання або припинення договору фінансового лізингу, Лізингодавцю предмет лізингу у стані з урахуванням нормального зносу. Згідно із п.10.7. Загальних умов повернення предмету лізингу здійснюється Лізингоодержувачем разом з сервісною книжкою, завіреною печаткою СТО у формулярі, що додавався до предмету лізингу та іншим документальним підтвердженням того, що він регулярно обслуговувався згідно з інструкціями Виробника.

01.11.2010р. предмет лізингу був переданий Лізингоодержувачу, про що було складено і підписано відповідний акт приймання-передачі (а.с.20).

10.01.2011р., у зв'язку зі зміною власника предмета лізингу на підставі договору про відступлення права вимоги від 10.01.2011р., між Закритим акціонерним товариством «Єврофінанс», Позивачем та Відповідачем укладено додаткову угоду №1 (а.с.а.с.16-17), якою були внесені зміни до реквізитів Лізингодавця.

Додатковою угодою №2 від 01.05.2012р. (а.с.18) сторони продовжили лізинговий період на 1 місяць - до 30.11.2013р. та підписали новий графік лізингових платежів на період з травня 2012р. по листопад 2013р. із встановленням щомісячного платежу: за травень 2012р. в сумі - 740, 19 грн. (банківські відсотки та комісія); за період з червня по серпень 2012р. в сумі 13 024,52 грн., з яких 10 166,67 грн. з відшкодування предмету лізингу та 2 857,85 грн. - банківські відсотки та комісія; за період з вересня 2012р. по листопад 2013р. сумі - 19 906,88 грн., з яких 10 166,67 грн. з відшкодування предмету лізингу та 9 740,21 грн. - банківські відсотки та комісія (а.с.19).

Предмет лізингу належить Позивачу на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу від 20.01.2011р. (а.с.21).

Відповідно до наданих Позивачем банківських виписок (а.с.а.с.74-91) та акту звіряння-розрахунків (а.с.71) в період лізингових правовідносин з січня 2011р. по квітень 2013р. Відповідачем було сплачено 298 603,20 грн., тоді як за цей період нараховано і мало бути сплачено 517 778,87 грн., отже несплачений залишок складає 219 175,67 грн.

За таких обставин Позивач звернувся до суду із розглядуваним позовом.

Відповідач процесуальним правами, передбаченими ст.ст.22, 59 Господарського процесуального кодексу України не скористався, своєї позиції по суті спору до відома суду не довів та ухилився від підписання акту звірення розрахунків (а.с.71), складеного та надісланого (а.с.а.с.72-73) Позивачем на виконання вимог ухвали суду.

Як вбачається із наданої Позивачем довідки №23/05-13/1 за підписом головного бухгалтера та генерального директора (а.с.92) станом на 23.05.2013р. стягувана заборгованість жодним чином погашена не була.

Суд розглядає справу в контексті всіх заявлених позовних вимог, оскільки їх об'єднання цілком відповідає приписам ч.1 ст. 58 Господарського процесуального кодексу України - вимоги пов'язані підставами виникнення та наданими доказами (порушення грошових зобов'язань за договором фінансового лізингу), їх сумісний розгляд не утруднює вирішення справи, а, навпаки, сприяє дотриманню принципу процесуальної економії, та у повній мірі узгоджується із гарантованим ст. 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 04.11.1950р., ратифікованої Законом України від 17.07.1997р., правом на ефективний судовий захист.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає розглядувані вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають частковому задоволенню , враховуючи наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного спору полягає у примусовому спонуканні до виконання прострочених грошових зобов'язань та застосуванні наслідків їх невиконання у вигляді стягненні пені, розірвання укладеного сторонами договору фінансового лізингу та примусовому поверненні предмету лізингу.

Враховуючи статус сторін та характер правовідносин між ним, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами договору фінансового лізингу.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Як встановлено ч.2 ст.1, п.2 ч. 2 ст. 11 Закону України „Про фінансовий лізинг", ч. 1 ст. 806 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 292 Господарського кодексу України за користування майном на умовах фінансового лізингу лізингоодержувач має сплачувати лізингові платежі.

Отже, в контексті зазначених норм укладений між Закритим акціонерним товариством «Єврофінанс» та Відповідачем договір фінансового лізингу №10000047 від 01.11.2010р. є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов'язань, визначених його умовами.

В свою чергу, відчуження предмету лізингу на користь Позивача, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу від 20.01.2011р., і укладанням 12.01.2011р. тристоронньої угоди про перехід прав лізингодавця до Позивача за змістом ч.1 ст.8 Закону України «Про фінансовий лізинг» зумовлює набуття Позивачем статусу Лізингодавця у правовідносинах з Відповідачем за договором фінансового лізингу №10000047 від 01.11.2010р.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приймаючи до уваги, що положення ч. 2 ст. 806 Цивільного кодексу України передбачають можливість застосування до договору лізингу загальних положень про найм (оренду), суд зазначає, що у світлі ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України лізингові платежі мають здійснюватися незалежно від результатів господарської діяльності.

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Таким чином, Відповідач не мав правових підстав ухилятися від сплати лізингових платежів згідно визначених договором графіків лізингу (з урахуванням останньої редакції від 01.05.2012р. (а.с.19) та п. 8.3. Загальних умов фінансового лізингу не пізніше 7 числа кожного місяця за розглядуваний період з квітня 2012р. по лютий 2013р . включно.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України, ст. 599 Цивільного кодексу України за загальним правилом зобов'язання припиняються належним виконанням, у розглядуваному випадку - шляхом своєчасного та у повному обсягу здійснення лізингових платежів. Натомість невиконання або неналежне виконання зазначених зобов'язань є їх порушенням у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України.

Між тим, як вбачається із матеріалів справи, Відповідачем не в повному обсягу і несвоєчасно оплачувалися лізингові платежі за період з квітня 2012р. по лютий 2013р. включно - належних у розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України доказів повного і своєчасного виконання вказаних грошових зобов'язань або їх повного і своєчасного припинення у будь-який передбачений чинним законодавством спосіб Відповідачем всупереч ст.ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України не доведено.

У розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України таке невиконання зазначених зобов'язань Відповідачем, а сам Лізингоодержувач вважається таким, що прострочив виконання грошових зобов'язань зі сплати таких складових лізингових платежів усього на загальну суму 179161,88 грн.

За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання та на вимогу кредитора має сплатити суму боргу.

Враховуючи, що викладений у розрахунку суми позовної заяви (а.с.а.с.3,4) арифметичний розрахунок лізингових платежів Лізингодавця відповідає умовам договору фінансового лізингу №10000047 від 01.11.2010р, суд вважає правомірним визначення Позивачем суми заборгованості за вказаний період у розмірі 179161,88грн.

За змістом ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі - сплата неустойки, що узгоджується із ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов'язань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Враховуючи, що домовленість Позивача та Відповідача про застосування пені у разі прострочення сплати лізингових платежів сформульована безпосередньо у п.8.16 загальних умов договору фінансового лізингу №10000047 від 01.11.2010р., вимоги ст. 547 Цивільного кодексу України стосовно форми правочину про забезпечення виконання зобов'язання, видом якого у розумінні ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України є неустойка, у розглядуваному випадку дотримані.

Суд, перевіривши наданий Позивачем розрахунок пені (а.с.4) та здійснивши перевірку розрахунку за допомогою відповідної програми інформаційно-пошукової системи „Законодавство" дійшов висновку про можливість задоволення вимог в частині стягнення пені лише у сумі 7750,29грн. (часткове задоволення вимог зумовлено недоліками у розрахунках Позивача, викликаними передчасним арифметичним спрощенням чисел та неналежного визначення кількості днів прострочення, а також визначенням початку періоду прострочення не з 8 числа кожного неоплаченого місяця, а з наступного місяця, що призвело до нарахування пені за межами встановленого ч.2 ст.232 Господарського кодексу України шестимісячного строку).

Відносно вимог Позивача про розірвання спірного договору та повернення предмету лізингу суд зазначає наступне.

За змістом п.4 ч.1 ст.10 Закону України «Про фінансовий лізинг» Лізингодавець, серед іншого, управнений вимагати розірвання договору та повернення предмета лізингу у передбачених законом та договором випадках.

Як встановлено ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути розірвано на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Виходячи з підстав позову, у розумінні їх визначення в п. 3.10. Постанови ВГСУ «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 року N 18, Заявник позову наполягає на розірванні договору як на наслідку порушення умов договору з боку Відповідача відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у вигляді (порушення) невиконання обов'язку щодо оплати лізингових платежів, наявність якого встановлена судом вище.

В свою чергу, лізингові платежі п. 2 ст. 6 Закону України „Про фінансовий лізинг" віднесені до істотних умов договору фінансового лізингу у розумінні ч. 1 ст. 180 Господарського кодексу України та ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України, виконання якої Відповідачем є обов'язковим у розумінні ст. 629 цього Кодексу, а порушення - зумовлює правомірність ініціювання питання про розірвання договору згідно п. 4 ч.1 ст. 10 Закону України „Про фінансовий лізинг".

Виходячи з наявних матеріалів справи зазначена вимога спірного договору, що формулює істотну умову, Відповідачем порушена та за відсутністю доказів іншого, а саме - належного і своєчасного здійснення орендних платежів за період з квітня 2012р. по лютий 2013р. - суд вважає за можливе констатувати наявність істотного порушення умов договору у розумінні ст.ст. 610, 651 Цивільного кодексу України, одним із наслідків якого (порушення) згідно ст. 611 цього Кодексу законодавець визначає розірвання договору.

Отже, викладене, за висновком суду, вказує на наявність достатньої у розумінні ч. 3 ст. 291 Господарського кодексу України підстави для дострокового розірвання спірного договору фінансового лізингу.

За змістом ч. 2 ст. 202 Господарського кодексу України та ч. 2 ст. 653 Цивільного кодексу України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

Виходячи з положень, наведених в ст.173 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України, згідно яких зобов'язання як правовідношення сторін є підставою для існування відповідних прав та обов'язків його учасників, припинення зобов'язання зумовлює і припинення існування підстави для відповідного права, зокрема - для подальшого перебування у Відповідача майна, отриманого за спірним договором.

Положення п.п. 10.3, 10.4 Загальних умов договору фінансового лізингу встановлюють обов'язок Лізингоодержувача у разі припинення договору протягом 3-х робочих днів повернути предмет лізингу з урахуванням нормального зносу.

Згідно із п.7 ч. 2 ст. 11 Закону України „Про фінансовий лізинг" у разі закінчення строку лізингу, а також у разі дострокового розірвання договору лізингу та в інших випадках дострокового повернення предмета лізингу Лізингоодержувач зобов'язаний повернути предмет лізингу у стані, в якому його було прийнято у володіння, з урахуванням нормального зносу, або у стані, обумовленому договором. Аналогічні положення щодо обов'язку повернення із вказівкою на негайність його здійснення закріплені і в ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України.

Викладене, з урахуванням висновків суду про наявність підстав для розірвання спірного договору, зумовлює і задоволення вимог про повернення предмету лізингу, для здійснення чого судом в порядку ст. 84 Господарського кодексу України встановлюється строк тривалістю в 3-х робочих днів з моменту набрання цим рішенням законної сили.

Відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, пов'язані із сплатою судового збору стягуються з Відповідача на користь Позивача щодо вимог про розірвання договору і повернення предмету лізингу - у повному обсягу, а щодо вимоги про стягнення коштів - пропорційно розміру задоволених вимог в цій частині.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1,4, 4-2 - 4-6, 22, 33, 34, 43, 49, 58, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Н-Лізинг», м. Київ (ідентифікаційний код 37258463) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Альтей», м. Красноармійськ (ідентифікаційний код 36144882) про стягнення заборгованості за договором фінансового лізингу №10000047 від 01.11.2010р. у розмірі 179161,88грн. та пені у сумі 8744,40грн., розірвання договору фінансового лізингу та зобов'язання повернути зазначений договором транспортний засіб «МАЗ 103062» (номер кузова Y3M10306280003414, реєстраційний номер АА6687НІ) Позивачу задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Альтей», м. Красноармійськ (ідентифікаційний код 36144882) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Н-Лізинг», м. Київ (ідентифікаційний код 37258463) заборгованість за договором фінансового лізингу №10000047 від 01.11.2010р. у розмірі 179161,88грн. та пеню у сумі 7750,29грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Розірвати договір фінансового лізингу №10000047 від 01.11.2010р., сторонами якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Н-Лізинг», м. Київ (ідентифікаційний код 37258463) та Товариство з обмеженою відповідальністю «Альтей», м. Красноармійськ (ідентифікаційний код 36144882).

4. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Альтей», м. Красноармійськ (ідентифікаційний код 36144882) протягом 3-х робочих днів з моменту набрання рішенням законної сили повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Н-Лізинг», м. Київ (ідентифікаційний код 37258463) за актом приймання-передачі транспортний засіб «МАЗ 103062» (номер кузова Y3M10306280003414, реєстраційний номер АА6687НІ).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. В задоволенні решти позовних вимог щодо пені відмовити.

6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Альтей», м. Красноармійськ (ідентифікаційний код 36144882) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Н-Лізинг», м. Київ (ідентифікаційний код 37258463) витрати зі сплати судового збору у розмірі 6032,28грн.

7. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 03.06.2013р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 04.06.2013р.

Суддя Д.О. Попков