Рішення

від 06.06.2013 по справі 1604/2943/12

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 1604/2943/12

Номер провадження 22-ц/786/2176/2013

Головуючий у 1-й інстанції Левицька Т.В.

Доповідач Кривчун Т. О.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2013 року м. Полтава Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Полтавської області у складі:

Головуючого - судді Кривчун Т.О.

Суддів: Карнауха П.М., Пилипчук Л.І.

при секретарі: Філоненко О.В.

за участю: представника позивачів ОСОБА_1

представника відповідача Глебської Ю.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3, ОСОБА_4

на рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 23 квітня 2013 року

по справі за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Приватного сільськогосподарського підприємства Агрофірми «Вітчизна» (ПСП АФ «Вітчизна»), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Відділ Держкомзему у Глобинському районі Полтавської області, - про визнання недійсними договорів оренди землі.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, -

В С Т А Н О В И Л А:

Позивачі звернулися до суду з вказаним позовом до ПСП АФ «Вітчизна», посилаючись, на те, що 15.11.2007 року між ними та відповідачем були укладені договори оренди землі, зареєстровані у Глобинському районному відділі Полтавської регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру», які не містять цілого ряду передбачених законодавством істотних умов, у т.ч. стосовно обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки, умов збереження стану об'єкта оренди, умов передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки тощо.

Початково прохали розірвати зазначені договори оренди землі, пізніше, змінивши предмет позову, остаточно прохали дану вимогу залишити без розгляду та визнати договори оренди землі недійсними.

Ухвалою Глобинського районного суду Полтавської області від 29 січня 2013 року позовні вимоги про розірвання договору оренди землі №204 від 15.11.2007 року, укладеного між ОСОБА_4 та Приватним сільськогосподарським підприємством Агрофірма «Вітчизна», зареєстрованого 16.04.2009 року у Глобинському РВ ПРФ ДП «Центр Державного земельного кадастру», - залишені без розгляду.

Прийнято зміну предмету позову про визнання недійсним договору оренди землі № 204 від 15.11.2007 року укладеного між ОСОБА_4 та Приватним сільськогосподарським підприємством Агрофірма «Вітчизна», зареєстрованого 16.04.2009 року у Глобинському РВ ПРФ ДП «Центр Державного земельного кадастру.

Ухвалою Глобинського районного суду Полтавської області від 29 січня 2013 року позовні вимоги про розірвання договору оренди землі №16 від 15.11.2007 року, укладеного між ОСОБА_3 та Приватним сільськогосподарським підприємством Агрофірма «Вітчизна», зареєстрованого 13.04.2009 року у Глобинському РВ ПРФ ДП «Центр Державного земельного кадастру», - залишені без розгляду.

Прийнято зміну предмету позову про визнання недійсним договору оренди землі № 16 від 15.11.2007 року укладеного між ОСОБА_3 та Приватним сільськогосподарським підприємством Агрофірма «Вітчизна», зареєстрованого 13.04.2009 року у Глобинському РВ ПРФ ДП «Центр Державного земельного кадастру.

Ухвалою Глобинського районного суду Полтавської області від 23 квітня 2013 року позови ОСОБА_3 до Приватного сільськогосподарського підприємства Агрофірми «Вітчизна» про визнання недійсним договору оренди землі, третя особа Відділ Держкомзему у Глобинському районі, та ОСОБА_4 до Приватного сільськогосподарського підприємства Агрофірми «Вітчизна» про визнання недійсним договору оренди землі, третя особа Відділ Держкомзему у Глобинському районі об'єднано в одне провадження.

Рішенням Глобинського районного суду Полтавської області від 23 квітня 2013 року, у задоволенні позову ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Приватного сільськогосподарського підприємства Агрофірми «Вітчизна» про визнання недійсними договорів оренди землі, - відмовлено.

Не погодившись із рішенням місцевого суду, його в апеляційному порядку оскаржили позивачі, які, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам, які мають значення для справи, порушення норм матеріального права, прохають рішення скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Зазначають, що укладені договори оренди землі, всупереч вимогам ст.15 Закону України «Про оренду землі» не містять цілого ряду істотних умов, а тому такий договір підлягає визнанню недійсним.

Вказують на порушення умов і строків передачі земельної ділянки орендарю, установлених пунктом 20 Договорів, до яких також не додані невід'ємні його частини у вигляді акту визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), а твердження у рішенні про те, що при укладенні спірних договорів було погоджено всі істотні умови не відповідає дійсним обставинам справи, зокрема, пунктом 26 Договору взагалі не визначено, встановлено чи ні обмеження щодо використання земельної ділянки, а тому не вказана зазначена істотна умова; пункт 17, де потрібно було визначити умови збереження - стану об»єкта оренди містить посилання на п.31, у якому визначені лише обов»язки орендаря і цей пункт ніяким чином не стосується вказаної істотної умови та не містить даних щодо обмежень (обтяжень) щодо використання земельної ділянки.

Вважають помилковими висновки суду про те, що на момент узгодження умов Договорів та його підписання частина перша ст.15 Закону України «Про оренду землі» не містила у своєму переліку такої істотної умови як передача у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки, оскільки на момент укладення Договорів (з часу їх державної реєстрації) така істотна умова входила до переліку вказаної статті.

У наданих суду письмових запереченнях на апеляційну скаргу представникПСП АФ «Вітчизна» просить рішення місцевого суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, мотивуючи тим, що сторонами спірних договорів оренди землі, на час їх підписання, було досягнуто згоди по всіх істотних умовах, визначених ст.15 Закону України «Про оренду землі» та прописано їх у тексті договорів.

Зазначають, що спірні договори містять істотну умову стосовно індексації орендної плати, а її безпосередній розмір визначається лише на підставі чинного законодавства України. Умови передачі в заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки-істотна умова договору оренди землі, яка була внесена до ст.15 Закону Законом №509-УІ від 16.09.2008р., у той час, коли спірні договори були підписані (укладені) сторонами 15.11.2007 року.

Дана істотна умова ніяк не могла бути узгоджена сторонами спірних договорів, оскільки на момент їх підписання вона просто не була визначена законодавцем як обов»язкова істотна умова договорів оренди землі.

Вказують, що умова про збереження стану об»єкта оренди зазначена у п.28 та п.31 спірних договорів, а пунктом 26 визначено відсутність будь-яких підстав встановлення обмежень та інших прав третіх осіб на земельну ділянку.

У судовому засіданні представник позивачів доводи, наведені в апеляційній скарзі, підтримав та прохав її задовольнити.

Представник відповідача підтримала доводи, наведені у запереченнях на апеляційну скаргу, прохала її відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції, вислухавши пояснення учасників процесу, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

У відповідності до ст.213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами ст.214 цього Кодексу під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам рішення місцевого суду не відповідає.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 є власником земельної ділянки площею 4,70га, розташованої на території Бабичівської сільської ради Глобинського району Полтавської області, що підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ПЛ №190532 від 07.02.2006 року (а.с.115.).

ОСОБА_4 є власником земельної ділянки площею 3,54га, розташованої на території Бабичівської сільської ради Глобинського району Полтавської області, що підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ПЛ №190523 від 31.01.2006 року (а.с.9).

15.11.2007 року між ОСОБА_4 та Приватним сільськогосподарським підприємством Агрофірми «Вітчизна» був укладений договір оренди належної позивачу на праві приватної власності земельної ділянки строком на 10 років, який було зареєстровано 16.04.2009 року у Глобинському районному відділі Полтавської регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру» (а.с.9, 10-13, 67-69).

Також, 15.11.2007 року між ОСОБА_3 та ПСП АФ «Вітчизна» був укладений Договір оренди належної їй на праві приватної власності земельної ділянки, який зареєстрований 13.04.2009 року у Глобинському районному відділі Полтавської регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру» (а.с.115-119).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, місцевий суд виходив із того, що волевиявлення позивачів було спрямоване на укладення вказаних Договорів оренди, зміст яких свідчить про те, що на момент їх укладання та державної реєстрації сторони дійшли згоди щодо всіх істотних умов; умова існуючих обмежень (обтяження) щодо використання земельної ділянки зазначена в п.26 договорів оренди, а пунктами 28 та 31 договорів передбачено таку істотну умову, як збереження стану об»єкта оренди; така істотна умова, як передача у заставу та внесення до статутного фондуправа оренди земельної ділянки на момент узгодження умов договорів та його підписання сторонами 15.11.2007 року була відсутня у переліку ч.1 ст.15Закону України «Про оренду землі» .

Проте з даними висновками колегія суддів не може погодитися з наступних підстав.

Відносини, пов»язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України,Законом України «Про оренду землі» тощо.

Відповідно до положень статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За змістом ч.2 ст.792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Частиною 1 статті 14 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що договір оренди укладається у письмовій формі, статтею 18 зазначеного Закону встановлено, що договір оренди землі набуває чинності після його державної реєстрації.

У відповідності до ст. 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, а також порушення вимог статей 4-6 , 11 , 17 , 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Відповідно до п.3 ст.6 ЦК України, сторони у договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 ЦК України).

Пунктами 9-14 спірних Договорів оренди встановлено форму, розмір та строки внесення орендної плати.

До вказаних Договорів додано акти приймання-передачі земельної ділянки в оренду та погоджено форма, розмір і термін сплати орендної плати.

Разом із цим, вказані Договори оренди не містять таких істотних умов як обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки, збереження стану об'єкту оренди та передача у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Висновки місцевого суду про наявність у Договорах таких істотних умов як встановлення обмеження (обтяження) використання земельної ділянки (п.26 Договорів), та збереження стану об'єкту оренди (п.28-31 Договорів), є неспроможними та спростовуються матеріалами справи.

Так, з пункту 26 спірних Договорів взагалі не вбачається, встановлені чи ні обмеження (обтяження) на орендовану земельну ділянку, відтак даний пункт не містить цієї істотної умови, як це передбачено статтею 15 Закону України «Про оренду землі» , у той час, як пунктом 31 Договору передбачено обов»язок орендаря виконувати встановлені щодо об»єкта оренди обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором оренди землі.

Пункт 17 Договору - «Умови збереження стану об»єкта оренди» -містить посилання на п.31 Договору, проте останнім визначено лише обов»язки Орендаря і жодних умов збереження об»єкта оренди у ньому не зазначено.

З огляду на наведене доводи апеляційної скарги в частині не визначення у договорі істотної умови - обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки, а також стосовно того, що абзац 3 п.31 договору ніяким чином не стосується такої істотної умови, як «умова збереження стану об»єкта оренди», оскільки об»єктом оренди. відповідно до умов договору є саме земельна ділянка сільськогосподарського призначення для ведення товарного с/г виробництва, а тому землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, рекреаційного та історико-культурного призначення не мають жодного відношення до об»єкту оренди згідно умов договору, колегія суддів вважає слушними і такими, що заслуговують на увагу.

Також, у відповідності до ст.ст. 18 , 20 Закону України «Про оренду землі» , що діяли на час підписання сторонами спірного договору, ч.3 ст.640 ЦК України, ст.125 ЗК України договір оренди землі вважається укладеним та набирає чинності після його державної реєстрації, право оренди земельної ділянки виникає з дня державної реєстрації цього права відповідно до закону, що регулює державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Згідно ч.1 ст.210 ЦК України правочин, що підлягає державний реєстрації, є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Як зазначено вище, договори оренди землі підписані сторонами 15.11.2007 року та зареєстровані у Глобинському районному відділі Полтавської регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру 13.04.2009 року та 16.04.2009 року відповідно.

Спірні Договори оренди землі укладені та набрали чинності з моменту їх державної реєстрації, тобто з 13.04.2009 року та 16.04.2009 року відповідно. На вказані дати був чинним абзац 20 ст.15 Закону України «Про оренду землі» , обов'язковою умовою якого є передача у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки, який відсутній у договорах, укладених між сторонами.

З урахуванням наведеного висновок місцевого суду про те, що станом на час укладення договору - 15.11.2007 року, умова щодо передачі в заставу та внесення до статутного фонду об'єкта оренди не була передбачена в якості однієї з обов'язкових умов договору оренди землі, оскільки вказана умова була внесена до статті 15 ЗУ «Про оренду землі» 16 вересня 2008 року та не розповсюджується на правовідносини, які виникли до цього, судова колегія вважає хибним та таким, що не ґрунтується на нормах права.

Згідно з ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п»ятою та шостою ст.203 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відсутність у договорах оренди землі хоча б однієї з істотних умов, передбачених частиною першою статті 15 Закону України «Про оренду землі» є підставою для визнання недійсними таких договорів оренди відповідно до ч.2 ст.15 Закону України «Про оренду землі» .

Оскільки у спірних договорах оренди землі у даній справі відсутні умови збереження стану об'єкта оренди, передачі в заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельних ділянок та існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки, які визначені законом як істотні умови договору оренди землі, такі договори підлягають визнанню недійсними за правилами ч. 2 ст. 15 Закону України «Про оренду землі» .

Відтак, позовні вимоги ОСОБА_4 та ОСОБА_3 про визнання недійсними договорів оренди землі є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Таким чином, суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, неповністю з'ясував обставини, які мають значення для справи, тому висновки суду не можна визнати такими , що відповідають обставинам справи.

За таких обставин рішення суду першої інстанції не відповідає в повній мірі вимогам ст.213 ЦПК України щодо законності і обгрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що в силу ст.309 ЦПК України є підставою для його скасування та ухвалення нового рішення по суті вказаних позовних вимог.

Також, у відповідності до ст.88 ЦПК України, з відповідача на користь кожного позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі по 167,70 грн.

Керуючись ст.ст. 303 , 307 , п.п.3,4 ч.1 ст. 309 , ст.ст. 316 , 317 , 319 ЦПК України , колегія судів,-

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3, ОСОБА_4, - задовольнити.

Рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 23 квітня 2013 року, - скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_3, ОСОБА_4, - задовольнити.

Визнати недійсним договір оренди землі №204 від 15.11.2007 року, укладений між ОСОБА_4 та Приватним сільськогосподарським підприємством Агрофірма «Вітчизна» та зареєстрований 16.04.2009 року у Глобинському РВ ПРФ ДП «Центр Державного земельного кадастру».

Визнати недійсним договір оренди землі №16 від 15.11.2007 року, укладений між ОСОБА_3 та Приватним сільськогосподарським підприємством Агрофірма «Вітчизна» та зареєстрований 16.04.2009 року у Глобинському РВ ПРФ ДП «Центр Державного земельного кадастру».

Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства Агрофірма «Вітчизна» (39073, Полтавська область, Глобинський район, с. Бабичівка, вул. Першотравнева, 4, код ЄДРПОУ 30827204) на користь ОСОБА_4 (АДРЕСА_1) 167,70 грн. (сто шістдесят сім гривень сімдесят копійок) судового збору.

Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства Агрофірма «Вітчизна» (39073, Полтавська область, Глобинський район, с. Бабичівка, вул. Першотравнева, 4, код ЄДРПОУ 30827204) на користь ОСОБА_3 (АДРЕСА_2) 167,70 грн. (сто шістдесят сім гривень сімдесят копійок) судового збору.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

ГОЛОВУЮЧИЙ /підпис/ Т.О. Кривчун

СУДДІ /підпис/ П.М. Карнаух

/підпис/ Л.І. Пилипчук

ЗГІДНО:

Суддя Апеляційного суду

Полтавської області: Т.О. Кривчун