Рішення

від 12.12.2006 по справі 14/305

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

14/305

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

 33023 , м. Рівне,  вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ  

     "12" грудня 2006 р.                                                                            Справа  № 14/305

За позовом        Костопільське багатогалузеве житлово-комунальне підприємство

до відповідача  Об'єднання (товариство) співвласників багатоквартирного будинку “Молодіжний”

про                     стягнення в сумі 16.807,23 грн.

                                                  Суддя          Марач В.В.

За участю представників: від позивача    –Литвиненко В.М. (дов. у справі);

  від відповідача– директор Овдійчук І.І. (дов. у справі).

Стаття 22 ГПК України роз'яснена.

В судовому засіданні оголошувалася перерва з 17 листопада по 12 грудня 2006 року.

СУТЬ СПОРУ: Позивач просить стягнути з відповідача 16.807,23 грн.  заборгованості за надану в лютому–березні теплову енергію в гарячій воді на підставі договору на постачання теплової енергії № 13/05 від 20.09.2005 р.

Відповідач у відзиві на позовну заяву проти вимог позивача заперечив, пославшись при цьому на те, що позивач не у відповідності до умов договору розрахував вартість теплової енергії. Відповідач стверджує, що у зв'язку з тим, що він не має приладу обліку теплової енергії, то її вартість має визначатися з розрахунку 2,45 грн. за 1 кв.м опалювальної площі, а не в Г.кал., як це робить позивач.

Крім того, відповідач стверджує, що позивач, всупереч Закону України “Про теплопостачання” та договору, неправомірно включає у вартість теплової енергії вартість послуг по її транспортуванню.

Під час розгляду справи позивач подав заяву про збільшення позовних вимог, в якій просить стягнути з відповідача заборгованість за теплопостачання за період з жовтня 2005 року по березень 2006 року включно в сумі 21.319,66 грн., посилаючись на те, що він перерахував вартість теплопостачання з розрахунку за 1 кв.м опалювальної площі відповідача.

Розглянувши документи і матеріали, подані учасниками процесу та зібрані судом, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини, на яких грунтуються їх вимоги та заперечення, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, господарський суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

При цьому суд керувався наступним.

20 вересня 2005 року між позивачем та відповідачем було укладено договір на постачання теплової енергії за № 13/05, відповідно до умов якого позивач зобов'язався постачати відповідачу теплову енергію в гарячій воді, а відповідач, відповідно,– оплачувати одержану енергію за встановленими тарифами.

Статтею 13 Закону України “Про теплопостачання” передбачено, що встановлення для відповідної територіальної громади в порядку і в межах, визначених законодавством, тарифів на теплову енергію, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності, крім тарифів на теплову енергію, що виробляється в установах комбінованого виробництва теплової і електричної енергії, належить до компетенції органів місцевого самоврядування.

На основі наведеної норми Закону Костопільською міською радою 29.10.2004 р. було прийнято рішення за № 949, яким було погоджено з 15.10.2004 р. тарифи на теплопостачання для Костопільського БЖКП в розмірі 68,541 грн. за Г.кал або 1,78 грн. за 1 кв.м основної площі в місяць протягом опалювального сезону для населення і 118,12 грн. за одну Г.кал або 3,07 грн. за 1 кв.м опалювальної площі в місяць протягом опалювального сезону  для інших споживачів.

Дане рішення діяло до 22.11.2005 р., оскільки рішенням Костопільської міської ради № 857 від 06.10.2005 р. було затверджено тарифи на послуги теплопостачання для Костопільського БЖКП для населення –2,45 грн. за 1 кв.м площі, для інших споживачів –3,08 грн. за 1 кв.м площі, а при наявності лічильників за 1 Г.кал.: для населення –94,85 грн., для інших споживачів –142,47 грн.

Враховуючи те, що теплова енергія відпускалася позивачем для опалення житлового будинку по вул. Степанській, 22 в м. Костопіль, балансоутримувачем якого є ОСББ “Молодіжний”, і на вході в даний будинок відсутні прилади обліку теплової енергії, вартість її повинна в даному випадку оплачуватися до 22.11.2005 р. з розрахунку 1,78 грн./кв.м, а з 22.11.2005 р. – 2,45 грн./кв.м опалювальної площі.

Опалювальна площа відповідача складає 12413,2 кв.м.

Виходячи з даних тарифів та опалювальної площі вартість теплової енергії, поставленої позивачем відповідачу на опалення житлового будинку по вул. Степанській, 22 за період з жовтня 2005 року по березень 2006 року включно, згідно рахунків позивача, складає 153.803,02 грн. Відповідачем за вказаний період, відповідно до наданих суду платіжних доручень, сплачено позивачу 146.670,37 грн. Вищевказані нарахування, виходячи з тарифів на опалення, встановлених Костопільською міською радою, та перерахування коштів у вказаних сумах не оспорюється представниками позивача та відповідача.

Таким чином, заборгованість відповідача за отриману теплову енергію за період з жовтня 2005 року по березень 2006 року включно складає 7.132,65 грн. і на підставі ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України підлягає примусовому стягненню з відповідача.

Крім вартості відпущеної теплової енергії позивач у виставлених відповідачу рахунках вказує до оплати вартість послуг на її транспортування та просить стягнути з відповідача вартість вказаних послуг. При цьому, позивач посилається на те, що рішеннями Костопільської міської ради, якими затверджено тарифи на опалення, затверджено і тарифи на відшкодування Костопільському БЖКП за транспортування теплової енергії до споживачів по власних трасах з розрахунку за 1 кв.м опалювальної площі.

Однак, вимоги позивача про стягнення з відповідача вартості послуг по транспортуванню теплової енергії не можуть бути задоволені з огляду на наступне.

Статтею 509 Цивільного кодексу України визначено поняття зобов'язання та підстави його виникнення. Зокрема, в даній статті відмічено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання обов'язку. Пунктом 2 вказаної статті передбачено, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Стаття 11 ЦК України встановлює, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є:

1)          договори та інші правочини;

2)          створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;

3)          завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;

4)          інші юридичні факти.

Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події.

Договором на постачання теплової енергії № 13/05 від 20.09.2005 р. не передбачено прямого обов'язку відповідача по оплаті послуг по транспортуванню теплової енергії, не вказано, що і позивач надає такі послуги, не визначено вартість таких послуг та порядок надання тощо.

Законодавством України теж не встановлено обов'язку отримувача теплової енергії для опалення окремо оплачувати послуги по її транспортуванню. Навпаки, статтею 20 Закону України “Про теплопостачання” встановлено, що тариф на теплову енергію для споживача визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії. Тобто, з даного слідує, що у тариф на постачання теплової енергії, який затверджується органом місцевого самоврядування, має входити і вартість транспортування теплової енергії, а не визначатися окремо, як це зроблено у рішеннях Костопільської міської ради № 949 від 29.10.2004 р. та № 857 від 06.10.2005 р.

На основі наведеного, керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд ,–

ВИРІШИВ:

1.          Позов задоволити частково.

2.          Стягнути з Об'єднання (товариство) співвласників багатоквартирного будинку “Молодіжний” (35000, м. Костопіль Рівненської області, вул. Степанська, 22, кв. 122, код ЄДРПОУ 21085265, р/р 26002301590612 Костопільському відділенні ПІБ, МФО 333153),–на користь Костопільського багатогалузевого житлово-комунального підприємства (35000, м. Костопіль Рівненської області, вул. Грушевського, 4, код ЄДРПОУ 31650754, р/р 26009301590723 в Костопільському відділенні ПІБ, МФО 333153),–7132 грн. 65 коп. основного боргу за постачання теплової енергії за період з жовтня 2005 року по березень 2006 року включно, 71 грн. 33 коп. витрат по держмиту, 39 грн. 47 коп. плати за інформаційно-технічну послугу по забезпеченню судового процесу

3.          Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

4.          В решті позову –відмовити в задоволенні.

              Суддя                                                                Марач В.В.

Повний текст рішення складено в повному обсязі та підписано “21” грудня 2006 року.